Рішення

від 22.01.2020 по справі 912/3490/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 рокуСправа № 912/3490/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С., за участю секретаря судового засідання Олійник В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Олександрійської міської ради Кіровоградської області

до відповідача Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання"

про стягнення 68 281,99 грн.

Представники:

від позивача - Шихахмедов З.Ш., довіреність № 7/12/23/1 від 03.01.20 (до перерви);

від відповідача - участі не брали.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Олександрійської міської ради Кіровоградської області до Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" (надалі - ПП "Підйомно-транспортне обладнання") про стягнення 68 281,99 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем норм чинного законодавства в частині розрахунку за користування земельною ділянкою у вигляді орендної плати.

Так позивач зазначає, що ПП "Підйомно-транспортне обладнання" є власником об`єкта нерухомого майна, а саме: виробничої бази, загальною площею 3523,6 кв.м, що розташований за адресою: м. Олександрія, вул. Єфремова, буд. 1а, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.11.2019 № 189362043, на підставі договору купівлі-продажу від 29.05.2018, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Кіровоградської області Стенюхіною І.В.

Посилаючись на норми статей 2, 12, 116, 125 Земельного кодексу України, розділ "Спори, що виникають із земельних правовідносин" висновку Верховного Суду України від 01.02.2012, абзац 2 п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", позивач зазначає, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією нерухомістю (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 12.04.2017 по справі № 922/207/15).

Позивач стверджує, що відповідачем не здійснено оформлення та реєстрацію речового права на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, що належить відповідачу на приватній власності.

Олександрійська міська рада Кіровогшоадської області вважає, що відповідач фактично використовує земельну ділянку кадастровий номер 3510300000:02:070:0003, за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Єфремова, 1а без належного оформлення, без оформлення передбаченого чинним законодавством договору оренди земельної ділянки, та, відмовляючись у досудовому порядку укласти відповідний договір оренди земельної ділянки, не сплачує передбачену чинним законодавством плату за користування земельною ділянкою, внаслідок чого порушує права власника в особі Олександрійської міської ради щодо отримання орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою.

Посилаючись на норми статті 1212 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 68 281,99 грн, які є безпідставно збереженими коштами у розмірі орендної плати.

При розрахунку суми коштів, які просить стягнути позивач, останній використовує нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 535/0/192-18 від 02.07.2018 та № 5562/0/192-19 від 24.09.2019, сформовані Відділом в Олександрівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області 02.07.2018 та відповідно 24.09.2019 (а.с. 18,19).

Ухвалою від 29.11.2019 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/3490/19, справу постановив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд призначив на 23.12.2019, надав сторонам строк для подання заяв по суті.

23.12.2019 на електронну пошту господарського суду надійшов лист, у якому міститься вкладення "Клопотання", яке відскановано із листа нібито за підписом директора ПП "Підйомно-транспортне обладнання". Документ, що надійшов не містить кваліфікований електронний підпис, про що зазначено відповідальним працівником за отримання електронної пошти суду.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги". Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Відповідно до п.п. 12, 23 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги":

електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис;

кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа;

Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Отже, за відсутності кваліфікованого електронного підпису документ, що надійшов на електронну адресу суду не вважається підписаним, а тому господарським судом не розглядається.

У судовому засіданні 23.12.2019 був присутній представник позивача, відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 30).

У судовому засіданні, враховуючи, що строк для подання відповідачем відзиву на позов не закінчився, з метою дотримання рівності прав сторін господарським судом у відповідності до ч. 4 ст. 433 ГПК України оголошено перерву до 22.01.2020.

У строк, визначений судом в ухвалі про відкриття провадження від 29.11.2019, відповідачем подано відзив на позовну заяву. Відповідач заперечує позов, оскільки розрахунок безпідставно отриманого майна здійснено позивачем на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, правильність якої (оцінки) відповідач піддає сумніву.

Так, відповідач вважає, що нормативна грошова оцінка кожної окремої ділянки визначається в залежності від низки коефіцієнтів, що характеризують певну земельну ділянку. У витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку міститься інформація про застосування того чи іншого коефіцієнту до відповідної земельної ділянки, які формують нормативно грошову оцінку такої земельної ділянки.

Із вищевказаного слідує, як стверджує відповідач, що при формуванні Витягів не було визначено коефіцієнту Км3, тобто фактично його було прирівняно до 1 (без врахування будь-яких локальних факторів), що по своїй суті суперечить п. 10 Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, який затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 489 від 25.11.2016 (Порядок), оскільки з врахуванням локальних факторів такий коефіцієнт повинен бути меншим 0,9 з урахуванням локальних факторів наведених в Додатку 7 Порядку, земельна ділянка:

- не забезпечена водовідведення - 0,9 -0.95,

- не забезпечена централізованим водопостачанням - 0,90-0,95,

- не забезпечена централізованим газопостачанням - 0,90-0,95,

- центральним опаленням - 0,90-0,95,

- не має залізничних під`їзних шляхів - 0,90-0,95,

що примикає до вулиці без твердого покриття 0,90-0,95.

Таким чином, вважає відповідач, добуток локальних коефіцієнтів, що наведені вище має становити 0,5 що фактично і обмежено Пунктом 10 Порядку, тобто добуток пофакторних оцінок не має бути нижче 0,50.

Розраховуючи нормативно-грошову вартість земельної ділянки, яка буде становити виходячи з розрахунку = 111,86*Кф-1,2 * Км2-0,9 *Км3 -0,5(який у витягах прирівняний до 1 шляхом його не визначення) * площа 7418,00 м2 * Кі -1,897 = 850 007,38 грн, що є меншою більш як в два рази, що зазначена у витягах з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідач також зазначає у відзиві, що рішенням Олександрійської міської ради від 25.05.2012 №615 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Олександрії" затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м.Олександрії, виготовлену ДП "Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", встановлено середню (базову) вартість одного квадратного метра земель м.Олександрії у розмірі 111,86 грн/кв.м. В додатку 3 до вказаного рішення №615 визначені коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф).

Заперечення, щодо правильності застосування локальних коефіцієнтів визначених у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, ґрунтуються на визначенні дійсного розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням правильного значення сукупного коефіцієнта Км3, тобто нормативно грошова оцінка земельної ділянки визначена з застосуванням коефіцієнта Км3 є значно меншою, порівняно з нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, яка визначена у Витягах № 555620/0/192-19 від 24.09.2019 та №535/0/192-18 від 02.07.2018.

Таким чином, відповідач стверджує, що всупереч нормам чинного законодавства органи Держгеокадастру видали Витяги, в яких протизаконно не застосовано коефіцієнт Км3 при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в свою чергу призвело до необґрунтованого збільшення розміру безпідставно отриманого майна, яке Олександрійська міська рада заявила до стягнення (а.с. 41-51).

Разом з відзивом на позов, від відповідача також надійшло клопотання про призначення судової експертизи. Так, відповідач просить призначити судову експертизу з питань землеустрою, проведення експертизи доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення якої поставити наступні запитання:

- Чи відповідає невизначення (та незастосування) коефіцієнту Км3 у витягах № 555620/0/192-19 від 24.09.2019 та № 535/0/192-18 від 02.07.2018 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, комунальної власності (кадастровий номер 3510300000:02:070:0003, площею 0,7418 га, місцезнаходження м. Олександрія, вул. Єфремова, 1а) вимогам нормативно-правових актів з нормативної грошової оцінки земель, методології, методам, оціночним процедурам та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування? У зв"язку з призначенням експертизи відповідач просить зупинити провадження у справі на час проведення експертизи (а.с.47-49).

13.01.2020 від позивача надійшло заперечення на клопотання про призначення судової експертизи (а.с. 53-56).

21.01.2020 до суду надійшло заперечення відповідача, у яких ПП "Підйомно-транспортне обладнання" просить виключити надані позивачем витяги № 555620/0/192-19 від 24.09.2019 та № 535/0/192-18 від 02.07.2018 з матеріалів справи, в іншому випаду відповідач наполягає на проведенні судової експертизи. Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Олександрійської міської ради, оскільки позивач не обґрунтував розрахунок належними та допустимими доказами, що встановлюють розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідно до Закону України "Про оцінку земель" є підставою для розрахунку орендної плати і на підставі її розміру позивач розраховує безпідставний приріст майна у відповідача та заявляє його до стягнення .

У судовому засіданні 22.01.2020 продовжено розгляд справи по суті.

Присутній представник позивача підтримав подані ним у справі заяви по суті в повному обсязі, підтримав свої заперечення щодо задоволення клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи із зазначених в них підстав.

Господарський суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення судової у справі експертизи та зупинення провадження у справі, як таке, що не відповідає нормам процесуального закону, враховуючи наступне.

Так за змістом клопотання відповідача про призначення судової експертизи, обгрунтуванням для її призначення відповідач, зазначає, зокрема, наявність у нього сумнівів щодо відповідності вимогам чинного законодавства наданих позивачем у справі Витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку, сформовані відділом в Олександрійському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області 02.07.2018 та 24.09.2019, оскільки як вважає відповідач, є необхідним перевірка необхідності визначення та застосування коефіцієнтів Км3 у Витягах з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Також у заявленому клопотанні відповідач огрунтовуючи заявлене клопотання про призначення судової експертизи вказує на те, що оргини Держгеокадастру, що видали Витяги, противозаконно не застосували коефіцієнт Кмз.

Однак, господарський суд вважає, що відповідачем не враховано, що встановлення протизаконності дій органів Держгеокадастру не є предметом спору у даній справі, а отже виходить за межи дослідження обставин справи.

Сумніви сторони щодо наявних у справі доказів, а також твердження про нікчемність останіх не є підствою для призначення у справі судової експертизи.

Можливість виключення наданих позивачем доказів - Витягів, із числа належних у справі доказів, саме про що клопоче відповідач у справі, у відповідності до змісту ч. 11 ст. 80 ГПК України зумовлена наявністью сумніву щодо достовірності такого доказу або його підроблення.

Враховуючи наведене вище, клопотання відповідача господарський суд вважає безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Більш того, виходячи з положень змісту ст. ч. 3 ст. 195 ГПК України, відповідно до змісту якої провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 тапунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу, заявлення клопотання про призначення у справі судової експертизи та у зв"язку з цим зупинення провадження у справі на стадії судового розгляду справи, що розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, нормами процесуального закону не передбачено.

Правові підстави для задоволення клопотання відповідач про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі відсутні.

Заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступні обставини справи.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.11.2019 № 189362043 (далі - Інформаційна довідка), на підставі договору купівлі-продажу від 29.05.2018, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Кіровоградської області Стенюхіною І.В., Приватне підприємство "Підйомно-транспортне обладнання" (відповідач у справі) є власником об`єкта нерухомого майна, а саме: виробнича база, загальною площею 3523,6 кв.м, що розташований за адресою: м. Олександрія, вул. Єфремова, буд. 1а (а.с.15-16).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-УІ, який набрав чинності з 1 січня 2013 року визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" та з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Зі змісту Інформаційної довідки також вбачається, що земельна ділянка загальною площею 0,7418 га, кадастровий номер: 3510300000:02:070:0003, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, на якій розташований вказаний об`єкт нерухомості, належить до земель комунальної власності територіальної громади м. Олександрії в особі Олександрійської міської ради.

Позивач стверджує, що з моменту набуття відповідачем права власності і по даний час Приватне підприємство "Підйомно-транспортне обладнання", який є власником об`єкту нерухомого майна (виробнича база) за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Єфремова, буд. 1а, використовує земельну ділянку площею 0,7418 га, кадастровий номер:3510300000:02:070:0003, що належить до земель комунальної власності територіальної громади м. Олександрії в особі Олександрійської міської ради.

Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно статті 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалеоісно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як вбачається із положень статті 120 ЗК України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас, статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією нерухомістю.

Позивач стверджує в позові, що відповідач набувши право власності на об`єкт нерухомого майна (виробнича база) за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Єфремова, буд. 1а, належним чином не оформив право користування земельною ділянкою на якій перебувають зазначені будівлі та споруди, та не уклав з Олександрійською міською радою відповідного договору оренди.

