Постанова

від 07.07.2020 по справі 260/1034/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/1034/19 пров. № А/857/3281/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Улицького В.З. та Довгої О.І.,

з участю секретаря судового засідання - Хомича О.Р.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Кіт У.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській обл. на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.01.2020р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-Хольц ЛТД до Управління Держпраці у Закарпатській обл. про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафів уповноваженими посадовими особами за порушення законодавства про працю (суддя суду І інстанції: Іванчулинець Д.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 10 год. 36 хв. 24.01.2020р., м.Ужгород; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 30.01.2020р.),-

В С Т А Н О В И В:

18.01.2019р. (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю Оптіма-Хольц ЛТД (надалі - позивач, ТзОВ Оптіма-Хольц ЛТД , суб`єкт господарювання) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати винесені Управлінням Держпраці у Закарпатській обл. (надалі - відповідач, контролюючий орган) постанови про накладення штрафів уповноваженими посадовими особами за порушення законодавства про працю, а саме:

№ ЗК210/221/АВ/П/ПТ-ІП-ФС-93 від 10.05.2019р., відповідно до якої на підставі абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 4173 грн.;

№ ЗК210/221/АВ/П/ПТ-ІП-ФС-94 від 10.05.2019р., відповідно до якої на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 83460 грн.;

а також стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу (Т.1, а.с.5-11).

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.01.2020р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними та скасовані винесені Управлінням Держпраці у Закарпатській обл. постанови № ЗК210/221/АВ/П/ПТ-ІП-ФС-93 від 10.05.2019р., № ЗК210/221/АВ/П/ПТ-ІП-ФС-94 від 10.05.2019р. про накладення штрафів уповноваженими посадовими особами за порушення законодавства про працю; стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 3842 грн. 80 коп. сплаченого судового збору згідно квитанції № 3810230032 від 02.07.2019р. (Т.1, а.с.194-202).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач Управління Держпраці у Закарпатській обл., який у поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (Т.1, а.с.207-213).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що нарахування та виплата середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати під час звільнення по день фактичного розрахунку не входить до вичерпного переліку мінімальних державних гарантій.

Окрім цього, притягнення Рахівським районним судом Закарпатської обл. до адміністративної відповідальності директора ТзОВ Оптіма-Хольц ЛТД як посадової особи та застосування фінансової відповідальності у вигляді штрафу до юридичної особи ТзОВ Оптіма-Хольц ЛТД , як суб`єкта господарювання, є різними видами відповідальності, а відтак не можуть вважатися притягненням до того самого виду відповідальності за те саме правопорушення вдруге.

Позивачем ТзОВ Оптіма-Хольц ЛТД скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми діючого законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.2, а.с.4-11).

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, 01.04.2019р. на адресу Управління Держпраці у Закарпатській обл. надійшов лист Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в Закарпатській обл. № 4315/04.03 від 29.03.2019р. Інформації щодо страхувальників, які порушують законодавство про оплату праці в звіті за січень 2019 року , згідно якого у переліку страхувальників, які у січні 2019 року нараховували заробітну плату менше мінімальної, зазначено ТзОВ Оптіма-Хольц ЛТД (Т.1, а.с.14-16).

11.04.2019р. відповідачем Управлінням Держпраці у Закарпатській обл. видано наказ № 79 Про проведення інспекційних відвідувань , згідно якого вирішено організувати проведення інспекційних відвідувань суб`єктів господарювання, зокрема ТзОВ Оптіма-Хольц ЛТД , щодо дотримання законодавства при оформленні трудових відносин, оплаті праці, звільненні працівників, праці неповнолітніх, робочого часу та часу відпочинку, а також додержання законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (Т.1, а.с.46-47).

На підставі цього наказу оформлено направлення № 365 від 12.04.2019р. на проведення інспекційного відвідування ТзОВ Оптіма-Хольц ЛТД (Т.1, а.с.48).

