Постанова

від 31.01.2020 по справі 820/5816/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2020 року

Київ

справа №820/5816/16

касаційне провадження №К/9901/39574/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2017 (суддя Панченко О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 (головуючий суддя - Бершов Г.Є., судді: Катунов В.В., Ральченко І.М.) у справі № 820/5816/16 за позовом Приватного акціонерного товариства Хлібзавод Салтівський до Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство Хлібзавод Салтівський звернулося з позовом до Офісу великих платників податків ДФС, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.05.2016 № 0000194200.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 16.02.2017 позовні вимоги задовольнив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.06.2017 залишив судове рішення суду першої інстанції без змін.

Офіс великих платників податків ДФС звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частини третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередні інстанцій).

Зокрема, наголошує на відсутності правових підстав для відображення Приватним акціонерним товариством Хлібзавод Салтівський наслідків господарських операцій з Приватним підприємством Агентство маркетингових досліджень у податковому та бухгалтерському обліках.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства Хлібзавод Салтівський з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо правомірності віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість по взаємовідносинам з Приватним підприємством Агентство маркетингових досліджень у жовтні 2014 року по взаємовідносинам за період січень-лютий 2014 року та з податку на прибуток за 2014 рік, за результатами якої складено акт від 31.03.2016 № 28/28-09-42-10/31340536.

У вказаному акті перевірки податковим органом викладено висновки про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 15552,00 грн.

В обґрунтування висновків про допущення позивачем порушень вимог податкового законодавства податковий орган вказував на безпідставне включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з Приватним підприємством Агентство маркетингових досліджень щодо придбання послуг (обробка результатів маркетингових досліджень та надання звіту, визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, визначення об`єму продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі) на підставі договору від 01.01.2014 № 28, які не спричиняють реальних правових наслідків. У підтвердження своєї позиції відповідач вказує на відсутність деяких первинних документів щодо спірних господарських операцій, а саме - звітів маркетингових досліджень.

За наслідками проведення вказаного контрольного заходу Офісом великих платників податків ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.05.2016 № 0000194200, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 19440,00 грн., в тому числі: в сумі 15552,00 грн. основного платежу та в сумі 3888,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження вказаний акт індивідуальної дії залишено без змін.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Приватним акціонерним товариством Хлібзавод Салтівський до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: податкових накладних, актів здачі-приймання виконаних робіт, платіжних доручень тощо.

Крім того, судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо наявності у спірних господарських операціях економічної доцільності та господарської мети, в результаті чого встановлено, що потреба в укладенні правочину з Приватним підприємством Агентство маркетингових досліджень була обумовлена необхідністю вивчення ринку, стимулювання збуту хліба та хлібобулочної продукції, політики цін, організації та управління руху продукції споживача та післяпродажного обслуговування споживача. При цьому, така мета відповідає основному виду діяльності Приватного акціонерного товариства Хлібзавод Салтівський за КВЕД: виробництво хліба та хлібобулочних виробів.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені пред`явленими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності Приватного акціонерного товариства Хлібзавод Салтівський як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб`єкта господарювання, судових рішень, вироків тощо.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність твердження контролюючого органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за здійсненими з Приватним підприємством Агентство маркетингових досліджень господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Офісу великих платників податків ДФС без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 у справі № 820/5816/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк