Рішення

від 24.01.2020 по справі 260/1034/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 січня 2020 року м. Ужгород№ 260/1034/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,

при секретарі судового засідання - Костелей І.Ф.,

за участю сторін:

представника позивача - Фекийшгазі К.С.,

представника відповідача - Фалес Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Хольц ЛТД" (вул. Київська, буд. 219, Рахівський район, м. Рахів, Закарпатська область, 90600, ЄДРПОУ 37020188) в особі представника Фекийшгазі Крістіана Степановича (вул. Л. Толстого, 10б, м. Ужгород, 88018) до Управління Держпраці у Закарпатській області (вул. Минайська, 16, м. Ужгород, 88018, ЄДРПОУ 39795035) про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24 січня 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено та підписано 30 січня 2020 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Хольц ЛТД" (далі - позивач) в особі представника Фекийшгазі Крістіана Степановича звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області (далі - відповідач), в якому просить: 1) визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК 210/221/АВ/П/ПТ-ІП-ФС-93 від 10 травня 2019 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Хольц ЛТД" штрафу у розмірі 4 173,00 грн; 2) визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК 210/221/АВ/П/ПТ-ІП-ФС-94 від 10 травня 2019 року про накладення на товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Хольц ЛТД" штрафу у розмірі 83 460,00 грн; 3) стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 3842,00 грн. та витрати на правову допомогу.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою суду від 15 серпня 2019 року відмолено у вжитті заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 травня 2019 року за результатами проведення інспекційного відвідування Управлінням Держпраці у Закарпатській області винесено постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК 210/221/АВ/П/ПТ-ІП-ФС-93 у розмірі 4 173,00 грн. за порушення інших вимог трудового законодавства у відповідності до абз. 8 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та № ЗК 210/221/АВ/П/ПТ-ІП-ФС-94 у розмірі 83 460,00 грн. за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, у відповідності до абз. 4 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України. Вважає, що Управлінням Держпраці в Закарпатській області здійснено інспекційне відвідуваний позивача без наявності обґрунтованих підстав для проведення такого. Звертає увагу, що відповідач під час проведення інспекційного відвідування мав право перевіряти виключно питання на предмет правильності нарахування заробітної плати. Також вважає, що нарахування та виплата середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати під час звільнення по день фактичного розрахунку не входить до переліку мінімальних державних гарантій, а відтак, порушення невірно кваліфіковано відповідачем.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що передбачений ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є однією з мінімальних державних гарантій в оплаті праці, передбачений Кодексом законів про працю України. Зазначає, що постанови про накладення штрафу винесені з урахуванням норм Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення та на підставі абзаців 4 та 8 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, а отже є законними і скасуванню не підлягають.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти задоволення таких заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 01 квітня 2019 року на адресу Управління Держпраці у Закарпатській області надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 29.03.2019 року № 4315/04.03 Інформації щодо страхувальників, які порушують законодавство про оплату праці в звіті за січень 2019 року .

11 квітня 2019 року Управлінням Держпраці у Закарпатській області видано наказ № 79 Про проведення інспекційних відвідувань зокрема, ТОВ Оптіма-Хольц ЛТД . На підставі наказу оформлено направлення від 12.04.2019 року № 365 на проведення інспекційного відвідування ТОВ Оптіма-Хольц ЛТД .

З 17 по 19 квітня 2019 року відповідачем було проведено інспекційне відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю ТОВ Оптіма-Хольц ЛТД .

За результатами інспекційного відвідування відповідачем складено акт № ЗК 210/221/АВ, яким встановлено наступні порушення, допущені позивачем: відсутність правил внутрішнього трудового розпорядку та колективного договору (ст. 29 КЗпП України); відсутність штатного розпису (ч. 2 ст. 97 КЗпП України, ч. 1 ст. 15 Закону України Про оплату праці); виплата заробітної плати за першу половину місяця у розмірі меншому оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника (ч. 3 ст. 115 КЗпП України, ч. 3 ст. 24 Закону України Про оплату праці ); не проведення виплати заробітної плати в день звільнення (ч. 1 ст. 116 КЗпП України); не проведення нарахування та виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 КЗпП України).

19 квітня 2019 року інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області Юртин В.Ф. внесено Припис про усунення виявлених порушень № ЗК210/221/АВ/П.

Також, посадовою особою Управління Держпраці у Закарпатській області відповідно до вимог Закону було складено протокол про адміністративне правопорушення № ЗК210/221/АВ/П/ПТ від 19 квітня 2019 року, який направлено на розгляд до Рахівського районного суду.

26 квітня 2019 року начальником Управлінням Держпраці в Закарпатській області Дорош Б.В. прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ЗК 210/221/АВ/П/ПТ/-ІП.

Згідно повідомлення № 07-02/1812 від 03.05.2019 року розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю призначено на 10.05.2019 року о 11:00 год.

Постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 08.05.2019 року ОСОБА_1 визнано винуватою за ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн. штрафу.

10 травня 2019 року за результатами проведення інспекційного відвідування відповідачем винесено постанови про накладення на ТОВ Оптіма-Хольц ЛТД штрафу № ЗК 210/221/АВ/П/ПТ-ІП-ФС-93 у розмірі 4 173,00 грн. та № ЗК 210/221/АВ/П/ПТ-ІП-ФС-94 у розмірі 83 460,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 затверджений Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295, чинний на момент проведення інспекційного відвідування ). Відповідно до п. 1 Порядку № 295 цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами і включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, в тому числі Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до пп. 6 п. 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України Про відпустки ); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

- фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

- порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

- недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

- недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України Про військовий обов`язок і військову службу , Про альтернативну (невійськову) службу , Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію , - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

- недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

- вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

- порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Так, за результатами проведення інспекційного відвідування постановою № ЗК 210/221/АВ/П/ПТ-ІП-ФС-93 від 10 травня 2019 року на підставі абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України на позивача накладено штраф у розмірі 4 173,00 грн. за порушення інших вимог трудового законодавства, а саме:

- відсутність правил внутрішнього трудового розпорядку та колективного договору (ст. 29 КЗпП України);

- відсутність штатного розпису (ч. 2 ст. 97 КЗпП України, ч. 1 ст. 15 Закону України Про оплату праці);

- виплата заробітної плати за першу половину місяця у розмірі меншому оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника (ч. 3 ст. 115 КЗпП України, ч. 3 ст. 24 Закону України Про оплату праці );

- не проведення виплати заробітної плати в день звільнення (ч. 1 ст. 116 КЗпП України);

Також, постановою № ЗК 210/221/АВ/П/ПТ-ІП-ФС-94 від 10 травня 2019 року на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України на позивача накладено штраф у розмірі 83 460,00 грн. за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, а саме за не проведення нарахування та виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 КЗпП України).

За приписами п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (далі - Порядок), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі:

- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;

- акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

- акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;

- акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

За змістом п. 10 Порядку постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Також, ч. 1 ст. 41 Кодексу України по адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено, що порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України "Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із ч. 1 ст. 221 КУпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами першою - четвертою та сьомою статті 41 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

За змістом абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Таким чином, нормами КЗпП України та КУпАП передбачено відповідальність за порушення встановлених термінів виплати заробітної плати працівникам, виплата її не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю.

Разом з цим, суд звертає увагу, що штраф за ч. 2 ст. 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за ч. 1 ст. 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Ключовою відмінністю цих двох статей є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнуто юридичну особу як роботодавця (за ст. 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за ст. 41 КУпАП) за порушення встановлених термінів виплати заробітної плати працівникам, виплата її не в повному обсязі, а також інших порушень вимог законодавства про працю.

Однак, згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може двічі притягатися до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки в обох нормах йдеться про юридичну відповідальність та одне й те саме правопорушення, для застосування ст. 61 Конституції України необхідно з`ясувати чи належить відповідальність, передбачена ст. 265 КЗпП України і ст. 41 КУпАП до одного виду.

Зокрема, закон не визначає, до якого саме виду юридичної відповідальності належать заходи впливу за правопорушення, передбачені у ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Кваліфікуючи вид цієї відповідальності, суд бере до уваги: (а) мету відповідальності - покарання роботодавців за порушення законодавства про працю та легалізація фонду оплати праці; (б) характер шкоди - шкоду заподіяно суспільству, а не працівнику; (в) вид стягнення - фінансова санкція у виді штрафу; (г) суб`єкт, який притягує до відповідальності - державний орган; (д) джерело сплати - штраф зараховується до державного бюджету.

Водночас, положення абз. 4, 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України та ч. 1 ст. 41 КУпАП в частині визначення правопорушення абсолютно тотожні, а обставини, що стали підставою їх встановлення для позивача - ідентичні.

Враховуючи вищенаведені ознаки, а також пріоритетність тлумачення, яке у найбільшій мірі відповідає інтересам суб`єкта приватного права, суд дійшов висновку, що правопорушення, передбачені у ч. 2 ст. 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у ч. 1 ст. 41 КУпАП, належить за своєю природою (основними ознаками) до такого виду юридичної відповідальності як адміністративна відповідальність.

Як встановлено судом, постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 08.05.2019 року у справі № 305/785/19, що набрала законної сили 21.05.2019 року, директора ТОВ Оптіма-Хольц ЛТД ОСОБА_1 визнано винуватою за ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн. штрафу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що за вказане вище правопорушення директора ТОВ Оптіма-Хольц ЛТД , як посадову особу позивача, вже притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 08 травня 2019 року у справі № 305/785/19, яка набрала законної сили, та застосовано стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.

За таких обставин, суд вважає, що накладення на позивача штрафу за те саме правопорушення також постановами Управління Держпраці у Закарпатській області № ЗК 210/221/АВ/П/ПТ-ІП-ФС-93 та № ЗК 210/221/АВ/П/ПТ-ІП-ФС-94 від 10 травня 2019 року є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що суперечить нормам ст. 61 Конституції України, у зв`язку з чим спірні постанови підлягають скасуванню.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі № 814/2156/16, від 03 жовтня 2019 року у справі № 813/6082/15, від 22 квітня 2019 року у справі № 806/2143/18 та від 24 грудня 2019 року у справі № 0540/5974/18-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, суд також звертає увагу, що постановою № ЗК 210/221/АВ/П/ПТ-ІП-ФС-94 на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України на позивача накладено штраф у розмірі 83 460,00 грн. за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, а саме за не проведення нарахування та виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Однак, суд вважає, що відповідачем помилково ототожнено державні гарантії, пов`язані із середнім заробітком звільненому працівнику, та мінімальні державні гарантії в оплаті праці з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати визначається Законом України Про оплату праці .

Як визначено ст. 2 Закону України Про оплату праці , структура заробітної плати наступна: 1) основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; 2) додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України Про оплату праці норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників, молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Положеннями ч. 2 ст. 12 Закону України Про оплату праці чітко врегульовано, що норми і гарантії в оплаті праці, які визначені ч. 1 ст. 12 Закону України Про оплату праці та положеннями КЗпП України, є мінімальними державними гарантіями в оплаті праці.

Крім того, за приписами ст. 17 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії , основні державні соціальні гарантії встановлюються законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Таким чином, державне регулювання оплати праці, що визначено законодавством, полягає, зокрема, у встановленні розміру мінімальної заробітної плати та інших зазначених у законодавстві норм і гарантій оплати праці, та в даному випадку слід встановити, чи було позивачем дотримано норми і гарантії, передбачені законодавством, що є мінімальними державними гарантіями.

Так, питання оплати праці врегульовані главою VII Кодексу законів про працю України, у той час як гарантії та компенсації встановлені главою VIII Кодексу законів про працю України.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що глава VIII Кодексу законів про працю України, визначаючи гарантії та компенсації, не містить положень щодо середнього заробітку звільненому працівнику за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що нарахування та виплата середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати під час звільнення по день фактичного розрахунку не входить до вичерпного переліку мінімальних державних гарантій, а відтак, відповідачем невірно було кваліфіковано порушення позивачем.

Беручи до уваги наведене, виходячи із системного аналізу норм законодавства, керуючись принципом верховенства права, суд приходить до висновку, що постанови Управління Держпраці у Закарпатській області № ЗК 210/221/АВ/П/ПТ-ІП-ФС-93 та № ЗК 210/221/АВ/П/ПТ-ІП-ФС-94 від 10 травня 2019 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Хольц ЛТД" (вул. Київська, буд. 219, Рахівський район, м. Рахів, Закарпатська область, 90600, ЄДРПОУ 37020188) в особі представника Фекийшгазі Крістіана Степановича (вул. Л. Толстого, 10б, м. Ужгород, 88018) до Управління Держпраці у Закарпатській області (вул. Минайська, 16, м. Ужгород, 88018, ЄДРПОУ 39795035) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області № ЗК 210/221/АВ/П/ПТ-ІП-ФС-93 від 10 травня 2019 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Хольц ЛТД" штрафу у розмірі 4 173,00 грн.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області № ЗК 210/221/АВ/П/ПТ-ІП-ФС-94 від 10 травня 2019 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Хольц ЛТД" штрафу у розмірі 83 460,00 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області (вул. Минайська, 16, м. Ужгород, 88018, ЄДРПОУ 39795035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Хольц ЛТД" (вул. Київська, буд. 219, Рахівський район, м. Рахів, Закарпатська область, 90600, ЄДРПОУ 37020188) судовий збір в розмірі 3 842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві грн. 00 коп.) сплачений відповідно до квитанції № 3810230032 від 02.07.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяД.В. Іванчулинець