Рішення

від 20.01.2020 по справі 1.380.2019.004902

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004902

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої-судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Колодій О.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Кузьменко А.В.,

представника відповідача-1 Бути Н.І.,

представника відповідача-2 Галузи М.В.,

представника третьої особи Кушлака О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Благодійного фонду "Святої Матері Терези" про визнання незаконним наказу в частині та його скасування, визнання незаконним рішення та його скасування,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, в якій, з врахуванням уточнення позовних вимог, позивач просить:

- визнати незаконним та скасувати підпункт 1.2. п. 1 Наказу Державної міграційної служби України № 163 від 29.05.2019;

- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 18.07.2019 № 02-02/32 про скасування дозволу на імміграцію в Україну.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що пп. 1.2. п. 1 оскаржуваного наказу посвідки серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 № НОМЕР_3 та № НОМЕР_8, видані позивачу на тимчасове проживання в Україні, визнано недійсними та такими, що підлягають вилученню з підстав незаконного здійснення їх обміну з попередніми посвідками на тимчасове проживання в Україні. Проте, як стверджує позивач, жодного обміну посвідок на тимчасове проживання він не здійснював. Зокрема, зазначає, що в день видання оскаржуваного наказу він мав лише одну посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_8 з датою видачі 27.11.2018 та терміном дії до 21.12.2019. Інші посвідки на тимчасове проживання в Україні на день видачі Наказу Державної міграційної служби України № 163 від 29.05.2019 вже були здані у порядку, передбаченому чинним законодавством в Державну міграційну службу України та скасовані цим органом. Посвідку на тимчасове проживання в Україні серії № НОМЕР_8 з датою видачі 27.11.2018 позивач отримав після здійснення офіційного обміну з посвідкою серії НОМЕР_4 з датою видачі 08.05.2018 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання від 25.04.2018 № 322. Посвідку на тимчасове проживання серії НОМЕР_4 від 08.05.2018 позивач виробив після отримання довгострокової візи для в`їзду в Україну типу D № НОМЕР_5 з метою працевлаштування. Прийняття Наказу Державної міграційної служби України № 163 від 29.05.2019, який позивач вважає протиправним, спричинило прийняття відповідно протиправного рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 18.07.2019 № 02-02/32.

Відповідачі позову не визнають. У відзиві на позовну заяву (вх. № 39138 від 25.10.2019) представник відповідача Державної міграційної служби України зазначає, що під час перевірки матеріалів щодо оформлення посвідок на тимчасове проживання іноземцям, які відповідно до Закону прибули в Україну для працевлаштування, встановлено факт обміну посвідок зі зміною мети тимчасового перебування, а саме для участі в діяльності організацій та установа, що долучають до своєї діяльності волонтерів відповідно до Закону України Про волонтерську діяльність . Відтак, Наказом Державної міграційної служби України № 163 від 29.05.2019 визнано недійсними та такими, що підлягають вилученню та знищенню, посвідки на тимчасове проживання серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_4 та № НОМЕР_8, видані Головним управлінням Державної міграційної служби України у Львівській області громадянину Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 .

Відносно процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою судді від 30.09.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом; справу ухвалено розглянути за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Благодійний фонд Святої Матері Терези ; витребувано у Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області особову справу громадянина Нігерії ОСОБА_1 про оформлення посвідок на тимчасове проживання та належним чином засвідчену копію рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 18.07.2019 про скасування дозволу на імміграцію в Україну; витребувано у Державної міграційної служби України належним чином засвідчений наказ Державної міграційної служби України від 29.05.2019 № 163 та матеріали проведеної службової перевірки, на підставі якої прийнятий означений наказ.

Ухвалою суду від 20.11.2019 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

18.12.2019 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечили, просили у задоволенні таких відмовити.

Представник третьої особи у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив такі задовольнити.

Заслухавши вступне слово позивача та його представника, представників відповідачів, представника третьої особи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

14.05.2019 ГУ ДМС України у Львівській області на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України Про імміграцію громадянину Федеративної Республіки Нігерії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видано дозвіл НОМЕР_9 на імміграцію в Україну з терміном дії до 13.05.2020 (а.с. 20).

На виконання резолюції першого начальника ГУ ДМС України у Львівській області від 12.04.2019, утворено комісію для проведення службової перевірки з метою з`ясування обставин, викладених в доповідній записці начальника управління з питань імміграції, тимчасового перебування та протидії нелегальній міграції ОСОБА_2 від 12.04.2019 щодо дотримання вимог імміграційного законодавства працівниками відділу тимчасового перебування іноземців та ОБГ та Сектору централізованого оформлення документів для іноземців та ОБГ.

Згідно з Висновком за результатами проведення службової перевірки щодо оформлення посвідок на тимчасове проживання за 2018-2019 роки від 07.05.2019 (а.с. 91-95), під час вивчення матеріалів за 2018 - 2019 роки щодо оформлення та обміну посвідок на тимчасове проживання працівниками ГУ ДМС України у Львівській області встановлено недоліки та порушення в оформленні документів в частині дотримання вимог ст. 4 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства .

Зокрема, щодо оформлення обміну посвідок на тимчасове проживання іноземцям, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування, серед яких № НОМЕР_8, видана 26.12.2018 до 21.12.2019 ОСОБА_1 , встановлено факт обміну посвідок зі зміною мети тимчасового перебування, а саме для участі в діяльності організацій та установ, що долучають до своєї діяльності волонтерів відповідно до Закону України Про волонтерську діяльність .

Висновок службової перевірки для визнання недійсними посвідок надіслано до ДМС України (а.с. 96).

Згідно з пп.1.2. п. 1 Наказу Державної міграційної служби України від 29.05.2019 №163 ДМС України (а.с. 97), відповідно до підпунктів 18, 25 пункту 10 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №360, підпункту 8 пункту 71, абзацу 3 пункту 72 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322, визнано недійсними та такими, що підлягають вилученню та знищенню, посвідки на тимчасове проживання серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_4 та № НОМЕР_8, видані ГУ ДМС України у Львівській області гр. Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 18.07.2019 № 02-02/32 (а.с. 18) позивачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України Про імміграцію скасовано дозвіл на імміграцію в України, виданий ГУ ДМС у Львівській області 14.05.2019 НОМЕР_9.

Позивач, заперечуючи факт обміну посвідок зі зміною мети тимчасового перебування, вважає, що підпункт 1.2. п. 1 Наказу Державної міграційної служби України № 163 від 29.05.2019 про визнання недійсними посвідок на тимчасове проживання та відповідно рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 18.07.2019 № 02-02/32 про скасування дозволу на імміграцію в Україну є незаконними, відтак, звернувся з цим позовом до суду для захисту своїх порушених, на йому думку, прав.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус, основні права, свободи та обов`язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні і порядок вирішення питань, пов`язаних з їх в`їздом в Україну або виїздом з України регулюється Законом України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства від 22.09.2011 №3773- VI.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Відповідно до ч. 10 ст. 4 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства , іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для провадження культурної, наукової, освітньої діяльності на підставах і в порядку, встановлених міжнародними договорами України або спеціальними програмами, а також іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою участі в міжнародних та регіональних волонтерських програмах чи участі в діяльності організацій та установ, що залучають до своєї діяльності волонтерів відповідно до Закону України Про волонтерську діяльність , інформація про які розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності, отримали посвідку на тимчасове проживання та здійснюють волонтерську діяльність на базі зазначених організацій та установ, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період провадження такої діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства , іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.

Приписами ч. 3 ст. 5 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства передбачено, що іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах 4 - 15, 18 та 20 ст. 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.

Згідно з ч. 10 ст. 5 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства , підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому ч. 10 ст. 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, подання відповідного державного органу, відповідального за виконання культурних, освітніх, наукових, спортивних, волонтерських програм, для участі в яких іноземець чи особа без громадянства прибули в Україну, або організації чи установи, що залучає до своєї діяльності волонтерів, інформація про яку розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності, та копія свідоцтва про державну реєстрацію такої організації чи установи.

В той час, як згідно з ч. 4 ст. 5 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства , підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому ч. 4 ст. 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (крім іноземців та осіб без громадянства, які згідно із законодавством України мають право на працевлаштування без отримання такого дозволу) та зобов`язання роботодавця повідомити центральні органи виконавчої влади, що забезпечують реалізацію державної політики у сферах міграції, зайнятості населення та трудової міграції про дострокове розірвання чи припинення трудового договору (контракту) з таким іноземцем або особою без громадянства.

Отже, наведені норми вказують на різний механізм отримання посвідок на тимчасове проживання іноземців у випадку працевлаштування та у випадку здійснення волонтерської діяльності, при цьому можливість обміну посвідок зі зміною мети тимчасового перебування наведеними нормами не передбачено.

Частиною 19 ст. 5 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства передбачено, що технічний опис, зразки бланків посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, порядок їх оформлення, виготовлення та видачі встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання (далі - посвідки) іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання передбачено Про затвердження зразка, технічного опису бланку та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання , затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 322 від 25.04.2018 (далі - Порядок).

Відповідно до вимог п. 71 Порядку, посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується у разі:

1) коли вона підлягає обміну у зв`язку із зміною інформації, внесеної до посвідки (крім додаткової змінної інформації);

2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки;

3) непридатності посвідки для подальшого використання;

4) скасування посвідки;

5) коли вона заявлена як втрачена або викрадена та прийнято рішення про оформлення нової посвідки;

6) смерті особи, якій видано посвідку;

7) закінчення строку її дії або прийняття рішення про обмін посвідки до закінчення строку її дії;

8) оформлення посвідки з порушенням вимог законодавства;

9) неотримання її іноземцем або особою без громадянства протягом шести місяців.

Відповідно до п. 72 Порядку, у разі коли рішення про оформлення посвідки прийнято з порушенням вимог законодавства, керівник відповідного територіального органу/територіального підрозділу ДМС, керівник структурного підрозділу апарату ДМС проводить службову перевірку.

За результатами перевірки складається висновок у двох примірниках, який підписується працівником, що провів службову перевірку, та його безпосереднім керівником і погоджується керівником територіального органу ДМС, керівником структурного підрозділу апарату ДМС.

На підставі висновку посвідки, видані з порушенням вимог законодавства, визнаються недійсними за наказом ДМС.

Так, пп. 1.2. п. 1 оскаржуваного Наказу, ДМС України визнано недійсними та такими, що підлягають вилученню та знищенню, посвідки, видані ГУ ДМС України у Львівській області позивачу на тимчасове проживання серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 та № НОМЕР_8.

У свою чергу, Рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області № 02-02/32 від 18.07.2019 про скасування дозволу на імміграцію в Україну ґрунтується на тому, що на момент прийняття заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну, позивач перебував в Україні згідно посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_8 від 27.11.2018, яка пп. 1.2 пункту 1 Наказу Державної міграційної служби України № 163 від 29.05.2019 визнана недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню.

З висновку за результатами проведення службової перевірки від 07.05.2019, вбачається, що підставою для визнання посвідок недійсними слугувало встановлення факту обміну посвідок зі зміною мети тимчасового перебування, а саме для участі в діяльності організацій та установ, що долучають до своєї діяльності волонтерів відповідно до Закону України Про волонтерську діяльність .

Основним аргументом позивача в обґрунтування протиправності оскаржуваного наказу є те, що жодного обміну посвідок він не здійснював. Перевіряючи таке твердження позивача, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, посвідку на тимчасове проживання серії НОМЕР_6 від 07.07.2017 терміном дії до 06.07.2018 видано гр. Республіки Нігерія ОСОБА_1 з метою участі у діяльності волонтерської організації - Благодійному фонді "Святої Матері Терези".

Вказану посвідку скасовано та вилучено Рішенням ГУ ДМС України у Львівській області від 25.04.2018 (а.с. 18) відповідно до п. 19 Постанови КМУ Про затвердження Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 за № 251, на підставі повідомлення Благодійного фонду "Святої Матері Терези" від 23.04.2018 № 1620 про скасування посвідки у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 (а.с. 21).

Допитаний в якості свідка керівник Благодійного фонду "Святої Матері Терези" ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердив факт участі позивача у цій волонтерській організації та звільнення його на підставі заяви від 23.04.2018.

За встановлених обставин, суд критично ставиться до визнання оскаржуваним наказом від 29.05.2019 посвідки серії ТМ НОМЕР_7 з терміном дії до 06.07.2018 недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню, оскільки ця посвідка вже була скасована та вилучена для знищення Рішенням ГУ ДМС України у Львівській області від 25.04.2018.

Посвідку на тимчасове проживання серії НОМЕР_4 від 08.05.2018 видано позивачу з метою працевлаштування. Так, матеріалами справи підтверджується, що Посольством України у Федеративній Республіці Нігерія видано позивачу довгострокову візу для в`їзду в Україну типу D № НОМЕР_5 (а.с. 27), що оформлена на підставі дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства № НОМЕР_10 від 21.12.2017 (а.с. 17).

Вказану посвідку серії ТР № НОМЕР_3 від 08.05.2018, оформлену з використанням бланка посвідки на тимчасове проживання у формі книжечки, обмінено на посвідку у формі картки, що містить безконтактний електронний носій № НОМЕР_8 від 27.11.2018 (а.с. 73) у відповідності до затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 322 від 25.04.2018 зразка, технічного опису бланка посвідки на тимчасове проживання з безконтактним електронним носієм.

Зазначена обставина підтвержена представниками відповідачів у судовому засіданні.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України № 322 від 25.04.2018 запроваджено з 1 червня 2018 р. із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру оформлення і видачу посвідки на тимчасове проживання, зразок бланка якої затверджено цією постановою, іноземцям та особам без громадянства відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого цією постановою.

При цьому, суд зауважує, що позивачем дотримано порядку отримання посвідок на тимчасове проживання іноземців, як у випадку здійснення волонтерської діяльності, так і у випадку працевлаштування. Позаяк, територіальним органом ДМС України не встановлено підстав для відмови у видачі посвідок позивачу.

Таким чином, з викладених обставин вбачається, що на дату прийняття оскаржуваного наказу, позивач мав лише одну посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_8 видану йому 27.11.2018 ГУ ДМС України у Львівській області з метою працевлаштування, а тому зазначене у Висновку за результатами проведення службової перевірки щодо оформлення посвідок на тимчасове проживання від 07.05.2019, на підставі якого прийнято оскаржуваний наказ, покликання відповідача на здійснення позивачем обміну посвідок зі зміною мети тимчасового перебування, а саме для участі в діяльності організацій та установ, що долучають до своєї діяльності волонтерів відповідно до Закону України Про волонтерську діяльність , - не знаходить належного підтвердження.

Відтак, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження існування обставин, встановлених п. 71 Порядку, за наявності яких посвідка визнається недійсною, суд доходить висновку про протиправність пп. 1.2 пп. 1 Наказу Державної міграційної служби України № 163 від 29.05.2019, яким визнано недійсними та такими, що підлягають вилученню та знищенню посвідки, видані ГУ ДМС України у Львівській області позивачу на тимчасове проживання серії НОМЕР_1 , серії ТР № НОМЕР_3 та № НОМЕР_8.

Вирішуючи спір, суд враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Так, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Адміністративні суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що пп. 1.2 п. 1 оскаржуваного наказу не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України, а відтак такий підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

З огляду на висновок суду про задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування пп. 1.2 п. 1 Наказу Державної міграційної служби України № 163 від 29.05.2019 про визнання недійсними посвідок на тимчасове проживання, похідна від неї позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області № 02-02/32 від 18.07.2019 про скасування дозволу на імміграцію в Україну також підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Благодійного фонду "Святої Матері Терези" про визнання незаконним наказу в частині та його скасування, визнання незаконним рішення та його скасування, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати підпункт 1.2 пункту 1 Наказу Державної міграційної служби України № 163 від 29.05.2019 про визнання недійсними посвідок на тимчасове проживання.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області № 02-02/32 від 18.07.2019 про скасування дозволу на імміграцію в Україну.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Державної міграційної служби України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач 1: Державна міграційна служба України (ЄДРПОУ 37508470, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10).

Відповідач 2: Головне управління Державної міграційної служби України (ЄДРПОУ 37831493, місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11).

Третя особа: Благодійний фонд "Святої Матері Терези" (ЄДРПОУ 39739090, місцезнаходження: 79044, м. Львів, вул. Куликівська, 39В, квартира 13).

Повний текст рішення складено та підписано 30.01.2020.

Суддя Сидор Н.Т.