Постанова

від 04.02.2020 по справі 200/575/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 року справа №200/575/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Міронової Г.М., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участі представника позивача Золотухіна Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року (повне судове рішення складено 30 травня 2019 року у м. Слов`янську) у справі № 200/575/19-а (суддя в І інстанції Шинкарьова І.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля (далі - ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля , платник податків) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс, податковий орган), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2018 року № 0006844614, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 159 000,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 106 000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 53 000,00 грн. (далі - Спірне податкове повідомлення-рішення).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про необґрунтованість висновків податкового органу про відсутність реальних господарських операцій між ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля та його контрагентом ТОВ Енергетичні системи Донбасу та зауважив про наявність всіх належних документів, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту. Вважав неправомірним посилання Офісу на відсутність реальності господарських операцій з контрагентом, оскільки фактичне виконання договорів, укладених з суб`єктами господарювання, підтверджене первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, позаяк порушення норм законодавства його контрагентом не може нести для нього жодних негативних наслідків.

Враховуючи наведене, звернувся до суду з відповідним позовом.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року позовні вимоги задоволені.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що під час перевірки податковим органом встановлений факт порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме факт формування податкового кредиту по операціях, що мають нереальних характер між позивачем та контрагентом ТОВ Енергетичні системи Донбасу . Апелянт звертає увагу суду на те, що позивачем створена схема штучного руху товару, спрямована на створення формального документообігу, ТОВ Енергетичні системи Донбасу складено документи для позивача на ідентифікований товар, тобто товар, що ідентифікується лише за найменуванням. Крім того, відповідачем зазначено, що у ланцюгу господарської діяльності є підприємство ТОВ ОКЗИТ , засновник якого заперечує у причетності до ТОВ Окзит та ПП Аско-С , яке виконувало послуги перевезення без наявності у власності транспортних засобів та трудових ресурсів. Натомість, суд першої інстанції взагалі не дослідив надані відповідачем докази правомірності спірних податкових повідомлень-рішень та не оцінив їх достатність, належність, допустимість і достовірність.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційних скарг. Представник відповідача не був допущений до участі в апеляційному суді, оскільки не надав документів на підтвердження повноважень на самопредставництво суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке.

30 липня 2018 року за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Енергетичні системи Донбасу за квітень 2016 року відповідачем складено акт № 66/28-10-46-14-37014600 (т.1 а.с. 29-41).

З висновків акту вбачається, що перевіркою встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України, із змінами і доповненнями, в редакції що діяла з 01 січня 2015 року), в результаті чого занижено податок на додану вартість у червні 2016 року за загальну суму ПДВ 106 000 грн.; п. 44.1, п. 44.2, ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за 2016 рік на суму 636,00 грн.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що за даними Єдиного реєстру податкових накладних за березень-квітень 2016 року встановлено, що єдиним постачальником вуглесосів для ТОВ Енергетичні системи Донбасу було підприємство ТОВ Окзит (код за ЄДРПОУ 40098722) - складено податкові накладні у березні 2016 року: Вуглесос У900х90 - 2 шт. Згідно бази даних Облік суб`єктів фіктивного підприємництва по ТОВ Окзит (код за ЄДРПОУ 40098722) встановлено ознаку фіктивності (дата встановлення ознаки 12.05.2016) - зареєстровано (перереєстровано) та впроваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників (отримано пояснення від гр. ОСОБА_1 про не причетність до реєстрації ТОВ Окзит ). ОСОБА_1 засновник, директор, головний бухгалтер ТОВ "Окзит" з 27 січня 2016 року по 03 серпня 2016 року. За даними Єдиного реєстру податкових накладних за березень 2016 р. (ТОВ Окзит складав податкові накладні у березні 2016 року: Вуглесос У900х90 - 2 шт. на адресу ТОВ Енергетичні системи Донбасу ) не встановлено придбання ТОВ Окзит товарів з номенклатурою: Вуглесос У900х90 (у податковому кредиті різноманітні товари, а саме: будівельні матеріали, продукти харчування, господарські товари, миючи та косметичні засоби в асортименті та ін.).

Також, за даними Єдиного реєстру податкових накладних за березень 2016 року не встановлено взаємовідносин з ТОВ Східвуглемаш , який згідно наданих паспортів нібито є виробником товару, та придбання ТОВ Окзит товарів з номенклатурою: вуглесос У900х90 (у ПК різноманітні товари, а саме будівельні матеріали, продукти харчування, господарські товари, миючи та косметичні засоби в асортименті та ін.). Перевізником є ПП Аско-С (код за ЄДРПОУ 21959646), яке знаходиться на обліку у Покровській ОДПІ (Селидівське відділення), основний вид діяльності вантажний автомобільний транспорт, основні фонди - 0 тис. грн. згідно фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва, чисельність згідно 1ДФ за 2 кв. 2016 рік - 1 особа. Виходячи із вищезазначеного, відповідачем зроблено висновок, що ПП Аско-С не міг виконувати послуги перевезення, тому що не має у власності транспортних засобів та згідно ЄРПН послуги оренди транспортних засобів не придбавав та не має трудових ресурсів для виконання даних послуг.

До перевірки позивачем надано сертифікати якості на вуглесоси У 900/90, які не містять жодної інформації про виробника, нормативні документи, яким повинна відповідати продукція, дату виготовлення, дату виписки сертифікату та реквізитів органу, що його видав.

За результатами аналізу баз даних Дніпропетровського управління Офісу ВПП ДФС, наданих ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля первинних документів встановлено, що ТОВ Енергетичні системи Донбасу у квітні 2016 року фактично не здійснювало постачання товару вуглесосів У900х90 у кількості 2 шт. на суму ПДВ 106 000 грн.) у зв`язку з не встановленням його первинного походження.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв Спірне податкове повідомлення-рішення (т.1 а.с. 44).

Як встановлено судами, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, 24 листопада 2015 року року між ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля та ТОВ Енергетичні системи Донбасса укладений договір № 1913-ДУ, за умовами якого виконавець зобов`язується поставити у власність покупця продукцію і чи обладнання технічного призначення, а замовник приймає надані послуги та оплачує поставлену в його власність продукцію згідно договору (т.1 а.с. 141 - 145).

На підтвердження виконання умов договору представником позивача надані наступні документи:

специфікація від 30 листопада 2015 року до договору №1913-ДУ від 24 листопада 2015 року на 1 арк.;

лист №34Е від 14 червня 2016 р. на 1 арк. про зміну реквізитів;

додаткова угода від 14 червня 2016 року про зміну реквізитів до договору № 1913-ДУ від 24 листопада 2015 року;

податкова декларація з ПДВ за квітень 2016 року з додатками та квитанцією № 2;

податкова декларація з ПДВ за червень 2016 року з додатками та квитанцією № 2;

уточнюючий розрахунок податковий зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, звітній (податковий) період, що уточняється: червень 2016 року, поданий у жовтні 2016 року з додатками та квитанцією № 2;

податкова накладна від 01 квітня 2016 року № 8;

витяг з Єдиного реєстру податкових накладних №431305 на запит від 01 лютого 2019 року №431305;

журнал обліку виданих довіреностей за 2016 рік (фрагмент);

платіжне доручення № 2116537273 від 16 червня 2016 року на суму 200 000,00 грн.;

платіжне доручення № 2116540636 від 23 червня 2016 року на суму 118 000,00 грн.;

платіжне доручення № 2116540669 від 23 червня 2016 року на суму 318 000,00 грн.;

ТТН № 01-69/04 від 01 квітня 2016 року;

свідоцтво на нерухоме майно від 16 вересня 2009 року;

витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майна № 23860282 від 16 вересня 2009 року;

витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майна №28981362 від 11 лютого 2011 року;

сертифікат з якості № 1913-ДУ/1;

паспорт, поєднаний з керівництвом з експлуатації П 5170.00.000 ПС (зав. №50);

паспорт, поєднаний з керівництвом з експлуатації П 5170.00.000 ПС (зав. №51);

прибутковий ордер № 5000084531 від 04 квітня 2016 року;

картка № 30037 складського обліку матеріалів;

наказ на відпуск матеріалів від 13 липня 2016 року;

прибутковий ордер №5000146387 від 13 липня 2016 року;

наряд-путівка виконання робот гірничого майстра від 14 липня 2016 року (зміна № 23);

наряд-путівка виконання робот гірничого майстра від 17 липня 2016 року (зміна №1);

наряд-путівка виконання робот гірничого майстра від 01 серпня 2016 року (зміна №1);

наряд-путівка виконання робот гірничого майстра від 01 серпня 2016 року (зміна №2);

акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма 03-1) №06/10 від 31 жовтня 2016 року;

розпорядження від 31 жовтня 2016 року №273 Про введення в експлуатацію ;

Інвентарна картка №10000156373-0;

Звіти з амортизації у 2016, 2017 та 2018 роках;

акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма 03-1) №07/10 від 31 жовтня 2016 року;

розпорядження від 31 жовтня 2016 року №276 Про введення в експлуатацію ;

інвентарна картка №10000156374-0;

звіти з амортизації у 2016, 2017 та 2018 роках;

оборотно-сальдова відомість;

відображення окремої позиції рахунку подання головної книги;

баланс оборотів кредитора, звіт з проводок.

