Рішення

від 22.01.2020 по справі 1.380.2019.005157

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.005157

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Шийович Р.Я.,

від позивача Марусяк В.Я.,

від відповідача не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вест Фудс до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю Вест Фудс (далі - позивач, ТОВ Вест Фудс з позовною заявою до Львівської митниці ДФС (далі - відповідач), у якій просить суд:

-визнати протиправною відмову відповідача (лист №13568/10/13-70-19/42 від 18.07.2019 та лист №14863/10/13-70-19/42 від 11.09.2019) щодо відмови позивачу у відновленні режиму вільної торгівлі щодо товарів, оформлених у митному відношенні відповідно до митної декларації №UA209140/2019/157295 від 05.07.2019 під порядковим №1 та поверненні суми таких платежів, надміру сплачених під час митного оформлення;

-відновити режим вільної торгівлі щодо товарів, оформлених у митному відношенні відповідно до митної декларації №UA209140/2019/157295 від 05.07.2019 під порядковим номером №1;

-зобов`язати відповідача повернути позивачу суми надміру сплачених митних платежів під час митного оформлення товарів відповідно до митної декларації №UA209140/2019/157295 від 05.07.2019 у загальній сумі 44378,79 грн., що складається із суми ввізного мита у розмірі 36982,33 грн., суми податку на додану вартість у розмірі 7396,46 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив про протиправність відмови відповідача у відновленні режиму вільної торгівлі та поверненні з бюджету митних платежів за митною декларацією №UA209140/2019/157295 від 05.07.2019. Відмовляючи вперше, відповідач вказав, відповідно до графи 44 митної декларації та поданих документів, товар транспортувався морським транспортом з імовірним перевантаженням та перебуванням в третіх країнах і Львівській митниці ДФС не надані документи і відомості, які б засвідчували дотримання правил прямого транспортування . Позивач подав усі наявні у нього документи щодо таких обставин, однак відповідачем йому вдруге відмовлено з покликанням на те, що митне оформлення здійснювалося без проведення огляду та фотофіксації; інформація щодо наявності засобів ідентифікації (запірно-пломбувальних пристроїв) в товаросупровідних документах не зазначена, а тому відповідач не володіє документальним підтвердженням, що на момент митного оформлення товару дотримано правило прямого транспортування . Позивач вважаючи такі відмови протиправними, для відновлення порушених прав звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 10.10.2019 провадження у справі відкрито і призначено таку до розгляду за правилами загального позовного провадження.

28.10.2019 за вх. №39409 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву /арк.спр.44-49/. Відповідач зазначив, що 18.07.2019 позивач звернувся із листом щодо відновлення режиму вільної торгівлі та повернення сум митних платежів, що сплачений за товар Маслини і випущений у вільний обіг на митній території України за митною декларацією від 05.07.2019, до якого додано копію митної декларації від 05.07.2019 №UA209140/2019/157295; аркуш коригування від 17.07.2019; оригінал сертифікату на перевезення від 12.06.2019 №А0018451.

За результатами опрацювання звернення, Львівською митницею листом від 16.08.2019 надано позивачу відповідь з роз`ясненням підстав та умов надання товарам митних преференцій в рамках дії Доповнення І Щодо визначення поняття походження товарів і методів адміністративного співробітництва до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною та Європейським співтовариством. Однією із умов надання товарам тарифних преференцій, крім наявності документа про походження товару (сертифіката з перевезення форми EUR.1), є дотримання правила прямого транспортування товару з митної території країни відправлення на митну територію України. Аналогічні приписи містяться у ч. 8 ст. 36 Митного кодексу України. Підтвердженням виконання умов щодо застосування преференційного режиму до товарів є відповідні документи, як надаються митним органам Договірної сторони-імпортера. Водночас за приписами ст. 236 Митного кодексу України надання відповідних документів не вимагається, якщо товари подано до митного оформлення без зміни засобів забезпечення ідентифікації, здійснених у країні експорту шляхом накладення забезпечень (одноразових номерних запірно-пломбувальних пристроїв), відомості про які вказано у товарно-супровідних документах, засвідчених митним органом країни експорту або митній декларації. Однак таких документів позивачем не надано.

Після отримання цієї відповіді, яку позивач протрактував як відмову, він повторно скерував відповідачу лист від 30.08.2019 Про надання додаткових документів для відновлення режиму вільної торгівлі та повернення сум митних платежів та надав копії додаткових документів.

Для об`єктивного та всебічного розгляду цього питання та прийняття рішення скеровано службову записку до підрозділу митного оформлення, де безпосередньо таке здійснювалося. Керівником ВМО Малехів м/п Північний службовою запискою від 09.09.2019 повідомлено, що в товаросупровідних документах відсутня інформація про наявність засобів ідентифікації країни експорту та про відсутність документального підтвердження, що товар подано до митного оформлення без зміни засобів ідентифікації, накладених у країні експорту.

Слід розуміти, що переміщення товару, випущеного у вільний обіг за декларацією від 05.07.2019 здійснювалося морським транспортом з митної території Іспанії на митну територію України через території третіх країн. Наданий коносамент свідчить про те, що товар не міг переміщуватися виключно територією Євросоюзу. Жодних документальних підтверджень про перебування товару під митним контролем у країнах транзиту заявником до Львівської митниці ДФС не надано.

Відповідач зауважив, що митне оформлення митної декларації від 05.07.2019 здійснено на підставі поданих декларантом товаросупровідних документів, з наданням товару режиму найбільшого сприяння, зі сплатою належних сум платежів, без застосування будь-яких додаткових форм митного контролю, оскільки товар не заявлявся як преференційний. Після випуску товару у вільний обіг до нього не можуть ретроспективно застосовуватися будь-які заходи, пов`язані з митним контролем чи ідентифікацією.

Станом на момент розгляду питання про відновлення преференційного режиму щодо товару випущеного у вільний обіг на митній території України згідно з митною декларацією від 05.07.2019 за заявою ТОВ Вест Фудс митниці не надано документів, які б могли слугувати підтвердженням прямого транспортування товару, або ж документі засвідчених митними органами іноземних країн про те, що товар перебував під митним контролем.

За таких обставин відсутні підстави для відновлення режиму вільної торгівлі та повернення з державного бюджету митних платежів за митною декларацією від 05.07.2019.

Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

11.11.2019 за вх. №41726 від позивача надійшла відповідь на відзив /арк.спр.73-76/. Позивач зазначив, що ані коносамент, ані факт випущення товару у вільний обіг не є і не може бути свідченням про порушення правил встановлених Регіональною конвенцією про Пан-Євро-Середземноморські преференційні правила походження, у тому числі Прямого транспортування . Жоден із документів, пред`явлених Львівській митниці ДФС при митному оформленні товару не містив інформації про транспортування товару через транзитні недоговірні країни.

Позивач також стверджує, що засоби ідентифікації та запірно-пломбувальні пристрої не змінювались при транспортуванні товару, оформленому митною декларацією від 05.07.2019. Вказану інформацію підтверджує також ТОВ Хілдом Логістікс , що надавало транспортно-експедиторські послуги листом від 16.08.2019.

З позиції позивача, покликання Львівської митниці ДФС на неможливість відновлення режиму вільної митної зони щодо товарів, оформлених митною декларацією від 05.07.2019 з мотивів випущення таких товарів у вільний обіг, порушує норми чинного законодавства.

Особливу увагу позивач також звернув на те, що розділ 3 відзиву відповідача взагалі не стосується цього предмета спору.

Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 03.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив. Зазначив, що додаткові документи щодо підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу буде подано суду після постановлення судового рішення. Просив позов задовольнити.

Відповідач явки у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Просив у його задоволенні відмовити.

Враховуючи приписи ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснено за відсутності представника відповідача.

Суд заслухав вступне слово представника позивача, з`ясував підстави позову та відзиву, встановив фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дослідив письмові докази долучені до матеріалів справи та, -

в с т а н о в и в :

ТОВ Вест Фудс зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 40389577.

05.07.2019 позивачем подано для митного оформлення товарів митну декларацію №UA209140/2019/157295: відправник Alimentos Iberandalus S.L. (C/ Doce de Octubre 7, 14001 Cordoba. Spain); одержувач ТзОВ Вест Фудс (79024, м. Львів, вул. Молочна, 15); вантаж: Мислини (оливки) в розсолі без додання оцту чи оцтової кислоти в металевих банках з маркуванням фірми-виробника, не морожені; країна походження - Іспанія; код товару - 2005700; ціна товару - 23949,02 Євро; коригування - 739646,56 грн /арк.спр.61-62/.

До вказаної декларації згідно з графою 44 митної декларації подано: рахунок фактуру №374/2019 від 21.05.2019; коносамент VLCYUZ3118814 від 06.06.2019; автотранспортна накладна А730234 від 04.07.2019; А790235 від 04.07.2019; Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) А0018451 від 12.06.2019; Банківський платіжний документ, що стосується товару №7 від 21.06.2019; №99 від 26.04.2019; рахунок-фактуру №2360 від 03.07.2019; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №10/04/2019 від 10.04.2019; Договір (контракт) про перевезення №03018-195 від 03.01.2018; Заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів від 20.05.2019; Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом єдиного вікна з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №4301115 від 05.07.2019; копія митної декларації країни відправлення №19VІ00461111397284 від 27.05.2019.

Відповідно до зазначеної митної декларації перераховано до Державного бюджету України 73964,66 грн. мита та 162722,24 грн. податку на додану вартість (ПДВ), нарахованих у відношенні товарів, що походять з митної території країн Європейського Союзу.

У графі 36 митної декларації Преференція проставлено 000000000.

17.07.2019 складено аркуш коригування митної декларації від 05.07.2019 №UA209140/2019/157295 для відображення нових відомостей про товари, що стали відомі після закінчення їх митного оформлення, зазначених у таких графах митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, а саме: 0862 б/н 21.05.2019 /арк.спр.63/.

18.07.2019 начальнику Львівської митниці ДФС позивач скерував лист за вих №43/19 Про відновлення режиму вільної торгівлі та повернення сум митних платежів , відповідно до якого вказав, що під час випуску товарів у вільний обіг не була застосована преференція зі сплати ввізного у зв`язку з відсутністю оригіналу сертифікату походження (була наявна лише його копія). Після завершення митного оформлення товарів позивач отримав від експортера товару оригінал сертифікату з перевезення товарів EUR-1 №А0018451Х від 12.06.2019.

З огляду на викладене позивач просив відновити режим вільної торгівлі щодо товарів, оформлених у митному відношенні відповідно до МД №UA209140/2019/157295 під порядковим номером 1; повернути суми митних платежів, сплачених під час митного оформлення зазначеного товару відповідно до згаданої митної декларації, а саме 36982,33 грн. суми ввізного мита та 7396,46 грн. ПДВ.

До вказаної заяви позивач надав копію митної декларації від 05.07.2019, аркуш коригування від 17.07.2019 та оригінал сертифікату з перевезення /арк.спр.32-33/.

25.07.2019 Управлінням адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання скеровано службову записку начальнику відділу митного оформлення Малехів митного поста Північний Про надання інформації відповідно до якої просив надати інформацію про дотримання правила прямого транспортування відповідно до вимог ст. 12 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження. Запитувану інформацію просив надати до 29.07.2019 /арк.спр.54/.

Відповідно до службової записки Відділу митного оформлення Малехів Митного поста Північний начальнику УАМП Львівської митниці ДФС від 14.08.2019 за №821/13-70-78-01/40-ЕП зазначено, що 05.07.2019 здійснено митне оформлення товару Маслини (оливки) в розсолі без додавання оцту чи оцтової кислоти в металевих банках з маркуванням фірми-виробника , за МД №UA209140/2019/157295 від 05.07.2019, який надійшов на адресу позивача відправником якого є Alimentos Iberandalus S.L. /Іспанія/.

За результатами опрацювання товаросупровідних документів вищевказаного звернення у відповідності до вимог ст. 12 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, з метою правильності застосування преференційного режиму, декларантом не надано підтверджуючі документи щодо транспортування через територію іншої країни з перевантаженням та тимчасовим зберіганням на цій території за умови постійного перебування цих товарів під наглядом митних органів у країні транзиту чи зберігання і що з даним товаром не виконувалися жодні операції окрім розвантаження, перевантаження та заходів, необхідних для збереження в належному стані.

При винесенні рішення щодо відновлення преференційного режиму викладене прохання врахувати відсутність документів, які б підтверджували правила дотримання прямого транспортування вказаних у ст. 12 Доповнення 1 до Регіональної Конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження /арк.спр.55/.

Згідно з листом від 16.08.2019 №13568/10/1370-19/42 Про надання інформації відповідач зазначив, що оскільки у відповідача відсутні документи та відомості, які б засвідчували дотримання правил прямого транспортування , відновлення режиму вільної торгівлі та повернення з державного бюджету митних платежів за МД №UA209140/2019/157295 від 05.07.2019 є неможливим /арк.спр.34-35/.

30.08.2019 позивач звернувся до Львівської митниці ДФС із листом за вих. №77/19 Про надання додаткових документів для відновлення режиму вільної торгівлі та повернення сум митних платежів (лист від 18.07.2019 №43/19 (вх. ЛМ №18701/10/13-70-19 від 19.07.2019), лист від 16.08.2019 вих. №13568/10/1970-19-42), відповідно до якого позивач додатково надав відповідачу коносамент від 06.06.2019, залізничну накладну та лист від перевізника товару від 16.08.2019 із зазначенням засобів забезпечення ідентифікації. На підставі поданих документів, за відсутності зміни засобів забезпечення ідентифікації здійснених у країні експорту від моменту відправлення до моменту прибуття вантажу в митницю призначення, що засвідчує дотримання правила прямого транспортування просив відновити режим вільної торгівлі товарів, повернути суму митних платежів /арк.спр.36-37/.

Начальник Управління УМП та МТР звернувся до начальника ВМО Малехів митного поста Північний Львівської митниці ДФС із службовою запискою від 05.09.2019, просив надати інформацію про наявність засобів ідентифікації (запірно-пломбувальних пристроїв тощо) під час випуску товару у вільне використання на митній території України. З огляду на транспортування товару в контейнері на морському судні, просив повідомити про наявність документального підтвердження про те, що товар подано до митного оформлення без зміни засобів забезпечення ідентифікації, накладених у країні експорту. Отримання такої інформації необхідно для з`ясування дотримання при переміщенні товару правила прямого транспортування в рамках ст. 13 Доповнення І Щодо визначення поняття Походження товарів і методів адміністративного співробітництва до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони /арк.спр.56/.

Згідно з службовою запискою Щодо надання інформації від 09.09.2019 за №904/13-70-78-01/40 повідомлено, що за митною декларацією №UA209140/2019/157295 від 05.07.2019 оформлено товар Маслини (оливки) в розсолі без додання оцту чи оцтової кислоти без проведення огляду та фотофіксації, оскільки дані АСАУР ПК Інспектор сформовані не були. Інформація щодо наявності засобів ідентифікації (запірно-пломбувальних пристроїв) країни експорту, в товаросупровідних документах (коносаменті від 06.06.2019) не зазначена. Враховуючи викладене інформація щодо наявності засобів ідентифікація відсутня.

Додатково повідомлено про відсутність документального підтвердження про те, що товар подано до митного оформлення без зміни засобів ідентифікації, накладених у країні експорту /арк.спр.57/.

Згідно з листом від 11.09.2019 за №14863/13-70-19/42 Про надання відповіді відповідач вказав, що результати розгляду звернення від 30.08.2019 з приводу відновлення режиму вільної торгівлі в рамках дії доповнення І Щодо визначення поняття походження товарів№ і методів адміністративного співробітництва до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським співтовариством до товару, випущеного у вільний обіг на митній території України за митною декларацією від 05.07.2019 наступні.

Митне оформлення товару Маслини (оливки) в розсолі за митною декларацією від 05.07.2019 №UA209140/2019/157295 здійснювалось без проведення огляду та фотофіксації, оскільки дані форми автоматичної системи управління ризиками програмно-інформаційного комплексу Інспектор сформовані не були. Інформація щодо наявності засобів ідентифікації (запірно-пломбувальних пристроїв) країни експорту, в товаросупровідних документах (коносаменті від 06.06.2019) не зазначена.

Також повідомлено про відсутність ц Львівської митниці ДФС документального підтвердження про те, що товар було подано до митного оформлення без зміни засобів ідентифікації, накладених у країні експорту.

Враховуючи викладене Львівська митниця ДФС не володіє документальним підтвердженням, що на момент митного оформлення товару Маслини (оливки) в розсолі дотримано правило прямого транспортування , що унеможливлює відновлення режиму митної торгівлі та повернення з державного бюджету митних платежів за митною декларацією від 05.07.2019 №UA209140/2019/157295 /арк.спр.38-39/.

Позивач не погоджуючись із відмовами відповідача у відновленні режиму вільної торгівлі та поверненні зайво сплачених платежів, вважаючи такі протиправними та такими, що порушують його права, звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

За приписами ч. 3 ст. 318 МК України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Частиною 1 ст. 248 МК України, визначено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (ч. 1 ст. 257 МК України).

Згідно з ч. 5 ст. 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 281 МК України передбачено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Законом України №1678-VII від 16.09.2014 року, ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода).

Відповідно до п. 1 ст. 16 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання сертифікату з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку ІІІ до цього Протоколу.

Згідно з ч. 2 ст. 36 МК України, країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 36 МК України передбачено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Відповідно до ч. 6 ст. 36 МК України, положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Частиною 7 ст. 36 МК України повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною радою України.

Статтею 43 МК України передбачено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Частиною 3 ст. 43 МК України встановлено, що сертифікат про походження товару це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до ст. 43 МК України, засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями (частина 5), а декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару (частина 6).

Частиною 9 ст. 43 МК України передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фіто санітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках експертизи відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 44 МК України, у разі ввезення товару на митну територію України, сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Представник позивача пояснив, що під час випуску товарів у вільний обіг не була застосована преференція зі сплати ввізного мита у зв`язку з відсутністю оригіналу сертифікату походження (була наявна лише його копія). Після завершення митного оформлення товарів, ТзОВ Вест Фудс отримало від експортера товару оригінал сертифікату з перевезення товарів EUR.1 №А0018451Х від 12.06.2019.

Відповідно до п. 1 ст. 16 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу, відповідно, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або

(b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься декларацією інвойс , надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Статтею 18 Протоколу 1 передбачено випадки видачі сертифіката з перевезення товарів EUR.1 після експорту товару, якщо:

(a) він не був виданий під час експортування через помилки чи ненавмисний недогляд або через особливі обставини;

або

(b) було доведено перед митними органами, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 був виданий, але не прийнятий під час імпортування з технічних причин.

Строк дії сертифіката з перевезення товарів EUR.1 та декларації інвойс складає чотири місяці з дати видачі у країні - експорту, які повинні бути надані в межах зазначеного періоду митним органам країни - імпорту (стаття 24 Протоколу 1).

Таким чином, до товарів може бути відновлено режим вільної торгівлі в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС за умови подання митниці ДФС:

- Сертифіката з перевезення товарів EUR.1 протягом чотирьох місяців з дати видачі його у країні-експорту, але не пізніше 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми;

- Декларації інвойс протягом чотирьох місяців з дати видачі її у країні-експорту, але не пізніше двох років ввезення товарів, яких вона стосується від дня виникнення надміру сплаченої суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 розділу VI Домовленості про адміністративне співробітництво Протоколу І Угоди, з метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.

Доказами у справі підтверджується подання позивачем митному органу усіх необхідних документів, про що зокрема зазначено у самій митній декларації від 05.07.2019. Вказане не заперечувалося і представником відповідача.

ТОВ Вест Фудс подало до Львівської митниці ДФС заяву про відновлення режиму вільної торгівлі та повернення сум митних платежів за №43/19 від 18.07.2019. Цією заявою ТзОВ Вест Фудс просило Львівську митницю ДФС повернути 36982,33 грн. ввізного мита та 7396,46 грн. 46 податку на додану вартість.

Мотивами для відмови позивачу вперше, відповідно до відповіді Львівської митниці ДФС, зазначено відсутність документів та відомостей, які б засвідчували дотримання правил прямого транспортування товару.

Застережень щодо сертифікату EUR.1 не висловлено.

Щодо вказаного суд зазначає таке.

Згідно з Законом України Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження №2187-VIII від 08.11.2017 Верховна Рада України постановила приєднатися до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, яка набирає чинності для України в перший день другого місяця після внесення Україною депозитарію Конвенції документа про приєднання.

Частиною 1 ст. 15 Регіональної конвенції про пан-євро-середноземноморські преференційні правила походження містить норму про те, що товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання сертифікату з перевезення товару EUR.1.

Сертифікат з перевезення товару EUR 1 має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником (ч. 1 ст. 16 Конвенції).

Отже суд дійшов висновку, що сертифікат з перевезення товару EUR 1 та сертифікат про походження товару є підставою для застосування до товару тарифної преференції.

Окрім того пунктом 3 ст. 32 Конвенції визначено, що перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

Пункт 5 ст. 32 Конвенції, вказує на те, що, митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції.

Згідно з п. l ст. 1 Розділу 1 Доповнення І до Регіональної конвенції партія товару означає товари, що, або одночасно посилаються від одного експортера одному одержувачу, або зазначені в одному транспортному документі, що регламентує їх відправку від експортера одержувачу, або, за відсутності такого документу, в єдиному інвойсі.

Згідно зі ст. 12 Розділу ІІІ Доповнення І до Регіональної конвенції преференційний режим, передбачений цією Угодою, застосовуються лише до товарів, які виконують умови цієї Конвенції, транспортованих безпосередньо між або через територію Договірних Сторін, в яких застосовується кумуляція відповідно до Статті 3. Водночас товари у складі однієї партії можуть бути транспортовані через інші території з перевантаженням або тимчасовим зберіганням на цій території (за необхідності) за умови постійного перебування цих товарів під наглядом митних органів у країні транзиту чи зберігання, і якщо з цими товарами не виконуватиметься жодних операцій окрім розвантаження, перевантаження та заходів, необхідних для збереження в належному стані. Товари, що походять з певної країни, можуть бути транспортовані по трубопроводу через територію країни, іншої, ніж Договірні Сторони, які виступають експортером або імпортером.

Підтвердження виконання умов, наведених у пункті 1 цієї статті, мають бути надані митним органам Договірної сторони-імпортера у вигляді: (a) єдиного транспортного документа, який регламентує перевезення товарів із країни експорту з Договірної сторони-експортера через країну транзиту; або (b) сертифіката, виданого митними органами країни транзиту: (і) з повним описом транспортованих товарів; 43 (ii) у якому зазначаються дати розвантаження та перевантаження товарів і, за необхідності, назви суден або інших використаних транспортних засобів; а також (iii) з підтвердженням умов перебування цих товарів у країні транзиту; або (с) за відсутності цих документів - будь-яких документальних свідчень.

Представник позивача пояснив, що у листі №13568/10/13-70-19/42 від 16.08.2019 Львівська митниця ДФС зазначила, що за відомостями у графі 44 митної декларації та в поданих документах вбачається що товар транспортувався морським транспортом з імовірним перевантаженням та перебуванням в третіх країнах.

Судом встановлено, що позивачем серед документів вказаних у графі 44 митної декларації вказано про сертифікат EUR.1 №А0018451 /арк.спр.64/, коносамент від 06.06.2019 /арк.спр.65/, CMR від 04.07.2019.

Дослідивши сертифікат EUR.1 №А0018451 судом встановлено, що у графі 4 такого Країна, група країн або територія призначення, з яких походять товари зазначено UE (Європейський Союз) та Ucraina (Україна).

Графа 6 Транспортні реквізити заповнюється за бажанням експортера.

Графу 11 Митний дозвіл заповнено посадовою особою митниці країни Іспанії (Валенсія) 12.06.2019.

Графа 12 Декларація від експортера заповнена експортером.

Тобто вказаний сертифікат не містить жодних відомостей про проходження товару третіми країнами, а чітко передбачене транспортування такого саме з Європейського Союзу.

Щодо коносаменту від 06.06.2019 такий містить інформацію про порт завантаження у Валенсії, Іспанія, порт розвантаження - Південний, (Одеса) Україна, а також інформацію про те, що відправка партії товару (в упаковках) здійснюватиметься у двох контейнерах.

Вказані документи не містять жодних відомостей, які б вказували про те, що при транспортуванні товару з Іспанії позивачу у якийсь спосіб порушено правило Прямого транспортування .

Представник відповідача не надав суду обґрунтованих пояснень щодо вказаних обставин, які і не вказав, що спричинило сумніви відповідача щодо порушення правила Прямого транспортування у даному випадку.

З огляду на викладене аргументи відповідача щодо порушення вказаного правила є безпідставними та необґрунтованими.

Наданими представником позивача письмовими доказами як до митної декларації та листа від 18.07.2019, що скеровувася відповідачу, судом не встановлено, що такий товар було доставлено з імовірним перевантаженням та перебування в третіх країнах, а тому такі покликання не можуть слугувати причиною для відмови у відновленні режиму вільної торгівлі.

Суд також звернув увагу на те, що відмовляючи позивачу вперше у відновленні режиму вільної торгівлі щодо товарів та повернення зайво сплачених коштів відповідач лише здійснив покликання на те, що з врахуванням приписів ст. 326 МК України надання відповідних документів, які б засвідчували додержання правила прямого транспортування не вимагається, якщо товар подано до митного оформлення без зміни засобів забезпечення ідентифікації здійснених у країні експорту шляхом накладення забезпечень (одноразових номерних запірно-пломбувальних пристроїв), відомості про які вказано у товарно-супровідних документах, засвідчених митним органом країни експорту, або в митній декларації, однак відмова відповідача від 11.09.2019 базується вже на сумнівах щодо зміни засобів ідентифікації та повторно зауважує про дотримання правила прямого транспортування.

Оцінюючи викладені аргументи відповіді Львівської ДФС у листі від 11.09.2019, суд зазначає таке.

Як вже було зазначено, у коносаменті від 06.06.2019, за яким здійснювалося транспортування товару з Валенсії до України юридичною особою Alimentos Iberandalus S.L. (Кордоба, Іспанія) одержувачу ТзОВ Вест Фудс у порті Південний (Україна), міститься інформація, що товар поставлено у двох контейнерах розміром 20 футів під маркуванням MRKU8596250 із запірно-пломбувальним пристроєм ES4332026 та MSKU7450730 із запірно-пломбувальним пристроєм ES4468442.

Згідно з накладною від 01.07.2019 року, що оформлена після прибуття товару у порт Південний та доставки його до залізничної станції Чорноморська, до залізничної станції Тернопіль направлено товар у двох контейнерах MRKU8596250 та MSKU7450730 із запірно-пломбувальними пристроями (пломбами) ES4332026 та ES4468442 відповідно /арк.спр.66/.

Згідно з відтисками календарних штемпелів залізничної станції Чорноморська Одеської залізниці та залізничної станції Тернопіль Львівської залізниці, товар відправлено 02.07.2019, прибув - 03.07.2019.

На вказаній накладній містяться відбитки печаток Під митним контролем Одеської митниці ДФС 01.07.2019 та Тернопільської митниці ДФС 04.07.2019.

Судом встановлено, що у графі 33 митної декларації №UA209140/2019/157295 від 05.07.2019 (п. 3) містяться відомості про транспортування у двох контейнерах з маркуванням MRKU8596250 та MSKU7450730, і такі номери маркування збігаються із даними зазначеними у вищевказаних коносаменті та залізничній транспортній накладній.

Відомості про контейнери зазначено і у CMR від 04.07.2019 /арк.спр.68, 69/.

До матеріалів справи також долучено лист №1608-19/3 від 16.08.2019 ТзОВ Хілдом Логістікс , що надавало транспортно-експедиторські послуги з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів відповідно до договору від 03.01.2018 /арк.спр.24-30/, згідно з яким перевізник підтвердив, що 29.05.2019 прийняв товар - оливки для перевезення з порту Валенсія (Іспанія) до порту Південний (Україна). Відправка товару здійснювалася у двох контейнерах MRKU8596250 із пломбою ES4332026 та MSKU7450730 із пломбою ES4468442, що підтверджується виданим перевізником коносаментом VLCYUZ3118814 від 06.06.2019. Товар доставлено без несанкціонованого відкриття, вилучення чи довантаження і без порушення цілісності пломб, про що свідчить вся наявна товаросупровідна документація починаючи з моменту одержання контейнерів із товаром у порті Валенсія (Іспанія) до фактичної видачі товару за адресою вантажоодержувача /арк.спр.67/.

Таким чином твердження Львівської митниці ДФС про те, що інформація щодо наявності засобів ідентифікації (запірно-пломбувальних пристроїв) країни експорту в товаросупровідних документах (коносаменті від 06.06.2019) не зазначена не відповідає дійсності, оскільки саме в цьому документі і є вказаною уся інформація про товар, його масу, маркування контейнерів та їх запірно-пломбувальних пристроїв.

З огляду на викладене, покликання відповідача позивачем спростовано у повному обсязі, а тому відмова у відновленні режимі вільної торгівлі товару з цих підстав також є необґрунтованою.

Також особливу увагу суд звертає на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази підтвердження сумнівів щодо дотримання позивачем правила прямого транспортування товару, а також щодо наявності та збереження засобів ідентифікації на контейнерах, у яких здійснювалося транспортування, а також щодо здійснення контролюючим органом дій, спрямованих на їх перевірку.

За вказаних обставин, відмова Львівської митниці ДФС, що викладена у листах від 16.08.2019 за №13568/10/1370-19/42 та від 11.09.2019 за №14863/10/13-70-19/42 щодо відновлення режиму вільної торгівлі за митною декларацією №UA209140/2019/157295 від 05.07.2019 є протиправною.

Також за приписами ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З системного аналізу вказаних норм ст. 245 КАС України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.

Такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За вказаних вище обставин, з позиції суду, позивачем виконано всі умови для відновлення режиму вільної торгівлі за митною декларацією №UA209140/2019/157295 від 05.07.2019, а тому суд вважає за необхідне визначити спосіб захисту порушеного права позивача, шляхом зобов`язання Львівську митницю ДФС відновити режим вільної торгівлі за митною декларацією №UA209140/2019/157295 від 05.07.2019.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Львівську митницю ДФС застосувати наслідки відновлення режиму вільної торгівлі та повернути надмірно сплачені кошти, а саме: ввізне мито у сумі 36982,33 грн. та ПДВ у сумі 7396,46 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів (ч. 2 ст. 301 МК України).

Частинами 3, 4 ст. 301 МК України передбачено, що помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 301 МК України повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо:

1) законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом;

2) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим;

3) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі;

4) митну декларацію змінено або визнано недійсною;

5) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом "а" пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу;

6) платником податків подано органу доходів і зборів документи, які підтверджують наявність у нього на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Згідно із ч. 6 ст. 301 МК України повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

При цьому, суд зазначає, що порядок повернення вказаних вище платежів регулюються, зокрема, Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерством фінансів України від 03.09.2013 № 787.

Відповідно до п. 3 розділу І Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника.

Отже функцію безпосереднього повернення коштів у спірних правовідносинах відповідач не виконує і в цій частині позовні вимоги не є обґрунтованими.

Водночас згідно з п. 5 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Згідно з п. 8. Порядку №787 подання складається органом, який здійснює облік заборгованості в розрізі позичальників, за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов`язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Подання надається платником до органу Казначейства разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Отже, чинним законодавством передбачено вчинення ряду дій, спрямованих на повернення надміру сплачених платежів.

Зважаючи, що орган Казначейства не залучений учасником спору, суд дійшов висновку, що належним способом повного захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача вчинити передбачені чинним законодавством дії для повернення йому помилково сплачених коштів (ПДВ і мита для товару №1).

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Вест Фудс .

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене судові витрати у виді судового збору, понесені відповідно до платіжного доручення №206 від 03.10.2019 в сумі 5763,00 грн. слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Оскільки позивачем доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу не надано (окрім договору про надання правничої допомоги №70/19), позивач повідомив про надання таких у визначений КАС України строк, питання про розподіл таких витрат при ухваленні судового рішення не вирішується.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ Перехідні положення КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Львівської митниці ДФС, викладену у листах №13568/10/13-70-19/42 від 16.08.2019 та №14863/10-13-70-19/42 від 11.09.2019 щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю Вест Фудс у відновленні режиму вільної торгівлі щодо товарів, оформлених у митному відношенні відповідно до митної декларації №UA209140/2019/157295 від 05.07.2019 під порядковим №1 та поверненні суми таких платежів, надміру сплачених під час митного оформлення.

3. Відновити Товариству з обмеженою відповідальністю Вест Фудс режим вільної торгівлі щодо товарів, оформлених у митному відношенні відповідно до митної декларації №UA209140/2019/157295 від 05.07.2019 під порядковим номером №1.

4. Зобов`язати Львівську митницю ДФС (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ 39420875) вчинити передбачені чинним законодавством дії щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю Вест Фудс надміру сплачених митних платежів в сумі 36982,33 грн. ввізного мита та 7396,46 грн. податку на додану вартість.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вест Фудс (79024, м. Львів, вул. Молочна, 15; ЄДРПОУ 40389577) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ 39420875) судові витрати у виді судового збору у сумі 5763 (п`ять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 31.01.2020.

Суддя Кравців О.Р.