Постанова

від 29.01.2020 по справі 200/9010/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2020 року справа №200/9010/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Т.Г. Арабей, І.В. Геращенка, секретаря судового засідання Тішевського В.В., представника позивача Шведа А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 р. (повне судове рішення складено 18 листопада 2019 року у м. Слов`янськ) у справі № 200/9010/19-а (головуючий І інстанції суддя Лазарєв В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Буд Груп" до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 липня 2019 року № 0005251415, № 005261415, № 005271415,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ Буд Груп" (далі - позивач) 17.07.2019 звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 02 липня 2019 року № 0005251415 про зменшення позивачу розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 51531 грн.; від 02 липня 2019 року № 0005261415 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 210056 грн.; від 02 липня 2019 року № 0005271415 про застосування штрафних санкцій у сумі 510 грн.; вирішити питання судових витрат (т. 1 а.с. 4-20).

02.10.2019 року позивач збільшив позовні вимоги, а саме: просив визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 27.05.2019 року № 991 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки; визнати дії посадових осіб відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки в період з 27.05.2019 року по 31.05.2019 року протиправними; визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 02 липня 2019 року № 0005251415 про зменшення позивачу розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 51531 грн.; від 02 липня 2019 року № 0005261415 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 210056 грн.; від 02 липня 2019 року № 0005271415 про застосування штрафних санкцій у сумі 510 грн.; вирішити питання судових витрат (т. 3 а.с. 119-135).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 200/9010/19-а позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 02 липня 2019 року № 0005251415.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 02 липня 2019 року № 0005261415.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Вирішено питання судових витрат (т. 3 а.с. 173-179).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вважає, що документи, надані позивачем до перевірки, по взаємовідносинах з контрагентами не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності позивача.

За таких обставин вважає, що прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.07.2019 року № № 0005251415, 0005261415 та 0005271415 є правомірними та не підлягають скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржувалось.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Київ буд груп є юридичною особою, зареєстроване 23.02.2016 р., номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 1 074 102 0000 058556, ідентифікаційний код 40292394, місцезнаходження: 87502, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Єдності, буд. 62а.

У відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності позивача є 42.99 - будівництво інших споруд, н.в.і.у.

У період, за який проводилася перевірка, зареєстрований платником податку на додану вартість.

З 27 травня 2019 року по 31 травня 2019 року посадовими особами ГУ ДФС у Донецькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Київ буд груп з питань перевірки достовірності формування та віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом - постачальником: ТОВ СІТІ БУД ПРОЕКТ за жовтень 2018 року, неможливості проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ КИЇВ БУД ГРУП з питань перевірки достовірності формування та віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками ТОВ АСТРЕЙД АГРО за грудень 2017 року, червень - серпень, листопад 2018 року, ТОВ ТВК КРАЙТ , ПП НЕКСТ , TOB AB метал груп за листопад 2017 року, ТОВ УКРБУД АРХІТЕКТУРА за грудень 2017 року, ТОВ ТОРГКОМПАНІ ПЛЮС за жовтень 2017 року, ТОВ АЗОВХІМСПЕКТР (код ЄДРПОУ 32164266) за вересень, листопад 2018 року, TOB ТМС 2012 за вересень, жовтень 2018 року, ТОВ СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП за червень, серпень 2018 року, ТОВ ЕЛІТ БУД АЛЬЯНС за липень, серпень 2018 року, TOB ТРАТІС БУД ПРОЕКТ за листопад 2018 року.

За результатами перевірки 07 червня 2019 року складений акт № 591/05-99-14-15/40292394, за висновками якого вказано на порушення ТОВ Київ буд груп : 1) пунктів 44.1, п.44.2, п.44.6 ст.44. п.85.2 ст.85, п.п.198,1, п.п.198.2, пп.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ст.3, ст.4, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV, п.1.2 ст.1, п.2.1, п.2.4, п.2.5, п.2.13 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 зі змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 07.06.2010 № 372, від 08.11.2010 № 1327, встановлено завищення податкового кредиту ТОВ КИЇВ БУД ГРУП всього у сумі 219 576 грн. у т.ч. за жовтень 2018 на суму 219 576 грн. по взаємовідносинам з ТОВ СІТІ БУД ПРОЕКТ ; 2) пункти 16,1.5, п.п. 16.1.7 п. 16.1 ст.16. п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) до перевірки не надано регістри бухгалтерського обліку, що пов`язані з предметом перевірки, до яких перенесено інформацію із запитуваних первинних документів, та не надано первинні документи по взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками: ТОВ АСТРЕЙД АГРО за грудень 2017 року, червень - серпень, листопад 2018 року, ТОВ ТВК КРАЙТ , ПП НЕКСТ , TOB AB метал груп за листопад 2017 року, ТОВ УКРБУД АРХІТЕКТУРА за грудень 2017 року, ТОВ ТОРГКОМПАНІ ПЛЮС за жовтень 2017 року, ТОВ АЗОВХІМСПЕКТР за вересень, листопад 2018 року, ТОВ ТМС 2012 за вересень, жовтень 2018 року, ТОВ "СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП" за червень, серпень 2018 року, ТОВ ЕЛІТ БУД АЛЬЯНС за липень, серпень 2018 року, ТОВ ГРАТІС БУД ПРОЕКТ за листопад 2018 року, що унеможливлює підтвердження отримання та оприбуткування ТМЦ, отримання послуг, та їх відображення у бухгалтерському обліку (т. 1 а.с. 28-42)

02 липня 2019 року ГУ ДФС у Донецькій області на підставі акту перевірки від 07 червня 2019 року № 591/05-99-14-15/40292394 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0005251415, № 005261415, № 005271415.

Спірним питанням даної справи є прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 2 липня 2019 року № 0005251415, 0005261415.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

За унормуванням пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України окреслено, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

У пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.

За нормою п.п. «а» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За змістом п. 186.1 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Унормуванням п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

За приписами п.п. «а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За визначенням п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Правилом п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит - це елемент розрахунку суми податку на додану вартість, яку має сплатити платник до бюджету. Це по суті розмір податку на додану вартість, що був оплачений платником податку на додану вартість на користь своїх контрагентів-інших платників податку на додану вартість, з приводу якої в останніх вже виник обов`язок щодо сплати відповідної суми податку до бюджету.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Тобто, отримавши податкові накладні від контрагентів, у позивача виникло право на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом б 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, відповідно до п.44.1 якої для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Згідно ст. 1 цього Закону бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За визначенням ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статі 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Приписами пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (далі Положення № 88), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 встановлено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Отже, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону № 996-XIV.

В ході судового розгляду судом встановлено, що 17 серпня 2018 року між ТОВ КИЇВ БУД ГРУП (замовник) та ТОВ СІТІ БУД ПРОЕКТ (Підрядник) укладено договір підряду № 17/08-18, за яким ТОВ СІТІ БУД ПРОЕКТ зобов`язалось виконати для замовника в строк до 31.12.2018 будівельно-монтажні роботи на об`єктах відповідно до кошторисної документації (т. 1 а.с. 49-51).

Про виконання вказаного договору свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року, а саме: № 1/1797/суб.1, № 2/суб, № 3/суб, № 8/суб, № 9/суб, № 10/суб, № 5/09-2018/суб, № 316/суб, № 6/10-2018суб, № 7/10-2018суб, № 295/суб, № 17/суб, № 3/08-2018суб (т. 1 а.с. 52-91).

Часткова сплата з боку позивача за виконані роботи підтверджується виписками із банківських установ: Маріупольська філія АТ ПриватБанк та АТ РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ у м. Києві за період з 01.10.2017 року по 31.11.2018 року, платіжними дорученнями: № 592 від 09.11.2018 року, № 102 від 22.11.2018 року, № 601 від 23.11.2018 року, № 606 від 27.11.2018 року, № 627 від 11.12.2018 року та відображена у бухгалтерському обліку в журналах-ордерах та відомостях за рахунком Розрахунки з постачальниками та підрядниками та субрахунком 631 Розрахунки вітчизняними постачальниками за жовтень 2018 року (т.2 а.с. 93-125, т. 3 а.с. 52-56).

За вказаними господарськими операціями позивачу контрагентами були видані податкові накладні, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, досліджені під час судового розгляду документи бухгалтерського та податкового обліку, є належними первинними документами, які є підставою для податкового обліку та містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарської операції, яка відбулась між позивачем та його контрагентом.

За унормуванням ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Частиною 6 ст. 13 зазначеного Закону визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику та державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру таких відомостей, як, зокрема, про відсутність (наявність) заборгованості із сплати податків і зборів тощо.

В свою чергу, статтею 10 цього Закону визначено, що якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. А частина 3 цієї статті визначає, якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідачем не надано відомостей щодо наявності відомостей про скасування свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість підприємства-контрагента позивача чи визнання їх недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання відповідних договорів.

Суд звертає увагу на те, що станом на дату укладення і виконання угод з контрагентом, цій суб`єкт господарювання був зареєстрований у передбаченому законодавством порядку і був платниками ПДВ, тобто він мав спеціальну податкову та цивільну правосуб`єктність.

Крім того, відповідно до правової позицій Вищого адміністративного суду України, викладеного в ухвалі від 03.05.2012 у справі № К/9991/11271/12, наявність реєстрації контрагента на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб`єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б свідчили про нікчемність правочину - договору поставки, укладеного позивачем із ТОВ СІТІ БУД ПРОЕКТ .

Вказаний правочин не визнавався недійсним у судовому порядку.

Суд апеляційної інстанції вказує на те, що вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Окрім того, слід зазначити, що в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність виробничих потужностей, основних засобів та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Відповідачем не надано належних доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, отримані позивачем товари були використані в межах господарської діяльності позивача.

Щодо наявності кримінальних проваджень відносно посадових осіб ТОВ СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП , суд зазначає, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб вказаного товариства відсутня. Сам факт наявності кримінального провадження, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 808/2519/15.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним податкового обліку.

Вищевказана правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 826/548/17, від 12 червня 2018 року у справі № 822/2198/17, від 05 червня 2018 року у справі № 2а-1570/6063/12, від 21 серпня 2018 року у справі № 826/17880/15.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції між позивачем та його контрагентами для визначення податкового кредиту мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Вищевказана правова позиція відповідає численним висновкам Верховного Суду, в тому числі у рішенні від 06.03.2018 року у справі № 826/15950/15, які суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Разом з тим, суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, у разі можливості ідентифікації зазначеного документу та наявності головних реквізитів задля такої ідентифікації, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем були надані належним чином оформлені документи, передбачені законодавством про податки та збори, відповідач, навпаки, не надав належних та допустимих доказів порушення позивачем діючого податкового законодавства України щодо не підтвердження здійснення господарських операцій, у зв`язку з наданням послуг за договором, укладеним з ТОВ СІТІ БУД ПРОЕКТ .

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 02 липня 2019 року № 0005251415, № 005261415 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті в супереч вимогам Конституції та законів України, не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Буд Груп" судом першої інстанції правомірно частково задоволені.

За унормуванням ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем не доведено, що приймаюче спірні податкові повідомлення-рішення він діяв правомірно.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року відстрочено відповідачу несплачену суму судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у справі № 200/9010/19-а.

За таких обставин необхідним є стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України недоплачений судовий збір у розмірі 1811, 71 грн.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 р. - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 р. у справі № 200/9010/19-а - залишити без змін.

Стягнути на користь Державного бюджету України з Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, м. Маріуполь, Донецька обл., 85726, код ЄДРПОУ 39406028) недоплачений судовий збір у розмірі 1811, 71 грн. (одна тисяча вісімсот одинадцять грн.), здійснивши зарахування за реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві (м. Київ) 22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст складений 3 лютого 2020 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко