Рішення

від 22.01.2020 по справі 0240/2600/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 січня 2020 р. Справа № 0240/2600/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Фурмана В.В.,

представника позивача: Шевчука В.Г.,

представників відповідача: Катрича П.С., Омельчука Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області до товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - позивач, ГУ ДФС у Вінницькій області) з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" (далі - відповідач, ТОВ "Калинівський ЕЗДМ") про стягнення податкового боргу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що станом на дату звернення до суду за відповідачем рахується податковий борг у сумі 15434,94 грн. Вказану заборгованість відповідач добровільно не погасив, а тому позивач звернувся до суду щодо її примусового стягнення.

Ухвалою від 10.08.2018 відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (ст. 262 КАС України). Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

16.08.2018 за вх. №35220 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи №802/2600/18-а за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою від 20.08.2018 суд постановив здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та замінив засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою від 17.09.2018, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, провадження у справі відкладено до 09.10.2018.

Ухвалою від 09.10.2018 продовжено строк проведення підготовчого судового засідання на 30 днів. Запропоновано відповідачу звернутись до позивача з заявою про проведення звірки заборгованості ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" за період з 01.01.2013 по 06.08.2018. Зобов`язано позивача забезпечити проведення звірки заборгованості ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" за період з 01.01.2013 по 06.08.2018, та підписання відповідного акту звірки, з обов`язковим визначенням суми основного боргу, штрафних санкцій та пені. Оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 08.11.2018.

Ухвалою від 08.11.2018 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 04.12.2018.

В судовому засіданні 04.12.2018 судом оголошено перерву до 07.12.2018.

Ухвалою від 07.12.2018 в адміністративній справі № 0240/2600/18-а призначено судову економічну (бухгалтерського та податкового обліку) експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

02.12.2019 із зазначеної експертної установи до суду супровідним листом від 30.10.2019 за вих. №33/19-21 надійшов висновок експерта, матеріали адміністративної справи №0240/2600/18-а та додатково надані на вимогу експерта документи

Ухвалою від 04.12.2019 провадження у справі поновлено та призначено судовий розгляд на 16.12.2019.

Ухвалою від 16.12.2019 здійснено заміну первинного позивача - Головне управління ДФС у Вінницькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Вінницькій області. Також з метою надання сторонам часу для формування додаткових пояснень по суті заявлених позовних вимог в судовому засіданні оголошено перерву до 23.01.2020.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві, відповіді на відзив від 31.08.2018 за вх. №37534, додаткових поясненнях від 02.10.2018 за вх. №43330 від 23.12.2019 за вх. №58890. Зокрема зазначив, що згідно облікової картки платник податків за відповідачем станом на час звернення до суду з даним позовом рахувався борг щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), штрафних (фінансових) санкцій, що складає всього 15434,94 грн. (пеня). Також, представник позивача не погодився з висновками експерта вказавши, що останнім при наданні відповіді на перше та друге питання, поставлені в ухвалі суду, не було враховано, що згідно п.2 ч.6 ст. 68 КАС України експерт має право заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів та зразків, якщо експертиза призначена судом, але експерт не скористався таким правом для повного з`ясування всіх обставин. Щодо наданої експертом відповіді на третє запитання представник позивача вказав, що відповідно до абз.2 ч.2 ст. 101 КАС України предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Також, на переконання представника позивача, експертом не взято до уваги, що відповідачем, зараховано від`ємне значення у зменшення боргу з ПДВ, внаслідок чого зменшено борг минулих років по податковій декларації з ПДВ № 1300003641 від 20.05.2013, по наступних періодах:

- 20.06.2017 зараховано від`ємного значення - 168 грн. => нарахована пеня у сумі 106,83грн.

- 20.07.2017 зараховано від`ємного значення - 148 грн. = > нарахована пеня у сумі 95,64грн.

- 21.08.2017 зараховано від`ємного значення - 170 грн. = > нарахована пеня у сумі 111,71грн.

- 20.09.2017 зараховано від`ємного значення - 181 грн. => нарахована пеня у сумі 120,80грн.

- 20.10.2017 зараховано від`ємного значення - 152 грн. => нарахована пеня у сумі 103,01грн.

