Ухвала

від 21.09.2020 по справі 755/18572/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

21 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 755/18572/18

провадження № 61-13109ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю 7 Меридіан , про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року ПАТ КБ ПриватБанк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю 7 Меридіан , про стягнення кредитної заборгованості,

На обґрунтування позову ПАТ КБ ПриватБанк зазначив, що 05.03.2015 року між сторонами укладено договір поруки на забезпечення зобов`язань третьої особи ТОВ 7 Меридіан перед позивачем ПАТ КБ Приватбанк , які виникли між ними на підставі кредитного договору від 19.02.2015 року у вигляді встановленого кредитного ліміту на суму 50 000 грн.

Ураховуючи, що позичальник ТОВ 7 Меридіан в установлений термін не виконав свої зобов`язання з повернення кредиту, ПАТ КБ ПриватБанк просило суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача, як поручителя, заборгованість за кредитним договором №б/н від 19.02.2015 року, укладеним між ПАТ КБ Приватбанк , та ТОВ 7 Меридіан , у загальній сумі 116 682 грн. 02 коп.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року позов ПАТ КБ ПриватБанк задоволено.

Стягнуто зі ОСОБА_1 , як поручителя, на користь ПАТ КБ Приватбанк заборгованість за тілом кредиту у сумі 48 215 грн. 71 коп. та заборгованість за відсотками у сумі 68 466 грн. 31 коп., що в загальній сумі становить 116 682 грн. 02 коп.

Вирішено питання судового збору.

Постановою Київського апеляційного суду від 29 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що між сторонами виникли відносини поруки. Відсутність погашення заборгованості за кредитним договором підтверджується випискою по рахунку боржника. Підпунктом 1.2 пункту 1 договору поруки № POR1425550388388 від 05.03.2015 встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності. Крім того, відповідач ні в суді першої інстанції, ні при апеляційному розгляді справи не надав доказів на підтвердження належного виконання ним як поручителем зобов`язань чи на спростування суми заборгованості.

31 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

За правилом пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року - 2 102 грн.

Ціна позову у цій справі становить 116 682 грн 02 коп. , яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 *250=525 500).

У касаційній скарзі зазначено, що дана справа становить суспільний інтерес та має виняткове значення для сторони відповідача - ОСОБА_1 .

За змістом підпункту в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Посилаючись на наявність зазначеної обставини, ОСОБА_1 не додав до касаційної скарги доказів, які б їх підтверджували, а сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи в суді касаційної інстанції.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну, предмет позову та складність зазначеної справи, враховано, що частина шостої статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються у тому числі і на касаційне провадження. Тому Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, узгоджуються із положеннями Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до Рекомендації № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року рекомендовано державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключають з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягнення таких цілей.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людиниу справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус

суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, оскільки оскаржувані заявником рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2020 року ухвалені у малозначній справі, вони не підлягають касаційному оскарженню і у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Разом з тим, не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю 7 Меридіан , про стягнення кредитної заборгованості.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець