Постанова
від 02.02.2020 по справі 914/86/19
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 914/86/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кондор Логістик на рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2019 (суддя Бортник О.Ю.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 (головуючий суддя - Галушко Н.А., судді: Желік М.Б., Орищин Г.В.)

за позовом Заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: 1. Міністерство внутрішніх справ України, 2. Головне управління Національної гвардії України, 3. Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Кондор Логістик

про стягнення 539 416,8 грн.,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. Заступник військового прокурора Рівненського гарнізону звернувся з позовом до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах позивача-1: Міністерства внутрішніх справ України; позивача-2: Головного управління Національної гвардії України; позивача-3: Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик" (відповідач), 539 416,80грн. пені та штрафу.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору №177/АС/2018 від 29.10.2018, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 (Замовник) та відповідачем (Постачальник), про закупівлю товарів в частині поставки товарів у строки, передбачені Договором.

На підставі пунктів 7.2. та 7.3.1. Договору та ст. 231 ГК України прокурор просив стягнути з відповідача на користь позивача-3 пеню та штраф за прострочення поставки товару з 02.11.2018 по 15.12.2018 включно.

1.3. Відповідач заперечував проти задоволення позову, оскільки вважав, що ним не вчинено жодних неправомірних дій, позаяк він вжив усі необхідні заходи щодо належного виконання взятих на себе зобов`язань у відповідності до умов договору та приписів чинного законодавств, яке регулює спірні правовідносини, а неможливість поставки товару за Договором не свідчить про відмову відповідача від виконання зобов`язань за договором. Відповідач, відповідно до вимог закону та умов Договору, неодноразово пропонував позивачу-3 укласти додаткову угоду № 1 до Договору щодо збільшення вартості товару в рамках закону, а саме у межах 10 відсотків, у зв`язку коливанням ціни товару на ринку нафтопродуктів, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі, про що свідчить проект додаткової угоди № 1 до Договору. Однак, позивач-3 не погодився на укладення такої додаткової угоди.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.05.2019 у справі №914/86/19, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.10.2019, позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик" на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України пеню і штраф у сумі 518 263,2 грн. та 7 773,95 грн. судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

3.1. 18.11.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Товариством з обмеженою відповідальністю Кондор Логістик безпосередньо до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 у справі № 914/86/19.

3.2. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 25.11.2019 у справі № 914/86/19 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

3.3. Ухвалою Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 914/86/19 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кондор Логістик залишено без руху до 08.01.2020 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю Кондор Логістик строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

3.4. 12.12.2019 скаржник звернувся до Касаційного господарського суду з заявою про усунення недоліків у справі № 914/86/19. До заяви скаржник долучив платіжне доручення № 2329 від 10.12.2019 на суму 634,60 грн.

3.5. Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

3.6. За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

3.7. 19.12.2019 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження по справі та ухвалив розгляд скарги здійснити у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи; визначити строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 08.01.2020, а також зупинив виконання рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2019 у справі № 914/86/19, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.10.2019, до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

3.8. Від представника позивача-1 і позивача-2 отримано відзив на касаційну скаргу, направлений до суду 08.01.2020, у якому названі учасники справи просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

3.9. 10.01.2020 Заступник військового прокурора Рівненського гарнізону направив до суду відзив на касаційну скаргу та, посилаючись на пізнє отримання ухвали суду від 19.12.2019, зазначав, що вважає вимоги скарги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

3.10. Позивач-3, 16.01.2020 направив до суду відзив на касаційну скаргу, просить поновити строк на його подання у зв`язку з пізнім отриманням ухвали суду від 19.12.2019, також вказує на безпідставність вимог касаційної скарги, вважає їх такими, що задоволенню не підлягають.

3.11. Верховний Суд у складі колегії суддів вважає клопотання про продовження строку для подання відзивів на касаційну скаргу обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню на підставі статті 119 ГПК України.

4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

4.1. У касаційній скарзі відповідач просить рішення та постанову у справі скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

4.2. Ці вимоги мотивовані не застосуванням судами ст. 61 Конституції України, щодо заборони притягувати двічі до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, неправильним застосуванням п.п. 1-2 ст. 614 ЦК України, яка передбачає можливість притягнення до відповідальності за порушення зобов`язання лише у випадку наявності вини боржника.

Також відповідач зазначає, що суди не застосували до спірних правовідносин ч.3 ст.551 ЦК України та ч.1 ст.233 ГК України, які передбачають право суду зменшити розмір штрафних санкцій, якщо такі значно перевищують понесені кредитором збитки, а також порушили ст. ст. 7, 13 ГПК України.

4.3. У поданих до суду відзивах на касаційну скаргу учасники справи наголошують на безпідставності аргументів скарги та вважають відсутніми підстави для її задоволення.

5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

5.1. Між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) та ТОВ «Кондор Логістик» (постачальник) 29.10.2018 укладено договір № 177/АС/2018 про закупівлю товарів.

Відповідно до п.п. 1.2 договору постачальник зобов`язувався на умовах та в терміни, визначені договором, поставити замовнику (позивачу 3) бензин А-92, бензин А-95, дизельне паливо у скретч-картах (талонах), кількість, асортимент та обсяг якого зазначені у Специфікації (додаток № 1), що є невід`ємною частиною договору, а замовник - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно з п.3.1, п.3.2 договору ціна договору складає 1 057 680,00 грн, з урахуванням ПДВ 176 280,00 грн. (у разі сплати), ціна товару не може бути змінена відповідачем в односторонньому порядку після укладання цього договору та до повного його виконання сторонами.

Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені на підставах, передбачених ч. 4 ст. 36 Законом України «Про публічні закупівлі». Зміна ціни можлива за одиницю товару не більше ніж на 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (п.п.3.5, 3.6 договору).

Відповідно до п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником (Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України) вартості поставленого товару після його отримання та підписання сторонами видаткової накладної.

Відповідач зобов`язався передати у власність Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України товар, визначений у п. 1.2 договору, протягом 3-х робочих днів з моменту укладення цього договору. Строк поставки товарів до закінчення терміну дії скретч-карток (талонів) (п.5.1, 5.2 договору).

Відповідно до п. 6.3.1 договору постачальник зобов`язувався забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Сторони також узгодили, що замовник має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов`язань постачальником, повідомивши про це у строк за десять днів (п.6.2.1 договору).

Згідно з п.п. 7.2 та 7.3.1 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань відповідач погодився сплатити Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України штрафні санкції (неустойка, пеня, штраф) у розмірі, передбаченому умовами цього договору (п.7.2).

Сторони погодили, що у випадку прострочення поставки товару відповідач сплачує Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України пеню в розмірі 1% вартості товару, з поставки якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (п.7.3.1. договору).

Відповідно до п.10.1 договору він набрав чинності з дати підписання і діяв до 31.12.2018, а в частині поставки товару - до закінчення терміну дії скретч-карток (талонів).

5.2. Відповідач зобов`язувався, у відповідності до п. 5.1 договору, упродовж 3-х робочих днів з моменту його підписання передати Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України товар, передбачений договором. Останнім днем виконання відповідачем зобов`язань з передачі Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України предмету договору було 01.11.2018.

Також встановлено, що у зв`язку із невиконанням постачальником умов договору в частині поставки товару замовнику, військова частина звернулась до товариства з претензією №887 від 06.11.2018 з вимогою здійснити поставку товару, передбаченого договором та сплатити пеню, передбачену п.7.3.1 договору.

ТОВ «Кондор Логістик» листом №6836 від 14.11.2018 залишило претензію без задоволення, посилаючись на коливання цін на ринку нафтопродуктів.

5.3. Окрім того, відповідач 08.11.2018 звернувся до замовника з листом №6698, в якому запропонував останньому укласти додаткову угоду до договору №177/АС/2018 від 29.10.2018, відповідно до якої при незмінній ціні основного договору зменшити кількість паливно-мастильних матеріалів (в літрах) та відповідно збільшити їх вартість.

Листом №937 від 20.11.2018 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України відмовила в укладенні додаткової угоди та запропонувала відповідачу у найкоротші терміни здійснити поставку товару, зазначеного у договорі.

5.4. У зв`язку із невиконанням постачальником умов договору в частині поставки товару замовнику, військова частина повторно звернулась до товариства з претензією №961 від 27.11.2018 з вимогою здійснити поставку товару, передбаченого договором, та сплатити штрафні санкції у відповідності до п.7.3.1 договору.

Листом №7552 від 04.12.2018 відповідач, у відповідь на лист №937 та повторну претензію зазначив, зокрема, що 02.11.2018 у телефонній розмові товариство повідомило військову частину про неможливість здійснити поставку товару за цінами, встановленими у Специфікації до договору №177/АС/2018 від 29.10.2018, оскільки зросла ціна на нафтопродукти.

З огляду на наведені обставини, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України 05.12.2018 листом №994 повідомила відповідача про намір розірвати договір №177/АС/2018 від 29.10.2018 з 15.12.2018 на підставі п.6.2.1 договору.

5.5. Судами встановлено, що сторонами не надано і в матеріалах справи відсутні належні докази виконання відповідачем передбаченого п.1.2. договору №177/АС/2016 від 29.10.2018 обов`язку з передачі Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України предмета договору, що і стало підставою для заявлення даного позову про стягнення з відповідача на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України пені за період прострочення поставки товару з 02.11.2018 по 15.12.2018 включно та штрафу у сумі 539 416,80 грн. на підставі п. 7.3.1 договору.

6. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій

6.1. Рішення суду першої інстанції, залишене без змін постановою апеляційної інстанції, обґрунтовано тим, що оскільки відповідачем своєчасно не виконано взятих на себе зобов`язань з поставки у скретч-картах (талонах) бензину А-92, А-95 та дизельного палива у кількості, асортименті та обсязі, визначених у додатку № 1 до договору №177/АС/2018 від 29.10.2018, з відповідача на користь позивача на підставі п. 7.3.1. Договору підлягає стягненню 444 225,6 грн. пені за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару з 02.11.2018 по 13.12.2018 та 74 037,6 грн. штрафу за прострочення поставки товару понад тридцять календарних днів.

Решта позовних вимог в частині стягнення пені визнані такими, що задоволенню не підлягають, оскільки з 14.12.2018 у відповідача уже не існувало обов`язку з поставки бензину та дизельного палива Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, так як за взаємною згодою сторін договір №177/АС/2018 про закупівлю товарів від 29.10.2018 розірвано, що підтверджується угодою про розірвання договору № 177/АС/2018 про закупівлю товарів від 29.10.2018, яка набирає чинності з моменту підписання двома Сторонами. Двома сторонами цю угоду підписано 14.12.2018.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК):

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.

7.2. Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що неналежне виконання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

7.3. Як вірно встановили суди попередніх інстанцій, відповідно до п.п. 1.2 договору постачальник зобов`язувався на умовах та в терміни, визначені договором, замовнику (позивачу 3) бензин А-92, бензин А-95, дизельне паливо у скретч-картах (талонах), кількість, асортимент та обсяг якого, а не строки поставки, зазначені у Специфікації (додаток № 1), що є невід`ємною частиною договору, а замовник прийняти і оплатити такий товар.

Згідно п.п.5.1, 5.2 договору відповідач зобов`язався передати у власність Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України товар, визначений у п. 1.2 договору, протягом 3-х робочих днів з моменту укладення цього договору. Строк поставки товарів до закінчення терміну дії скретч-карток (талонів).

З огляду на викладене, суди дійшли вірних висновків, що відповідач зобов`язувався, у відповідності до п. 5.1 договору, упродовж 3-х робочих днів з моменту його підписання передати Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України товар, передбачений договором. Останнім днем виконання відповідачем зобов`язань з передачі Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України предмету договору було 01.11.2018.

7.4. При цьому, суди попередніх інстанцій вірно взяли до уваги наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач знав про укладення 29.10.2018 договору №177/АС/2018 та зміст взятих ним на себе за цим договором зобов`язань і строки їх виконання.

Окрім того, відповідач звертався 01.11.2018 до Чернівецької торгово-промислової палати за наданням інформації про вартість пального на АЗС України, про яке йдеться у листі за № 284 від 01.11.2018 (том І а. с. 45).

В ході розгляду справи судами також вірно встановлено, що листами № 5832 від 18.10.2018 та № 6374 від 29.10.2018, адресованими ТОВ «Міра Кепітал Груп», відповідач повідомляє товариство про визнання його Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України переможцем у відкритих торгах та укладення між ними договору поставки нафтопродуктів № 177/АС/2018 від 29.10.2018 на загальну суму 1 057 680 грн. з ПДВ та загальний об`єм поставки: дизельне паливо 31000 л, бензин А-95: 4400 л, бензин А-92: 2000 л (том І а.с.114-115).

Окрім того, в ході розгляду справи встановлено, що Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України 29 у телефонному режимі здійснила заявку щодо номіналу талонів та їх кількості відповідно до Специфікації до договору №177/АС/2018 від 29.10.2018.

У листі за № 7552 від 04.12.2018 (том І а.с. 50) відповідач підтвердив, що 02.11.2018 ним у телефонній розмові повідомлено Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України про неможливість здійснити поставку товару за цінами, встановленими у специфікації до договору, оскільки їх ціна зросла.

Також, як вбачається із матеріалів справи, умови закупівлі оприлюднювались Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України на вебпорталі «Прозорро», до складу тендерної документації входив проект договору.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.

До складу тендерної пропозиції відповідача долучалась Інформація за №4978 від 26.09.2018, у якій йдеться про номінал талонів на паливо за договором, який буде укладено у результаті закупівлі.

Про укладення договору, який попередньо підписав відповідач за результатами проведеної закупівлі, Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України оприлюднено інформацію на вебпорталі «Прозорро», про що відповідачу надійшло відповідне електронне повідомлення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів касаційного суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що матеріали справи у сукупності підтверджують обізнаність відповідача з умовами договору та небажання здійснити поставку товару за договором саме в зв`язку з тим, що ціна на нафтопродукти на момент настання строку виконання договору зросла.

Вищенаведені обставини спростовують посилання скаржника на те, що у постачальника не виникло обов`язку поставити товар без заявки замовника, оскільки відповідно до умов договору постачальник не може на власний розсуд визначити товар якого номіналу, кількості та в який строк потрібно поставити замовнику, для цього умовами договору передбачена заявка замовника, що в свою чергу є підтвердженням готовності до прийому товару та здійснення оплати за нього.

7.5. Також суд касаційної інстанції не бере до уваги посилання відповідача на неможливість поставки нафтопродуктів за ціною, зазначеною у договорі, в зв`язку з зростанням ціни на цей товар на ринку з огляду на таке.

7.6. Укладаючи угоду та пропонуючи ціну поставки товару останній повинен був враховувати можливі ризики коливання цін на ринку нафтопродуктів, оскільки відповідно до приписів ст. 42 ГК України підприємництво це господарська діяльність, яка здійснюється самостійно, ініціативно та на власний ризик.

7.7. Відповідно до ч.ч.1,4,5 ст.188 Господарського кодексу України:

« 1. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

4. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

5. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.»

Згідно зі ст.651 Цивільного кодексу України:

« 1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

3. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.»

Відповідно до ч.3 ст.653 вказаного Кодексу:

«У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.»

Згідно з п.3.2 договору ціна на товар не може бути змінена відповідачем в односторонньому порядку після укладання цього договору та до повного його виконання сторонами.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій вірно врахували, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази зміни ціни товару за договором як за домовленістю сторін, так і за рішенням суду за позовом, зокрема і, відповідача.

7.8. Крім того, суди обґрунтовано вказали, що ціни на нафтопродукти, зазначені у листі № 284 від 01.11.2018 Чернівецької торгово-промислової палати, не є форс-мажорними обставинами в розумінні розділу VІІ договору. Коливання цін на нафтопродукти на ринку сторони могли прогнозувати укладаючи договір.

Також у згаданому листі йдеться про вартість пального на АЗС України, тобто у роздрібній мережі. Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснювала публічну закупівлю гуртової партії нафтопродуктів на суму 1 057 680,00 грн. з ПДВ.

Скаржником не надано суду належних доказів у спростування доказів, що різниця у ціні на нафтопродукти до 16 % являє собою націнку за роздрібний продаж цих товарів.

Лист № 1773 від 12.03.2019 Головного управління статистики у Львівській області стосується середніх споживчих цін на паливо у Львівській області у листопаді 2018 року і не стосується цін на паливо за період з 30.10.2018 по 01.11.2018, коли відповідач мав повне право виконати свої зобов`язання за договором.

7.9. Доводи про незастосуванням судами ст.61 Конституції України в розрізі можливості відшкодування позивачем понесених збитків за рахунок банківської гарантії, як і доводи про незастосування до спірних правовідносин ч.3 ст.551 ЦК України та ч.1 ст.233 ГК України, які передбачають право суду зменшити розмір штрафних санкцій, якщо такі значно перевищують понесені кредитором збитки, відхиляються судом касаційної інстанції з огляду на те, що касаційна скарга не містить обґрунтованих та підтверджених посилань, що дані доводи з відповідними доказами на їх підтвердження заявлялися скаржником в судах попередніх інстанцій та не були розглянуті останніми, а не, що останні заявлені скаржником вперше лише у суді касаційної інстанції, що свідчить про відсутність у суду саме касаційної інстанції підстав перевіряти правильність застосування наведених норм судами попередніх інстанцій.

7.10. Стосовно неправильного застосування судами п.п.1-2 ст. 614 ЦК України, яка передбачає можливість притягнення до відповідальності за порушення зобов`язання лише у випадку наявності вини боржника, що мотивовано відповідачем підвищенням ціни на товар на ринку понад 10%, що зробило економічно невигідним виконання договору без внесення у його умови відповідних змін, касаційний суд зазначає наступне.

За приписами п.п.1-2 ст. 614 ЦК України:

"1. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

2. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання."

Як зазначено вище, судами попередніх інстанцій вірно визнано недоведеними посилання відповідача на підвищення ціни на товар у період, коли він мав поставити останній позивачеві-3.

Тому підстави для застосування судами положень п.п.1-2 ст.614 ЦК України до спірних правовідносин були відсутні.

7.11. Судом касаційної інстанції відхиляються посилання відповідача на правові позиції Касаційного господарського суду, викладені у постановах від 18.06.2019 у справі №904/3582/18 і від 11.06.2019 у справі №904/2882/18, оскільки обставини у названих справах відрізняються від даної, що переглядається, базуються на оцінці доказів у кожній окремій справі та, відповідно, визнанні доведеними чи недоведеними фактів направлення заявок покупцями постачальникам, що і має наслідком прийняття відмінних за змістом судових рішень у названих справах.

7.12. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з вищевказаними висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність фактів, наведених скаржником, вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів по справі та встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність скаржником фактів, покладених ним в основу касаційної скарги.

Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих та переконливих доводів щодо неправильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить.

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційного суду вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.

8. Висновки Верховного Суду

8.1. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

8.2. На підставі викладеного, суд доходить висновку, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кондор Логістик необхідно залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін.

8.3. З огляду на те, що суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

8.4. Відповідно до ч.3 ст. 332 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Як було зазначено вище, ухвалою суду від 19.12.2019 зупинено виконання рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2019 у справі № 914/86/19 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, виконання рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2019 у справі № 914/86/19, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.10.2019, підлягає поновленню.

Керуючись статтями ч.13 ст.8, 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кондор Логістик на рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 та рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2019 у справі 914/86/19 залишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2019 у справі № 914/86/19.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський

Дата ухвалення рішення02.02.2020
Оприлюднено13.09.2022

Судовий реєстр по справі —914/86/19

Постанова від 02.02.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Кушнір І.В.

Ухвала від 18.12.2019

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Кушнір І.В.

Ухвала від 04.12.2019

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Кушнір І.В.

Постанова від 14.10.2019

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Галушко Наталія Анатоліївна

Ухвала від 23.09.2019

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Галушко Наталія Анатоліївна

Ухвала від 02.09.2019

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Галушко Наталія Анатоліївна

Ухвала від 19.06.2019

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Галушко Наталія Анатоліївна

Ухвала від 08.07.2019

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Галушко Наталія Анатоліївна

Ухвала від 07.07.2019

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Галушко Наталія Анатоліївна

Ухвала від 19.06.2019

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Галушко Наталія Анатоліївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні