Рішення

від 27.01.2020 по справі 908/2548/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/109/19-34/141/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2020 Справа № 908/2548/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

при секретареві судового засідання Махно О.О.,

розглянувши матеріали справи № 908/2548/19

за позовом: Концерну "Міські теплові мережі", ідентифікаційний код юридичної особи 32121458 (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса - 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 79-А)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Канцтовари плюс", ідентифікаційний код юридичної особи 32010161 (69063, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 5)

про стягнення 40970,04 грн

за участю уповноважених представників:

від позивача: Шикун О.Ф., довіреність № 572/20-19 від 11.07.2019;

Лойко А.О., довіреність № 484/20-19 від 15.01.2020;

від відповідача: Подлужна Р.Г., довіреність № 47/2 від 01.11.2019

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернувся Концерн "Міські теплові мережі" з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Канцтовари плюс" про стягнення заборгованості у розмірі 33 988,70 грн, інфляційних втрат у розмірі 1063,15 грн, 3% річних у розмірі 460,95 грн, пені у розмірі 5457,24 грн.

16.09.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/2548/19, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.

Ухвалою суду від 24.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2548/19, присвоєно справі номер провадження № 35/109/19.

Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні 16.10.2019.

Розгляд справи відкладався на 21.11.2019 об 11 год. 15 хв.

20.11.2019 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позов вих. №120 від 20.11.2019.

Враховуючи перебування судді Топчій О.А. на лікарняному, здійснено повторний авторозподіл даної справи, за результатами якого, справу визначено для розгляду судді Науменку А.О., про що свідчить витяг з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2019.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.11.2019 у справі № 908/2548/19 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 17.12.2019 о 10 год. 00 хв.

12.12.2019 до канцелярії суду від позивача у справі надійшла відповідь вих. № 1311/юр від 12.12.2019 на відзив на позовну заяву з доказами направлення відповіді на відзив відповідачеві.

В судовому засіданні 17.12.2019 були присутні представники позивача та відповідача, здійснювалася фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом Акорд .

На початку судового засідання суд оголосив про надходження відповіді на відзив та прийняття відповіді на відзив до розгляду.

Представник відповідача повідомив, що не отримав відповіді на відзив.

За наслідками судового засідання, враховуючи необхідність надання відповідачем заперечення на відповідь на відзив, суд оголосив перерву у судовому засіданні до 16.01.2020 до 15 год. 00 хв., про що представники сторін повідомлені в судовому засіданні під розписку.

24.12.2019 до канцелярії суду від відповідача у справі надійшли заперечення на відповідь позивача на відзив вих. № 127 від 23.12.2019.

15.01.2020 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі вих. №1/юр від 15.01.2020.

В судовому засіданні 16.01.2020 були присутні представники позивача та відповідача, здійснювалася фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом Акорд .

За наслідками судового засідання 16.01.2020 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 23.01.2020 до 12 год. 30 хв., про що представники сторін повідомлені в судовому засіданні під розписку та звукозапис.

22.01.2020 від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи вих. №8/юр від 21.01.2020.

В судовому засіданні 23.01.2020 були присутні представники позивача та відповідача, здійснювалася фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом Акорд .

Суд оголосив про надходження від відповідача заперечень на відповідь позивача на відзив, а також про надходження від позивача клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, яке судом задоволено.

За наслідками судового засідання суд оголосив перерву у судовому засіданні до 27.01.2020 до 11 год. 30 хв., про що представники сторін повідомлені в судовому засіданні під розписку.

24.01.2020 від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи вих. б/н від 24.01.2020.

В судовому засіданні 27.01.2020 були присутні представники позивача та відповідача, здійснювалася фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом Акорд .

Представник позивача підтримав подане клопотання, просив суд задовольнити клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Суд задовольнив клопотання позивача та прийняв докази до розгляду.

