Постанова

від 09.04.2020 по справі 908/2548/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2020 року м. Дніпро Справа № 908/2548/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Кузнецова В.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Канцтовари плюс"

на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Науменко А.О.) від 27.01.2020р. (дата складання повного тексту рішення - 03.02.2020) у справі № 908/2548/19

за позовом Концерну "Міські теплові мережі", ідентифікаційний код юридичної особи 32121458 (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса - 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 79-А)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Канцтовари плюс", ідентифікаційний код юридичної особи 32010161 (69063, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 5)

про стягнення 40970,04 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019р. до Господарського суду Запорізької області звернувся Концерн "Міські теплові мережі" з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Канцтовари плюс" заборгованості за відпущену відповідачу теплову енергію за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 704116 від 01.02.2009 у розмірі 33 988,70 грн, інфляційних втрат у розмірі 1063,15 грн, 3% річних у розмірі 460,95 грн, пені у розмірі 5457,24 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.01.2020 у справі № 908/2548/19:

- позов задоволено частково;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Канцтовари плюс", ідентифікаційний код юридичної особи 32010161 (69063, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 5) на користь Концерну "Міські теплові мережі", ідентифікаційний код юридичної особи 32121458 (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса - 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 79-А) 33 988 грн 70 коп. основного боргу, 5436 грн 40 коп. пені, 1060 грн 46 коп. інфляційних втрат, 459 грн 21 коп. 3% річних та 1919 грн 82 коп. судового збору;

- в частині позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Канцтовари плюс", ідентифікаційний код юридичної особи 32010161 (69063, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 5) на користь Концерну "Міські теплові мережі", ідентифікаційний код юридичної особи 32121458 (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса - 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 79-А) 20 грн 84 коп. пені, 2 грн 69 коп. інфляційних втрат, 1 грн 74 коп. 3% річних та 1 грн 18 коп. судового збору відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Канцтовари плюс" із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 27.01.2020 у справі № 908/2548/19 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує наступне:

- у суду були відсутні підстави вважати узгодженими акти приймання-передачі теплової енергії, оскільки вони не відповідають умовам договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 704116 від 01.02.2009 в частині обсягів спожитої теплової енергії;

- позивач невірно визначив обсяг спожитої відповідачем теплової енергії за спірний період за показниками будинкового приладу обліку, а не розрахунковим шляхом за договірними навантаженнями, як це передбачено умовами п. 5.5 договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 704116 від 01.02.2009, зміни до якого сторонами у цій частині не вносилися;

- застосування розрахункового способу для визначення розміру вартості спожитої теплоенергії, у випадку відсутності в споживача приладу обліку, також передбачено Правилами користування тепловою енергією, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 та підлягають застосуванню до спірних правовідносин;

- згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ, договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, набирають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладених за правилами, визначеними цим Законом, тому до укладення нових договорів залишаються чинними умови попередніх договорів про надання комунальних послуг, а відтак визначення обсягу теплової енергії, спожитої відповідачем, має проводитися згідно з умовами укладеного між сторонами договору, а саме розрахунковим способом;

- купівля-продаж теплової енергії для нежитлових приміщень та надання послуг теплопостачання для житлових приміщень регулюються різними нормативними актами, а застосування до спірних правовідносин рішення зборів співмешканців будинку від 28.10.2018 щодо порядку розподілу обсягів теплопостачання між споживачами не відповідає вимогам Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання та є безпідставним.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Канцтовари плюс" на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.01.2020 року у справі № 908/2548/19 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим у відповідності до фактичних обставин справи та з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, посилаючись при цьому на порушення позивачем взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 704116 від 01.02.2009 щодо оплати спожитої теплової енергії та наявність встановленних законодавством та договором підстав для здійснення розрахунку обсягу спожитої відповідачем теплової енергії виходячи з показників засобу обліку пропорційно ополювальної площі споживачів у багатоквартирному будинку.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи , судова колегія дійшла до висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 01.02.2007 між Концерном «Міські теплові мережі» в особі директора Філії Концерну «Міські теплові мережі» Жовтневого району (теплопостачальна організація, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Канцтовари плюс" (споживач, відповідач у справі) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 601032 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами.

Відповідно до п. 2.1 договору та додатку № 1а теплова енергія відпускається споживачу на потреби опалення на об`єкт по вул. Залізнична, 5.

Згідно з п. 3.2.6 договору, споживач теплової енергії зобов`язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п. 6.4 договору споживач зобов`язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

За п. 6.3 договору, підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

Пунктами 6.7, 6.6.1 договору передбачено, що споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Артема, буд. № 79а, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ).

Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації протягом п`яти днів з дати отримання.

Термін дії договору встановлено в п. 10.1 договору до 01.02.2007 до 01.01.2008, а пунктом 10.4 договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

Доказів припинення дії договору сторони не надали, отже його умови є чинними на момент розгляду даної справи судом.

За період з листопада 2018 року по квітень 2019 року позивач поставляв відповідачу теплову енергію в гарячій воді, що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії та рахунками:

від 30.11.2018 (за листопад 2018 року) на суму 8119,20 грн;

від 31.12.2018 (за грудень 2018 року) на суму 10272,56 грн;

від 31.01.2019 (за січень 2019 року) на суму 8792,05 грн;

від 28.02.2019 (за лютий 2019 року) на суму 7480,66 грн;

від 31.03.2019 (за березень 2019 року) на суму 6848,72 грн;

від 30.04.2019 (за березень 2019 року) на суму 595,63 грн.

Відповідно до цих актів та рахунків позивачем відповідачу поставлено теплову енергію в гарячій воді на суму 42 108,82 грн.

В рахунок оплати теплової енергії за листопад 2018 року позивачем зараховано кошти, сплачені без зазначення призначення платежу 29.08.2018 в сумі 0,12 грн. (частина платежу на суму 2001,00 грн.) та 19.06.2019 в сумі 8119,08 грн. (частина платежу на суму 8120,00 грн.)). Таким чином, теплова енергія за листопад 2018 року оплачена повністю.

В рахунок оплати теплової енергії за грудень 2018 року позивачем зараховано кошти, сплачені без зазначення призначення платежу 19.06.2019 в сумі 0,92 грн. частина платежу на суму 8120,00 грн.)). У зв`язку з цим, за грудень 2018 року залишилось до сплати 10271,64 грн.

Рахунки за січень - квітень 2019 року відповідачем не оплачені.

За умовами п. 6.7 договору споживач самостійно з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен був отримати від теплопостачальної організації акти та рахунки на оплату теплової енергії. Споживач самостійно не отримував акти та рахунки.

Акти та рахунки були відправлені відповідачу на адресу об`єкта теплопостачання простою кореспонденцією, на підтвердження чого позивач надав реєстри на відправку простої кореспонденції (актів та рахунків) за листопад 2018 року - квітень 2019 року.

Відповідач не повернув акти позивачу, оплату за поставлену теплову енергію у повному обсязі не здійснив.

На актах приймання-передачі теплової енергії, наданих позивачем до матеріалів справи, міститься позначка: «Споживач від підписання акту відмовився. Згідно з п. 6.6.2 договору акт вважається погодженим і є підставою для проведення розрахунковий період» .

Відповідно до п. 6.6.2 договору, у разі неотримання акту приймання-передачі або обґрунтованого заперечення в його підписанні у термін, встановлений п. 6.6.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову в підписанні його споживачем та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений у ньому розрахунковий період.

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, споживач зобов`язаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.6.1. договору строк. При отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений споживачем у господарському суді.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що направлені позивачем акти приймання-передачі теплової енергії не були підписані відповідачем та не повернуті позивачу. Не надано відповідачем і заперечень до актів за спірний період.

За наведених обставин місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про те, що з урахуванням положень п. 6.6.2 договору оформлені позивачем акти вважаються погодженими і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений у них розрахунковий період.

При цьому апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо невідповідності цих актів умовам договору та безпідставне визначення позивачем обсягу спожитої відповідачем теплової енергії виходячи з показників засобу обліку пропорційно ополювальної площі споживачів у багатоквартирному будинку.

Так, у п. 1.2 договору сторони погодили, що під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язані керуватися Законом України «Про теплопостачання» , іншими актами цивільного законодавства та нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Додатком 4 до договору є акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін, в якому зазначено, що межа розподілу балансів належності (відповідальності за технічний стан та експлуатацію) між теплопостачальною організацією та споживачем визначається згідно з додатком 2 до цього договору, в якому наведена схема межі поділу теплової мережі та технічна характеристика теплотраси.

Згідно з п. 5.1 договору облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Відповідно до п. 5.5 договору при відсутності приладів комерційного обліку або якщо вони вибули з ладу (несанкціоноване втручання в його роботу, порушення механічних та електронних пломб, механічне пошкодження приладів та елементів вузла обліку, закінчення терміну дії держповірки, сумнівні показники тощо) обсяг теплової енергії визначається теплопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом згідно з договірними тепловими навантаженнями, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді.

У п. 6.5 договору також зазначено, що при наявності приладів комерційного обліку обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку.

Споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача в розрахунковому періоді.

Отже, як вірно вказано судом першої інстанції, в договорі сторони погодили можливість застосування двох способів визначення обсягу спожитої теплової енергії - за приладами обліку та розрахунковим способом.

При цьому розрахунковий спосіб застосовується як виняток, у разі відсутності приладу обліку або неможливості застосування його показів.

На підставі ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» зборами співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням вул. Залізнична, 5 прийнято рішення, яке оформлено протоколом від 28.10.2018, про визначення порядку розподілу між споживачами житлових та нежитлових приміщень обсягів теплоспоживання на підставі показів будинкового вузла комерційного обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України від 14.05.2015 № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» , співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 07.06.2018 № 2454-VIII «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» , який набрав чинності 09.06.2018, до затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг співвласники багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів, можуть визначити свій порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до положень статті 10 цього Закону, а також прийняти рішення про незастосування положень частини п`ятої статті 10 цього Закону при розрахунках за житлово-комунальні послуги у відповідному будинку, будівлі.

Частиною 1 статті 10 даного Закону передбачено, що у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.

На підставі рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням вул. Залізнична, 5, яке оформлено протоколом від 28.10.2018, ініціативна група будинку звернулася до позивача зі зверненням, яке зареєстровано позивачем 06.11.2018 за вх. № 6656, про здійснення розподілу теплової енергії згідно показань будинкового приладу обліку теплової енергії пропорційно площі житлового та нежитлового приміщення.

З огляду на це, визначення позивачем обсягів спожитої відповідачем теплової енергії у спірному періоді з листопада 2018 року по квітень 2019 року було здійснено за показами будинкового приладу обліку, що відповідає умовам п.п. 5.1, 6.5 договору, п. 23 Правил користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 та п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 07.06.2018 № 2454-VIII «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» .

В порушення умов п.п. 3.2.6, 6.4 договору, відповідач оплатив теплову енергію частково, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за теплову енергію в розмірі 33988,70 грн за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року.

Пунктом 7.2.8 договору передбачено, що в разі несплати або несвоєчасної сплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого в п. 6.3 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми, обумовленої законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

За наведених обставин та враховуючи приписи ст.ст. 175, 193, 230 ГК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629, 655, 691, 692, 712 ЦК України, місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу за спожиту теплову енергію за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року в сумі 33988,70 грн., пені за період з 20.12.2018 по 01.07.2019 у сумі 5436 грн 40 коп., інфляційних втрат з січня 2019 по травень 2019 року у сумі 1060 грн 46 коп. та 3% річних за період з 20.12.2018 по 01.07.2019 у сумі 459 грн 21 коп.

Виходячи з усього вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскаржуване рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Запорізької області у даній справі від 27.01.2020р. відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2881,50грн. слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Канцтовари плюс" на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.01.2020р. у справі № 908/2548/19 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.01.2020р. у справі № 908/2548/19 - залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Канцтовари плюс".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.О. Кузнецов