Постанова

від 22.06.2020 по справі 912/3490/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2020 року м.Дніпро Справа № 912/3490/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів : Коваль Л.А., Кузнецова В.О.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.01.2020 (Суддя Вавренюк Л.С.)

у справі №912/3490/19

за позовом Олександрійської міської ради Кіровоградської області

до відповідача Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання"

про стягнення 68 281,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Олександрійської міської ради Кіровоградської області до Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" про стягнення 68 281,99 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем норм чинного законодавства щодо укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташований об'єкт нерухомості, що належить ПП "Підйомно-транспортне обладнання" на праві власності.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 22.01.2020 позовні вимоги задоволено та стягнуто з Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" на користь Олександрійської міської ради Кіровоградської області безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 68 281,99 грн.

Приймаючи дане рішення господарський суд зазначив, що з моменту набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, у останнього виник обов'язок укласти договір оренди земельної ділянки, на якій розташоване таке майно. Враховуючи, що відповідач користується земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів, місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 68 281,99 грн. за період з 30.05.2018 по 30.09.2019 (у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням індексу інфляції та цільового призначення земельної ділянки).

Не погодившись з вказаним рішенням Приватним підприємством "Підйомно-транспортне обладнання" подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.01.2020, згідно якої просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що нормативна грошова оцінки кожної окремої ділянки визначається в залежності від низки коефіцієнтів, що характеризують певну земельну ділянку. У витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку міститься інформація про застосування того чи іншого коефіцієнту до відповідної земельної ділянки. При цьому при формуванні витягів наданих в матеріали справи та на підставі яких здійснено розрахунок заявленої до стягнення суми, не було визначено коефіцієнт Км3, а фактично прирівняно його до 1 (без врахування будь-яких локальних факторів), що по своїй суті суперечить п.10 Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів .

До апеляційної скарги апелянтом додано клопотання про призначення судової експертизи з питань землеустрою, оскільки виникла необхідність у перевірці необхідності визначення та застосування коефіцієнтів Км3 у витягах з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тобто необхідні спеціальні знання без яких неможливо встановити правильність застосування коефіцієнтів, визначених у витягах про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №555620/0/192-19 від 24.09.2019 та №535/0/192-18 від 02.07.2018.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2020 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.01.2020 у справі №912/3490/19 залишено без руху, надано скаржнику 10 денний строк з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги та подати до апеляційного суду належні докази надіслання іншим учасникам справи копії апеляційної скарги та доданих до неї документів.

На виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2020 у справі №912/3490/19 апелянтом до матеріалів справи надано докази надіслання іншим учасникам справи копії апеляційної скарги та доданих до неї документів

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.01.2020 у справі №912/3490/19 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Олександрійською міською радою подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого остання заперечує проти задоволення апеляційної скарги та зазначає, що доводи відповідача є безпідставними, оскільки спірна сума орендної плати обрахована позивачем відповідно до нормативної грошової оцінки земельної ділянки за адресою: Кіровоградська область, м.Олександрія, вул. Єфремова, 1-а, площею 0,7418 га, кадастровий номер 3510300000:02:070:0003, та яка вказана у витягах з технічної документації №5562/0/192-19 від 24.09.2019, №535/0/192-18 від 02.07.2018. Також позивач зазначає, що Відділ у Олександрійському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, діючи в межах повноважень та керуючись у своїй роботі нормами законодавства не проводить розрахунок нормативної грошової оцінки земельних ділянок на території міста, а лише здійснює видачу витягів з технічної документації, який автоматично формується за допомогою програмного забезпечення державного земельного кадастру у режимі реального часу особами, уповноваженими на надання таких витягів, відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр . Окрім того, з моменту набуття права власності на майно і до теперішнього часу, відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки та відмовляючись у досудовому порядку укласти відповідний договір оренди земельної ділянки не сплачує передбачену чинним законодавством плату за користування земельною ділянкою, внаслідок чого порушує права власника в особі Олександрійської міської ради.

До відзиву на апеляційну скаргу позивачем подано заперечення на клопотання про призначення судової експертизи, згідно яких останній вважає зазначене клопотання необґрунтованим та безпідставним, оскільки витяг є технічним розрахунком, який заповнюється на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування та наявної технічної документації на земельну ділянку. Отже доводи відповідача щодо протиправного завищення значення коефіцієнтів Км3 у витягах нормативної грошової оцінки земельної ділянки не знаходять свого підтвердження та є безпідставними.

Від відповідача надійшла відповідь на відзив, згідно якого останній вважає, що позивачем не спростовано доводи апеляційної скарги щодо порушення порядку формування витягів з НГО в частині локальних коефіцієнтів Км3, що ставить під сумнів розрахунок заявленої до стягнення суми, а надані в справу докази суперечать Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів та Методиці нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів.

Окрім того відповідачем подано клопотання про проведення судового засідання у даній справі з викликом сторін для надання пояснень.

Апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже з огляду на суму позовних вимог справа є малозначною та підлягає до розгляду тільки у порядку спрощеного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч.ч.5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Разом з тим частиною 6 ст. 252 ГПК України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, враховуючи розмір заявленої до стягнення суми, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наявність необхідних доказів в матеріалах справи та характер спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що обставини не вимагають проведення судового засідання з повідомленням учасників справи, з огляду на що клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

Окрім того суд зазначає, що учасники справи не позбавлені права подавати свої пояснення щодо обставин справи у письмовій формі.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Приватне підприємство "Підйомно-транспортне обладнання" на підставі договору купівлі-продажу від 29.05.2018, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Кіровоградської області Стенюхіною І.В., є власником об'єкта нерухомого майна, виробничої бази, загальною площею 3523,6 кв.м, що розташована за адресою: м. Олександрія, вул. Єфремова, буд. 1а.

28.08.2018 Олександрійська міська рада звернулась до відповідача з листом вих. №504/10/06/2, згідно якого просила, звернутись до Центру надання адміністративних послуг Олександрійської міської ради з заявою про укладення договору оренди земельної ділянки, яка відноситься до земель комунальної власності, площею 0,7418 кв м з кадастровим номером 3510300000:02:070:0003.

Зазначений лист залишено відповідачем без відповіді.

30.09.2019 Олександрійською міською радою було надіслано відповідачу претензію вих. №268/10/06/1 згідно якої було запропоновано останньому в місячний термін сплатити суму безпідставно збережених коштів за період фактичного використання земельної ділянки з 30.05.2018 по 01.10.2019 у розмірі 68 281,99 грн.

Докази надіслання даної претензії наявні в матеріалах справи.

Відповідачем не надано відповіді на дану претензію та не сплачено нараховану позивачем суму, що і стало причиною виникнення спору.

Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України Про місцеве самоврядування в Україні визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 4 Закону України Про оренду землі , орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 14 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (частина 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Отже, виходячи з аналізу вищевказаних норм, використання земельних ділянок в Україні є платним та здійснюється на підставі належним чином оформлених правовстановлюючих документів, зокрема, на підставі укладеного договору оренди.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків та об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Виходячи зі змісту зазначених статей, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що право власності чи право користування на відповідну земельну ділянку було зареєстровано за попереднім власником нерухомості, що дало б можливість стверджувати про перехід права власності чи права користування відповідачу на земельну ділянку, на якій вони розміщені, відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України.

Таким чином, у разі оформлення права власності на нерухоме майно, з урахуванням принципу платності використання землі, закріпленого у Земельному кодексі України та Податковому кодексі України, суб'єкт господарювання має вчиняти дії, спрямовані на оформлення права користування земельною ділянкою під об'єктом нерухомості на умовах оренди (з урахуванням положень статті 123 Земельного кодексу України).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Приватне підприємство "Підйомно-транспортне обладнання" на підставі договору купівлі-продажу від 29.05.2018, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Кіровоградської області Стенюхіною І.В., є власником об'єкта нерухомого майна, виробничої бази, загальною площею 3523,6 кв.м, що розташована за адресою: м. Олександрія, вул. Єфремова, буд. 1а. Земельна ділянка кадастровий номер 3510300000:02:070:0003 площею 0,7418 з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що знаходиться за адресою м. Олександрія, вул. Єфремова, буд. 1а належить до земель комунальної власності Територіальної громади м.Олександрія в особі Олександрійської міської ради (Довідка №189362043 від 19.11.2019).

Таким чином, земельна ділянка, на якій розташовано нерухоме майно та належить відповідачу на праві власності знаходиться у комунальній власності Олександрійської міської ради.

Разом з тим відповідачем не надано доказів, що ним були вчинені дії, спрямовані на набуття права оренди земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, зокрема, доказів звернення для надання земельної ділянки для експлуатації та обслуговування виробничої бази, для оформлення договору оренди землі.

За змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Олександрійською міською радою (власником земельної ділянки) заявлено про стягнення з відповідача (власника об`єкта нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці) безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій розміщені об`єкти нерухомості.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України досить широко визначає підстави виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов'язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат - він зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). На відміну від зобов'язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Господарським судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач, правомірно володіючи нерухомим майном, не оформив правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій це майно знаходиться.

Отже відповідач користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

З огляду на викладене Приватне підприємство "Підйомно-транспортне обладнання" як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Даний висновок узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15 (провадження №3-1348гс16), від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і №922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 10.02.2020р. у справі № 922/981/18, для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи пов`язані із безпідставним збереженням майна розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.

Статтею 289 ПК України визначено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 100 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 100.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Таким чином, за умови незмінності інших технічних показників земельної ділянки, визначення актуального розміру нормативно грошової оцінки земельної ділянки проводиться шляхом її індексації на 1 січня поточного року.

За змістом підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, не може бути меншою за розмір земельного податку - 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

З наданого позивачем розрахунку розміру орендної плати за 2018-2019 роки вбачається, що Олександрійською міською радою застосовано відповідні коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель, встановлені Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відтак, розрахунок розміру орендної плати за користування земельною ділянкою у 2018-2019 році здійснювався виходячи з актуального розміру нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018р. у справі № 920/739/17 зазначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, з наведених норм законодавства не вбачається можливості визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, тому необґрунтованими є будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу (зокрема на підставі базової вартості одного квадратного метра землі із застосуванням відповідних коефіцієнтів), а також доводи про необов`язковість витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель для розрахунку розміру орендної плати.

Вказаний правовий висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019р. у справі № 922/902/18, від 08.08.2019р. у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019р. у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019р. у справі № 922/3607/18).

Як вбачається з матеріалів справи земельна ділянка загальною площею 0,7418 га з кадастровим номером 3510300000:02:070:0003 є сформованою як об'єкт цивільних прав. Датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 17.11.2015.

Рішенням Олександрійської міської ради №1454 від 30.04.2010 було затверджено орендні ставки за користування земельними ділянками на території міста Олександрії відповідно до цільового призначення згідно з додатком. Зокрема за земельні ділянки, передані для виробничих потреб юридичних та фізичних осіб встановлено ставку у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Господарським судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що рішенням Олександрійської міської ради від 25.05.2012 №615 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Олександрії" затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м.Олександрії, виготовлену ДП "Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", встановлено середню (базову) вартість одного квадратного метра земель м.Олександрії у розмірі 111,86 грн/кв.м. Встановлено економіко-планувальне зонування м. Олександрії та значення зональних коефіцієнтів Км2 та грошову оцінку одного квадратного метра земель м.Олександрії різного функціонального використання у розрізі економіко-планувальних зон.

Згідно інформації, викладеної в листі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №22-28-0.22-125/2-19 від 04.01.2019 значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за 2017 рік становить 1,0; значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за 2018 рік становить 1,0.

Відповідно до наданих позивачем в матеріали справи Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №5562/0/192-19 від 24.09.2019, №535/0/192-18 від 02.07.2018, виданих Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області, нормативно грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером площею 0,7418 га з кадастровим номером 3510300000:02:070:0003 за адресою м.Олександрія, вул Єфремова, 1а становить 1700194,14 грн.

Розмір доходу відповідача (розмір безпідставно збережених відповідачем коштів від набутого майна) у період з 30.05.2018 по 30.09.2019 розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та рішення Олександрійської міської ради від 30.04.2010 №1454 "Про визначення ставок орендної плати за користування земельними ділянками на території міста Олександрії", пунктом 1.2 додатку якого встановлено, що за земельні ділянки, передані для виробничих потреб юридичних та фізичних осіб встановлюється ставка у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

На підставі викладеного та встановлених вище обставин, колегія погоджується з висновком господарського суду, що наведений позивачем в позові розрахунок відповідає фактичним обставинам справи, а також нормам діючого законодавства.

Таким чином, враховуючи, що відповідач не надав доказів здійснення ним плати за землю, апеляційний судом вважає правильним висновок місцевого суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 68 281,99 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги колегія зазначає наступне.

Правові засади проведення оцінки земель визначені Законом України Про оцінку земель від 11.12.2003 року № 1378-IV.

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно зі ст. 18 вказаного Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України Про землеустрій .

За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оцінку земель підставою для проведення оцінки земель, у тому числі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Статтею 20 вищевказаного Закону встановлено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно зі ст. 23 зазначеного Закону технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

При цьому, положеннями ст. 23 Закону визначено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином колегія суддів зазначає, що органи місцевого самоврядування приймають рішення про проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затверджують технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок та встановлюють ставки земельного податку, що сплачується на відповідній території на підставі технічної документації про нормативну грошову оцінку змелених ділянок.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є офіційним документом, який складається на основі розрахованих у встановленому порядку показників (коефіцієнтів), які визначені у технічній документації, вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам та який виданий компетентним органом державної влади.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач фактично оскаржує зміст витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, в той час як оформлення такого витягу та його змістове наповнення належить до виключної компетенції органу виконавчої влади з питань земельних відносин.

Чинним законодавством встановлено форму здійснення контролю за достовірністю і правильністю відомостей, що викладені у витязі з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки і такий контроль, у тому числі, здійснюється під час проведення державної експертизи землевпорядної документації.

Проте відповідачем не надано доказів вчинення будь-яких дій для спростування чи оскарження даних землевпорядної документації, щодо застосування чи не застосування при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідних локальних коефіцієнтів, з якими відповідач не погоджується, як не надано і доказів звернення до позивача для оформлення договору оренди земельної ділянки, яка використовується відповідачем без достатніх правових підстав.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності. Таким чином оформлюючи правовстановлюючі документи на земельну ділянку відповідач не позбавлений права перевірити правильність застосування коефіцієнтів та нарахування орендної плати та узгодити таку суму.

Також колегія зазначає, що саме неоформлення належним чином відповідачем права користування земельною ділянкою стало підставою для визначення розміру коштів, утриманих за рахунок територіальної громади м. Олександрії, при цьому відновлення порушених прав ради, шляхом стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як фактичний і добросовісний землекористувач.

Щодо клопотання відповідача про призначення судової експертизи колегія зазначає наступне.

В статті 1 Закону України Про судову експертизу визначено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Частиною першою ст. 99 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Розглянувши матеріали справи, колегія зазначає, що клопотання про призначення у справі судової експертизи не підлягає задоволенню, оскільки як вже було зазначено, відповідач фактично не погоджується зі змістом витягу з технічної документації, проте, законодавством визначено певний порядок спростування чи оскарження висновків, що стосуються відповідності витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який складається, органом владних повноважень у сфері земельних правовідносин, на основі розрахованих у встановленому порядку показників (коефіцієнтів), які визначені у технічній документації, вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам.

Принцип змагальності сторін, закріплений у частині 3 статті 13 та частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як передбачено ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не навів вмотивованих доводів на спростування висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

Отже колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.01.2020 у справі №912/3490/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.01.2020 у справі №912/3490/19 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя В.О.Кузнецов

Суддя Л.А.Коваль