Постанова

від 27.01.2020 по справі 905/268/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2020 р. Справа № 905/268/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Барбашова С.В. , суддя Пелипенко Н.М.

секретар судового засідання Марченко В.О.

за участю представників:

позивача - Шлапак С.С., свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю серія ВН№000399 від 20.12.2018, ордер серія ВН№095369 від 19.12.2019, договір про надання правової допомоги №1 від 10.01.2019 (копії у справі)

відповідача - Слухацького А.В., свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю серія ЗР№21/1462 від 01.06.2018, дов.№77/19 від 16.12.2019 (копії у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" - металургійний завод" (вх. №3197Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 12.09.2019 у справі №905/268/19 (головуючий суддя Величко Н.В., судді Левшина Г.В., Ніколаєва Л.В., повний текст рішення підписано 23.09.2019)

за позовом Дочірнього підприємства "Трансгарант - Україна", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" - металургійний завод", м.Покровськ Донецької області

про стягнення 5.606.702,70 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Господарського суду Донецької області перебуває справа №905/268/19 за позовом Дочірнього підприємства "Трансгарант - Україна" до Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" - металургійний завод" про стягнення 5.381.457,48 грн (п`ять мільйонів триста вісімдесят одна тисяча чотириста п`ятдесят сім гривень 48 коп) основного боргу, 184.994,87 грн (сто вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири гривні 87 коп.) інфляційного збільшення боргу за період з 15.12.2017 до 15.03.2018, 3% річних від суми боргу в розмірі 40.250,35 грн (сорок тисяч двісті п`ятдесят гривень 35 коп) за період з 15.12.2017 до 15.03.2018, крім того, 84.100,55 грн (вісімдесят чотири тисячі сто гривень 55 коп) судового збору за розгляд цієї справи.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.09.2019 у справі №905/268/19 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" - металургійний завод" (код ЄДРПОУ 30939178, адреса: 85300, Донецька область, м. Покровськ, вул.Торгівельна, буд.106 А) на користь Дочірнього підприємства "Трансгарант - Україна" (код ЄДРПОУ 32667198, адреса: 03150, м. Київ, вул. Ділова, б.5, корп.2), основний борг 5.381.457,48 грн, інфляційне збільшення у розмірі 184.994,87 грн, три проценти річних у розмірі 40.250,35 грн та судовий збір у розмірі 84.100,55 грн.

Відповідач, ПрАТ "Донецьксталь" - металургійний завод", з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення, та винести нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що на його думку, приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції порушив норми процесуального права та невірно застосував норми матеріального права, що є підставою для його скасування.

21.10.2019 системою автоматизованого розподілу апеляційних скарг (справ) між суддями для розгляду справи №905/268/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Істоміна О.А.; суддя Барбашова С.В.; суддя Пелипенко Н.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" - металургійний завод" було залишено без руху через відсутність доказів сплати судового збору.

12.12.2019 системою автоматизованого розподілу апеляційних скарг (справ) між суддями для розгляду справи №905/268/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Істоміна О.А.; суддя Попков Д.О.; суддя Пелипенко Н.М., в зв`язку з відпусткою судді Барбашової С.В.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 відкрито апеляційне провадження та призначено її до розгляду на 12.12.2019.

Позивач, ДП "Трансгарант-Україна", надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Донецької області від 12.09.2019 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення відповідно. Також, позивач звертає увагу на судову практику, що стосується подібних спорів.

08.01.2020 системою автоматизованого розподілу апеляційних скарг (справ) між суддями для розгляду справи №905/268/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Істоміна О.А.; суддя Барбашова С.В.; суддя Пелипенко Н.М., в зв`язку з відпусткою судді Попкова Д.О.

З метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, колегією суддів апеляційної інстанції двічі оголошувалась перерва в судовому засіданні, про що складено відповідні ухвали Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 та 09.01.2020.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 08.12.2014 між Дочірнім підприємством "Трансгарант-Україна" (орендодавець, позивач по справі) та Приватним акціонерним товариством "Донецьксталь" - металургійний завод" (орендар, відповідач по справі) укладено договір оренди залізничного рухомого складу №30278ДС, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв в оренду за період з 13.04.2015 по 30.09.2016 залізничні вагони згідно актів приймання-передачі на залізничних станціях, загальною кількістю 356 вагонів.

Згідно з пунктом 2.1 договору передача рухомого складу в оренду відбувається в місці(ях), визначених за угодою сторін цього договору, і оформлюється актом прийому-передачі, який підписується на залізничній станції України (на підконтрольній офіційній владі України території), погодженій сторонами. Датою початку оренди вважається дата підписання актів прийому-передачі. День підписання акта прийому-передачі вважається першим днем оренди.

Відповідач взяв на себе зобов`язання використовувати вагони для перевезень вантажів на під`їзних коліях і на залізничних коліях загального користування на умовах договору після погодження вантажу і маршруту та зобов`язався сплачувати оренду плату позивачу в сумах і строки, визначені договором за кожну добу оренди рухомого складу (п.п. 3.2.1, 3.2.2 та 4.1 договору).

Сторони за договором домовились, що після припинення дії цього договору оренди, дострокового розірвання договору, або за вимогою орендодавця, орендар повертає орендодавцю рухомий склад протягом 30 календарних днів з дати отримання письмової вимоги орендодавця (факсимільним зв`язком або електронною поштою) у тому ж стані, в якому його отримано в оренду, з урахуванням нормального зносу, заздалегідь очищений від залишків вантажів, при чому складає акт приймання-передачі вагонів (п.3.2.10 договору).

22.12.2016 сторони погодили строк дії основного договору шляхом підписання відповідної додаткової угоди №9, та визначили його з дати підписання до 31.12.2017, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного здійснення.

Вартість послуг, умови оплати та порядок розрахунків сторони погодили в розділі 5-му основного договору.

Так, відповідно до п.5.2 договору (в редакції додаткової угоди №10 від 01.02.2017), розмір орендної плати з 01.02.2017 до 01.05.2017 складає 600,00 грн з ПДВ за один вагон на добу.

Згідно п.5.3 договору, орендна плата сплачується шляхом 100% попередньої оплати: - при передачі в оренду та підписанні актів приймання-передачі рухомого складу, сплачується сума орендної плати за період до кінця поточного місяця і за весь наступний місяць оренди; - наступна передоплата здійснюється до 10-го числа поточного місяця за наступний за ним місяць оренди.

Орендна плата здійснюється в національній валюті України, на підставі рахунка орендодавця. Орендна плата нараховується до першого числа місяця наступного за звітним та розраховується виходячи з фактичного часу роботи кожного вагону протягом звітного місяця за вирахуванням часу знаходження вагонів на плановому ремонті, в очікуванні планового ремонту та руху з ремонту під навантаження (п.5.3.1 договору).

У пункті 5.8 спірного договору визначено, що орендна плата не нараховується на час знаходження вагона в очікуванні планового ремонту і в плановому ремонті.

Орендодавець направляє акт виконаних робіт орендарю до 3-го числа місяця, наступного за звітним місяцем оренди. Орендар протягом 3-х робочих днів з моменту отримання оригінала акту виконаних робіт, має затвердити та засвідчити його своєю печаткою і направити його орендодавцю, а у випадку не повернення акту виконаних робіт протягом 7-ми календарних днів після його отримання орендарем, акт виконаних робіт вважається прийнятим без зауважень (п.5.9 договору ) .

Шостим розділом договору передбачена відповідальність сторін, в тому числі і нарахування пені в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочки від суми простроченої орендної плати (п. 6.2).

Також сторони визначили умови, за яких сторона звільнюється від відповідальності - при настанні форс-мажорних обставин.

Відповідно до пункту 8.1 договору сторона звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором, якщо воно стало наслідком дії обставин непереборної сили, які виникли безпосередньо після укладення цього договору, як-то: стихійні лиха, війни і військові дії, страйки, масові заворушення і хвилювання, аварії і краху, а також акти органів державної влади та/або управління, що роблять неможливим виконання договору. При цьому термін виконання зобов`язань за цим договором продовжується відповідно до часу, протягом якого діяли форс-мажорні обставини.

Згідно п.8.2 договору, сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, має невідкладно в письмовій формі повідомити іншу сторону про їх початок та закінчення з наступним наданням, не пізніше 5-ти днів з моменту настання вказаних обставин, довідки Торгівельно-промислової палати України, що підтверджує наявність та тривалість форс-мажорних обставин. Порушення цих умов позбавляє сторону права посилатись на форс-мажорні обставини.

31.03.2017 позивачем складено акт виконаних робіт №3/17 по спірному договору оренди, зі змісту якого вбачається, що вагони згідно переліку загальною кількістю 356 одиниць перебували у користуванні відповідача у березні 2017 року від 2-х днів до 31-го дня (всього 8966 вагон/діб), плата за оренду цих вагонів склала 5.379.600,00 грн за ставкою орендної плати 600,00 грн на добу, крім того, залізничний тариф (порожній) - 1857,48 грн. Разом по акту - 5.381.457,48 грн.

У відповідності до акту виконаних робіт, позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №3/17/30278 від 31.03.2017 на суму 5.381.457,48 грн разом з ПДВ.

Зазначений акт виконаних робіт разом з рахунком направлявся позивачем цінним листом Express mail №6042398 та отриманий відповідачем 18.04.2017, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Доказів направлення позивачу зауважень чи заперечень щодо вказаного акту виконаних робіт, в матеріалах справи відсутні.

Пізніше, 07.12.2017 позивач направляв відповідачу претензію №1037, в якій вимагав погасити заборгованість за оренду вагонів у тому числі за березень 2017 року у сумі 5.381.457,48 грн.

Згідно опису вкладення у цінний лист з ідентифікатором 0100152575518, вказана претензія разом з актом виконаних робіт № 3/17 від 31.03.2017, рахунком на оплату №3/17/30278 від 31.03.2017, накладною Express mail №6042398 були направлені підприємству відповідача 08.12.2017 та отримані останнім 14.12.2017 (згідно відомостей веб-сайту Укрпошта щодо поштового відправлення).

Документального підтвердження повного чи часткового розрахунку за оренду вагонів або повернення відповідачем з оренди повністю чи частково вагонів рухомого складу - в матеріалах справи відсутні, як і докази направлення відповідачем позивачу повідомлення про неможливість виконання зобов`язань за цим договором.

За твердженнями позивача, відповідач заборгував плату за оренду вагонів починаючи з березня 2017 року у розмірі 5.381.457,48 грн, що стало причиною звернення ДП Трансгарант-Україна до Господарського суду Донецької області за захистом своїх прав та законних інтересів із позовною заявою про стягнення суми заборгованості з підприємства відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що позивачем належними та допустими доказами був підтверджений факт неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання з повної та своєчасної оплати орендних платежів за користування вагонами позивача за період з березня по липень 2017 за договором оренди залізничного рухомого складу. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про неможливість виконання умов договору, про настання форс-мажорних обставин та направлення позивачу сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини №7794 від 08.09.2017, як це обумовлено сторонами у п.8.2 договору. Також в матеріалах справи відсутні і сторонами не подано документального підтвердження проведення повних чи часткових розрахунків відповідача за спірний період, що дало підстави вважати вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 5.381.457,48 грн обґрунтованими.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, враховуючи підстави та предмет позову, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позову, зважаючи на наступні підстави.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до положень статті 193 ГК суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 202 ГК і статті 599 ЦК зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору оренди.

Статтями 283, 286 ГК визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтями 759, 760 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ), предметом договору найму можуть бути майнові права.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення визначені також і в ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначалось, судом першої інстанції було встановлено, що ПрАТ "Донецьксталь" - металургійний завод" у період з березня по липень 2017 року належним чином не виконало свої зобов`язання за договором оренди, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість за надані ДП Трансгарант - Україна послуги з оренди РС на суму 5.381.457,48 грн.

Будь-яких доказів своєчасної сплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості чи припинення відповідних зобов`язань іншим передбаченим законом способом, відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність позовних вимог, наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості за договором оренди із чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

В той же час, як і в суді першої інстанції, так і в апеляційному господарському суді відповідач ПрАТ "Донецьксталь" - металургійний завод" наполягає на тому, що в даному випадку повинні застосовуватись ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України у відповідності до пункту 8.2 договору оренди, з огляду на те, що вагони орендодавця загальною кількістю 197 одиниць знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки перебувають на станціях Кринична, Ясинувата, Мушкетово, Макіївка пасажирська Донецької залізниці, що підтверджується листом №36/906 від 14.07.2017 філії ГІОЦ ПАТ "Українська залізниця", і згідно листа №36/908 від 14.07.2017 філії ГІОЦ ПАТ "Українська залізниця".

Також, на підтвердження настання форс-мажорних обставин щодо використання рухомого складу орендодавця (197 вагонів, які знаходяться на території, на якій органами державної влади тимчасово не здійснюються їх повноваження), надав суду сертифікати Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини № 7794 від 08.09.2017 та № 3100-19-0298 від 09.09.2019.

Згідно положень ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане через обставини, за які він не відповідає.

Суд враховує, що при оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо. Якщо у погіршенні цього майна або у створенні гірших умов користування ним винні обидві сторони за договором, розмір орендної плати також може бути зменшений, але лише у частині, яка відповідає вині орендодавця у зменшенні можливості користуватися майном.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати. Такими обставинами можуть бути, зокрема, здійснення капітального ремонту (якщо його повинен робити орендодавець), прострочення орендодавцем надання майна орендареві, наявність у майні недоліків, які виключали його використання за призначенням тощо. У разі коли за відповідний період часу, протягом якого орендоване майно не використовувалось, орендну плату було внесено, орендар вправі вимагати її повернення.

Так, розпорядженням ПАТ "Українська залізниця" №Ц-1/74 від 11.02.2017 запроваджено тимчасове обмеження на перевезення всіх вантажів і порожніх вагонів з усіх станцій України призначенням станції, які знаходяться на території, на якій органами державної влади тимчасово не здійснюються або здійснюються не в повному обсязі їх повноваження.

Указом Президента України №62/2017 від 15.03.2017 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України "Про невідкладні додаткові заходи щодо протидії гібридним загрозам національній безпеці України" від 15.03.2017, відповідно до якого припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей.

Ключовим моментом в даній справі є той факт, що частина залізничного рухомого складу загальною кількістю 197 вагонів, що належать орендодавцю, перебувають на станціях Кринична, Ясинувата, Мушкетово, Макіївка пасажирська Донецької залізниці, тобто на території, не підконтрольній органам державної влади України, при цьому, міста Яснувата та Макіївка було включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, розпорядженнями Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014, №1275-р від 02.12.2015 з подальшими змінами.

Свобода договору, відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, є однією із засад цивільного законодавства.

Статтею 6 ЦК передбачено право сторін укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін.

Отже, принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Судом першої інстанції встановлено, що уклавши договір оренди з урахуванням змін до нього, сторони погодилися з передбаченими у ньому умовами щодо відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором і кожна зі сторін цього договору беззаперечно взяла на себе певні обов`язки, які відображені в його умовах.

Крім того, відповідно до статей 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

За змістом цих правових норм у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Враховуючи здійснення підприємницької діяльності на власний ризик, відповідач, укладаючи договір оренди та беручи на себе зобов`язання оплачувати користування вагонами та повернути їх на умовах договору, мав усвідомлювати (свідомо допускати) можливість настання негативних для нього обставин, які на думку суду, не є достатніми для звільнення орендаря від обов`язку сплати орендних платежів за користування вагонами орендодавця загальною кількістю 197 одиниць. Відповідач у 2015 та у 2016 роках не міг не знати про те, що місто Ясинувата, Макіївка та інші з 2014 року є тимчасово окупованими і поки що не перебувають під контролем влади України.

Тобто, на момент укладення договору оренди та прийняття в оренду за актами прийому-передачі вагонів, відповідачеві було відомо про обставини щодо здійснення антитерористичної операції на цій території. Сторони при укладенні договору оренди, з подальшим внесенням до його умов змін згідно з додатковими угодами, урегулювали питання відповідальності сторін внаслідок настання певних обставин та визначили його в розділі 8-му спірного договору.

Згідно п.8.2 договору, сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, має невідкладно в письмовій формі повідомити іншу сторону про їх початок та закінчення з наступним наданням, не пізніше 5-ти днів з моменту настання вказаних обставин, довідки Торгівельно-промислової палати України, що підтверджує наявність та тривалість форс-мажорних обставин. Порушення цих умов позбавляє сторону права посилатись на форс-мажорні обставини.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про неможливість виконання умов договору, про настання форс-мажорних обставин та направлення позивачу сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини №7794 від 08.09.2017, як це обумовлено сторонами у вищезазначеному пункті договору.

При цьому, передаючи в оренду майно, яке використовуватиметься на відповідних територіях протягом визначеного періоду, орендодавець вправі був розраховувати на отримання орендної плати, виходячи з презумпції того, що орендар станом на дату укладення договору був обізнаний про наведені вище обставини та усвідомлював весь спектр ризиків, з якими він може зіткнутися під час його виконання, а за приписами чинного законодавства всі ризики щодо здійснення господарської діяльності несе відповідний суб`єкт господарювання.

Водночас будь-яких обставин невикористання відповідачем вагонів за час перебування їх на тимчасово непідконтрольних офіційній владі України територіях, навіть після встановлення заборони переміщення через лінію розмежування відповідачем належними і допустимими доказами таких обставин не доведено.

Отже, матеріали справи підтверджують, що позивач в повному обсязі виконав умови договору: склав акт виконаних робіт №3/17 від 31.03.2017, зі змісту якого вбачається, що вагони згідно переліку загальною кількістю 356 одиниць перебували у користуванні відповідача у березні 2017 року від 2-х днів до 31-го дня (всього 8966 вагон/діб), плата за оренду яких склала 5.381.457,48 грн, виставив відповідачу відповідний рахунок, який направив відповідачу разом з акт виконаних робіт і який був отриманий відповідачем. В той же час відповідач не подав доказів направлення позивачу зауважень чи заперечень щодо вказаного акту виконаних робіт, а тому на підставі п.5.9 договору акт виконаних робіт №3/17 від 31.03.2017 вважається прийнятим відповідачем без зауважень.

Таким чином, надавши оцінку усім наявним в матеріалах справи доказам, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача з відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів, у зв`язку з неналежним виконанням останнім умов договору оренди.

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У частині другій вказаної норми зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач розрахував та пред`явив до стягнення з відповідача за період з 15.12.2017 по 15.03.2018 інфляційні у розмірі 184.994,87 грн. та 3% річних у розмірі 40.250,35 грн. від суми боргу 5.381.457,48 грн.

Нарахування позивачем підприємству відповідача 3% річних та інфляційних втрат, яке передбачено умовами договору, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань і підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статей 76 - 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позивачем всупереч вищенаведених норм права, не було подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в апеляційній скарзі, а наведені доводи не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Оскільки апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою останньому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 129, 270, пунктом 1 частини 1 статті 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" - металургійний завод" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 12.09.2019 у справі №905/268/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 03.02.2020

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя С.В. Барбашова

Суддя Н.М. Пелипенко