Постанова

від 03.02.2020 по справі 640/21720/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21720/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Ключковича В.Ю., Кучми А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Бакалійна справа на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Бакалійна справа до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Бакалійна справа (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.12.2018 №0014174208, №00014931402, № 0014194208, № 0014184208 та від 30.11.2018 № 00014941402, № 00014951402 у сумі штрафів 2324,20 грн. за період, що перевищує 1095 днів та не підпадає під встановлений період перевірки.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 травня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 30.11.2018 № 00014941402, № 00014931402 в частині 8657 (вісім тисяч шістсот п`ятдесят сім) гривень податкового зобов`язання та 2164 (дві тисячі сто шістдесят чотири) гривні штрафних санкцій, № 00014951402 в частині штрафу у сумі 2324,20 грн. (дві тисячі триста двадцять чотири гривні двадцять копійок) та від 03.12.2018 №0014184208. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 30.11.2018 № 00014931402 (частково в розмірі 54198,00 грн.), від 03.12.2018 № 0014174208 та № 0014194208 та ухвалити нове, яким в цій частині позовні вимоги задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що товариство не мало застосовувати ринкові ціни при визначенні бази оподаткування ПДВ з операції реалізації автомобіля Toyota Camry седан-В у травні 2018 року оскільки здійснив продаж вказаного автомобіля за звичайною ціною, яка була визначена домовленістю двох сторін в договорі купівлі-продажу транспортного засобу. Стосовно порушення позивачем податкового законодавства в частині заниження податку на додану вартість, апелянт зазначив, що застосування контролюючим органом п. 189.3 ст. 198 ПК України до операції з реалізації позивачем автомобіля Toyota Camry седан-В є неправомірним, так як положення цього пункту відносяться виключно до операцій, пов`язаних з веденням господарської діяльності з продажу вживаних автомобілів, придбаних у осіб, не зареєстрованих платниками податків, тобто продаж автомобілів за договорами комісії-комісіонерами.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначив, що відповідно до п. 173.1 ст. 173 ПК України дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку), відтак, відповідач розраховував середньоринкову вартість легкового автомобіля Toyota Camry седан-В відповідно до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403.

Відповідачем також було подано апеляційні скарги, однак ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року та від 22 січня 2020 року було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2019 року.

В силу положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, враховуючи що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справу було розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст. 311 КАС України, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для здійснення розгляду справи за участі сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ Бакалійна справа з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2018, за наслідком чого складено акт від 23.10.2018 № 723/26-15-14-02-04/37395287 (далі - Акт перевірки) (т. 1 а.с. 71-105).

У висновках зазначеного акту перевірки відображено порушення позивачем:

- п.п. 44.1, 44.2, 44.3 ст. 44, п. 134.1.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 270231 грн. за 2016 рік;

- п. 188.1 ст. 188, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 189.3 ст. 189, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 54639 грн., в тому числі за жовтень 2015 року у сумі 2696 грн., за травень 2018 року у сумі 51943 грн.;

- п. 57.1 ст. 57 ПК України щодо своєчасності сплати сум податку на додану вартість, визначених платником у податкових деклараціях;

- пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, з урахуванням пп. е пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 164.5 ст. 164, п. 171.2 а ст. 171 ПК України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету за травень 2018 року на загальну суму 57010,17 грн.;

- ст. 51, п. 70.16 ст. 70, пп. 176.2 б п. 176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого встановлено подання з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) за І квартал 2016 року, II квартал 2017 року;

- пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 з урахуванням пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПК України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету за серпень 2015 року на загальну суму 3895,73 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- від 30.11.2018 № 00014941402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за податковими зобов`язаннями у сумі 270231 грн. та за штрафними санкціями у сумі 67558 грн. (т. 1 а.с. 175);

- від 03.12.2018 № 0014174208, яким позивачу збільшено грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за податковим зобов`язанням у сумі 57010,17 грн. та за штрафними санкціями у сумі 14252,54 грн. (т. 1 а.с. 164);

- від 03.12.2018 № 0014194208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору за податковим зобов`язанням у сумі 3895,73 грн. та за штрафними санкціями у сумі 973,93 грн. (т. 1 а.с. 168);

- від 30.11.2018 № 00014931402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням у сумі 51943,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 12986,00 грн. (т. 1 а.с. 166);

- від 03.12.2018 № 0014184208, яким позивачу нараховано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб у сумі 510,00 грн. (т. 1 а.с. 170);

- від 30.11.2018 № 00014951402, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у сумі 4 051,67 грн. (10% за затримку до 30 календарних днів сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 40516,70 грн.) (т. 1 а.с. 172).

Позивач подав заперечення на Акт перевірки вих. № 979 від 19 листопада 2018 року (т. 1 а.с. 124-157), яке було залишене відповідачем без задоволення рішенням про розгляд заперечення від 29 листопада 2018 року № 112867/10/26-15-14-02-04 (т. 1 а.с. 158-163).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги зазначив, що оцінка транспортного засобу не проводилась, відповідачем від уповноваженого, відповідно до п. 167.2 ст. 167 ПК України, органу - Міністерства економічного розвитку і торгівлі України було отримано інформацію щодо середньоринкової вартості автомобіля, відповідно до його марки, моделі та з урахуванням року випуску та пробігу, а саме Toyota Camry седан-В, 2014 р.в. та пробігом 200000 км., вартість у ІІ кварталі 2018 року становила 349156,61 грн. При цьому, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на невірне зазначення періоду, в якому було вчинено порушення, у розрахунку штрафних санкцій ППР № 0014194208, де зазначено серпень 2018 року, у той час, коли операція з продажу автомобіля була проведена у травні 2018 року, а також на неповне зазначення дати прийняття вказаного рішення (не вказано останніх двох цифр року), оскільки вказані порушення є формальними та не можуть бути підставою для скасування відповідного ППР, так як не спростовують вчиненого позивачем порушення вимог ПК України.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку відповідно до ст.308 КАС України в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 грудня 2018 року № 0014174208 та № 0014194208 колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивачу на праві власності належав автомобіль Toyota Camry седан-В, 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .

Наказом директора ТОВ Бакалійна справа № 11-ОС від 01.02.2018 встановлена необхідність реалізації вказаного автомобіля, як такого, що не використовується у господарській діяльності. У зв`язку з відсутністю на офіційному сайті Мінекономрозвитку інформації про середньоринкову вартість автомобіля Toyota Camry седан-В, 2014 року випуску, в результаті вивчення пропозицій та попиту вказаної моделі, з урахуванням інформації в інтернет-ресурсах та вивчення цін на авторинку м. Києва (вул. Столичне шосе, 104-А) та фактичного фізичного стану, було прийнято рішення здійснити продаж автомобіля за остаточною (балансовою) вартістю, що склалася за даними бухгалтерського обліку станом на 01.02.2018 в розмірі 74534,31 гри (т. 2 а.с. 87).

10.05.2018 ТОВ Бакалійна справа (комітент) та ТОВ Автоконсул (комісіонер) уклали договір комісії № 7502/18/000608, за умовами якого комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу Toyota Camry седан-В, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , який підпадає під визначення вживаного транспортного засобу відповідно до п. 189.3 ст. 189 ПК України, за ціною не нижче узгодженої сторонами, а саме 74534,31 грн. (т. 2 а.с. 92-93).

10.05.2018, на підставі зазначеного договору, комісією у складі представників комісіонера та комітента було складено акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини, у якому зафіксовано, що автомобіль Toyota Camry седан-В, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , пробіг (наробіток) згідно з показниками лічильника 200000 км., має задовільний технічний стан (у т.ч. зовнішній вигляд), 60% зносу, ціна продажу 74534,31 грн. (т. 2 а.с. 92-93).

ТОВ Автоконсул 10.05.2018 на підставі вищевказаного договору комісії уклало договір купівлі-продажу № 7502/18/000608 від 10.05.2018 транспортного засобу Toyota Camry седан-В, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 з покупцем ОСОБА_1 за ціною 74534,31 грн. (т. 2 а.с. 89-90) та того ж дня, було складено Акт огляду реалізованого транспортного засобу у висновку якого зазначено, що ідентифікаційні номери складових частин транспортного засобу відповідають номерам, зазначеним в товарно-супровідній документації на транспортний засіб (т. 2 а.с. 95).

В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 10.05.2018 (т. 2 а.с. 91, за яким наведений вище транспортний засіб передано ОСОБА_1 .

Відповідно до отриманої від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України інформації у відповідь на запит ГУ ДФС у м. Києві від 11.10.2018 №31144/9/26-15-42-08-26 інформації (т. 2 а.с. 85), контролюючий орган дійшов висновку, що вказаний автомобіль продано фізичній особі за ціною 89441,00 грн. (з урахуванням ПДВ), що є нижчою від середньоринкової вартості (349156,61 грн.), сума знижки становить 259715,61 грн., виходячи з якої, розраховано податок на доходи фізичних осіб позивача із суми знижки при продажі транспортного засобу фізичній особі ОСОБА_1 , який не утримано та до бюджету не сплачено.

З наведеного колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно з п.п. 173.1-173.2 ст. 173 ПК України дохід платника податку від продажу (обміну) об`єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в п. 167.2 ст. 167 цього Кодексу.

Дохід від продажу (обміну) об`єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об`єкта, визначеної згідно із законом.

Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).

Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше об`єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 цього Кодексу.

Пунктом 173.3 ст. 173 ПК України визначено, що у разі, якщо стороною договору купівлі-продажу об`єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа - підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов`язана виконати всі визначені цим розділом функції податкового агента. При цьому, податковий агент утримує податок за ставками, визначеними відповідно до п.п. 173.1 або 173.2 цієї статті з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві.

Підпунктом 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що додаткове благо - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV Кодексу).

Відповідно до пп. е 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді: е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуального призначення для такого платника податку, крім сум, зазначених у пп. 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 ПК України.

При цьому, згідно з п. 164.5 ст. 164 Кодексу під час нарахування (надання) доходів у будь-якій не грошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100:(100-Сп).

Пунктом 167.1 ст. 167 ПК України визначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у п.п. 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно з пп. 168.1.1 п. 168.1 статті 168 ПК податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України зазначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України платниками збору є особи, визначені п. 162.1 статті 162 Кодексу, зокрема, фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Зокрема, для резидента - це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

При цьому, ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 цього пункту (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 Кодексу.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника, зобов`язаний утримувати збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку збору 1,5 відсотка (пп. 168.1.1 п. 168.1 статті 168 ПК України).

Підпунктом 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачено, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету згідно з ст. 171 Кодексу доходів у вигляді заробітної плати є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку; з інших доходів є: податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) збору до бюджету.

На виконання вимог п. 173.1 ст. 173 ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403 затверджено Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, який встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів (далі - транспортні засоби) з метою визначення доходу від їх продажу (обміну) для цілей обкладення податком на доходи фізичних осіб (далі - Порядок № 403).

Пунктами 3-4 цього вказаного Порядку передбачено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою:

Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100),

де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні;

Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1;

Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства.

Згідно з п. 11 Порядку № 403 коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації визначається як середнє значення співвідношення ціни транспортних засобів, що були у використанні, до ціни аналогічних нових транспортних засобів та не може бути меншим ніж 4.

За правилами п. 12 Порядку № 403 коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу транспортних засобів.

У разі коли фактичний середньорічний пробіг транспортних засобів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.

Як стверджує відповідач, ним визначено вартість транспортного засобу відповідно до отриманої від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України інформації у відповідь на запит ГУ ДФС у м. Києві від 11.10.2018 №31144/9/26-15-42-08-26 інформації (т. 2 а.с. 85).

У вказаній відповіді зазначено, що ДП Держзовнішінформ Мінекономрозвитку розрахував середньоринкову вартість легкового автомобіля з урахуванням марки, моделі, року випуску та пробігу, і оприлюднив відповідну інформацію на офіційному веб-сайті Міністерства для вільного доступу.

Втім, із зазначеного документу не вбачається, чи була розрахована середньоринкова вартість легкового автомобіля Toyota Camry седан-В з урахуванням його технічного стану, матеріали справи не містять додатків до акту перевірки, якими визначено розрахунки бази оподаткування сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору, за допомогою яких можливо встановити, як саме та з використанням яких даних здійснювався розрахунок середньоринкової вартості спірних легкових автомобілів, зокрема, відповідачем не наведений розмір коефіцієнту коригування заниженого податку та яким чином цей коефіцієнт був розрахований.

В той же час, з протоколу визначення ціни на автомобіль Toyota Camry седан-В від 03.05.2018 (т.2 а.с.97), підписаного комерційним директором ТОВ Бакалійна справа Куликом О.Г, головним бухгалтером ОСОБА_2 та бухгалтером ОСОБА_3 , вбачається, що вказаний автомобіль перебував в ДТП та має ознаки пошкоджень задньої пасажирської двері, крила та бамперу, поведення задньої осі та кузову, відмінності в кольорі пофарбованих битих частин (задньої двері, крила та бамперу), що вплинуло на рішення комісії, проте, зазначена обставина не була взята до уваги відповідачем та відповідна інформація не надавалась до Мінекономрозвитку з метою визначення середньоринкової вартості такого автомобіля з урахуванням фактичного технічного стану транспортного засобу.

Як вже зазначалось, ТОВ Автоконсул 10.05.2018 на підставі договору комісії уклало договір купівлі-продажу № 7502/18/000608 від 10.05.2018 транспортного засобу Toyota Camry седан-В, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 з покупцем ОСОБА_1 за ціною 74534,31 грн. (т. 2 а.с. 89-90).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Отже, встановлювати ціни, які не підлягають державному регулюванню, на продукцію або товари, належить виключно самим суб`єктам підприємницької діяльності, тобто учасникам договірних відносин.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що всупереч нормам ПК України відповідач в акті перевірки не обґрунтував, за яким методом ним визначено середньоринкову вартість легкового автомобіля, реалізованого позивачем фізичній особі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства шляхом заниження податку на доходи фізичних осіб при реалізації легкового автомобіля є необґрунтованими, а винесене податкове повідомлення-рішення від 03.12.2018 № 0014174208 є протиправним та підлягає скасуванню, як і прийняте на підставі вказаних висновків податкове повідомлення-рішення від 03 грудня 2018 року № 0014194208, яким позивачу визначено грошове зобов`язання зі сплати військового збору у зв`язку з невиконанням ним функцій податкового агента щодо утримання із доходу фізичної особи при реалізації легкового автомобіля військового збору.

В частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 листопада 2018 року № 00014931402 в частині 54198,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.191 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Як вже було зазначено, на підставі договору комісії ТОВ Автоконсул 10.05.2018 уклало договір купівлі-продажу № 7502/18/000608 від 10.05.2018 транспортного засобу Toyota Camry седан-В з покупцем ОСОБА_1 за ціною - 74534,31 грн. (з урахуванням ПДВ - 89441,00 грн.). На суму нарахованого ПДВ позивачем складено податкову накладну № 30 від 10.05.2018, яку було зареєстровано в ЄРПН 29.05.2018, врахована відповідачем при визначенні податкового зобов`язання, що відображено в акті перевірки позивача (т.1 а.с.87).

Відповідно до п. 185.1. ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з пп. 189.3. ПК України у разі якщо платник податку провадить підприємницьку діяльність з постачання вживаних товарів (комісійну торгівлю), що прийняті за договором комісії в осіб, не зареєстрованих як платники податку, базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника податку.

У випадках, коли платник податку здійснює діяльність з постачання вживаних товарів, придбаних у осіб, не зареєстрованих як платники податку, за договорами, що передбачають перехід права власності на такі товари, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною продажу та ціною придбання таких товарів, визначена у порядку, встановленому цим розділом.

Датою збільшення податкових зобов`язань платника податку є дата, визначена за правилами, встановленими п. 187.1 ст. 187 цього Кодексу.

При цьому, ціна продажу вживаного транспортного засобу визначається:

для осіб, не зареєстрованих як платники податку, виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого засобу, розрахованої суб`єктом оціночної діяльності, уповноваженим здійснювати оцінку відповідно до закону;

для платників податку виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

Для цілей цього розділу:

вживаними товарами вважаються товари, що були в користуванні не менше року та придатні для подальшого користування у незмінному стані чи після ремонту, а також транспортні засоби, які не підпадають під визначення нового транспортного засобу.

Відповідно до пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Під ринковою ціною розуміється ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 188.1. ст. 188 ПК база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню.

Згідно з п. 14.1.9. ст. 14 ПК України залишкова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для цілей розділу III - сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю і сумою розрахованої амортизації відповідно до положень розділу III цього Кодексу.

Суд першої інстанції, погоджуючись із висновком податкового органу про заниження позивачем вартості автомобіля Toyota Camry седан-В при його реалізації, відхилив твердження позивача про участь зазначеного трансопртного засобу у ДТП внаслідок чого мали місце пошкодження задньої пасажирської двері, крила та бамперу, поведення задньої осі та кузову, відмінності в кольорі пофарбованих битих частин (задньої двері, крила та бамперу), з підстав відсутності належних доказів відповідної дорожньо-транспортної пригоди.

В той же час, судом першої інстанції не враховано можливості амотризації вартості вказаного транспортного засобу, який належав до основних засобів товариства, і враховуючи положення Податкового кодексу України, яким встановлено мінімальний допустимий строк корисного використання транспортних засобів та їх амортизації на рівні 5 років, зазначений автомобіль підлягав щорічній амортизації із розрахунку 20% від первинної вартості на рік.

Як вбачається з матеріалів справи, факт обліку основного засобу автомобіля Toyota Camry седан-В та достовірність визначення його балансової (залишкової) вартості на дату продажу підтверджується відомістю по амортизацію ОЗ за період з січня 2018 - травень 2018 рр. (т. 2. а.с. 164) та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 131 за період листопад 2014 - травень 2018 рр. (т. 2 а.с. 165), з яких вбачається, що амортизація вказаного автомобіля від його первісної вартості 382468,50 грн. становить 80%, а залишкова вартість станом на 01 травня 2018 року складає - 74534,31 грн.

Відтак, колегія суддів погоджується із доводами позивача, про те, що останній не мав застосовувати ринкові ціни при визначенні бази оподаткування ПДВ з реалізації автомобіля Toyota Camry седан-В, звідси, висновок відповідача про заниження податку на додану вартість на суму 51943,12 грн. є необґрунтованим, а винесене податкове повідомлення-рішення від 03 грудня 2018 року № 00014931402 в частині 54108,00 грн (за податковим зобов`язанням - 43286,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями - 10822,00 грн) є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, в межах її вимог та доводів, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що відповідачем неправомірно та необґрунтовано встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору та заниження податку на додану вартість, а тому спірні податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 30.11.2018 № 00014931402 в частині 54108,00 грн та від 03.12.2018 № 0014174208 та № 0014194208 є такими, що порушують права позивача, як платника податків та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині задоволених позовних вимог, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про судове рішення в адміністративній справі від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, неправильне тлумачення закону, призвели до неправильного вирішення справи в частині, а тому рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Бакалійна справа - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 травня 2019 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Бакалійна справа (ЄДРПОУ 37395287) в цій частині - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві (ЄДРПОУ 39439980) від 03 грудня 2018 року № 00014931402 в частині 43286,00 грн (сорок три тисячі двісті вісімдесят шість грн 00 коп.) податкового зобов`язання та 10822,00 грн (десять тисяч вісімсот двадцять дві грн 00 коп.) штрафних (фінансових) санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 03 грудня 2018 року № 0014174208.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 03 грудня 2018 року та № 0014194208.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 травня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 03 лютого 2020 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.Ю.Ключкович

А.Ю.Кучма