Постанова

від 28.01.2020 по справі 560/2325/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/2325/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

28 січня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Шидловського В.Б. Матохнюка Д.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

представника позивача: Кушніра В.А.

представника відповідача: Багнюка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комісія з реорганізації Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області про скасування наказу та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області в якому просив суд:

- скасувати наказ голови Комісії з реорганізації Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області Садов`юка О.П. про звільнення ОСОБА_1 від 25.06.2019 року № 4;

- відновити ОСОБА_1 на посаді начальника Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області;

- зобов`язати Головне управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області надати ОСОБА_1 невикористану відпустку за час його роботи перед наступним звільненням.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.09.2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено той факт, що лист про вимогу передачі особової справи позивач отримав лише після дати свого звільнення, а тому, доводи відповідача про вказаний факт як причину неможливості надання мені відпустки як і висновок суду першої інстанції є необґрунтованими.

Позивач також вказує, що суд не врахував того факту, що позивач не виявляв бажання про заміну відпустки грошовою компенсацією, а навпаки, просив надати йому відпустку.

21.11.2019 року від Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача. Відповідач в обґрунтування відзиву зазначає, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.09.2019 року прийнято відповідно до чинного законодавства та не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.09.2019 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 27.03.2013 року призначений на посаду начальника Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області - головного державного фітосанітарного інспектора Хмельницької області.

Згідно з абзацом 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фітосанітарну службу і приєднавши до Служби, що утворюється, Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідеміологічну службу та поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері племінної справи у тваринництві, у сфері охорони прав на сорти рослин, у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), а також функції із здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1092 від 16.12.2015 року "Про утворення територіальних органів Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів" реорганізовані територіальні органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Наказом Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України від 03.10.2016 року №1065-к "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача 03.10.2016 року звільнено з посади начальника Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області - головного державного фітосанітарного інспектора Хмельницької області, у зв`язку із реорганізацією Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Наказом Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України №1071-к від 02.11.2016 року "Про внесення змін до наказу Держветфітослужби від 03.10.2016 року №1065 "Про звільнення ОСОБА_1 " до вищевказаного наказу внесено зміни, а саме виключено дату "03 жовтня 2016 року" та доповнено словами "вважати датою звільнення перший робочий день".

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.09.2017 року, яке набрало законної сили 10.10.2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України від 03.10.2016 року №1065-к "Про звільнення ОСОБА_1 " та наказ №1071-к від 02.11.2016 року "Про внесення змін до наказу Держветфітослужби від 03.10.2016 року №1065 "Про звільнення ОСОБА_1 " Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, в решті позову відмовлено.

04.11.2017 року ОСОБА_1 приступив до виконання своїх посадових обов`язків.

24.04.2019 року позивача листом № 22/04.01/1910 від 24.04.2019 року повідомлено про реорганізацію, скорочення посади, яку він обіймає та запропоновано вакантні посади в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Хмельницькій області.

Лист № 22/04.01/1910 від 24.04.2019 року та попередження від 24.04.2019 року ОСОБА_1 отримав - 24.04.2019 року, про що свідчить його підпис на листі та попередженні.

25.06.2019 року голова Комісії з реорганізації Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області Садов`юк О.П. прийняв наказ № 4 від 25.06.2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Державної фітосанітарної інспекції в Хмельницькій області на підставі п 1. ч. 1 ст. 40 КЗпП України та п.1 ч. 1 ст. 87 ЗУ "Про державну службу".

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що відповідачем при звільнені позивача дотримано вимог чинного законодавства, а тому, відсутні підстави для скасування оскаржуваного наказу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері державної служби регулюються Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), який є спеціальним актом вищої юридичної сили в системі законодавства про державну службу та визначає особливості правового регулювання у цій сфері, а тому його положенням у процесі правозастосування надається перевага над положеннями Кодексу законів про працю України. При цьому, положення Кодексу законів про працю України застосовується лише у випадку не урегульованості або неповної урегульованості трудових правовідносин осіб, які мають статус державного службовця.

Частина 1 ст. 1 Закону № 889-VIII визначає, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Частини 2, 3 статті 5 Закону №889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом; дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Пункт 4 частини 1 статті 83 Закону №889-VIII: державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі;

2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;

3) отримання державним службовцем двох підряд негативних оцінок за результатами оцінювання службової діяльності;

4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Частина 3 статті 87 Закону №889-VIII: процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини 1 цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП України: трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частина 2 статті 40 КЗпП України: звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частина 1, 3 статті 49-2 КЗпП України: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

З аналізу норми частин 1,3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Вимоги даної статті вважаються виконаними в повній мірі, коли працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення, позаяк обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Тобто, виключними та вичерпними підставами звільнення з причин скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідації державного органу, реорганізації державного органу є або неможливість переведення на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або відмова від такого переведення.

Даючи правову оцінку доводам апеляційної скарги позивача щодо протиправності винесення оскаржуваного наказу про його звільнення, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

З матеріалів справи встановлено, що згідно з абзацом 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фітосанітарну службу і приєднавши до Служби, що утворюється, Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідеміологічну службу та поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері племінної справи у тваринництві, у сфері охорони прав на сорти рослин, у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), а також функції із здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів.

Відповідно до Постанови КМУ від 16.12.2015 року № 1092 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів" вирішено: утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів за переліком згідно з додатком 1. Реорганізувати територіальні органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів за переліком згідно з додатком 2. Установити, що територіальні органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та Державної санітарно-епідеміологічної служби продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

З аналізу частини 1 статті 49-2 КЗпП України вбачається персоналізований характер попередження працівників про наступне вивільнення, виключаючи його знеособленість. Дана вимога вказана законодавцем для забезпечення правового захисту працівників від незаконного звільнення, недотримання двомісячного строку попередження.

Водночас, аналізуючи приписи частини третьої статті 49-2 КЗпП України, у взаємозв`язку з приписами частини першої даної статті, Суд зазначає, що пропозиція вакантних посад, здійснена власником або уповноваженим ним органом, має бути адресована саме конкретному працівнику, що виключатиме, в подальшому, будь - які спори щодо недотримання процедури вивільнення працівника та переліку пропонованих йому посад.

Так, у зв`язку із реорганізацією Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області голова комісії з реорганізації Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області 24.04.2019 року повідомив позивача про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року № 1092 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів", наказу Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України від 16.01.2016 року №36 "Про реорганізацію територіальних органів Державної ветеринарної та фітосанітарної служби" Державна фітосанітарна інспекція Хмельницької області реорганізовується шляхом приєднання до Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області. Посада начальника Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області, яку позивач обіймає, підлягає скороченню. Також зазначив, про те, що після закінчення 2-х місячного терміну з моменту одержання цього персонального попередження, позивач підлягає звільненню з роботи за п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу", п.1 ч. 1 ст.40 КЗпП України із наданням пільг та компенсацій, передбачених законодавством про працю.

Зазначене повідомлення позивач отримав 24.04.2019 року, що підтверджується його підписом на повідомленні.

Окрім того, начальником Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області 24.04.2019 року направлено позивачу листа № 22/04.01/1910 від 24.04.2019 року згідно якого ОСОБА_1 запропоновано всі вакантні посади в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Хмельницькій області станом на 24.04.2019 року, які позивач може обіймати з урахуванням освіти, кваліфікації, досвіду, а саме: головного спеціаліста відділу контролю за обігом засобів захисту рослин Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області; головного спеціаліста відділу контролю в сфері насінництва та розсадництва Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області; головного спеціаліста відділу роботи з персоналом управління роботи з персоналом Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області; робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків відділу господарського забезпечення Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області (0,5 ставки); водія автотранспортних засобів відділу господарського забезпечення Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області (0,5 ставки); головного спеціаліста відділу захисту прав споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області; інспектора з кадрів відділу добору та розвитку персоналу управління роботи з персоналом Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області; водія автотранспортних засобів відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Кам`янець - Подільського міськрайонного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області; водія автотранспортних засобів відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Чемеровецького районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області; водія автотранспортних засобів відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Ярмолинецького районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області. Окрім того, у листі начальник Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області просив позивача повідомити про його згоду або відмову від запропонованих посад шляхом підписання відповідного рядка у пропозиціях та надання їх другого примірника в Головне управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області.