Даної обставини відповідач у справі не заперечив.

Статтею 206 ЗК України та статтею 288 Податкового кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. З огляду на те, що Відповідач не вчинив дій, спрямованих на оформлення права власності або права на постійне землекористування вказаною ділянкою, а тому, не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Отже, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для Відповідача як землекористувача є орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 ПК).

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 28.08.2018 Олександрійська міська рада звернулась до відповідача з листом за № 504/10/06/2 щодо оформлення права користування земельною ділянкою площею 0,7418 га, кадастровий номер: 3510300000:02:070:0003, у зв`язку з тим, що відповідач 29.05.18 набув право власності на виробничу базу по вул. Єфремова, буд. 1а, яка розташована на вище вказаній земельній ділянці, яка належить до земель комунальної власності територіальної громади м. Олександрії. Як стверджує позивач, відповіді на вказаний вище лист Олександрійська міська рада не отримала, що на думку позивача, фактично свідчить про ухилення відповідача від оформлення права користування земельною ділянкою (а.с.17).

Таким чином, з моменту набуття права власності відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки ділянкою площею 0,7418 га, кадастровий номер - 3510300000:02:070:0003, за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Єфремова, 1а, користується вказаною земельною ділянкою без передбаченого чинним законодавством договору оренди земельної ділянки, та, відмовляючись у досудовому порядку укласти відповідний договір оренди земельної ділянки, не сплачує передбачену чинним законодавством плату за користування земельною ділянкою, внаслідок чого порушує права власника в особі Олександрійської міської ради щодо отримання орендної плати за користування Відповідачем земельною ділянкою.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов 'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.18 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

З аналізу змісту норм ст. ст. 1212-1214 ЦК України, абз.4 ч. 1 ст. 144, абз. 5 ч. 1 ст.174 ГК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З наявних у справі матеріалів, обставин справи, а також спірних правовідносин, які виникли між сторонами вбачається, що в даному разі наявні усі три наведені вище ознаки.

Господарський суд вважає також слушними наступні доводи позивача.

Відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно - кошти, котрі у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою площею 0,7418га, кадастровий номер - 3510300000:02:070:0003, за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Єфремова, 1а. Збереження (заощадження) цього майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття права власності на виробничі будівлі і споруди (виробничу базу), розташовані за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Єфремова, 1а.

Це є проявом правової природи нерухомого майна. Набуті відповідачем будівлі та споруди будучи згідно ст. 181 ЦК України нерухомим майном (об`єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) є органічно і нерозривно пов`язаною з цією земельною ділянкою. Тому передача відповідачеві права власності на будівлі та споруди автоматично призвела до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці будівлі та споруди.

Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

Крім того, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно 206 ЗК України, п.п.14.1.136п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь Позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання Відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

Також відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Як зазначалося вище, земельна ділянка площею 0,7418 га, кадастровий номер - 3510300000:02:070:0003, на якій розташований належний відповідачу об`єкт нерухомості належить до земель комунальної власності територіальної громади м. Олександрії в особі Олександрійської міської ради. Згідно ст. 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п.14.1. ст.14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Олександрії в особі Олександрійської міської ради.

Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем - Олександрійською міською радою Кіровоградської області.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати Відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною, в тому числі, в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Господарський суд погоджується також з доводами позивача в тій частині, що очевидно, що такий стан речей не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності, розумності, закріпленим п. 6 ч. І ст.З ЦК України.

Згідно норм ст. ст. 1212-1214 ЦК України, навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Податковим кодексом України визначено, що оренда плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (стаття 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України),

Розмір доходу відповідача у період з 30.05.2018 по 30.09.2019 розраховано Олександрійською міською радою як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, виходячи з наступного:

1) Нормативної грошової оцінки земельної ділянки:

Відповідно до статті 23 Закону України "Про оцінку земель", технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ст. 289 ПК України "Індексація нормативної грошової оцінки земель" визначено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Як зазначає позивач, згідно інформації з офіційного інтернет-сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Ь р://1ап