Постанова

від 30.01.2020 по справі 2-1834/11

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-1834/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 січня 2020 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кожух О.А., Джуга С.Д.

з участю секретаря судового засідання: Юрочко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області про видачу дублікату виконавчого листа, постановлену 18 жовтня 2019 року головуючим суддею Деметрадзе Т.Р. у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання,-

встановив:

ОСОБА_2 звернулася у суд із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення вищевказаного виконавчого листа до виконання.

Заява вмотивована тим, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 01 липня 2011 року у справі №2-1834/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 на її користь неустойку (пеню) за несплату аліментів у розмірі 19 135 грн. На підставі вищевказаного судового рішення був виданий виконавчий лист, який був пред`явлений до виконання. На її звернення про хід виконавчого провадження, Ужгородським МВ ДВС повідомлено, що державним виконавцем 24.06.2016 року прийнято постанову про повернення виконавчого листа стягувачу. Однак ні копії постанови, ні виконавчого листа вона так і не отримала. Посилаючись на викладене, просила суд видати дублікат виконавчого листа №2-1834 від 10 серпня 2011 року та поновити пропущений строк пред`явлення такого до виконання.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 18.10.2019 року заяву ОСОБА_2 , задоволено.

Не погоджуючись з даною ухвалою ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати та залишити без задоволення заяву. В обґрунтування скарги посилається на те, що заявником не доведено факту втрати оригіналу виконавчого листа. Також заявник звернулася до суду із вказаною заявою на підставі ст. 370 ЦПК України, яка регулює порядок розгляду апеляційної скарги, а тому, суд не мав підстав для її задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як зазначено в статтях 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 01 липня 2011 року у справі №2-1834/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за несплату аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі 19 135 грн. (а.с.4, 5).

Вказане судове рішення було пред`явлено до примусового виконання.

Згідно листа Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області від 16.07.2019 у виконавчому провадженні №28327276 з примусового виконання вказаного виконавчого листа 24.06.2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу за п.2 ч.1 ст.47 ЗУ Про виконавче провадження (а.с.3).

А відповідно до листа Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області від 03.10.2019 у відділі ДВС відсутнє підтвердження надіслання ОСОБА_2 постанови від 24.06.2016 року рекомендованою кореспонденцією. Станом на 03.10.2019 виконавчий лист від 10.08.2011 за №2-1834 на адресу відділу не повертався, отже є підстави вважати його втраченим при пересилці (а.с.13).

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з її доведеності та обґрунтованості.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У пункті 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Як зазначено в підпунктах 17.2 і 17.4 п. 17 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України - до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів:

оформлення і видача судових рішень, якими вносяться зміни до виконавчих документів (у тому числі про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання ), здійснюється в паперовій формі судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу;

у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЗУ Про виконавче провадження (в редакції чинній з 05.10.2016) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

А відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ Про виконавче провадження у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Частиною 5 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ Про виконавче провадження передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Та оскільки виконавчий документ повернуто стягувачу 24.06.2016, то строк пред`явлення такого виконавчого листа перервався, а враховуючи приписи ч. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ Про виконавче провадження такий виконавчий лист може пред`являтися до виконання протягом трьох років.

Згідно з ст. 31 ЗУ Про виконавче провадження (у редакції чинній на момент повернення виконавчого документу - 24.06.2016) копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Оскільки в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази надсилання ОСОБА_2 постанови від 24.06.2016 року рекомендованою кореспонденцією з вручення, то обґрунтованим є висновок суду про те, що виконавчий лист було втрачено при пересилці. Доводи апеляційної скарги про протилежне є безпідставними та підлягає відхиленню.

Так як втрата виконавчого листа позбавила стягувача повторно пред`явити його до виконання у межах трирічного строку, то правильним є висновок про наявність підстав для поновлення такого строку.

Щодо посилання апелянта на те, що заява була подана в порядку ст. 370 ЦПК України, то апеляційний суд констатує, що зазначення заявником конкретної правової норми на обґрунтування заяви не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні відповідного питання. Із заяви чітко вбачається яке саме питання ставиться заявником на вирішення суду, і таке вірно вирішено судом. Також апеляційний суд звертає увагу на те, що питання щодо видачі дублікату виконавчого листа у ЦПК України в редакції до 17.12.2017 регулювалося саме статтею 370, а отже, посилання заявника на дану норму слід вважати суто технічною помилкою.

Таким чином, перевіривши дану апеляційну скаргу в межах її доводів, апеляційний суд вважає, що вона, відповідно до ст. 375 ЦПК України, підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.

Враховуючи встановлене та керуючись нормами статей 374, 379, 381, 382 і 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 18 жовтня 2019 року про видачу дублікату виконавчого листа, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 03 лютого 2020 року.

Суддя-доповідач:

Судді: