Провадження №2/760/4374/20
Справа № 468/18/20
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про залишення позовної заяви без руху
04 лютого 2020 року м. Київ
Суддя Солом`янського районного суду м. Києва Козленко Г.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Платінум Фінанс , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куба Ю.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
встановив:
Позивач звернулася до Баштанського районного суду Миколаївської області з вищезазначеним позовом, в якому просить:
- визнати виконавчий напис №1812, вчинений 27.09.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куба Ю.В. таким, що не підлягає виконанню;
- витребувати в приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Куби Ю.В. нотаріальну справу про вчинення виконавчого напису №1812 від 27.09.2019.
Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 09.01.2020 справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Платінум Фінанс , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куба Ю.В.про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню передано на розгляд Солом`янському районному суду м. Києва за правилами територіальної юрисдикції (підсудності).
Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до норм чинного ЦПК України, у позовній заяві почергово повинно бути викладено по кожній позовній вимозі: зміст позовної вимоги, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує цю позовну вимогу та зазначення доказів, що її підтверджує, наявність підстав для звільнення від доказування.
Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний суд України, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин підстави також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше - для визначення предмета доказування по даній справі.
Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України.
За пунктом 19 ст.34 Закону України Про нотаріат , вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України Про нотаріат та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно статті 87 Закону України Про нотаріат , для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 88 Закону України Про нотаріат , нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відтак, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно із ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис за відсутності документів, визначених п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Тому позивачу необхідно зазначити, чим підтверджується вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису за відсутності документів, визначених п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріусу. Тобто позивачу слід конкретизувати яких саме документів не вистачає у нотаріальній справі, які унеможливлюють винесення виконавчого напису через призму застосовування безспірності заборгованості.
Відповідно до ч.2 ст.27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України Про виконавче провадження , виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Згідно ч.12 ст.28 ЦПК України позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання.
Як вбачається з предмету позову, права позивача порушені діями приватного нотаріуса Кобою Ю.В. щодо винесення виконавчого напису, тому належним відповідачем по справі є особа діями якої безпосередньо порушені права позивача - приватний нотаріус Куба Ю.В. Крім того, як вбачається з матеріалів позовної заяви, відкрито виконавче провадження приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Пімаховою Д.В. Однак, позивач звертаючись до суду, не зазначає останню в складі сторін для участі у розгляді вищезазначеної справи. Тому позивачу слід визначитися з колом сторін та їх процесуальним становищем.
Положеннями ст.95 ЦПК України закріплено зміст поняття письмових доказів, що застосовується у розумінні цивільного процесу. Так, частиною першою вказаної статті зазначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення, одночасно підтверджуючи достовірність наданої копії доказу.
Незасвідчені або неправильно засвідчені копії документів можуть бути належними, проте недопустимими доказам, оскільки у випадках передбачених законодавством певні обставини справи повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
З копій доданих до позовної заяви документів вбачається, що всі подані документи не відповідають вимогам засвідчення копій: не містять підпису та дати посвідчення.
Крім того, в прохальній частині позивач просить витребувати докази, а саме витребувати в приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Куби Ю.В. нотаріальну справу про вчинення виконавчого напису №1812 від 27.09.2019.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.84 ЦПК України, у клопотанні повинно бути зазначено вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Однак, ОСОБА_1 не надає суду доказів вжиття вищезазначений заходів та причин неможливості самостійного отримання цих доказів.
Частиною 2 ст.116 ЦПК України, способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Частина 3 ст.117 ЦПК України, передбачає, що за подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом.
Відповідно до Закону України Про судовий збір в редакції від 01.01.2020 № 3674-VI, розмір ставки судового збору за забезпечення доказів або позову, яка подана фізичною особою становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, отже ОСОБА_1 необхідно сплатити за клопотання судовий збір за забезпечення доказів в розмірі 420,40 на наступні реквізити: отримувач коштів: УК у Солом`янському районі/Солом`янський район, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38050812, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA388999980313181206000026010, код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Тобто, позивачу необхідно надати суду докази звернення до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Куби Ю.В. з вимогою отримання нотаріальної справи та подальшою відмовою нотаріуса або звернутися до суду з заявою про забезпечення доказів у порядку передбаченому ст.116 ЦПК України та сплатити судовий збір відповідно до ч.3 ст.117 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху.
Вищевикладене дає підстави для висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку на їх усунення.
На підставі викладеного вище, позовну заяву потрібно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Недоліки необхідно усунути шляхом виконання всіх вимог зазначених в цій ухвалі суду.
Роз`яснити позивачу, що в разі невиконання вимог ухвали суду, заява, відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України буде вважатися неподаною і повернута позивачу.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Платінум Фінанс , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куба Ю.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви, позов буде вважатися неподаним та повернутий позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя - Г.О. Козленко
Суд | Солом'янський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 04.02.2020 |
Оприлюднено | 05.02.2020 |
Номер документу | 87358363 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Солом'янський районний суд міста Києва
Козленко Г. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні