Рішення
від 09.10.2019 по справі 752/21515/17
ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/21515/17

Провадження № 2/752/926/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09.10.2019 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря Петрова Є.В.,

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу ЖБК Литовський , третя особа: Київська міська державна адміністрація про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до ОК ЖБК Литовський про визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 22,6 кв.м., жилою 13,7 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що буд. АДРЕСА_2 та земельна ділянка за цією ж адресою належали ОСОБА_2

15.04.2004 р. між позивачем та ОСОБА_2 було укладено попередній договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_2 взяла на себе зобов`зання провести реконструкцію належного їй будинку, ввести його в експлуатацію, після завершення будівельних робіт укласти з позивачем основний договір купівлі-продажу. Аналогічні попередні договори були укладені ще з 23 громадянами.

Також ОСОБА_2 була зобов`язана відчужити кожному із власників квартири земельну ділянку, на якій розташований будинок, пропорційно до площі квартири.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла і після її смерті спадкова справа не заводилась.

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 05.06.2015 р. спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_2 було визнано відумерлою та передано у власність територіальної громади м.Києва земельну ділянку по АДРЕСА_2 . Також зазначеним рішенням за позивачем визнано право власності на будівельні матеріали та конструктивні елементи квартири АДРЕСА_1 .

В подальшому інвесторами, які уклали попередні договори з ОСОБА_2 , був створений ОК ЖБК Литовський , якому на підставі рішення Київської міської ради від 20.06.2017 р. була передана земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач посилається на те, що ОСОБА_2 без відповідних дозволів провела реконструкцію будинку, про що не було відомо покупцям квартир, хоча вони виконали свій обов`язок та сплатили відповідні кошти за об`єкт нерухомості, внаслідок чого даний будинок має статус самочинного будівництва.

Посилаючись на положення ст.376 ЦК України, позивач просить визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 22,6 кв.м., жилою 13,7 кв.м., оскільки у інший спосіб він не може реалізувати своє право на реєстрацію права власності, хоча постійно проживає в квартирі та несе відповідні витрати на її утримання.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву, однак подав клопотання, відповідно до якого просить задовольнити позов.

Третьою особою подано письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог, відповідно до яких Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) просить відмовити у задоволенні позову, зазначаючи на те, що Департаментом архітектурно-будівельного контролю не реєструвались документи дозвільного та декларативного характеру, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту по АДРЕСА_2 , а тому даний будинок є самочинним будівництвом. Представник третьої особи зазначає, що ні позивач, ні відповідач не звертались до Департаменту архітектурно-будівельного контролю з відповідними заявами про отримання дозвільних документів та засвідчують прийняття об`єкту в експлуатацію.

Позивач в ході судового розгляду позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, з підстав, зазначених в позовній заяві, посилаючись на те, що у інший спосіб він позбавлений можливості оформити право власності на про інвестований ним об`єкт нерухомого майна.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явились, про місце і час судового розгляду були повідомлені належним чином, з заявами про відкладення розгляду справи не звертались.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що буд. АДРЕСА_2 належала на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 26.06.2003 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рильською Л.С. та зареєстрований за № 2503.

ОСОБА_2 належала на праві власності земельна ділянка за цією ж адресою з кадастровим номером 8000000000:82:101:0028.

15.04.2004 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено попередній договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_2 взяла на себе зобов`зання провести реконструкцію належного їй будинку, ввести його в експлуатацію, після завершення будівельних робіт, укласти з позивачем основний договір купівлі-продажу. Не пізніше 01.12.2004 р.

Також, ОСОБА_2 була зобов`язана відчужити кожному із власників квартир в даному будинку після введення в експлуатацію житлового будинку та отримання у встановленому порядку правовстановлюючого документу, земельну ділянку, на якій розташований будинок, пропорційно до площі квартири.

Відповідно до умов попереднього договору ОСОБА_1 сплатив до його підписання грошові кошти в розмірі 74200 гривень, що становить вартість квартири.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла і після її смерті спадкова справа не заводилась.

Відповідно до рішення Апеляційного суду м.Києва від 27.11.2014 р. суд зобов`язав Київську міську раду звернутись до суду з заявою про визнання спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_2 , а саме земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , відумерлою

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 05.06.2015 р. спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_2 було визнано відумерлою та передано у власність територіальної громади м.Києва земельну ділянку по АДРЕСА_2 .

Крім того, відповідно до рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 06.06.2013 р. суду за позивачем визнано право власності на будівельні матеріали та конструктивні елементи квартири АДРЕСА_1 .

В подальшому інвесторами, які уклали попередні договори з ОСОБА_2 , був створений ОК ЖБК Литовський , якому на підставі рішення Київської міської ради від 20.06.2017 р. була передана земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 .

Як встановлено судом, на момент розгляду справи будинок по АДРЕСА_2 не прийнятий в експлуатацію.

Департаментом архітектурно-будівельного контролю не реєструвались документи дозвільного та декларативного характеру, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту по АДРЕСА_2

Ні позивач, ні ОК ЖБК Литовський , якому передана земельна ділянка, не звертались з заявами про прийняття будинку в експлуатацію.

Позивач звертається до суду з позовом про визнання права власності, посилаючись на положення ст.376 ЦК України, оскільки квартира, будівництво якої було ним про інвестовано, є самочинним будівництвом.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Звертаючись до суду з позовом до ОК ЖБК Литовський позивач не обґрунтовує в чому полягає порушення його права з боку Кооперативу, або в чому проявилось невизнання такого права.

Питання визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна регулюється положеннями ст.ст.331, 376 ЦК України.

Відповідно до чч.2 та 3 ст.331 ЦК право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право

власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Крім того, відповідно до ч.2 ст.5 закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

За змістом ст.26 закону Про регулювання містобудівної діяльності , право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених ст.31 цього закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Отже, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов`язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво об`єкта на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не може набути право власності на нього в порядку ст.331 ЦК.

Відповідно до статті 373 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України самочинно збудованим вважається об`єкт нерухомості, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного документа чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Згідно з частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

З контексту частин третьої, четвертої статті 376 ЦК України необхідно зробити висновок, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо дотримання цільового призначення земель, а й до випадків, коли відсутнє таке порушення, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.

Аналіз норм ч.3 ст.376 ЦК дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий не є забудовником.

Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

При цьому слід ураховувати положення ч.1 ст.376 ЦК, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 2.12.2015 у справі №1328цс15.

Обставини, які є підставою для визнання права власності за ОСОБА_1 права власності в судовому порядку у відповідності до положень ст. 376 ЦК України в ході розгляду справи судом не встановлені.

Крім того, ні позивач, ні ЖБК Литовський , який є власником земельної ділянки, на якій збудований самочинно будинок АДРЕСА_2 , не звертались до відповідних державних органів щодо прийняття даного об`єкту в експлуатацію, а отже звернення до суду з вимогою про визнання права власності в судовому порядку є передчасним.

Враховуючи викладене, суд не вбачає правових підстав дл задоволення позову ОСОБА_1 .

Питання щодо судових витрат вирішується судом в порядку, передбаченому ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу ЖБК Литовський , третя особа: Київська міська державна адміністрація про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя

СудГолосіївський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення09.10.2019
Оприлюднено04.02.2020
Номер документу87330706
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —752/21515/17

Постанова від 13.09.2022

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Краснощоков Євгеній Віталійович

Ухвала від 10.07.2022

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Краснощоков Євгеній Віталійович

Ухвала від 02.04.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Краснощоков Євгеній Віталійович

Ухвала від 02.02.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Краснощоков Євгеній Віталійович

Постанова від 03.12.2020

Цивільне

Київський апеляційний суд

Верланов Сергій Миколайович

Ухвала від 22.10.2020

Цивільне

Київський апеляційний суд

Верланов Сергій Миколайович

Ухвала від 02.10.2020

Цивільне

Київський апеляційний суд

Верланов Сергій Миколайович

Ухвала від 16.09.2020

Цивільне

Київський апеляційний суд

Верланов Сергій Миколайович

Рішення від 09.10.2019

Цивільне

Голосіївський районний суд міста Києва

Колдіна О. О.

Рішення від 09.10.2019

Цивільне

Голосіївський районний суд міста Києва

Колдіна О. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні