Постанова

від 29.01.2020 по справі 755/18572/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2020 року місто Київ.

Справа 755/18572/18

Апеляційне провадження № 22-ц/824/753/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільнихсправ:

головуючого Желепи О.В.,

суддів: Олійника В.І., Заришняк Г.М.

секретар судового засідання Миронюк І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргуОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року ( у складі судді Шевченко В.М., повний текст рішення складено 22 лютого 2019 року)

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю 7 Меридіан про стягнення кредитної заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк (далі - ПАТ КБ Приватбанк ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 і просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача, як поручителя, заборгованість за кредитним договором №б/н від 19.02.2015 року, укладеним між ПАТ КБ Приватбанк , як кредитором, та третьою особою ТОВ 7 Меридіан , у загальній сумі 116.682,02грн., що складається: із заборгованості: за тілом кредиту - 48.215,71грн. та за відсотками - 68.466,31 грн.

Послався на те, що 05.03.2015 року між сторонами укладено договір поруки №РОR 1425550388388 на забезпечення кредитних зобов`язань третьої особи ТОВ 7 Меридіан перед позивачем ПАТ КБ Приватбанк , які виникли між кредитором та позичальником на підставі кредитного договору від 19.02.2015 року у вигляді встановленого кредитного ліміту на суму 50.000 грн.

Оскільки позичальник не виконує свої зобов`язання з повернення кредиту, позивач звернувся з цим позовом до поручителя - відповідача ОСОБА_1 .

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 , як поручителя, на користь ПАТ КБ Приватбанк заборгованість за тілом кредиту у сумі 48.215,71 грн., та заборгованість за відсотками у сумі 68.466,31 грн.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року, як ухвалене з порушенням вимог матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення про відмову у задоволення позову у повному обсязі.

Скаргу обґрунтовує тим, що позивач не повідомив поручителя про невиконання боржником своїх зобов`язань, не надав суду докази про отримання боржником кредиту в сумі 50000 грн. , суд не врахував, що позивач неодноразово звертався з вимогами про стягнення кредиту з боржника до господарського суду, відповідно до договору поруки поручитель поручався за повернення кредиту на суму 5 000 грн., порука припинилась на підставі ч.4 ст. 559 ЦК України, зобов`язання поручителя припинились так як позивач звернувся з позовом більш ніж через три роки з дати укладення договору поруки, суд також допустив порушення норм процесуального права, не врахувавши, що в позовній заяві позивач не вказав про солідарне стягнення боргу.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача доводи скарги підтримала в повному обсязі.

Позивач, будучи повідомленими про день та час розгляду справи, у судове засідання свого представника не направив, а тому, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В. , пояснення представника скаржника ,обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.

Згідно вимог ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку, Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель-відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Задовольняючи позов, суд вважав встановленими такі обставини.

05.03.2015 року між сторонами ПАТ КБ Приватбанк та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір поруки №РОR 1425550388388 на забезпечення кредитних зобов`язань третьої особи ТОВ 7 Меридіан перед позивачем ПАТ КБ Приватбанк , які виникли між кредитором та позичальником на підставі кредитного договору від 19.02.2015 року.

Таким чином, між сторонами виникли відносини поруки, згідно яких, в силу ст.553 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Звертаючись до суду з цим позовом, ПАТ КБ Приватбанк надав суду копію Заяви б/н від 19.02.2015 року про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку , підписану уповноваженою особою третьої особи ТОВ 7 Меридіан , відповідно до змісту якої слідує, що Банк відкриває позичальнику поточний рахунок № НОМЕР_1 з зарахування кредитного ліміту у розмірі 50.000 грн. в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта, що врегульоване Умовами та правилами надання банківських послуг між сторонами під 30% річних на залишок заборгованості.

Строк настання прострочення позичальником кредитних зобов`язань та настання дати, з якої Банк вправі вимагати повернення кредиту, Банк пов`язує з п.3.2.1.4. Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку в залежності від сум отриманого кредиту та дати обнулення дебетового сальдо.

Представник Позичальника при підписанні Заяви від 19.02.2015 року про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку підтвердив свою згоду на те, що його заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг складає між ним та Банком договір.

Позичальник всупереч договірним зобов`язанням, в установлені терміни не повернув належні грошові суми, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка підтверджується розрахунком /а.с. 30-34/, а також копіями виписок по рахунках 2067 та 2063, на яких обліковується прострочена заборгованість за кредитом та з яких вбачається відсутність погашень по теперішній час.

Розмір заборгованості ТОВ 7 МЕРИІДАН перед позивачем станом на 22.08.2018 становить 281 000,93 грн, з яких: 48 215,71 грн - заборгованість за кредитом; 99 208,05 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 12 841,42 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом; 120 735,75 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Відсутність повного погашення заборгованості з відсотків, комісії та пені підтверджується випискою по рахунку боржника, оскільки всі погашення здійснюються за рахунок грошових коштів, які надходять на поточний рахунок боржника.

Розмірзаборгованості, якупозивач просив стягнути з поручителя складає 116 682,02, з яких: 48 215,71 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 68 466,31 грн - загальний залишок заборгованості за процентами за період з 04.05.2016 по 22.08.2018.

Відповідно до приписів ст.ст. 554, 610 ЦК України боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Підпунктом 1.2 пункту 1 договору поруки № POR1425550388388 від 05.03.2015 встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 та Угодою 2 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження належного виконання ним як поручителем зобов`язань та спростування суми заборгованості.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позовні вимоги АТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 як поручителя за договірними зобов`язаннями, які виникли між банком та ТОВ 7 МЕРИДІАН , про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Дослідивши наявні в справі докази, апеляційний суд встановив, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними.

Висновки суду відповідають цим обставинам та вимогам закону.

Доводи про те, що позивач не повідомив відповідача про борг не приймаються, так як п. 2.1.2 договору поруки (а.с. 35-36) передбачено, що у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п.1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного зобов`язання. Не направлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за Угодою 1 і /або Угодою 2 , незалежно від факту направлення чи не направлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Доводи про ненадання копії кредитного договору не впливає на законність рішення, оскільки факт отримання кредиту підтверджується випискою по рахунку (а.с. 75-109).

Звернення позивача до господарського суду з позовними вимогами до боржника не впливає на законність рішення, оскільки поручитель не надав суду докази, що рішення господарських судів виконані і борг погашений за рахунок коштів чи майна боржника.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що поручитель поручився лише за кредит в сумі 5000 грн. (п. 1.1.1 договору поруки) не приймається, тому що цим же пунктом передбачено, якщо під час виконання Угоди 1 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Посилання на те, що порука припинилась колегія суддів не приймає, так як п. 4 договору поруки передбачено, що сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за Угодою 1 і /або Угодою 2 цей договір припиняє свою дію.

Відповідно до п. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин № 5 від 30.03.2012 року,

При вирішенні спорів про стягнення боргу з поручителів, суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов`язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором строк пред`явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов`язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов`язання у повному обсязі або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред`явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред`явлення до нього позову. При цьому в разі пред`явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Доводи про те, що порука припинилась через те, що з позовом до поручителя позивач звернувся в термін, більш ніж 3 роки з дати укладення договору поруки суд не приймає, оскільки в договорі поруки визначено сторонами строк припинення поруки, а трирічний строк застосовується лише у випадку, коли про такий строк сторони не досягли домовленості.

Крім того, борг стягнуто за відсотками за період з 04.05.2016 року по 22.08.2018 року, тобто за період менше, ніж три роки.

Доводи про те, що представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може вчинятись лише особисто тією особою, яку він представляє не приймаються, так як договір поруки вчинено особисто ОСОБА_1 , а не представником.

Інші доводи скарги висновків суду не спростовують.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом встановлено, що районний суд розглянув справу з додержанням норм матеріального та процесуального права, рішення необхідно залишити без змін.

Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 30 січня 2020 року.

Головуючий

Судді