Однак, від запропонованих згідно із переліком вакантних посад позивач відмови відповідачу не надавав, а також і не надав згоди на його переведення на посади відповідної до його кваліфікації в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Хмельницькій області.

Доказів волевиявлення позивача на його переведення на одну з посад визначених в переліку посад запропонованих Головним управлінням Держпродспоживслужби в Хмельницькій області, або відмови від такого переведення матеріали справи не містять.

В даному випадку, відповідачем вживались передбачені чинним законодавством заходи щодо працевлаштування позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що звільнення позивача відбулось з дотриманням вимог Закону України "Про державну службу" та Кодексу законів про працю України, у зв`язку з чим оскаржуваний наказ голови Комісії з реорганізації Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області Садов`юка О.П. про звільнення ОСОБА_1 від 25.06.2019 року № 4 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Колегія судів також враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності винесення наказу про звільнення позивача покладається на відповідача.

Проте, у разі надання суб`єктом владних повноважень доказів, які свідчать про необґрунтованість заявлених вимог про визнання такого наказу протиправним та його скасування, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підтвердження правомірності винесення оскаржуваного наказу відповідачем надано ряд доказів, якими спростовано аргументи позивача щодо протиправності такого наказу.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги позивача щодо протиправності вказаного наказу та поновлення його на посаді начальника Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області надати ОСОБА_1 невикористану відпустку за час його роботи перед наступним звільненням, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч. 3 ст. 2 Закону № 504/96-ВР право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні (ч. 1 ст. 24 Закону № 504/96-ВР).

Встановлено, що позивачем 05.06.2019 року на ім`я голови Комісії з реорганізації Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області підготовлено заяву про надання щорічної відпустки тривалістю 30 календарних днів, як особі з інвалідністю ІІ групи із збереженням на її період місця роботи (посади) і заробітної плати та додаткової оплачуваної відпустки на 15 днів за вислугу років для покращення здоров`я з 22.06.2019 року, а також надання матеріальної допомоги на оздоровлення.

21.06.2019 року голова Комісії з реорганізації Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області надіслав позивачу листа, в якому зазначив, що для підготовки наказу про надання відпустки необхідна інформація щодо використаних днів відпусток та їх залишків. Облік відпусток працівника ведеться за допомогою картки державного службовця, яка зберігається в особовій справі. Голові комісії з реорганізації Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області особова справа ОСОБА_1 передана не була, а тому виходячи із наведеного голова комісії просив у начальника Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області в найкоротші строки передати особову справу ОСОБА_1 .

Разом з тим, матеріали особової справи ОСОБА_1 до Комісії з реорганізації Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області передані не були.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено розрахунок з позивачем, а саме виплачено останньому вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати та компенсацію за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку за стаж державної служби, що підтверджується наданими до суду представником відповідача розрахунками компенсації відпустки при звільнені ОСОБА_1 , зведеними розрахунковими відомостями за період з жовтня 2018 року по червень 2019 року, розрахунком допомоги з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_1 та розрахунком компенсації відпустки при виплаті заробітної плати по вересень 2018 року ОСОБА_1 .

Колегія суддів звертає увагу на те, що ані позивачем, ані його представником, не надано заперечень стосовно суми виплаченої компенсації.

А тому, невикористана щорічна основна відпустка та додаткова відпустка за стаж державної служби була правомірно компенсована позивачу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем при звільненні позивача дотримано вимоги Закону України "Про відпустки" та Кодексу законів про працю України, окрім того, надходження на ім`я голови Комісії з реорганізації Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області заяви про надання ОСОБА_1 щорічної відпустки, як особі з інвалідністю ІІ групи із збереженням на її період місця роботи (посади) і заробітної плати та додаткової оплачуваної відпустки за вислугу років для покращення здоров`я з 22.06.2019 року, та матеріальної допомоги на оздоровлення - не є підставою для скасування оскаржуваного наказу .

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи підтверджено, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді є безпідставними, то колегія суддів погоджується з позицію суду першої інстанції, що відсутні підстави для задоволення вимоги про надання невикористаної відпустки за час роботи позивача перед наступним звільненням, яка є похідною.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні та не можуть бути підставою для його скасування.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комісія з реорганізації Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області про скасування наказу та зобов`язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 31 січня 2020 року.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Матохнюк Д.Б.