Постанова

від 23.06.2020 по справі 560/2325/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року

м. Київ

справа № 560/2325/19

адміністративне провадження № К/9901/5609/20

Верховний Суд у складі колегії суддів третьої палати Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 560/2325/19

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комісія з реорганізації Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області про скасування наказу та зобов`язання вчинити дії, -

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року, ухвалене у складі головуючого судді Тарновецького І.І.,

на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року, ухвалену колегією у складі: головуючого судді Боровицького О.А., судді Шидловського В.Б., Матохнюка Д.Б.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області (далі - відповідач, ГУ Держпродспоживслужби в Хмельницькій області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комісія з реорганізації Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області (далі - третя особа, Комісія) в якому просив:

1.1. скасувати наказ голови Комісії з реорганізації Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області Садов`юка О.П. про звільнення ОСОБА_1 від 25 червня 2019 року № 4;

1.2. відновити його на посаді начальника Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області;

1.3. зобов`язати ГУ Держпродспоживслужби в Хмельницькій області надати позивачу невикористану відпустку за час його роботи перед наступним звільненням.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що оскаржуваний наказ відповідача від 25 червня 2019 року № 4 є незаконним та таким, що порушує його трудові права. В порушення частини першої статті 3 Закону України Про відпустки відповідач не надав йому перед звільненням невикористану відпустку тривалістю 30 календарних днів.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

4. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, вказав на правомірність оскаржуваного наказу відповідача від 25 червня 2019 року № 4. Суди вказали на те, що відповідачем вжито передбачених законодавством заходів щодо працевлаштування позивача у зв`язку із скороченням його посади. Відмови від запропонованих посад чи згоди на переведення на посаду відповідно до його кваліфікації в ГУ Держпродспоживслужби в Хмельницькій області позивачем надано не було.

4.1. Суд першої інстанції під час розгляду справи не встановив передачі повноважень стосовно надання відпусток головам комісії з питань реорганізації територіальних органів Державної фітосанітарної інспекції. Особова справа позивача відповідачу передана не була. До Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, наказом якої позивача призначено на посаду, ОСОБА_1 із заявою про надання відпустки не звертався. При цьому судом першої інстанції встановлено, що пунктом 2 наказу від 25 червня 2019 року № 4 про звільнення позивача із займаної посади, наказано провести з ним остаточний розрахунок та виплатити вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати та грошову компенсацію за невикористану щорічну основу та додаткову відпустку за стаж державної служби відповідно до чинного законодавства. Такий розрахунок з позивачем проведено. З огляду на зазначене суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відповідачем дотримано вимоги Закону України Про відпустки та Кодексу законів про працю України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

5. У лютому 2020 року надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій він просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року, скасувати і ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його позов.

6. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права та неповного з`ясування обставин у справі.

6.1. Скаржник погоджується з окремою думкою судді Боровицького О.А. та вказує на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності порушення відповідачем його трудових прав в частині ненадання щорічної відпустки. Судом першої інстанції у оскаржуваному судовому рішенні зроблені суперечливі висновки. Суд зазначає, що у голови комісії з питань реорганізації Державної фітосанітарної інспекції у Хмельницькій області не було повноважень щодо надання позивачу відпустки. Разом з тим зазначене спростовується попереднім твердженням суду про те, що відпустка позивачу могла б бути надана головою цієї комісії у разі передачі позивачем своєї особової справи.

6.2. Судами попередніх інстанцій не було враховано, що в порушення приписів законодавства про працю не була надана відпустка, під час якої він змін би визначитися з вибором іншої вакантної посади серед тих, які бути запропоновані відповідачем та продовжив би роботу в організації - правонаступнику, однак не зміг цього зробити через своє незаконне звільнення без надання йому відпустки.

6.3. Судами попередніх інстанцій було застосовано до спірних правовідносин частину першу статті 3 Закону України Про відпустки , яка не підлягала застосуванню та невірно застосували частину четверту статті 24 Закону України Про відпустки . Скаржник звернув увагу на те, що він не виявляв бажання отримати грошову компенсацію щорічної відпустки, а навпаки мав намір використати наявну у нього відпустку та отримати матеріальну допомогу на оздоровлення.

7. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів Загороднюка А.Г., Соколова В.М. від 27 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.

9. Ухвалами Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 22 червня 2020 року, закінчено підготовчі дії та призначено зазначену касаційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до частини першої статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

10. Від відповідача та третьої особи відзивів на касаційну скаргу не надійшло, що відповідно до статті 338 КАС України не є перешкодою для касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Установлені судами фактичні обставини справи

11. Гому О.А. 27 березня 2013 року призначено на посаду начальника Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області - головного державного фітосанітарного інспектора Хмельницької області.

12. Згідно з абзацом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10 вересня 2014 року Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фітосанітарну службу і приєднавши до Служби, що утворюється, Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідеміологічну службу та поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері племінної справи у тваринництві, у сфері охорони прав на сорти рослин, у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), а також функції із здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів.

13. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1092 від 16 грудня 2015 року Про утворення територіальних органів Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів реорганізовані територіальні органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

14. Наказом Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України від 03 жовтня 2016 № 1065-к Про звільнення ОСОБА_1 позивача 03 жовтня 2016 року звільнено з посади начальника Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області - головного державного фітосанітарного інспектора Хмельницької області, у зв`язку із реорганізацією Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

15. Наказом Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України № 1071-к від 02 листопада 2016 Про внесення змін до наказу Держветфітослужби від 03 жовтня 2016 року № 1065 Про звільнення ОСОБА_1 до вищевказаного наказу внесено зміни, а саме виключено дату 03 жовтня 2016 року та доповнено словами вважати датою звільнення перший робочий день .

16. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, яке набрало законної сили 10 жовтня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України від 03 жовтня 2016 року № 1065-к Про звільнення ОСОБА_1 та наказ № 1071-к від 02 листопада 2016 року Про внесення змін до наказу Держветфітослужби від 03 жовтня 2016 року № 1065 Про звільнення ОСОБА_1 Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, в решті позову відмовлено.

17. 04 листопада 2017 року ОСОБА_1 приступив до виконання своїх посадових обов`язків.

18. 24 квітня 2019 року позивача листом від 24 квітня 2019 року № 22/04.01/1910 повідомлено про реорганізацію, скорочення посади, яку він обіймає та запропоновано вакантні посади в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Хмельницькій області.

19. Лист від 24 квітня 2019 року № 22/04.01/1910 та попередження від 24 квітня 2019 року ОСОБА_1 отримав - 24 квітня 2019 року, про що свідчить його підпис на листі та попередженні.

20. 25 червня 2019 року голова Комісії з реорганізації Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області Садов`юк О.П. виніс наказ № 4 від 25 червня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Державної фітосанітарної інспекції в Хмельницькій області на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та пункту 1 частини першої статті 87 ЗУ Про державну службу .

Джерела права та акти їх застосування.

21. За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

22. Стаття 45 Конституції України визначено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

23. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України Про державну службу від 10 грудня 2015 року N 889-VIII (в редакції станом на 01 січня 2019 року, далі - Закон N 889-VIII).

24. Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи закріплені в Законі України Про відпустки від 15 листопада 1996 року N 504/96-ВР (в редакції станом на 01 січня 2019 року, далі - Закон № 504/96-ВР).

25. Відповідно до статті 2 Закону N 504/96-ВР право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство). Іноземці та особи без громадянства, які працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України.

26. Частиною першою статті 3 Закону N 504/96-ВР визначено, що за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

27. Частиною першою статті 24 Закону N 504/96-ВР визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

28. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні (частина четверта статті 24 Закону N 504/96-ВР).

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

29. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Згідно з приписами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

31. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 27 квітня 2020 року слідує, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України з посланням на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

32. Підставами для відкриття касаційного провадження у даній справі є відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування приписів статтей 3, 24 Закону України Про відпустки у подібних правовідносинах.

33. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

34. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 КАС України).

35. За змістом касаційної скарги слідує, що зазначені у ній доводи стосуються незгоди ОСОБА_1 із ненаданням відповідачем йому невикористаної відпустки перед звільненням.

36. Інших доводів щодо незгоди скаржника із наказом Голови комісії з реорганізації Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області від 25 червня 2019 року № 4 Про звільнення ОСОБА_1 , а саме з процедурою та підставами його винесення, касаційна скарга не містить. Таких доводів не було зазначено позивачем і в позовній заяві, поданій до Хмельницького окружного адміністративного суду.

37. Зважаючи на частину першу статті 341 КАС України касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень Верховним Судом здійснюється в межах доводів касаційної скарги, тобто в частині незгоди позивача з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача надати невикористану відпустку за час його роботи перед наступним звільненням.

38. Спірним питанням у даній справі є правомірність наказу відповідача від 25 червня 2019 року № 4 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону N 889-VIII та частини першої статті 40 КЗпП України (у зв`язку з реорганізацією), поновлення його на цій посаді та надання позивачу невикористаної відпустки перед звільненням.

39. Вирішуючи позовні вимоги про скасування наказу відповідача від 25 червня 2019 року № 4 та поновлення позивача на посаді начальника Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, вказав на правомірність звільнення позивача за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу , пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Суди попередніх інстанцій вказали на те, що відповідачем виконано покладений на нього чинним законодавством обов`язок та запропоновано всі наявні вакантні посади у Державній фітосанітарній інспекції Хмельницької області. Однак, відмови чи згоди для переведення на будь-яку із запропонованих посад позивач не надав.

40. За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що звільнення позивача із займаної посади відбулося з дотриманням вимог Закону України Про державну службу та Кодексу законів про працю України.

41. Верховний Суд констатує, що судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи не було встановлено незаконності звільнення позивача з підстав, визначених у наказі Голови комісії з реорганізації Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області від 25 червня 2019 року № 4. Доводів щодо незгоди з такими висновками судів попередніх інстанцій касаційна скарга не містить.

42. Щодо доводів позивача, викладених у позовній заяві про ненадання йому відпустки перед звільненням, суд першої інстанції зазначив, що під час розгляду справи не встановлено передачі поноважень голові комісії з питань реорганізації територіальних органів Державної фітосанітарної інспекції стосовно надання відпусток працівникам цієї установи. При цьому суд першої інстанції звернув увагу на те, що під час звільнення позивачу виплачено, зокрема, грошову компенсацію за невикористану щорічну та додаткову відпустку за стаж державної служби відповідно до чинного законодавства.

43. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що відповідач у відповідь на заяву позивача про надання відпустки перед звільненням, вказав йому на необхідність передачі його особової справи у найкоротші строки. Однак особова справа відповідачу передана не була, а позивач під час звільнення отримав компенсацію за невикористану відпустку.

44. Щодо доводів касаційної скарги про ненадання позивачу невикористаної відпустки перед звільненням Верховний Суд зазначає таке.

45. За приписами пункту 4 частини першої статті 5 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

46. Під час вирішення питання по суті позовних вимог суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4 частини першої статті 245 КАС України в редакції до 08 лютого 2020 року).

47. Із наведеного слідує, що вирішенню питання про обґрунтованість позовних вимог про зобов`язання вчинити відповідачем будь-яких дій передує розгляд судом інших позовних вимог - про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невчинення ним таких дій.

48. Звертаючись до суду з позовною вимогою про зобов`язання відповідача надати позивачу невикористану відпустку перед звільненням позивач не заявляє позовної вимоги про визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо ненадання йому такої відпустки, як це передбачено пунктом 4 частини першої статті 5 КАС України. Відтак, вирішення позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати невикористану відпустку перед наступним звільненням є неможливим без вирішення питання про правомірнвсть бездіяльності відповідача щодо ненадання позивачу невикористаної відпустки.

49. Крім того, Верховний Суд зазначає, що державні гарантії та відносини, пов`язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

50. Статтею 45 Конституції України працівнику гарантується право на відпочинок, яке забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

51. За змістом статті 2 Закону N 504/96-ВР скористатися правом на отримання відпустки мають право особи, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

52. З огляду на викладене Верховний Суд робить висновок про те, що вирішення позовних вимог про зобов`язання роботодавця надати працівнику відпустку може бути належним способом захисту порушених прав позивача в розумінні статті 5 КАС України лише у разі перебування цієї особи у трудових відносинах з відповідачем та/або поновлення особи на посаді у разі її незаконного звільнення.

53. Судами першої та апеляційної інстанцій зроблено висновок про правомірність наказу відповідача від 25 червня 2019 року № 4 про звільнення ОСОБА_1 та відсутність підстав для поновлення його на роботі, задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача надати позивачу невикористану відпустку за час її роботи перед його звільненням є неможливим.

54. Верховний Суд звертає увагу, що у даному випадку позовна вимога про зобов`язання відповідача надати невикористану відпустку перед звільненням є похідною позовною вимогою від позовних вимог про скасування наказу відповідача від 25 червня 2019 року № 4 та поновлення позивача на роботі. Оскільки суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставність цих вимог, то і похідна від них позовна вимога про зобов`язання надати невикористану відпустку не може бути задоволена, оскільки позивач на час розгляду справи вже не проходив державну службу у Державній фітосанітарній інспекції Хмельницької області, а підстави для поновлення його на роботі відсутні.

55. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено та не оскаржується позивачем, що під час звільнення позивача у зв`язку з реорганізацією Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області та скороченням посади начальника Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області, яку він обіймав, відповідач дотримався вимог чинного законодавства щодо забезпечення позивачу права на працю. Позивачу було запропоновано усі наявні вакантні посади у Головному управлінні Держспоживслужби в Хмельницькій області, однак останній не виявив бажання бути переведеним на будь-яку з них.

56. Верховний Суд за таких обставин погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ненадання відповідачем позивачу відпустки перед звільненням не може бути підставою для скасування наказу Голови комісії з реорганізації Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області про звільнення ОСОБА_1 від 25 червня 20119 року № 4 про його звільнення за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу , пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

57. Варто зауважити, що позивач обґрунтовував цей позов, зокрема, з підстав незгоди із ненаданням йому невикористаної відпустки перед звільненням та невиплатою, у зв`язку з цим, матеріальної допомоги, але позовних вимог провизнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання йому такої відпустки та стягнення матеріальної допомоги не заявляв в рамках цього провадження.

58. За приписами частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

59. Колегія суддів зазначає, що відповідач, здійснивши під час звільнення позивача з посади начальника Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області, остаточного розрахунку та виплативши, зокрема, грошової компенсації за невикористану щорічну та додаткову відпустку за стаж державної служби виконав покладений на нього статтею 116 КЗпП України обов`язок. У даному випадку виконання роботодавцем такого обов`язку не обумовлено згодою працівника на здійснення такої виплати. Судами попередніх інстанцій не застосовано до спірних правовідносин приписи статті 116 КЗпП України, що за правилами частини третьої статті 351 КАС України розцінюється неправильним застосуванням норм матеріального права.

60. На підставі наведеного, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що наведені доводи позивача не надають правових підстав для задоволення позову, але з урахуванням доповнення мотивів, викладених у редакції цієї постанови.

61. Враховуючи приписи статті 341 КАС України оскаржувані судові рішення в іншій частині Верховним Судом не переглядалися.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

62. Пунктом 3 частини першої статті 349 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

63. За правилами частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.

64. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 КАС України).

65. Відповідно до частини четвертої статті 351 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

66. За таких обставин, оскільки судом першої інстанції, із висновками якого правильно вирішено справу по суті позовних вимог, проте із неправильним застосуванням норм матеріального права, колегія суддів вважає, що оскаржувані судове рішення, відповідно до вимог статті 351 КАС України, підлягають зміні в частині мотивів, з яких суди попередніх інстанцій виходили, відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, шляхом їх доповнення у редакції цієї постанови.

Висновки щодо розподілу судових витрат

67. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 невикористану відпустку за час його роботи перед його наступним звільненням змінити, доповнивши мотивувальну частину мотивами відмови у задоволенні позову у редакції цієї постанови.

3. В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов