Ухвала

від 03.02.2020 по справі 916/167/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"03" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 916/167/20

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

Розглянувши заяву про забезпечення позову (вх.№2-112/20 від 31.10.2020)

У справі №916/167/20

за позовом заступника прокурора Одеської області (вул. Пушкінська, 3, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 03528552)

в інтересах держави в особі: Міністерства інфраструктури України (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 37472062)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожник" (вул. Заньковецької, 7/9-А, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 20927644)

відповідача-2: Головного територіального управління юстиції в Одеській області (вул. Б. Хмельницького, 34, м. Одеса, 65028, код ЄДРПОУ 34929741)

про визнання протиправними дій, скасування запису до Реєстру, скасування свідоцтва про право власності, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, скасування у реєстрі запису, витребування майна

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожник", Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якому просить:

1. Визнати протиправними дії щодо внесення до Реєстру прав власності на нерухоме майно запису від 24.09.2007 про право власності ТОВ "Дорожник" на нежитлову будівлю, загальною площею 520,4 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької, 7/9 (режстраційний номер майна 20383337);

2. Скасувати запис до Реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.09.2007 про право власності ТОВ "Дородник" на нежитлову будівлю, загальною площею 520,4 кв.м., по вул . Заньковецької, 7/9 , в м. Одесі (реєстраційний номер майна 20383337);

3. Скасувати свідоцтво про право власності номер 30965996 на нежитлову будівлю, загальною площею 520,4 кв.м., по вул. Заньковецької, 7/9-А, в м. Одесі , видане 15.12.2014 Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції;

4. Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Одеського міського управління юстиції Антоненко О.С. (індексний номер 17983866 від 15.12.2014), на підставі якого за ТОВ "Дорожник" зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 520,4 кв.м., по вул. Заньковецької , 7/9-А, в м . Одесі .

5. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 15.12.2014 номер 8070279 про право власності ТОВ "Дорожник" на нежитлову будівлю, загальною площею 520,4 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької, 7/9-А , в м . Одесі.

6. Витребувати у ТОВ "Дорожник" на користь держави в особі Міністерства інфраструктури України нежитлову будівлю, загальною площею 520,4 кв.м., по вул. Заньковецької, 7/9-А, в м. Одесі.

В обґрунтування позову вказує про реєстрацію права власності на підставі рішення, яке було надалі скасовано, належність спірного майна державі Україна в особі Міністерства інфраструктури України.

Ухвалою від 24.01.2020 відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, залучено АТ Укрзалізниця В якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, підготовче засідання призначено на 24.02.2020.

31.01.2020 від заступника прокурора Одеської області за вх.№2-112/20 надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на нежитлову будівлю загальною площею 520,4 кв.м., по вул. Заньковецької, 7/9-А, в м. Одесі, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером: 528088851101.

В обґрунтування позову вказано, що 11.04.1995 КП ОМБТІ та РОН на підставі рішення арбітражного суду Одеської області №6/11 від 27.03.1995 проведено реєстрацію за ТОВ Дорожник права власності на нежитлову будівлю загальною площею 647 кв.м. (за наружними розмірами), розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької 7/9, про що видано відповідне реєстраційне посвідчення.

У подальшому, 24.09.2007 до Реєстру прав власності на нерухоме майно на підставі рішення арбітражного суду Одеської області №6/11 від 27.03.1995 внесено дані щодо реєстрації за ТОВ Дорожник права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер майна 20383337), розташований по вул. Заньковецької, 7/9 в м. Одесі, із зазначенням його площі 520,4 кв.м. (площа будівлі за внутрішніми обмірами).

Вказує, що надалі на підставі реєстраційного посвідчення, рішення арбітражного суду, технічного паспорту та розпорядження Малиновської районної адміністрації про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна, було видано свідоцтво про право власності, на підставі якого державним реєстратором було прийнято рішення про державну реєстрацію за ТОВ Дорожник права власності на ту саму нежитлову будівлю, проте за адресою: м.Одеса, вул. Заньковецької, 7/9-А.

Водночас, зазначає, що постановою арбітражного суду Одеської області від 21.06.1995 рішення арбітражного суду Одеської області №6/11 від 27.03.1995 скасовано, справу направлено на новий розгляд.

В свою чергу, рішенням арбітражного суду Одеської області від 29.11.1995 у справі №9/6/11 у задоволенні позовних вимог ТОВ Дорожник про визнання права власності на спірний об`єкт нерухомого майна відмовлено, а зустрічний позов Управління Одеської залізниці про зобов`язання ТОВ Дорожник звільнити займані приміщення дорожніх механічних майстерень - задоволено.

Також, вказує, що 20.03.2009 за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв`язку України на підставі рішення господарського суду Одеської області від 15.12.2008 у справі №20/131-08-2401 проведено державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі цілісного майнового комплексу дорожніх механічних майстерень Одеської залізниці, розташовані по вул. Заньковецької, 7/9, в м. Одесі, до складу яких входить спірний об`єкт нерухомого майна.

В обґрунтування позову зазначено, що спірний об`єкт фактично є будинком цеху ТНС, який входить до складу цілісного майнового комплексу дорожніх механічних майстерень Одеської залізниці, загальною площею 4842,5 кв.м., розташованого по вул. Заньковецької, 7/9, право власності на який зареєстровано за державою в особі Міністерства інфраструктури України, а також обліковується на балансі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд АТ Укрзалізниця .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову перший заступник прокурора області також зазначає, що нежитлова будівля загальною площею 520,4 кв.м. по вул . Заньковецької, 7/9-А , в м. Одесі фактично є майном яке входить до складу цілісного майнового комплексу дорожніх механічних майстерень Одеської залізниці, загальною площею 4842,5 кв.м. При цьому вказує, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту може призвести до його подальшого відчуження на користь третіх осіб, що, в свою чергу, істотно ускладнить виконання рішення суду, зокрема, в частині витребування спірного майна у відповідача. Щодо зустрічного забезпечення вказує, що у даному випадку шкода завдана державним інтересам, а тому застосування зустрічного забезпечення є недоцільним.

Дослідивши матеріали позовної заяви, заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку про доцільність задоволення заяви про забезпечення позову.

Судом встановлено, що Держава в особі Міністерства інфраструктури України володіє нежилими будівлями цілісного майнового комплексу дорожніх механічних майстерень Одеської залізниці за адресою: вул. Заньковецької, буд. 7/9, м. Одеса, загальною площею 4842,5 кв.м., що підтверджується інформаційною довідкою №197093377 станом на 21.01.2020.

Водночас, встановлено, що ТОВ Дорожник володіє нежитловою будівлею площею 520,4 кв.м. за адресою: вул. Заньковецької, буд. 7/9, м. Одеса, на підставі рішення суду №6/11, 27.03.1995, Арбітражний суд Одеської області (що підтверджується інформаційною довідкою №197093377 станом на 21.01.2020).

Відповідно до інформаційної довідки №197093530 від 21.01.2020 ТОВ Дорожник володіє нежитловою будівлею площею 520,4 кв.м. за адресою: вул . Заньковецької, буд. 7/9-А.Однією з підстав реєстрації також вказано рішення 6/11, видане 27.03.1995 Арбітражного суду Одеської області.

Матеріалами позову підтверджується, що рішення Арбітражного суду Одеської області від 27.03.1995 року у справі №6/11 було скасовано Постановою арбітражного суду Одеської області від 21.06.1995, та направлено справу на новий розгляд.

Крім того, матеріали позову містять розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 28.11.2014 №523/01-06 про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна - нежитловій будівлі (загальною площею 520,4 кв.м.), що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької, 7/9 - м. Одеса, вул. Заньковецької, 7/9-А .

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, вжиття заходів забезпечення позову є правом суду.

За приписами ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретними заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Аналіз вищенаведених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. При цьому, види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ч.1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч.1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення.

У даному випадку позивачем при зверненні до суду обрано способи захисту порушеного права, у тому числі, у вигляді витребування у ТОВ "Дорожник" на користь держави в особі Міністерства інфраструктури України нежитлової будівлі, загальною площею 520,4 кв.м., по вул. Заньковецької, 7/9-А, в м. Одесі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач має право власності на майно, яке, за думкою позивача, входить у склад об`єкту, який належить на праві власності державі в особі Міністерства інфраструктури України.

Враховуючи викладене, за результатами дослідження представлених заявником доказів, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав стверджувати про можливість утруднення або взагалі невиконання рішення суду в разі незабезпечення позову.

Так, ненакладення арешту на майно може призвести до подальшого відчуження такого майна відповідачем. Отже, суд має достатньо обгрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

При цьому суд вважає, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зауважити, що судове рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012).

Рішення суду безумовно має бути виконаним і його невиконання загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25.04.2012).

Складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції, є виконання рішення суду. Право на суд було б ілюзорним, якби судові рішення залишалися не виконуваними. Зокрема, у рішення Європейського суду з прав людини у справі Хорнсбі проти Греції зазначено, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система договірних держав допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалось б на шкоду одній з сторін.

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Так, суд приходить до висновку, що наведені заходи до забезпечення позову спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, оскільки обрані позивачем заходи до забезпечення позову співвідносяться з предметом позову, а, отже, існує конкретний зв`язок між заходами до забезпечення позову і предметом позову (аналогічний висновок викладений у постанові ВС від 04.02.2019 у справі №910/8245/18).

При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачам.

Статтею 140 ГПК України встановлено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Крім того, суд зазначає, що вказані позивачем заходи не належать до заходів забезпечення позову, вжиття яких не допускається згідно до ч.5 ст. 137 ГПК України.

Щодо зустрічного забезпечення суд вказує, що положеннями ст. 141 ГПК України встановлено право суду вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом.

Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом:

1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів;

2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.

Щодо зустрічного забезпечення суд вказує, що ч.1 ст. 141 ГПК України встановлено право суду вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), тобто відповідна вимога може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.

Аналогічна позиція викладена у Постанові ВС від 19.02.2019 у справі №911/1695/18.

Крім цього, відповідач не позбавлений права звернутися з клопотанням як про застосування зустрічного забезпечення, так і про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.

Керуючись ст.ст.136, 137, 140, 144, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву першого заступника прокурора області про забезпечення позову (вх.№2/112/20 від 31.01.2020) задовольнити.

2. Накласти арешт на нежитлову будівлю, загальною площею 520,4 кв.м., по вул. Заньковецької, 7/ 9-А , в м. Одесі, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером: 528088851101.

Стягувачем за даною ухвалою є : Міністерство інфраструктури України (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 37472062)

Боржником за даною ухвалою є : Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорожник" (вул. Заньковецької, 7/9-А, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 20927644)

Ухвала набрала чинності 03.02.20 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвали Господарського суду Одеської області..

Суддя Волков Роман Володимирович