Ухвала від 03.02.2020 по справі 925/1558/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

03 лютого 2020 року м. Черкаси справа № 925/1558/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від першого відповідача: не з`явився;

від другого відповідача: не з`явився;

за участі Зотенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом приватного сільськогосподарського підприємства "Яблуневий сад" (с. Яблунів, Канівський район, Черкаська область) до товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединська аграрна компанія" (м. Шпола, Черкаська область) та до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Свергунової Вікторії Андріївни Харківської області (м. Харків) про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов з вимогою визнати незаконним та скасувати рішення індексний номер: 29095173 від 04.04.2016 прийняте Державним реєстратором- приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Свергуновою Вікторією Андріївною, про державну реєстрацію оренди земельної ділянки з кадастровим номером : 7125785200:04:001:0343 на підставі договору оренди землі серія та номер 10, виданого 09.12.2015 року, між орендарем: Товариством з обмеженою відповідальністю "Лебединська Аграрна компанія" та орендодавцем ОСОБА_1 .

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, позивач та 2-й відповідач направили суду клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників.

Від 2-го відповідача надійшов відзив на позов в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, також вказує, що спір не підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 185, п. 1) ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Згідно з частинами 2, 3 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає положенням ст. 4 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, мають господарський характер (сукупність обставин).

Згідно з частиною першою статті 318 ЦК України суб`єктами права власності є український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього кодексу. А відповідно до останньої учасниками цивільних відносин визнаються: фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави й інші суб`єкти публічного права.

Статтями 319 та 320 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, у тому числі для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до частин першої та другої статті 325 цього ж Кодексу суб`єктами права приватної власності є фізичні і юридичні особи. Вони можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Частиною 2 статті 2 Земельного кодексу України встановлено, що суб`єктами земельних відносин є: громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам ( частина друга статті 93 ЗК України).

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 7125785200:04:005:0558 за договором оренди № 125 від 10.10.2006 із фізичною особою ОСОБА_1 і строк дії даного договору закінчується 11.10.2021 року.

Позивачем з`ясовано, що цій земельній ділянці було присвоєно новий кадастровий номер 7125785200:04:001:0343 і в даний час орендарем цієї земельної ділянки вже є ТОВ "Лебединська аграрна компанія" за договором оренди від 09.12.2015.

Згідно Інформації з ДР речових прав на нерухоме майно (а.с. 46) за орендарем ТОВ "Лебединська аграрна компанія" зареєстровано право оренди за договором від 09.12.2015 із орендодавцем ОСОБА_1 . Строк дії договору до 09.12.2030.

Позивач вказує, що його право оренди на цю ж земельну ділянку і з цим же орендодавцем ОСОБА_1 не закінчилося, а передача в оренду вказаної земельної ділянки іншій особі порушує його права користування як орендаря.

Отже має місце ситуація, що одна і та ж земельна ділянка одночасно перебуває в оренді у різних юридичних осіб за самостійними договорами із одним орендодавцем - ОСОБА_1 .

Незважаючи на те, що визначений позивачем склад учасників справи відповідає спорам, що розглядаються за правилами господарського судочинства, суд вважає, що даний спір не може бути розглянутий за правилами ГПК України, бо безпосередньо стосується прав та інтересів фізичної особи ОСОБА_1 , яку до складу учасників справи позивач не включив.

При цьому суд виходить з наступного:

У відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні аналогічного спору у справі № 675/33/19 (постанова Великої Палати ВС від 27.11.2019) за позовом між юридичними особами (треті особи-фізичні особи-власники земельних ділянок) про скасування рішення про державну реєстрацію прав оренди земельної ділянки, було встановлено, що позивач просив скасувати як незаконні рішення відповідачів про державну реєстрацію прав оренди із моменту їх прийняття стосовно земельних ділянок, власниками яких є треті особи (27 фізичних осіб). На обґрунтування вказаних вимог позивач зазначив, що він має переважне право на оренду земельних ділянок, однак відповідачі здійснили повторну реєстрацію цих земельних ділянок, не дослідивши при цьому речові права позивача, тому фактично відбулася подвійна реєстрація прав оренди на земельні ділянки.

Згідно правової позиції Верховного Суду, визначаючи юрисдикцію спору необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі. Спір у цій справі виник внаслідок незаконної, на думку позивача, реєстрації відповідачами права оренди з іншим орендарем, у той час як правовідносини на підставі договорів оренди між позивачем та фізичними особами, які у цій справі є третіми особами, на той час не припинилися. Отже, спір виник з приводу порушення права позивача як орендаря внаслідок укладення договорів оренди щодо цих же земельних ділянок тими ж орендодавцями з іншим орендарем і пов`язаний з діями фізичних осіб - власників земельних ділянок, які є орендодавцями за договорами оренди з різними орендарями, одним з яких є позивач. Вказаний спір має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Тобто оспореним реєстраційним діям передує невирішений спір між учасниками орендних правовідносин про право цивільне, зокрема право на оренду конкретних земельних ділянок. Такий спір стосується захисту цивільного права, зокрема випливає з договірних відносин, є приватноправовим, і за суб`єктним складом підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичних осіб - власників земельних ділянок. Посилання судів попередніх інстанцій на неоспорювання позивачем дій третіх осіб не можуть бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків таких фізичних осіб і спір у позивача виник саме з власниками земельних ділянок, як орендодавцями. З огляду на характер спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої й апеляційної інстанцій зробили помилкові висновки про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.

Отже, вирішення спору у справі № 925/1558/19 безпосередньо вплине на права фізичної особи ОСОБА_1 як орендодавця однієї земельної ділянки на користь двох окремих орендарів, бо лише одні орендні правовідносини для вказаної особи ОСОБА_1 можуть в такому випадку вважатися належними і законними.

Доказів про те, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем і передала в оренду спірну земельну ділянку як суб`єкт підприємницької діяльності - у справі немає. Дану обставину не підтверджує позивач та заперечує другий відповідач у справі за даними відповідного Державного реєстру.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Враховуючи вищевикладені обставини взаємовідносин сторін, норми чинного законодавства та судову практику з даного питання, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а має розглядатися за правилами цивільного судочинства, бо стосується прав фізичної особи ОСОБА_1 як орендодавця земельної ділянки, права на які захищає позивач.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Тобто, повернення судового збору з Державного бюджету без відповідного клопотання платника-сторони не допускається і таке клопотання до суду не надходило.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК).

Керуючись ст. 185, п.1) ч. 1 ст. 231 ГПК України, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом приватного сільськогосподарського підприємства "Яблуневий сад" (ідентифікаційний код 32342775, с. Яблунів, Канівський район, Черкаська область) до товариства з обмеженою відповідальністю " Лебединська аграрна компанія" (ідентифікаційний код 38009235, м. Шпола, Черкаська область) та до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Свергунової Вікторії Андріївни Харківської області (м. Харків) про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.

Ухвалу про закриття провадження у справі може бути оскаржено.

Повний текст ухвали складено 03 лютого 2020

Суддя Н.М. Спаських