Представник позивача підтримав позовні вимоги повністю. Просив суд задовольнити позовні вимоги повністю та стягнути з відповідача на користь позивача основний борг за відпущену відповідачу теплову енергію за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 704116 від 01.02.2009, за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року в розмірі 33 988,70 грн, а за прострочення оплати основного боргу - інфляційні втрати за період з січня 2019 по травень 2019 року в сумі 1063,15 грн, 3% річних в сумі 460,95 грн за період з 20.12.2018 по 01.07.2019 та пеню в сумі 5457,24 грн. за період з 20.12.2018 по 01.07.2019.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Посилається на те, що позивач невірно визначив обсяг спожитої відповідачем теплової енергії за спірний період за показниками будинкового приладу обліку, а не розрахунковим шляхом за договірними навантаженнями, як це передбачено умовами п.5.5 договору. Зміни до договору в цій частині сторонами не вносились. Відповідач не приймав участі у зборах співмешканців будинку 28.10.2018, на яких прийнято рішення щодо порядку розподілу обсягів теплопостачання між споживачами. Вперше про наявність цього рішення відповідач дізнався з листа позивача №1153-04 від 11.10.2019. У зв`язку з цим, відповідач вважає, що дія цього рішення не може поширюватися на правовідносини сторін справи за договором. Вказує, що відповідач оплатив за спірний період суму 8120,00 грн., яка, на думку відповідача, може бути достатньою для оплати вартості спожитої теплової енергії у разі визначення обсягу споживання теплової енергії згідно з умовами договору.

Позивач у відповіді на відзив зауважив, що відповідно до умов пп. 1.2 п. 1 договору при вирішенні всіх питань, які не обумовлені цим договором сторони керуються нормативно-правовими актами. Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються відповідно до договору на підставі показів вузла обліку. Пунктом 5.1 договору встановлено, що облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом. У житловому будинку, де знаходиться нежитлове приміщення відповідача, встановлено прилад обліку. За рішенням загальних зборів співмешканців житлового будинку від 28.10.2018 обрано спосіб розподілу між споживачами обсягів теплопостачання за показами будинкового приладу обліку пропорційно площі квартир та нежитлових приміщень, які розташовані в будинку. З урахуванням цього позивач здійснив розподіл теплової енергії у інший спосіб, який був погоджений сторонами в договорі. Умови договору позивачем не змінювались. Крім того, позивач зауважує, що акти та рахунки за спірний період щомісячно надсилались відповідачу і відповідач не надав жодних заперечень з приводу нарахувань за теплову енергію. У зв`язку з цим, позивач просить задовольнити позовні вимоги повністю.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач не погодився з доводами позивача. Зауважив, що відповідно до Правил користування тепловою енергією, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007, споживачем теплової енергії, серед іншого, є юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору. Межею продажу теплової енергії є сукупність точок теплової мережі, обладнаних вузлом обліку, на основі показів якого проводяться розрахунки за спожиту теплову енергію, або точка розподілу, визначена в договорі у разі відсутності такого вузла. У споживачів, що не мають приладів обліку, обсяг теплової енергії визначається розрахунковим способом. Виходячи з цього, відповідач вважає, що для відповідача як споживача, що не має окремого приладу обліку, обсяг споживання теплової енергії має визначатися згідно з умовами договору розрахунковим способом. Крім того, відповідач зауважив, що купівля-продаж теплової енергії для нежитлових приміщень та надання послуг теплопостачання для житлових приміщень регулюються різними нормативними актами. Новий Закон України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 №2189-VІІІ вступив у дію з 01.05.2019. Даним Законом змінено умови надання послуг споживачам (співвласники багатоквартирного будинку мають визначити моделі організації договірних відносин у своєму будинку та укласти відповідні договори з виконавцями послуг). Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень цього закону визначено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, набирають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладених за правилами, визначеними цим Законом. У зв`язку з цим відповідач вважає, що до укладення нових договорів залишаються чинними умови попередніх договорів про надання комунальних послуг, а тому визначення обсягу теплової енергії, спожитої відповідачем, має проводитися згідно з умовами укладеного між сторонами договору, а саме: розрахунковим способом. Крім того, відповідач не погоджується із застосованою позивачем методикою розрахунку обсягу спожитої теплової енергії з тих підстав, що наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018, яким затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, вступив у силу з 25.05.2019, тоді як позовні вимоги пред`явлено за період з листопада 2018 по квітень 2019 року. За таких обставин застосування позивачем рішення співвласників від 28.10.2018 щодо порядку розподілу спожитої по будинку теплової енергії до правовідносин сторін, що виникли до 01.05.2019, відповідач вважає неправомірним.

В додаткових письмових поясненнях по справі позивач наголосив на тому, що умови договору не змінювались позивачем, а визначення обсягу спожитої відповідачем теплової енергії здійснено у спосіб, погоджений сторонами в договорі.

В судовому засіданні 27.01.2020 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

01.02.2007 між Концерном Міські теплові мережі в особі директора Філії Концерну Міські теплові мережі Жовтневого району (теплопостачальна організація, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Канцтовари плюс" (споживач, відповідач у справі) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 601032 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами.

Відповідно до п. 2.1 договору та додатку №1а теплова енергія відпускається споживачу на потреби опалення на об`єкт по вул. Залізнична, 5.

Згідно з п. 6.3 договору підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

Пунктами 6.7, 6.6.1 договору передбачено, що споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Артема, буд. № 79а, документи за розрахунковий період:

рахунок-фактуру;

акт приймання-передачі теплової енергії;

податкову накладну (платникам ПДВ).

Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації протягом п`яти днів з дати отримання.

За умовами п. 6.6.2 договору у разі неотримання акту приймання-передачі або обґрунтованого заперечення в його підписанні у термін, встановлений п. 6.6.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову в підписанні його споживачем та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений у ньому розрахунковий період.

Термін дії договору встановлено в п. 10.1 договору до 01.02.2007 до 01.01.2008, а пунктом 10.4 договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

Доказів припинення дії договору сторони не надали, отже його умови є чинними на момент розгляду даної справи судом.

За період з листопада 2018 року по квітень 2019 року позивач поставляв відповідачу теплову енергію в гарячій воді, що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії та рахунками:

від 30.11.2018 (за листопад 2018 року) на суму 8119,20 грн;

від 31.12.2018 (за грудень 2018 року) на суму 10272,56 грн;

від 31.01.2019 (за січень 2019 року) на суму 8792,05 грн;

від 28.02.2019 (за лютий 2019 року) на суму 7480,66 грн;

від 31.03.2019 (за березень 2019 року) на суму 6848,72 грн;

від 30.04.2019 (за березень 2019 року) на суму 595,63 грн.

Відповідно до цих актів та рахунків позивачем відповідачу поставлено теплову енергію в гарячій воді на суму 42108,82 грн.

В рахунок оплати теплової енергії за листопад 2018 року позивачем зараховано кошти, сплачені без зазначення призначення платежу 29.08.2018 в сумі 0,12 грн. (частина платежу на суму 2001,00 грн.) та 19.06.2019 в сумі 8119,08 грн. (частина платежу на суму 8120,00 грн.)). Таким чином, теплова енергія за листопад 2018 року оплачена повністю.

В рахунок оплати теплової енергії за грудень 2018 року позивачем зараховано кошти, сплачені без зазначення призначення платежу 19.06.2019 в сумі 0,92 грн. частина платежу на суму 8120,00 грн.)). У зв`язку з цим, за грудень 2018 року залишилось до сплати 10271,64 грн.

Рахунки за січень - квітень 2019 року відповідачем не оплачені.

Суд зазначає, що за умовами п. 6.7 договору споживач самостійно з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен був отримати від теплопостачальної організації акти та рахунки на оплату теплової енергії.

Споживач самостійно не отримував акти та рахунки.

Як вказує позивач, акти та рахунки були відправлені відповідачу на адресу об`єкта теплопостачання простою кореспонденцією, на підтвердження чого позивач надав реєстри на відправку простої кореспонденції (актів та рахунків) за листопад 2018 року - квітень 2019 року.

Відповідач не повернув акти позивачу, оплату за поставлену теплову енергію у повному обсязі не здійснив.

На актах приймання-передачі теплової енергії, наданих позивачем до матеріалів справи, міститься позначка: Споживач від підписання акту відмовився. Згідно з п. 6.6.2 договору акт вважається погодженим і є підставою для проведення розрахунковий період .

Відповідно до п. 6.6.2 договору, в разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту приймання - передачі , або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.6.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, споживач зобов`язаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.6.1. договору строк. При отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку , якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений споживачем у господарському суді.

Заперечень до актів за спірний період відповідач не надав.

Теплова енергія не була сплачена відповідачем у повному обсязі та своєчасно, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 33988,70 грн, а також нарахованих за прострочення оплати інфляційних втрат у розмірі 1063,15 грн за період з січня 2019 по травень 2019 року, 3% річних в сумі 460,95 грн за період з 20.12.208 по

01.07.2019 та пеню в сумі 5457,24 грн. за період з 20.12.2018 по 01.07.2019.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2007 № 601032.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Як підтверджується матеріалами справи, у спірному періоді (з листопада 2018 року по квітень 2019 року) в приміщенні по вул. Залізнична, 5, яке є об`єктом теплопостачання за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2007 № 601032, укладеним між сторонами, подавалась теплова енергія.

Відповідач, в порушення умов п. 6.7 договору, самостійно не отримав у позивача акти та рахунки за спірний період.

За умовами п. 6.6.2 договору у разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі або обґрунтованих заперечень в його підписанні у термін, встановлений п. 6.6.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений у ньому розрахунковий період.

Направлені позивачем акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки на оплату теплової енергії не були підписані відповідачем та не повернуті позивачу. Зауважень до актів відповідач не надав, тому з урахуванням положень п. 6.6.2 договору оформлені позивачем акти вважаються погодженими і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений у ньому розрахунковий період.

Згідно з п. 3.2.6 споживач теплової енергії зобов`язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п. 6.4 договору споживач зобов`язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов п.п. 3.2.6, 6.4 договору відповідач оплатив теплову енергію частково, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за теплову енергію в розмірі 33988,70 грн за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В матеріалах справи містяться докази в підтвердження наявності у відповідача перед позивачем простроченої суми основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2007 № 601032 у розмірі 33988,70 грн.

Відповідачем докази оплати теплової енергії у спірному періоді в сумі 33988,70 грн. не надані.

Заперечення відповідача щодо способу визначення позивачем обсягу спожитої відповідачем теплової енергії відхилені судом, з огляду на таке.

У п. 1.2 договору сторони погодили, що під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язані керуватися Законом України Про теплопостачання , іншими актами цивільного законодавства та нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Додатком 4 до договору є акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін, в якому зазначено, що межа розподілу балансів належності (відповідальності за технічний стан та експлуатацію) між теплопостачальною організацією та споживачем визначається згідно з додатком 2 до цього договору, в якому наведена схема межі поділу теплової мережі та технічна характеристика теплотраси.

Згідно з п. 5.1 договору облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Відповідно до п. 5.5 договору при відсутності приладів комерційного обліку або якщо вони вибули з ладу (несанкціоноване втручання в його роботу, порушення механічних та електронних пломб, механічне пошкодження приладів та елементів вузла обліку, закінчення терміну дії держповірки, сумнівні показники тощо) обсяг теплової енергії визначається теплопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом згідно з договірними тепловими навантаженнями, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді.

У п. 6.5 договору також зазначено, що при наявності приладів комерційного обліку обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку.

Споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача в розрахунковому періоді.

Отже, в договорі сторони погодили можливість застосування двох способів визначення обсягу спожитої теплової енергії - за приладами обліку та розрахунковим способом.

При цьому розрахунковий спосіб застосовується як виняток, у разі відсутності приладу обліку або неможливості застосування його показів.

На підставі ст. 10 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку та п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання зборами співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням вул. Залізнична, 5 прийнято рішення, яке оформлено протоколом від 28.10.2018, про визначення порядку розподілу між споживачами житлових та нежитлових приміщень обсягів теплоспоживання на підставі показів будинкового вузла комерційного обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України від 14.05.2015 № 417-VIII Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 07.06.2018 № 2454-VIII Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання , який набрав чинності 09.06.2018, до затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг співвласники багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів, можуть визначити свій порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до положень статті 10 цього Закону, а також прийняти рішення про незастосування положень частини п`ятої статті 10 цього Закону при розрахунках за житлово-комунальні послуги у відповідному будинку, будівлі.

Частиною 1 статті 10 даного Закону передбачено, що у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.

На підставі рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням вул. Залізнична, 5, яке оформлено протоколом від 28.10.2018, ініціативна група будинку звернулася до позивача зі зверненням, яке зареєстровано позивачем 06.11.2018 за вх. №6656, про здійснення розподілу теплової енергії згідно показань будинкового приладу обліку теплової енергії пропорційно площі житлового та нежитлового приміщення.

З огляду на це, визначення позивачем обсягів спожитої відповідачем теплової енергії у спірному періоді з листопада 2018 року по квітень 2019 року було здійснено за показами будинкового приладу обліку, що відповідає умовам п. п. 5.1, 6.5 договору.

За таких обставин, суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за спожиту теплову енергію за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року в сумі 33988,70 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення оплати теплової енергії позивач нарахував інфляційні втрати в розмірі 1063,15 грн за період з січня 2019 по травень 2019 року, а також 3% річних в сумі 460,95 грн за період з 20.12.2018 по 01.07.2019.

Суд здійснив перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою ІПС Законодавство . За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 1060,46 грн та 3% річних у сумі 459,21 грн.

У стягненні 2,69 грн інфляційних втрат та 1,74 грн - 3% річних суд відмовляє, оскільки вони нараховані необґрунтовано.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2.8 договору передбачено, що в разі несплати або несвоєчасної сплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого в п. 6.3 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми, обумовленої законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Таким чином, сторони в договорі погодили нарахування пені за весь період прострочення оплати.

За прострочення оплати теплової енергії, згідно розрахунку, доданого до позову, позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період за період з 20.12.208 по 01.07.2019 в сумі 5457,24 грн.

Суд перевірив розрахунок пені за допомогою ІПС Законодавство . За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 5436,40 грн.

У стягненні пені в сумі 20,84 грн суд відмовляє, оскільки дана сума заявлена необґрунтовано.

При цьому, суд зазначає, що згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

При перевірці розрахунку суми 3% річних та пені судом встановлено, що останній день строку здійснення оплати згідно з актом за грудень 2018, який мав бути оплачений до 20.01.2019, тобто по 19.01.2019 включно, припадає на вихідний день, тому переносяться на перший робочий день - 21.01.2019, а отже прострочення за цим актом виникло з 22.01.2019 року.

Останній день строку здійснення оплати згідно з актом за квітень 2019, який мав бути оплачений до 20.05.2019, тобто по 19.05.2019 включно, припадає на вихідний день, тому переносяться на перший робочий день - 21.05.2019, а отже прострочення за актом за квітень 2019 року виникло з 21.05.2019.

Таким чином, позовні вимоги задоволбняються судом частково.

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1921 грн.

Пунктом 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи ціну позову - 40970,04 грн, до сплати належить 1921,00 грн судового збору.

Позивачем сплачено за подання позову 1921,00 грн, про що свідчать платіжні доручення № 23759 від 10.09.2019 та №24059 від 17.09.2019, а також довідка про зарахування судового збору до Державного бюджету.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог - в розмірі 1919,82 грн. Решта судового збору в сумі 1,18 грн залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Канцтовари плюс", ідентифікаційний код юридичної особи 32010161 (69063, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 5) на користь Концерну "Міські теплові мережі", ідентифікаційний код юридичної особи 32121458 (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса - 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 79-А) 33988 (тридцять три тисячі дев`ятсот вісімдесят вісім) грн 70 коп. основного боргу, 5436 (п`ять тисяч чотириста тридцять шість) грн 40 коп. пені, 1060 (одна тисяча шістдесят) грн 46 коп. інфляційних втрат, 459 (чотириста п`ятдесят дев`ять) грн 21 коп. 3% річних та 1919 (одна тисяча дев`ятсот дев`ятнадцять) грн 82 коп. судового збору.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Канцтовари плюс", ідентифікаційний код юридичної особи 32010161 (69063, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 5) на користь Концерну "Міські теплові мережі", ідентифікаційний код юридичної особи 32121458 (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса - 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 79-А) 20 (двадцять) грн 84 коп. пені, 2 (дві) грн 69 коп. інфляційних втрат, 1 (одна) грн 74 коп. 3% річних та 1 (одна) грн 18 коп. судового збору відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 03.02.2020.

Суддя А.О. Науменко