Постанова

від 29.01.2020 по справі 825/993/13-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 825/993/13-а Суддя (судді) першої інстанції: Заяць О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Горяйнова А.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Суркової Д.О.,

за участю представників сторін:

від позивача - адвоката Карети О.О.,

від відповідача - Родінченко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного будівельного підприємства Енергосталь до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2013 року Приватне будівельне підприємство Енергосталь (далі - позивач, апелянт, ПБП Енергосталь ) звернулось у суд з позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що під час проведення перевірки контролюючому органу надано належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують реальне виконання договірних відносин між позивачем та його контрагентами, а тому висновки про нереальність господарських операцій є необґрунтованими.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від від 18 квітня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 23 квітня 2019 року наведені судові рішення скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14 листопада 2012 року № 0004632320 та № 0004642320 у частині збільшення сум грошового зобов`язання позивачу з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ ТД-Варіо М , ТОВ Нудвід , ТОВ ТПК Техномашпостач .

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині задоволення позову та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про надходження від регіональних податкових органів актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, а також акта про результати проведення документальної невиїзної перевірки, згідно яких установлено, що виконання договорів, укладених позивачем із його контрагентами є неможливим, оскільки останні не володіють достатніми трудовими ресурсами, не мають виробниче обладнання, транспорті засоби, складські приміщення, дозволи та інше, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності та те, що господарські взаємовідносини носять характер безтоварних , створених без мети настання правових наслідків. Крім того, відносно посадових осіб двох з контрагентів позивача порушено кримінальні провадження, в рамках яких встановлено вчинення дій по фіктивному підприємництву та ухиленню від сплати податків.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

Судом установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо декларування в податковій звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість операцій за жовтень 2011 року з ТОВ ТД-Варіо М , за січень-лютий 2011 року з ТОВ Нудвін , за травень 2011 року з ТОВ ТПК Техномашпостач , за листопад 2011 року з ТОВ Декос Альянс , за результатами якої складено акт від 30 жовтня 2012 року №2276/22/31275441, в якому встановлено порушення позивачем вимог пункта 1.32 статті 1, пункта 5.1, підпункта 5.2.1 пункта 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , підпункта 139.1.9 пункта 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на 24984,00 грн., пунктів 198.3, 198.66 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 2000 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 21326,00 грн.

У акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про неправомірне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями із ТОВ ТД-Варіо М , ТОВ Нудвін , ТОВ ТПК Техномашпостач , ТОВ Декос Альянс без їх належного документального підтвердження. На обґрунтування цього посилався як на податкову інформацію щодо відсутності об`єктів оподаткування по операціях з придбання/продажу товарів (послуг) та необхідних ресурсів, отриману за результатами податкового контролю контрагентів, так і на наявність ознак фіктивності господарської діяльності контрагентів.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14 листопада 2012 року №0004632320 та №0004642320.

Уважаючи такі рішення протиправними, платник податків звернувся з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, за результатами оцінки наданих сторонами доказів, судом встановлено підтвердження позивачем належним чином складеними первинними документами реальне виконання господарських операцій, які мали місце у періоді, що перевірявся між позивачем та його контрагентами: ТОВ ТД-Варіо М , ТОВ Нудвін , ТОВ ТПК Техномашпостач .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат у період до 01 квітня 2011 року регулювалися Законом України Про оподаткування прибутку підприємств від 22травня 1997 року №334/97-ВР (далі Закон України №334/97-ВР).

Відповідно до пункта 5.1 статті 5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пункта 1.31 статті 1 Закону України №334/97-ВР під продажем результатів робіт (послуг) розуміються будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об`єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2статті 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України №334/97-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За правилами абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України №334/97-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З 01 квітня 2011 року спірні правовідносини з приводу формування позивачем валових витрат почали регулюватися положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України), підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 якого (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункта 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункта 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункта 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункта 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункта 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон України №996-ХІV) господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

У справі, яка розглядається, встановлено, що 13 січня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ Нудвін (постачальник) укладено договір поставки №13/01/11 та специфікацію до нього. Відповідно до договору ТОВ Нудвін передає у власність, а позивач приймає і оплачує на умовах і по ціні даного договору товари в асортименті (електрообладнання).

04 травня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ ТПК Техномашпостач (продавець) укладено договір купівлі-продажу №04-05-2011, за умовами якого ТОВ ТПК Техномашпостач передає у власність, а позивач приймає і оплачує на умовах і по ціні даного договору продукцію(електрообладнання).

28 жовтня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ ТД-Варіо М (продавець) укладено договір купівлі-продажу №177/11 та специфікацію до нього. Відповідно до вказаного договору ТОВ ТД-Варіо М передає у власність, а позивач приймає і оплачує на умовах і по ціні угоди електротехнічну продукцію.

На підтвердження фактичного виконання цих договорів, позивачем надано належним чином оформлені первинні документи, а саме: договори, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення та банківські виписки. Отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі його активів.

Відповідач у акті перевірки посилається на фіктивність ТОВ ТПК Техномашпостач як суб`єкта господарювання і свої доводи підтверджує тим, що СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), зокрема ТОВ ТПК Техномашпостач .

Також, контролюючий орган зазначає, що відповідно до протоколу допиту свідка від 09 листопада 2011 року, допитаний засновник та директор ТОВ Декос Альянс , повідомив, що це товариство не реєстрував, своєї згоди на призначення на посаду директора та головного бухгалтера даного товариства не надавав, будь-яких статутних документів щодо реєстрації товариства не підписував, банківські рахунки не відкривав, фінансово - господарські документи не підписував, податкову звітність до контролюючих органів не здавав і нікому не доручав.

На виконання постанови Верховного Суду від 23 квітня 2019 року, судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Печерського районного суду від 03 жовтня 2013 року по справі №757/20619/13-к засновника ТОВ Декос Альянс звільнено від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) на підставі статті 49 Кримінального кодексу України - у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито.

На виконання ухвали суду апеляційної інстанції відповідачем надано копію постанови Вишгородського районного суду Київської області від 01 червня 2011 року по справі №1-п-58/11, якою директора ТОВ Нудвін звільнено від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків) у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито.

Зі змісту наведеної постанови убачається, що директор ТОВ Нудвіл задекларував податковий кредит по податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ Оптдевайс , які останнє не складало та не підписувало. Будь-яких обставин щодо господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ Нудвіл в рамках названої кримінальної справи не встановлено.

Крім того, відповідачем не виконано вимоги ухвали апеляційного суду та не надано належним чином засвідчені копії висновка №74 від 30 березня 2011 року старшого експерта сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Броварського МВ майора міліції Лавріненко Л.М. щодо відповідності підписів посадових осіб на податковій звітності ТОВ ТПК Техномашпостач , а також податкової звітності ТОВ ТД-ВАРІО-М , якою підтверджено відсутність у цього товариства основних засобів, виробничого обладнання, транспортного засобу та торговельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів у 2011 році.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про ненадання відповідачем доказів на підтвердження законності та обґрунтованості податкових повідомлень- рішень в частині збільшення сум грошового зобов`язання Приватному будівельному підприємству Енергосталь з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ ТД-Варіо М , ТОВ Нудвід , ТОВ ТПК Техномашпостач .

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 33, 34, 242-244, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді А.М. Горяйнов

О.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складений 03 лютого 2020 року.)