сертифікат представника від 31 жовтня 2015 року;

табличне представлення взаємовідносин позивача з ТОВ Енергетичні системи Донбасу , код ЄДРПОУ 38708035 за Договором № 1913-ДУ від 24 листопада 2015 року;

лист від 04 вересня 2017 року № 46569/10/28-10-46-14-08 Про надання пояснень та їх документальне підтвердження щодо взаємовідносин з постачальниками на 4 арк.;

лист від 06 жовтня 2017 року № 1/688 на 1 арк. з переліком документів, що запитувались відповідачем;

лист від 10 листопада 2017 року № 57875/10/28-10-46-14-08 Про надання пояснень та їх документальне підтвердження щодо взаємовідносин з постачальниками ;

лист від 04 грудня 2017 року № 1/871 на з поясненням про те, що відповідь з документами по аналогічному запиту направлена на адресу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС 06 жовтня 2017 року;

лист від 05 березня 2018 року № 10132/10/28-10-46-14-10 Про надання пояснень та їх документальне підтвердження щодо взаємовідносин з постачальниками .;

лист від 23 березня 2018 року № 1/202 на 1 арк. з поясненням про те, що відповідь з документами по аналогічному запиту направлена на адресу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС 06 жовтня 2017 року;

витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо ТОВ Енергетичні системи Донбасу ;

витяг № 1505064500032 від 06 листопада 2015 року;

фінансовий звіт та звіт про фінансові результати;

виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо ТОВ Енергетичні системи Донбасу ;

статут ТОВ Енергетичні системи Донбасу від 03 листопада 2015 року на 15 арк., реквізити підприємства;

витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо ТОВ Східвуглемаш , наказ від 12 червня 2015 року № 415ог;

додаток 4 Перелік суб`єктів господарювання, яким надано право перевозити визначені товари до неконтрольованої території до тимчасового порядку здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей (наказ від 12 червня 2015 р. №415ог) в частині, що стосується ТОВ Східвуглемаш ;

додаток 5 Перелік суб`єктів господарювання, яким надано право перевозити визначені товари з неконтрольованої території до тимчасового порядку здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей (наказ від 12 червня 2015 р. №415ог) в частині, що стосується ТОВ Східвуглемаш .

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судами, позивач вважав неправомірним висновок податкового органу про порушення ним вимог ПК України.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1 ст.1 ПК України).

Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Згідно п. 15.1 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп.14.1.185 п.14.1 ст.14 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Так, наявність податкових накладних є обов`язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Розділ V ПК України регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об`єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит - це елемент розрахунку суми податку на додану вартість, яку має сплатити платник до бюджету. Це по суті розмір податку на додану вартість, що був оплачений платником податку на додану вартість на користь своїх контрагентів-інших платників податку на додану вартість, з приводу якої в останніх вже виник обов`язок щодо сплати відповідної суми податку до бюджету.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Тобто, отримавши податкові накладні від контрагентів, у позивача виникло право на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Статтею 44 ПК України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, відповідно до п. 44.1 якої для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно ст. 1 цього Закону бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов`язані з рухом активів, виконанням зобов`язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладених позивачем договорах, та підтверджують обґрунтованість формування податкового кредиту за досліджуваними господарськими операціями.

Щодо недоліків заповнення товарно-транспортної накладної, на які відповідач вказує в акті перевірки та відзиві на позов, слід зазначити таке.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Окрім цього, за умови встановлення факту перевезення товару у процесі його поставки від заявлених контрагентів порядок заповнення товарно-транспортних накладних не має вирішального значення для визначення податкових наслідків операцій з поставки товару.

Колегія суддів вважає також за необхідне зауважити, що товаросупроводжувальний документ, на дефектність якого посилається податковий орган, в цій справі, не може слугувати підставою для висновку щодо нереальності чи безтоварності укладеної угоди позивача з його контрагентом, оскільки такий документ не може однозначно ствердити про наявність таких фактів, з урахуванням тієї обставини, що правовідносини між господарюючими суб`єктами не пов`язані в сфері транспортування, так як основна їх мета це купівля-продаж товару.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 806/8289/13-а (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 79410441).

Відтак, колегія суддів погоджує висновок місцевого суду стосовно правильності посилання позивача на той факт, що товарно-транспортна накладна не є первинним бухгалтерським документом.

Щодо твердження відповідача, що надані сертифікати якості на вуглесоси не містять жодної інформації про виробника, нормативні документи, яким повинна відповідати продукція, дату виготовлення, дату виписки сертифікату та реквізитів органу що його видав, місцевий суд зазначив, що сертифікати якості не є первинним бухгалтерським документом, та також не має вирішального значення для визначення податкових наслідків операцій з поставки товару.

Підстави для висновку Офісу, що між позивачем та ТОВ Енергетичні системи Донбасу було здійснено нереальну операцію, що фактично не здійснювалась з цим контрагентом, наступні.

За даними АС Податковий блок встановлено розбіжності по завищенню податкового кредиту у сумі 106 000,00 грн., у зв`язку з тим, що ТОВ Енергетичні системи Донбасу не сформовано податкові зобов`язання по взаємовідносинам з позивачем у квітні 2016 року.

Стан платника ТОВ Енергетичні системи Донбасу - припинено але не знято з обліку (кор. пусті, але не закриті), зазначає відповідач у відзиві та у доводах апеляційної скарги.

Разом з тим, зазначаючи про не сформовані у квітні 2016 року ТОВ Енергетичні системи Донбасу податкові зобов`язання щодо взаємовідносин з позивачем, відповідач не зазначає, чи було досліджено формування податкових зобов`язань в інших періодах. З цього приводу слід зазначити, що наведена обставина не може бути безумовною підставою для позбавлення позивача податкової вигоди, оскільки можливе придбання обладнання раніше, ніж воно було реалізовано позивачу.

За даними Єдиного реєстру податкових накладних за березень-квітень 2016 року встановлено, що єдиним постачальником вуглесосів для ТОВ Енергетичні системи Донбасу було ТОВ Окзит - складено податкові накладні у березні 2016 року: вуглесос У900х90 - 2шт.

Податковий орган, наполягаючи на тому, що ТОВ Окзит було складено податкові накладні у березні 2016 року на вуглесос У900х90 - 2шт., фактично зазначив, що вказаний товар було придбано в березні, та фактично підтвердив наявність операції між ТОВ Енергетичні системи Донбасу та ТОВ Окзит в березні 2016 року.

Згідно бази даних Облік суб`єктів фіктивного підприємництва щодо ТОВ Окзит встановлено ознаку фіктивності (дата встановлення ознаки 12 травня 2016 року) - зареєстровано та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників. На підтвердження цієї обставини відповідачем надано копію пояснень ОСОБА_1 засновника, директора, головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю Окзит з 27 січня 2016 року по 03 серпня 2016 року про не причетність до реєстрації підприємства.

Податковим органом у якості доказів надано копію пояснень ОСОБА_1 від 12 травня 2016 року, у якій зазначено, що він не має відношення до господарської діяльності ТОВ Окзит , жодних договорів не укладав, бухгалтерський та податковий облік підприємства не вів та нікого не уповноважував. (т.1 а.с. 111-112)

Проте, такі пояснення не можуть бути беззаперечним доказом фіктивності підприємства, оскільки не вдповідачем не доведено за яких обставин вони були надані, відсутнє в поясненнях попередження про відповідальність особи за надання достовірної інформації та роз`яснення особі її прав та обов`язків. Крім того, відповідач не надав суду будь-яких доказів щодо наявності кримінальних справ, вироків та інше. Взагалі в матеріалах справи відсутні докази взаємовідносин позивача з ТОВ Окзит .

Отже, використання в якості доказів письмових пояснень посадової особи підприємства, які невідомо, з яких підстав з`явились у відповідача - є неприпустим та не може бути належним та допустмим доказом у розумінні КАС України.

Також апелянт зазначає, що за даними Єдиного реєстру податкових накладних за березень 2016 року ТОВ Окзит складав податкові накладні у березні 2016 року: вуглесос У900х90 - 2шт. на адресу ТОВ Енергетичні системи Донбасу не встановлено придбання ТОВ Окзит товарів з номенклатурою вуглесос У900х90.

За даними Єдиного реєстру податкових накладних за березень 2016 року не встановлено взаємовідносин з ТОВ Східвуглемаш , якій згідно наданих паспортів є виробником товару та придбання ТОВ Окзит товарів з номенклатурою вуглесос У900х90.

Перевізником є приватне підприємство Аско-С , основний від діяльності - вантажний автомобільний транспорт, основні фонди - 0 тис.грн. згідно фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва, чисельність згідно 1 ДФ за 2 кв.2016 року - 1 особа. У зв`язку з цим, податковий орган дійшов висновку, що приватне підприємство Аско-С не могло виконувати послуги з перевезення, тому що не має у власності транспортних засобів та згідно ЄРПН послуги з оренди транспортних засобів не придбавав та не має трудових ресурсів для виконання даних послуг.

Як встановлено з матеріалів справи, такі висновки зроблені відповідачем на підставі податкової інформації.

Однак, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що податкова інформація містить лише дані про результати господарської діяльності кожного контрагента позивача окремо за період, в якому виникли спірні правовідносини.

Такі висновки ґрунтуються лише на даних податкової інформації по спірних контрагентах, а також їх контрагентів по ланцюгу постачання, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 804/14515/15, від 29 березня 2019 року у справі № 808/3412/16 (реєстраційні номера рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень 77434993, 80805870 відповідно).

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами підтверджено надання позивачем до контролюючого органу податкової звітності з податку на додану вартість та відповідність даних, що містяться в наданій податковій звітності, даним первинного бухгалтерського обліку.

В цьому випадку також слід зазначити, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями.

Недотримання контрагентом податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв`язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності платника податків міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 в справі № 816/809/17.

Між іншим, такий довід апелянта, як відсутність реального здійснення господарської операції та як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості наміру платників податків - учасників відповідної операції, колегія суддів не бере до уваги, оскільки в цьому спорі відсутні докази дефектних відповідних первинних документів у ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля , а товарно-транспорті накладні та сертифікат відповідності (на які посилається відповідач) не є первинними бухгалтерськими документами, оцінка цим твердженням була надана вище.

Допустимих та належних доказів щодо недостатньої обережності у підприємницької діяльності позивача, Офісом також не надано.

Між тим, позивачем надано до матеріалів справи Витяг від 06 листопада 2015 року № 1505064500032 з реєстру платників податку на додану вартість, відповідно до якого ТОВ Енергетичні системи Донбасу було зареєстровано платником податку на додану вартість 18 червня 2013 року, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статут, фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва та звіт про фінансові результати.

Наявний в матеріалах справи Сертифікат від 31.10.2015 свідчить про те, що ТОВ Східвуглемаш уповноважив представника ТОВ Енергетичні системи Донбасу здійснювати повноваження офіційного представника з реалізації продукції виробника ТОВ Східвуглемаш (т.2 а.с.16).

Сторонами у судовому засіданні визнано той факт, що ТОВ Східвуглемаш міститься у Додатку 4 Переліку суб`єктів господарювання, яким надано право перевозити визначені товари до неконтрольованої території та Додатку 5 Переліку суб`єктів господарювання, яким надано право перевозити визначені товари з неконтрольованої території, згідно з наказом Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 12.06.2015 № 415 ог.

Крім того, позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв`язку з невиконанням своїх обов`язків його контрагентом, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України. Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Таким чином, Європейський суд з прав людини та чинне законодавство України чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків та наголошує, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Доводи апелянта про відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, що виключає реальність здійснення господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, колегія суддів також вважає неприйнятними, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, а основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. "б" 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Як встановлено судами, підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, позивачем надані документи бухгалтерського та податкового обліку, що є підтвердженням реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно пп. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Згідно п. 200.3 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.6 ст. 200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов`язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Як вже було констатовано апеляційним судом вище, чинним законодавством України, зокрема, ПК України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника; за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов`язання та не визначено права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі розгляду справи Офісом - суб`єктом владних повноважень доказів, крім тих, що містяться у матеріалах справи, не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надано.

Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність висновків органу владних повноважень про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування та, як наслідок протиправність Спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого суду про задоволення позовних вимог.

Доводи Офісу, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухваленого у цій справі рішення відсутні.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року справі у справі № 200/575/19-а - залишити без змін.

Повне судове рішення - 04 лютого 2020 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Сіваченко

Судді А. А. Блохін

Г. М. Міронова