Упродовж 17.04.2019р. - 19.04.2019р. інспектором праці проведено інспекційне відвідування ТзОВ Оптіма-Хольц ЛТД , за результатами якого складено Акт № ЗК 210/221/АВ від 19.04.2019р. інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю (Т.1, а.с.49-56).

Наведеним відвідування виявлені наступні порушення вимог законодавства про працю:

відсутність правил внутрішнього трудового розпорядку та колективного договору (ст.29 КЗпП України);

відсутність штатного розпису (ч.2 ст.97 КЗпП України, ч.1 ст.15 Закону України Про оплату праці);

неузгодженість питання оплати праці з виборним органом представником трудового колективу, що представляє інтереси більшості працівників - директор товариства умови оплати праці визначає одноосібно без погодження з уповноваженим представником від трудового колективу; відсутність штатного розпису на 2019 рік (ч.2 ст.97 КЗпП України, ч.1 ст.15 Закону України Про оплату праці );

виплата заробітної плати за першу половину місяця у розмірі меншому оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника (ч.3 ст.115 КЗпП України, ч.3 ст.24 Закону України Про оплату праці );

непроведення виплати заробітної плати в день звільнення (ч.1 ст.116 КЗпП України);

непроведення нарахування та виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1 ст.117 КЗпП України).

19.04.2019р. інспектором Управління Держпраці у Закарпатській обл. внесено припис № ЗК210/221/АВ/П про усунення виявлених порушень (Т.1, а.с.57).

Також посадовою особою Управління Держпраці у Закарпатській обл. складено протокол про адміністративне правопорушення № ЗК210/221/АВ/П/ПТ від 19.04.2019р. стосовно керівника ТзОВ Оптіма-Хольц ЛТД ОСОБА_1 за ч.1 ст.41 КУпАП (Т.1, а.с.89-90).

У подальшому 26.04.2019р. керівником Управлінням Держпраці в Закарпатській обл. прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ЗК210/221/АВ/П/ПТ/-ІП, згідно якого визначено час розгляду справи - 10.05.2019р. (Т.1, а.с.95).

Відповідно до повідомлення № 07-02/1812 від 03.05.2019р. розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю призначено на 11 год. 00 хв. 10.05.2019р. (Т.1, а.с.96).

Постановою Рахівського районного суду Закарпатської обл. від 08.05.2019р. керівника ТзОВ Оптіма-Хольц ЛТД ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП, та накладено на неї штрафу в розмірі 510 грн. (Т.1, а.с.92-94).

10.05.2019р. за результатами розгляду справи відповідачем винесено наступні постанови про накладення штрафів уповноваженими посадовими особами за порушення законодавства про працю:

* № ЗК210/221/АВ/П/ПТ-ІП-ФС-93 від 10.05.2019р. (Т.1, а.с.17-19), відповідно до якої на підставі абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 4173 грн. за такі порушення як:

відсутність на підприємстві правил внутрішнього трудового розпорядку та колективного договору (порушені вимоги ст.ст. 29, 142 КЗпП України);

неузгодженість питання оплати праці з виборним органом представником трудового колективу, що представляє інтереси більшості працівників - директор товариства умови оплати праці визначає одноосібно без погодження з уповноваженим представником від трудового колективу; відсутність штатного розпису на 2019 рік (порушені ч.2 ст.97 КЗпП України, ч.1 ст.15 Закону України Про оплату праці );

виплата заробітної плати найманим працівникам здійснюється два рази на місяць, однак розмір заробітної плати за першу половину місяця становить менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника - заробітну плату ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та іншим 15 працівникам за першу половину лютого 2019 року виплачено 27.02.2019р. згідно відомості на виплату готівки № 2 від 27.02.2019р., в сумі 2000 грн. за 19 робочих днів; заробітну плату за другу половину лютого 2019 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та іншим 15 працівникам виплачено 05.03.2019р. згідно відомості на виплату готівки № 3 від 05.03.2019р. в сумі 1461 грн. 50 коп. за один робочий день; заробітну плату ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 іншим 14 працівникам за першу половину березня 2019 року виплачено 29.03.2019р. згідно відомості на виплату готівки № 4 від 29.03.2019р. в сумі 1500 грн. за 20 робочих днів; заробітну плату за другу половину березня 2019 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та іншим 14 працівникам виплачено 05.04.2019р. згідно відомості на виплату готівки № 5 від 05.03.2019р., в сумі 1461 грн. 50 коп. за 0 робочих днів (порушені вимоги ч.3 cт.115 КЗпП України та ч.3 cт.24 Закону України Про оплату праці ).

відсутність виплати при звільненні працівників всіх сум, що належать їм від підприємства, в день звільнення - згідно наказу № 1/К від 23.01.2019р. звільнено 24.01.2019р. з роботи ОСОБА_5 за п.1 cт.38 КЗпП України. При цьому, йому не проведено виплату заробітної плати в день звільнення за січень 2019 року в сумі 1689 грн. 51 коп., однак вказані кошти виплачені звільненій особі 14.02.2019р. згідно відомості на виплату готівки № 1 від 14.02.2019р. Згідно наказу № 3/К від 11.03.2019р. звільнено 11.03.2019р. з роботи ОСОБА_6 за п.1 cт.38 КЗпП України. При цьому, йому не проведено виплату заробітної плати в день звільнення за березень 2019 року в сумі 5088 грн. 40 коп.; виплату вказаних коштів здійснено звільненій особі 05.04.2019р. згідно відомості на виплату готівки № 5 від 05.04.2019р. (порушені вимоги ч.1 ст.116 КЗпП)

* № ЗК210/221/АВ/П/ПТ-ІП-ФС-94 від 10.05.2019р. (Т.1, а.с.20-22), відповідно до якої на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 83460 грн. за відсутність нарахування та виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку звільненим працівникам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (порушені вимоги ч.1 cт.117 КЗпП України).

Із змісту заявленого позову слідує, що позивачем ТзОВ Оптіма-Хольц ЛТД визначено підставами позову відсутність повідомлення позивача про розгляд справи щодо порушення законодавства про працю зі сторони відповідача, що унеможливило участь в такому розгляді позивача; вихід відповідачем за межі предмету інспекційного відвідування (замість перевірки правильності нарахування заробітної плати здійснено перевірку значного кола питань); відсутність зі сторони позивача такого порушення як недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Вирішуючи наведений спір та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Рахівського районного суду Закарпатської обл. від 08.05.2019р. у справі № 305/785/19, що набрала законної сили 21.05.2019р., директора ТзОВ Оптіма-Хольц ЛТД ОСОБА_1 визнано винною за ч.1 ст.41 КЗпП України та накладено на неї штраф в розмірі 510 грн.

Звідси, накладення на позивача штрафу за те саме правопорушення також постановами Управління Держпраці у Закарпатській обл. № ЗК210/221/АВ/П/ПТ-ІП-ФС-93 та № ЗК210/221/АВ/П/11Т-Ш-ФС-94 від 10.05.2019р. є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме правопорушення вдруге, що суперечить нормам ст.61 Конституції України.

Окрім цього, нарахування та виплата середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати під час звільнення по день фактичного розрахунку не входить до вичерпного переліку мінімальних державних гарантій, а відтак відповідачем невірно кваліфіковано таке порушення як недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці і протиправною накладено штраф відповідно до постанови № ЗК210/221/АВ/П/ПТ-ІП-ФС-94 від 10.05.2019р.

Наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що не у повній мірі відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, оскільки під час вирішення спору судом частково змінені підстави заявленого позову (фактично змістив предмет спору), при цьому заяв позивача про уточнення чи зміни цих підстав у матеріалах справи немає.

Водночас, частина визначених позивачем підстав заявленого позову взагалі залишена судом без вирішення.

Визначення судом нових підстав для задоволення заявленого позову без участі позивача є недопустимим в силу приписів ч.1 ст.47 КАС України, відповідно до якої позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Окрім цього, згідно з ч.ч.2 і 3 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог. Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. При цьому, такий вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява.

Разом з тим, будь-яких висновків суду в цій частині в судовому рішенні не наведено.

В частині доводів позивача щодо недотримання відповідачем процедурних вимог під час проведення інспекційного відвідування колегія суддів враховує наступне.

Повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю встановлені КЗпП України та іншими нормативно-правовими актами (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Згідно ч.1 ст.260 КЗпП України державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснює, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затв. постановою КМ України № 96 від 11.02.2015р., Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з п.4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затв. наказом Міністерства соціальної політики України № 340 від 27.03.2015р., Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.5); накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці (п.49).

Окрім цього, проведення відповідачем перевірок дотримання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування спрямоване на виконання міжнародно-правових зобов`язань України в частині забезпечення системи інспекції праці.

Так, Законом України № 1985-VІ від 08.09.2004р. ратифіковано Конвенцію міжнародної організації праці № 81 (1947 року) про інспекцію праці у промисловості й торгівлі. Конвенція є основоположним документом, що визначає загальні засади та основні завдання проведення перевірок дотримання законодавства про працю. Положення Конвенції підлягають застосуванню у порядку передбаченому ст.19 Закону України Про міжнародні договори України , відповідно до якої чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Пункт с) ч.1 статті 15 Конвенції передбачає, що слід вважати абсолютно конфіденційним джерело будь-якої скарги, доведеної до їхнього відома, на недоліки або порушення правових норм і утримуватися від повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що інспекційне відвідування було проведене у зв`язку з отриманням такої скарги.

Згідно ст.16 наведеної Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затв. постановою КМ України № 295 від 26.04.2017р. Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (набрала чинності з 17.05.2017р.).

Згідно з п.5 цього Порядку інспекційні відвідування проводяться, зокрема, 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; ін.

Відповідно до п.11 вказаного Порядку інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування (п.п.19 і 20 зазначеного Порядку).

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , на яку покликається апелянт, підставами для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Разом з тим, наведена норма не поширює свою дію на перевірки щодо дотримання вимог законодавства про працю та зайнятість населення.

Зокрема, згідно із ч.ч.4, 5 ст.2 цього Закону заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм, колегія суддів приходить до висновку про те, що всі інші норми Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності не поширюються на відносини, які виникають під час здійснення заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Водночас, підставою для проведення інспекційного відвідування у ТзОВ Оптіма-Хольц ЛТД слугував лист ГУ ПФ України в Закарпатській обл. № 4315/04.03 від 29.03.2019р. Інформації щодо страхувальників, які порушують законодавство про оплату праці в звіті за січень 2019 року , наказ Управління Держпраці у Закарпатській обл. № 79 від 11.04.2019р., при цьому відповідач керувався Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затв. постановою КМ України № 295 від 26.04.2017р. (чинним на час виникнення розглядуваних правовідносин).

Наведеним листом ГУ ПФ України у Закарпатській обл., що став підставою проведення інспекційного відвідування, було надано інформацію щодо страхувальників, які у січні 2019 року нараховували заробітну плату менше мінімальної. Така інформація стала предметом контрольного заходу, при цьому інспекційне відвідування проводилося на предмет дотримання законодавства про працю і перевірка вказаних у направленні питань була об`єктивно необхідною для з`ясування цього питання.

За таких умов отримання відповідачем листа ГУ ПФ України в Закарпатській обл. № 4315/04.03 від 29.03.2019р. Інформації щодо страхувальників, які порушують законодавство про оплату праці в звіті за січень 2019 року слід вважати достатньою підставою в розумінні пп.6 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затв. постановою КМ України № 295 від 26.04.2017р. Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , для призначення останнім інспекційного відвідування позивача з питань додержання законодавства про працю.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема, не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо:

державний нагляд (контроль) здійснюється з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких заходів;

посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону;

суб`єкт господарювання не одержав повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, передбаченому цим Законом;

посадова особа органу державного нагляду (контролю) не внесла запис про здійснення заходу державного нагляду (контролю) до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу в суб`єкта господарювання);

тривалість планового заходу державного нагляду (контролю) або сумарна тривалість таких заходів протягом року перевищує граничну тривалість, встановлену частиною п`ятою статті 5 цього Закону, або тривалість позапланового заходу державного нагляду (контролю) перевищує граничну тривалість, встановлену частиною четвертою статті 6 цього Закону;

орган державного нагляду (контролю) здійснює повторний позаплановий захід державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю);

органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику;

у передбачених законом випадках посадові особи не надали копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, або відповідного державного колегіального органу на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю).

Вирішуючи наведений спір колегія суддів виходить з того, що допущені недоліки під час призначення та проведення інспекційного відвідування, які на думку позивача мали місце, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб відповідача до проведення такого заходу.

Таким чином, позивач, який вважає порушеним порядок та підстави призначення інспекційного відвідування, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такого заходу. Допуск до інспекційного відвідування нівелює правові наслідки правових порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні такого заходу.

В даному випадку відповідачем фактично реалізована його компетенція на проведення позапланового заходу, а тому дії контролюючого органу з проведення інспекційного відвідування вичерпали свою правову дію і не є такими, що порушують права позивача.

В частині дотримання відповідачем процедурних норм під час розгляду справи про порушення законодавства про працю колегія суддів виходить з наступного.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою КМ України № 509 від 17.07.2013р. (із змінами, внесеними згідно з постановою КМ України № 55 від 03.02.2016р.).

Відповідно до абз.2 п.2 цього Порядку штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Штрафи мають право накладати начальники територіальних органів Держпраці та їх заступники.

Відповідно до п.п.6, 7 згаданого Порядку про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено.

Під час судового розгляду з`ясовано, що за результатами проведення інспекційного відвідування відповідачем складено Акт № ЗК210/221/АВ від 19.04.2018р., який підписаний керівником підприємства. Один примірник Акту отриманий позивачем 19.04.2019р., що підтверджується наявним підписом директора ОСОБА_1 у акті (Т.1, а.с.49-56).

Згідно рішення відповідача № ЗК210/221/АВ/П/ПТ-ІП від 26.04.2019р. розгляд справи про накладення штрафу на ТзОВ Оптіма-Хольц ЛТД призначений на 10.05.2019р. (Т.1, а.с.95).

03.05.2019р. відповідач склав виклик на розгляд справи про накладення штрафу, що був призначений на 11 год. 00 хв. 10.05.2019р. в приміщенні Управління Держпраці у Закарпатській обл. Вказаний виклик надісланий 03.05.2019р. позивачу супровідним листом № 07-02/1812 від 03.05.2019р. рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, що підтверджується квитанцією ПАТ Укрпошта ПН 215600426655 від 03.05.2019р. (Т.1. а.с.96 і на звороті).

Таким чином, повідомлення про розгляд справи надіслано більш ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу.

Згідно відстеження по трек-номеру кореспонденції такий виклик отриманий позивачем за невідомих причин лише о 12 год. 35 хв. 25.05.2019р., що завадило йому прийняти участь в розгляді справи.

Разом з тим, відповідачем скеровано 03.05.2019р. позивачу телефонограму про розгляд справи на вказаний час (отримувач - головний бухгалтер підприємства), що стверджується відповідним записом № 471 у журналі реєстрації телефонограм Управління Держпраці у Закарпатській обл. (час телефонограми - 13 год. 32 хв. 03.05.2019р.) (Т.1, а.с.103-104); розшифровкою міжміських та міжнародних телефонних розмов (Т.1, а.с.106).

Водночас, позивач заперечує факт отримання такої телефонограми - головний бухгалтер ОСОБА_7 заперечує спілкування 03.05.2019р. із представниками відповідача (Т.1, а.с.144), номер мобільного телефони не є контактним телефоном для зв`язку із підприємством згідно офіційних реєстрів (Т.1, а.с.145-148).

Даючи оцінку вказаним обставинам, колегія суддів виходить з того, що п.6 вказаного Порядку передбачає альтернативні варіанти повідомлення суб`єкта господарювання про розгляд справи, а саме: не пізніше, ніж за 5 днів до розгляду справи рекомендованим листом; телеграмою; телефаксом; телефонограмою; шляхом особистого вручення.

При цьому, право вибору конкретного способу повідомлення залишається за уповноваженими посадовими особами.

Із буквального тлумачення вказаної норми слідує, що нею встановлено обов`язок суб`єкта владних повноважень вжити відповідну дію (надіслати рекомендований лист) до спливу певного строку (не пізніше ніж за п`ять днів).

Відтак, п.6 наведеного Порядку встановлює вимоги до способів та строків вжиття відповідних заходів, спрямованих на інформування суб`єктів господарювання про розгляд справи, а не визначає за скільки конкретно днів до дати розгляду суб`єкт господарювання повинен знати про нього.

Таким чином, обов`язок відповідача повідомити суб`єкта господарювання про розгляд справи обмежується лише надісланням виклику на розгляд справи.

Фактичні обставини одержання надісланого виклику знаходяться за межами компетенції відповідача та не можуть впливати на розгляд справи про накладення штрафу, оскільки відносини між оператором поштового зв`язку та адресатом знаходяться поза контролем відповідача та не залежать від нього.

Окрім цього, відповідачем надано докази скерування посадовій особі підприємства відповідної телефонограми, яка була скерована не на номер телефону підприємства, вказаний в ЄДРПОУ, однак на приватний номер головного бухгалтера ТзОВ Оптіма-Хольц ЛТД .

Враховуючи наведене, відповідач вжив усіх заходів, спрямованих на забезпечення участі представника ТзОВ Оптіма-Хольц ЛТД в розгляді справи про накладення штрафу, однак останній не скористався таким правом.

Стосовно виявлених порушень законодавства про працю, які оспорюються позивачем ТзОВ Оптіма-Хольц ЛТД , колегія суддів враховує таке.

Згідно абз.3 ст.1 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

До числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч.2 ст.17 вказаного Закону).

Відповідно до ст.95 КЗпП України та ст.3 Закону України Про оплату праці мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Приписами ст.2 Закону України Про оплату праці визначено структуру заробітної плати.

Зокрема, основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з ст.12 вказаного Закону норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Таким чином, державне регулювання оплати праці полягає, зокрема, у встановленні розміру мінімальної заробітної плати та інших зазначених у законодавстві норм і гарантій оплати праці.

Нормою ст.117 КЗпП України передбачено відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч.1 цієї статті в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відтак, нарахування та виплата середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати під час звільнення по день фактичного розрахунку є видом відповідальності роботодавця, така відповідальність настає лише у випадку доведення вини власника або уповноваженого ним органу, а відтак за своїм змістом не може вважатися мінімальною державною гарантією в оплаті праці в розумінні абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Таким чином, відповідачем протиправно прийнято оскаржувану постанову № ЗК210/221/АВ/П/ПТ-ІП-ФС-94 від 10.05.2019р. про накладення уповноваженими посадовими особами за порушення законодавства про працю штрафу в розмірі 83460 грн. із застосуванням при цьому приписів абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Стосовно інших виявлених порушень під час інспекційного відвідування, які окреслені у постанові № ЗК210/221/АВ/П/ПТ-ІП-ФС-93 від 10.05.2019р., відповідно до якої на підставі абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 4173 грн., позивачем жодних доводів на їх спростування не наведено.

Водночас, постановою Рахівського районного суду Закарпатської обл. від 08.05.2019р. керівника ТзОВ Оптіма-Хольц ЛТД ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП, та накладено на неї штрафу в розмірі 510 грн. (Т.1, а.с.92-94).

За приписами ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

За таких умов колегія суддів вважає, що встановлені постановою Рахівського районного суду Закарпатської обл. від 08.05.2019р. у справі № 305/785/19 обставини мають преюдиційне значення для вирішення розглядуваного спору в питанні, чи мали місце розглядувані дії та чи вчинені вони цією особою.

Звідси, колегія суддів не убачає правових підстав для визнання протиправною та скасування постанови № ЗК210/221/АВ/П/ПТ-ІП-ФС-93 від 10.05.2019р., оскільки будь-яких доказів на спростування вказаних у ній порушень позивачем не наведено.

В частині правильності притягнення відповідача до фінансової відповідальності та відсутності подвійного покарання за одні і ті самі порушення колегія суддів виходить з наступного.

За змістом частин 3, 4 ст.265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідальність за допущені позивачем порушення вимог законодавства про працю (окрім недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці) передбачена також КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.41 КУпАП порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України Про звернення громадян , або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, частиною 2 ст.265 КЗпАП України і частиною 1 ст.41 КУпАП передбачено відповідальність для юридичних осіб, які використовують найману працю, та їх посадових осіб.

Зокрема, штраф за частиною 2 ст.265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається на юридичну особу постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за ч.1 ст.41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення на посадову особу підпримства.

Тобто, ключової відмінністю цих двох статей є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнуто юридичну особу як роботодавця (за ст.265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за ст.41 КУпАП).

Лише у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі ч.2 ст.265 КЗпП України і ч.1 ст.41 КУпАП повністю збігаються суб`єкт відповідальності і вид порушення.

Оскільки у розглядуваному випадку не збігаються суб`єкти відповідальності, тому накладення на нього штрафу за те саме правопорушення постановою Управління Держпраці у Закарпатській обл. № ЗК210/221/АВ/П/ПТ-ІП-ФС-93 від 10.05.2019р., не можна вважати притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням ст.61 Конституції України.

Таким чином, заявлений позов підлягає до часткового задоволення, при цьому належить визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській обл. № ЗК210/221/АВ/П/ПТ-ІП-ФС-94 від 10.05.2019р. про накладення уповноваженими посадовими особами за порушення законодавства про працю штрафу в розмірі 83460 грн.; решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

В порядку ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати за подання до суду позовної заяви (пропорційно до задоволених вимог) в розмірі 1921 грн. судового збору.

Також понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню апелянту Управлінню Держпраці у Закарпатській обл. не підлягають.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), порушення норм процесуального права (зміна підстав позову і неврахування преюдиційних обставин по справі) що в своїй сукупності призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в повному обсязі, оскільки її висновки в частині повного задоволення позову не відповідають вимогам закону, а також виходячи із процесуальної неможливості усунути такі недоліки судового рішення шляхом його часткового скасування або зміни.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській обл. задовольнити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.01.2020р. в адміністративній справі № 260/1034/19 скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю Оптіма-Хольц ЛТД позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській обл. № ЗК210/221/АВ/П/ПТ-ІП-ФС-94 від 10.05.2019р. про накладення уповноваженими посадовими особами за порушення законодавства про працю штрафу в розмірі 83460 (вісімдесят три тисячі чотириста шістдесят) грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-Хольц ЛТД (місцезнаходження: 90600, Закарпатська обл., Рахівський район, м.Рахів, вул.Київська, буд.219; код ЄДРПОУ 37020188) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській обл. (юридична адреса: 88018, Закарпатська обл., м.Ужгород, вул.Минайська, 16; код ЄДРПОУ 39795035) судові витрати за подання до суду позовної заяви в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять один) грн. сплаченого судового збору (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог).

Понесені апелянтом Управлінням Держпраці у Закарпатській обл. судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький О. І. Довга Дата складення повного тексту судового рішення: 09.07.2020р.