- 20.11.2017 зараховано від`ємного значення - 171 грн. => нарахована пеня у сумі 117,82грн.

- 12.12.2018 зараховано кошти у сумі 21000 грн. => нарахована пеня у сумі 14647,48грн.

- 20.12.2017 зараховано від`ємного значення - 188 грн. => нарахована пеня у сумі 131,65грн.

Відповідно до абз.2 п. 102.1 ПК України, у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Отже, строк давності по вищезазначеним податковим деклараціям спливає 20.06.2020.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували щодо задоволення даного адміністративного позову, посилаючись на обставини, що викладені у відзиві на позовну заяву від 28.08.2018 за вх. №36896, від 04.10.2018 за вх. №43785, письмових поясненнях від 03.12.2018 за вх. №55349, а також висновку експерта від 30.10.2019 за №33/19-21. Зокрема зазначили, що податкові зобов`язання визначені позивачем у податковій вимозі №5 від 21.01.2013 були повністю погашені, що підтверджується матеріалами справи №802/1041/17-а та ухвалою суду по даній справі від 15.02.2018 про залишення позовної заяви товариства без розгляду, у зв`язку з поданням податковим органом заяви про відкликання позовної заяви з підстав сплати боргу в повному обсязі. Окрім цього, представники відповідача в судовому засіданні зауважили, що відповідних висновків дійшов експерт формуючи експертний висновок від 30.10.2019 за №33/19-21. Зокрема, надаючи відповідь на трете питання, поставлене в ухвалі суду, експерт зазначив, що у зв`язку із відсутністю станом на 20.06.2017 об`єкту нарахування (боргу по декларації №1300003641 від 20.05.2013), нарахування ГУ ДФС у Вінницькій області суми пені у розмірі 15434,94 грн. за період з 20.06.2017 в зв`язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов`язань з податку на додану вартість, згідно податкової декларації №1300003641 від 20.05.2013 не підтверджується.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.

Як зазначає в позовній заяві представник позивача, станом на дату звернення до суду за ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" згідно облікової картки платника податків рахується борг щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), штрафних (фінансових) санкцій, що складає всього 15434,94 грн., в тому числі основного платежу - 00,00 грн., штрафні санкції - 00,00 грн., пені - 15 434,94 грн.

Вказана заборгованість в сумі 15434,94 грн. (Пеня) виникла внаслідок несвоєчасної сплати податку на додану вартість.

Судом також встановлено, що позивачем, з метою погашення податкового боргу, на адресу відповідача було направлено податкову вимогу № 5 від 21.01.2013, яка вручена товариству 30.01.2013.

Разом з тим, як зазначає представник позивача у позовній заяві, відповідач добровільно вказану вище суму боргу в розмірі 15434,94 грн. не погасив, що зумовило звернення податкового органу до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 16.1.3 п.16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно із п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами.

Стаття 200 ПК України встановлює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Водночас, п. 46.1 ст. 46 ПК України передбачено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 31.1 ст. 31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до п. 36.1. ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені дим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором (п. 36.2 ст. 36 ПК України).

Згідно вимог п. 203.1 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 203.2. ст. 203 ПК України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно пп. 14.1.39. п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності

Податкова вимога в розумінні підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення податкового боргу, який в свою чергу в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 цього кодексу є сумою узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платників податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Підпунктом 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі несвоєчасної сплати та несвоєчасної подачі уточнюючих розрахунків - нараховується пеня, порядок якої визначено ст.129 ПК України.

Відповідно до статті 129 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Згідно із пп. 129.1.2 п. 129.1 ст.129 ПК України пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролююча органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративної: та/або судового оскарження).

Відповідно до п. 129.1.3 ст. 129 ПК України пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов`язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

Пунктом 129.9 ст. 129 ПК України пеня нараховується у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податку помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу пеня, передбачена цією статтею, не нараховується, якщо зміни до податкової звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені норми податкового кодексу можна дійти висновку, що необхідною передумовою для нарахування платнику податків пені є наявність в такої особи узгоджених податкових зобов`язань (об`єкту оподаткування) щодо яких порушено строки їх погашення.

Як самостійно вказує у позовній заяві представник податкового органу, нарахування позивачу податкового боргу в сумі 15434,94 грн. відбулось внаслідок зменшення боргу минулих років по податковій декларації з ПДВ №1300003641 від 20.05.2013.

При цьому, позивач зазначає, що в зв`язку з тим, що відповідачу станом на час виникнення податкових зобов`язань по податковій декларації з ПДВ №1300003641 від 20.05.2013, вже була надіслана податкова вимога № 5 від 21.01.2013, згідно п. 59.5 ст. 59 ПК України, чинне законодавство не вимагало та не вимагає надсилання нової вимоги.

В свою чергу відповідач зазначає, що податковий борг по податковій вимозі №5 від 21.01.2013 ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" погасив повністю, що підтверджується матеріалами справи №802/1041/17-а (суддя Альчук М.П.) за позовом Головного управління ДФС у Вінницькій області до ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" про стягнення податкового боргу. Отже, на переконання сторони відповідача, оскільки товариство, згідно обставин встановлених у вищезазначеній справі №802/1041/17-а, самостійно погасив суму податкового боргу, зазначена позивачем податкова вимога вважається відкликаною, а тому не могла бути підставою для стягнення податкового боргу.

Також, під час розгляду даної справи судом було встановлено, що обставини сплати відповідачем самостійно визначених у податковій декларації з ПДВ №1300003641 від 20.05.2013 сум податкових зобов`язань також було предметом розгляду в адміністративній справі №802/1417/17-а за позовом ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" до Калинівської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень. Зокрема, судом було встановлено, що відповідачем було задекларовано до сплати суму податкового зобов`язання по декларації з ПДВ за квітень 2013 року (вх.№ 1300003641 від 20.05.2013) в сумі 626615 грн. по строку 30.05.2013, що призвело до виникнення податкової заборгованості в сумі 626615 грн., чим порушено п.203.2 ст.203 ПКУ. Станом на 28.08.2014 заборгованість погашено тільки в сумі 10 686,33 грн., в тому числі:

29.08.2013 року в сумі 3577,33 грн., термін затримки сплати 91 день;

08.11.2013 року в сумі 1100 грн., термін затримки сплати 162 дні;

27.12.2013 року в сумі 4000 грн., термін затримки сплати 211 днів;

29.08.2013 року в сумі 1400 грн., термін затримки сплати 214 днів;

29.08.2013 року в сумі 300 грн., термін затримки сплати 230 днів;

29.08.2013 року в сумі 309 грн., термін затримки сплати 264 дні.

Решта суми задекларованого до сплати суму податкового зобов`язання по декларації з ПДВ за квітень 2013 року (вх.№ 1300003641 від 20.05.2013) - 615928,67 грн. станом на 28.08.2014 не сплачена.

Враховуючи розбіжність позицій представників сторін, наявність низки судових рішень якими в частині були скасовані визначені відповідачу контролюючим органом податкові зобов`язання, в тому числі й по податковій вимозі №5 від 21.01.2013, а також з метою перевірки наведених представниками сторін мотивів правомірності/протиправності нарахування податкового боргу в сумі 15434,94 грн., що в свою чергу потребує застосування спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, суд за клопотанням представника відповідача вирішив призначити судову економічну (бухгалтерського та податкового обліку) експертизу.

Так, на розгляд судової економічної експертизи були поставлені наступні питання:

- Чи підтверджується документально наявність у ТОВ "Калинівський ЕЗДМ", суми основного боргу з ПДВ станом на 20.06.2016?

- Коли саме ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" було здійснено остаточне погашення податкових зобов`язань визначених в податковій декларації з податку на додану вартість №1300003641 від 20.05.2013?

- Чи підтверджується документально правильність нарахування ГУ ДФС у Вінницькій області суми пені в розмірі 15434,94 грн. в зв`язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов`язань з податку на додану вартість згідно податкової декларації №1300003641 від 20.05.2013?

На виконання ухвали суду від судового експерта надійшов висновок судово-економічної експертизи № 33/19-21 від 30.10.2019.

Згідно висновків експертизи, експерт по першому питанню зазначив, що за результатами дослідження документів, наявних в матеріалах справи та додатково наданих на вимогу експерта, не підтверджується наявність у ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" суми основного боргу з ПДВ станом на 20.06.2016, оскільки визначення документально підтвердженої суми боргу не належить до завдань судово-економічної експертизи, оскільки період, що підлягає дослідженню не обревізовано, визначення експертами-економістами будь-яких економічних показників без попереднього проведення документальних перевірок фінансово-господарської діяльності суб`єктом контролю не належить до завдань економічної експертизи.

По другому питанню експерт у висновку зазначає, що визначити і підтвердити саме станом на яку дату відбулось погашення боргу по декларації №1300003641 від 20.05.2013 експерту не видається за можливе, в зв`язку з відсутністю узгодженої суми розрахунків станом на час її подання та не наданням на дослідження всіх платіжних документів, згідно до яких відбувалось погашення податкового боргу, відповідно до даних зазначених в ІПК.

В свою чергу, надаючи відповідь по третьому питанню експерт у висновку вказує на відсутність станом на 20.06.2017 об`єкту нарахування (боргу по декларації №1300003641 від 20.05.2013).

Так, згідно дослідницької частини висновку експерта судом встановлено, що на дослідження експерту сторонами у справі було надано:

1) декларації з ПДВ з додатками за період з 2013 року по 2017 року;

2) інтегровані картки платника податків (особові картки) податковий номер 5412693 (код класифікації доходів - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за період з 31.12.2012 по 31.12.2017.

3) Рух по рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2017 відкритому ТОВ Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів у АТ Укр Сиббанк ; та квитанції № 81 від 13.12.2017 та №21573478-1 від 12.02.2018;

4) оборотно-сальдову відомість по рахунку 6412 за січень 2013 року по грудень 2017 року, без зазначення який вид податків обліковується по аналітичному рахунку;

Так, за даними Декларацій з ПДВ з додатками за період з 2013 року по 2017 року та з врахуванням уточнюючих декларацій, експертизою було встановлено, що ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" у період з 01.05.2013 по 20.06.2013 задекларувало податкових зобов`язань до сплати ПДВ в розмірі 90630,00 грн. (за квітень 2013 року) та 3850,00грн (за травень 2013 року) до бюджетного відшкодування. Результати дослідження Податкових декларацій звітних та уточнюючих до них за період з 2013 року по 2017 року наведено в таблиці № 1 експертного висновку, який міститься в матеріалах справи.

Виходячи із вищевикладеного ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" за квітень 2013 року подало три декларації, одну звітну та дві уточнюючих до неї від 29.05.2013 та від 13.06.2013, а саме:

- Звітну, на суму 626615,00 грн. (дату подачі не визначено в ІКП вказано 30.05.2013);

- Уточнюючу від 29.05.2013 на суму 267767,00 грн. (по якій зменшено зобов`язань з ПДВ на суму 358848,00 грн. (вх. № 9031097886 від 29.05.2013));

- Уточнюючу від 13.06.2013 на суму 90630 грн. (по якій зменшено зобов`язань з ПДВ на суму 177137 грн. (вх. №9034632160 від 13.06.2013)).

Дату та номер подачі звітної декларації за квітень 2013 року (термін подачі до 20 травня) експерт зазначив, що неможливо визначити, оскільки відсутній корінець квитанції до неї.

За даними уточнюючих декларацій за квітень 2013 року всього за рахунок самостійно виявлених помилок зобов`язання з ПДВ за квітень 2013 року зменшено на 535985,00 грн.

За даними внесеними до інтегрованої картки платника податків (особової картки):

30.05.2013 по підприємству нараховані зобов`язання з ПДВ в сумі 626615,00 грн. (сума зазначена в звітній декларації за квітень 2013 року) по Податковій декларації з податку на додану вартість №1300003641 від 20.05.2013 та зафіксовано факт невчасної подачі декларації;

29.05.2013 відображено подання уточнюючого розрахунку від 29.05.2013 за квітень 2013 року та знято зобов`язань із ПДВ в сумі 358848,00 грн. (борг минулих періодів);

13.06.2013 відображено подання уточнюючого розрахунку від 13.06.2013 та знято зобов`язань із ПДВ в сумі 177137,00 грн. (борг минулих періодів).

20.01.2013 проведено нарахування за Рішенням Господарського суду по справі №2а/0270/4315/12 від 27.11.2012 в сумі 392 252,00 грн., в тому числі 313802,00 грн. основного платежу та 78450,00 грн. штрафної санкції. Станом на 20.01.2013 дані суми ПДВ не були сплачені та збільшено недоїмку на 391531,05 грн. (Мається на увазі сума боргу, яка як зазначалось вище, була не узгодженим податковим зобов`язанням. Сума податкового боргу була виключена з картки лише 21.07.2016 на підставі судової ухвали №4315/12 від 08.02.2016)

Донарахування основного платежу та штрафних санкцій за актом перевірки (поточний рік 26.02.2013) податкове повідомлення - рішення №0000062200 від 12.03.2013 в розмірі 150000,00 грн. (311 та 301). (Матеріали справи не містять інформації про який саме акт перевірки йдеться та з чого складається донарахована сума).

За даними інтегрованої картки платника податків ТОВ "Калинівський ЕЗДМ " відображено погашення недоїмки по декларації з податку на додану вартість №1300003641 від 20.05.2013 за період з 29.08.2013 по 26.12.2017 всього у сумі 626615,00 грн. Тобто, погашення боргу по декларації №1300003641 від 20.05.2013, за даними контролюючого органу, відбулося в кінці грудня 2017 року.

Подання уточнюючих розрахунків №9031097886 від 29.05.2013 та №9034632160 від 13.06.2013 до зменшення податкових зобов`язань по декларації №1300003641 від 20.05.2013 контролюючим органом не взято до уваги. Натомість податковою за рахунок подання уточнюючих декларацій знято суми зобов`язань по ПДВ минулих періодів в т.ч. які на момент подачі декларації та уточнюючих розрахунків до неї були не узгодженими (по справі №2а/0270/4315/12).

За даними контролюючого органу (інтегрованої картки платника податків за період з 31.12.2012 по 31.12.2017) остаточне погашення податкових зобов`язань визначених в податковій декларації з податку на додану вартість №1300003641 від 20.05.2013 відбулось станом на кінець 2017 року.

Виходячи з того, що подання уточнюючих декларацій є механізмом виправлення помилок допущених у попередніх періодах та не може бути джерелом погашення податкового боргу в т.ч. який виник в попередніх періодах, судом враховано уточнюючи декларації №9031097886 від 29.05.2013 та №9034632160 від 13.06.2013 до зменшення зобов`язань по декларації №1300003641 від 20.05.2013.

За результатами дослідження, інтегрованої картки платника податків (особових карток), беручи до уваги подання уточнюючих декларацій №9031097886 від 29.05.2013 та №9034632160 від 13.06.2013 до декларації №1300003641 від 20.05.2013 погашення боргу по ній мало б закінчитися не пізніше 30.04.2015 (на дату подання Розрахунку №4 від 30.04.2015). Відповідно станом на 20.06.2016 борг по декларації №1300003641 від 20.05.2013 був погашений.

З огляду на встановлені під час проведення економічної експертизи обставини погашення відповідачем податкових зобов`язань визначених у податковій декларації №1300003641 від 20.05.2013, суд відхиляє доводи податкового органу наведені у письмових поясненнях від 23.12.2019 (вх. №58890) щодо неврахування експертом, що відповідачем зараховано від`ємне значення у зменшення боргу з ПДВ, внаслідок чого зменшено борг минулих років по податковій декларації з ПДВ № 1300003641 від 20.05.2013, адже, як було зазначено вище, борг по вказаній декларації товариством був погашений ще станом на 20.06.2016.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що представником позивача належним чином не обґрунтовано наявність у відповідача станом на червень 2017 року податкових зобов`язань визначених в податковій декларації з податку на додану вартість №1300003641 від 20.05.2013 та як наслідок підставності нарахування пені за порушення граничного строку сплати платником податків відповідного податкового зобов`язання. В свою чергу, наведені представниками відповідача аргументи в сукупності з висновками проведеної судово-економічної (бухгалтерської) експертизи, вказують на відсутність станом на 20.06.2017 об`єкту нарахування (боргу по декларації №1300003641 від 20.05.2013), та як наслідок засвідчують безпідставність нарахування податковим органом ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" податкового боргу на додану вартість у вигляді пені в сумі 15434,94 грн.

За наведених обставин в задоволенні заявлених ГУ ДПС у Вінницькій області позовних вимог слід відмовити, в зв`язку з його безпідставністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності з ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд враховує, що докази про розмір судових витрат та відповідну заяву позивачем було подано до закінчення судових дебатів.

Частиною 4 ст. 137 КАС України передбачено, що у випадках, коли сума витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача, експерта або проведення експертизи повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 5 ст.137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

У відповідності до ст. 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Як вже зазначалось вище, ухвалою суду від 07.12.2018 за клопотанням представника ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" призначено судову економічну (бухгалтерського та податкового обліку) експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз; зупинено провадження по справі до одержання результатів експертизи. Також вказаною ухвалою оплату за проведення судової економічної експертизи покладено на відповідача.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 09.04.2019 від Вінницького відділення КНЛІСЕ надійшов лист від 04.04.2019 за вих. №33/19-21/345 з вимогою оплатити вартість експертних послуг, згідно встановленого рахунку №18264 від 04.04.2019.

На виконання вимог ухвали суду від 07.12.2018 та на підставі виставленого експертною установою рахунку відповідачем було здійснено оплату вартості експертних послуг в сумі 14915,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції №75 від 07.05.2019.

02.12.2019 до суду надійшов висновок експерта за результатами проведення економічної експертизи № 33/19-21 від 30.10.2019.

Враховуючи наведене, оскільки рішення у даній справі ухвалено на користь відповідача, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача та стягнути з ГУ ДПС у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" судових витрат на проведення експертизи у розмірі 14915,00 грн.

Що стосується відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Про витрати на професійну правничу допомогу зазначено у статті 134 КАС України. Так, частиною 1 цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Судом встановлено, що в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником відповідача надано договір про надання правової допомоги від 12.08.2018 за №12/08, акт здачі-прийому робіт №1 від 15.01.2020 з детальним описом робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, рахунок фактуру №15/01 від 15.01.2020 на суму в 5000 грн., а також квитанцію №0.0.1583158335.1 від 16.01.2020, що підтверджує оплату в розмірі 5000 грн. за надані послуги.

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 по справі №826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.

В даному випадку, доказом понесення витрат відповідача на правничу допомогу є квитанція №0.0.1583158335.1 від 16.01.2020 про оплату правничої допомоги наданої на виконання умов Договору від 12.08.2018 за №12/08, згідно якої відповідач поніс витрати в сумі 5000 грн..

Як видно з акта приймання-передачі наданих послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги №12/08 від 12.08.2018 надано відповідачу такі юридичні послуги:

- представництво клієнта в суді першої інстанції, виступи в судовому засіданні, вчинення інших процесуальних дій, пов`язаних з розглядом справи в дні проведення судових засідань по даній справі, згідно протоколів судових засідань - 3000 грн.;

- написання відзиву на позовну заяву - 1000 грн.;

- збирання та подання суду доказів та написання інших процесуальних документів, в тому числі клопотань, заперечень, запитів, пояснень, заяв, які знаходяться в матеріалах справи - 1000 грн.

Надання вказаних адвокатських послуг повністю підтверджується матеріалами справи і, на думку суду, є доведеним, а витрати є фактичними і неминучими, їхній розмір - обґрунтованим.

З огляду на викладене, беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для відповідача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

З огляду на вищенаведені обставини суд критично оцінює подане представником позивача клопотання про зменшення витрат.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Отже, витрати понесені відповідачем судових витрат на проведення експертизи у розмірі 14915,00 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. належить стягнути на користь ТОВ "Калинівський ЕЗДМ" за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 коп.).

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області витрати на проведення експерти у розмірі 14915,00 грн. (чотирнадцять тисяч дев`ятсот пітнадцять гривень 00 коп.), сплочених згідно квитанції №75 від 07.05.2019.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100 код ЄДРПОУ 43142454)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" (вул. Промислова, 50, м. Калинівка, Калинівський район, Вінницька область, 22400, код ЄДРПОУ 05412693).

Повний текст рішення виготовлено та підписано: 03.02.2020

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна