Рішення

від 03.02.2020 по справі 334/2839/17

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 03.02.2020

Справа № 334/2839/17

Провадження № 2/334/189/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя

в складі : головуючого - судді Гнатюка О.М.,

при секретарі Алейнікової О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідача Трифонова А.В., Арнаутова О.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності,

в с т а н о в и в :

05 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями 26.10.2018 року справу передано в провадження судді Гнатюка О.М. у зв`язку із закінченням повноважень іншого судді.

Ухвалою суду від 26 жовтня 2018р. зазначену цивільну справу прийнято до провадження судді Гнатюка О.М., вирішено питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що працювала методистом вищої категорії обласних та міста Запоріжжя курсів удосконалення керівних кадрів І категорії Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області (скорочено НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області). Наказом по Навчально-методичному центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області від 06.09.2016 року № 165 за невиконання своїх посадових обов`язків, передбачених посадовою інструкцією, вона була притягнута до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани. Протягом дії наказу її позбавлено премії та надбавки за складність і напруженість в роботі. З даним наказом її було ознайомлено 27 вересня 2016 року.

Вважала зазначений наказ незаконним, оскільки жодних порушень посадових обов`язків нею допущено не було; наказ є неконкретизованим, оскільки переліку порушень, за які її притягнули до відповідальності, не містить. Зазначала, що до дисциплінарного стягнення її притягнуто з порушенням вимог статей 147-152 Кодексу законів про працю України , за неповним з`ясуванням обставин, за відсутності провини, без наявності шкоди інтересам установи, а висновки службового розслідування, які стали підставою для оголошення їй догани, не відповідають дійсності. Звертала увагу суду на пропуск встановленого законом строку для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, який за законом продовженню не підлягає.

Вказувала, що для реалізації свого права, передбаченого статтею 225 КЗпП України , вона звернулась до Комісії по трудових спорах, сподіваючись на повний та всебічний розгляд свого питання. Проте у встановлені законом строки її звернення не було розглянуто по суті, а згідно з відповіддю голови КТС від 24 квітня 2017 року, яку вона отримала поштою 27 квітня 2017 року, їй було роз`яснено, що питання застосування та скасування дисциплінарних стягнень не належать до компетенції КТС. Відтак, вважала, що за відсутності прийнятого рішення, яке відповідно до приписів статті 228 КЗпП України вона змогла б оскаржити до суду, нею з поважних причин пропущено встановлений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду.

Просила поновити строк на звернення з цим позовом до суду, оскільки попередньо зверталась до КТС і цей строк пропущений з поважних причин, визнати незаконним та скасувати наказ Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області від 06 вересня 2016 року № 165 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани.

Позивач скористувалась своїм процесуальним правом, врегульованим нормою статті 179 ЦПК України, надавши суду та сторонам по справі відповідь на відзив на позовну заяву, в якій конкретизувала правомірність своїх обґрунтувань та доводів позовних вимог нормами матеріального права.

Представник позивача - адвокат Ткаченко Н.С. вважає заявлені позовні вимоги законними та обґрунтованими, які знайшли своє підтвердження у судовому засіданні дослідженими доказами. Тому у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, та просили їх задовольнити в повному обсязі.

У відповідності до положень статей 178 і 180 ЦПК України відповідач скористувався своїм процесуальним правом та надав суду та учасникам справи свій відзив на позов та заперечення на відповідь на відзив. Представники відповідача позов не визнали. На підтвердження своїх аргументів та обґрунтувань пояснили суду про те, що позивач пропустила процесуальні строки для звернення до суду із цим позовом без поважних причин, а підстави зазначені позивачем є хибним та не можуть бути прийняті судом до уваги як поважність причини пропуску.

Вважають, що відповідачем у повній мірі дотримано положень законодавства про працю при застосуванні та проведені процедури притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Тож будь-яких порушень з боку відповідача його представники не вбачають, та просять суд відмовити ОСОБА_1 у задоволені її позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали цивільної справи, вислухавши пояснення представників сторін та свідків, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, розглянувши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов наступного висновку.

15.12.2017 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10. 2017 року , котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно п.9 п.1 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно до частини першої та п`ятої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до ст.ст. 12 , 13 , 81 ЦПК України , суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом за клопотанням учасників провадження. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справі не є обов`язком суду. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 81 , 83 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Судом встановлено, що наказом № 10/О від 01.11.2011р. ОСОБА_1 було прийнято до Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області на посаду заступника начальника обласних курсів з навчальної роботи підвищення кваліфікації керівних кадрів (том 1 а.с. 5-6).

Наказом МНС України від 07.06.2012р. № 883 підтверджена відповідність раніше присвоєній кваліфікаційній категорії Спеціаліст вищої категорії та присвоєне педагогічне звання Викладач-методист .

Наказом МВС України від 29 травня 2014 року № 523 було затверджено Типове положення про територіальні курсі, навчально-методичні центри цивільного захисту та безпеки життєдіяльності , яке діяло на час звернення позивача до суду із цим позовом ( 23 листопада 2018 року на підставі наказу МВС України від 16 жовтня 2018 року № 835 втратило чинності).

Згідно з п.1.6 Положення територіальні курси, Центри є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в установах Державної казначейської служби України, печатку, та здійснюють діяльність на підставі статутів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 посада методиста відноситься до посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, тобто посада ОСОБА_1 не відноситься до публічної служби та на неї не розповсюджуються положення Закону Про Державку службу . Тобто у спірних правовідносинах реалізується не публічний, а приватний інтерес, тому такий спір, на думку суду, є цивільно-правовим та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства в суді загальної юрисдикції.

В подальшому, в зв`язку з організаційно штатними заходами, наказом від 08.05.2015р. № 66, в межах цієї установи, ОСОБА_1 була переведена на посаду методиста вищої категорії обласних та міста Запоріжжя курсів удосконалення керівних кадрів УКК I категорії, де вона проробила до 24.04.2017р.

Наказом по НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області № 165 від 06 вересня 2016 року (том 1 а.с. 98) ОСОБА_1 було притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани, з яким останню ознайомили 27 вересня 2016р. Не погоджуючись із цим наказом ОСОБА_1 в травні 2017р. звернулась до суду із зазначеним позовом.

Нормою статті 233 КЗпП України визначено строки для звернення до суду за вирішенням трудових спорів. Так, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

28.09.2016р. (том 2 а.с. 95) та повторно 03.10.2016р. (том 1 а.с. 123), тобто у встановлені законом строки, ОСОБА_1 звернулась до КТС відповідача із заявою про оскарження незаконного притягнення її до дисциплінарної відповідальності за наказом № 165 від 06.09.2016р.

Однак за розглядом комісією від 04 жовтня 2016р., у порушення статті 227 КЗпП України, з протоколом КТС позивачку не було ознайомлено, про що свідчить відсутність її підпису на протоколі. Також ОСОБА_1 не було вручено належний протокол рішення комісії у строк, встановлений частиною третьою статті 228 КЗпП України. Звернувшись до КТС 21 квітня 2017р. позивачка намагалась вирішити це питання в черговий раз. Проте згідно відповіді КТС від 24.04.2017 року, яку позивач отримала поштою 27 квітня 2017 року, ОСОБА_1 відмовлено у розгляді заяви не з причини раніше розглянутої її заяви по суті, а з того, що питання застосування та скасування дисциплінарних стягнень не належать до компетенції КТС.

Суд вважає, що зазначені дії відповідача позбавили позивача права на оскарження відповідного документу КТС у передбаченому законом порядку та у встановлені строки.

Крім того позивачем було оскаржено незаконні дії посадових осіб НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області до ДСНС України. За результатами перевірки її звернення наказом по НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області № 191 від 20.10.2016р. (том 2 а.с. 229) було достроково знято дві догани, прийняті за наказами від 01.07.2016р. № 117 та від 11.07.2016р. № 124, та врегульовано вигідну для сторін домовленість (том 2 а.с. 259).

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що пропуск строку звернення позивача із цим позовом до суду відбувся з поважних причин.

Міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, відповідно до статі 9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори від 29.06.2004р. є частиною національного законодавства. Основним міжнародним договором, що стосується цивільного судочинства є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, ч.1 ст.6 " Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод " від 04.11.1950 (ратифікованої Законом України від 17.07.1997, № 475/97-ВР ), гарантує право на судовий захист, а саме кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів встановлені статтями 228 та 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків та вирішити спір по суті.

Остання правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах, прийнятих у справі № 760/18590/14-ц від 21.08.2018 р. та у справі № 761/25946/15-ц від 28.02.2018 р., визначає, що за змістом частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права або охоронюваного законом інтересу особи. Правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права, а відтак і обґрунтованості позовних вимог. Тобто перш ніж застосовувати позовну давність, необхідно з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких той звернувся до суду.

Як вбачається із доводів і аргументів позовної заяви, та наданих до неї доказів, при застосуванні до ОСОБА_1 заходів дисциплінарного стягнення, шляхом оголошення догани, судом вбачаються порушення відповідачем норм трудового права, які надають суду підстави для поновлення пропуску строку для звернення до суду із цим позовом.

Відповідно до положень статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Право на працю є основним конституційним правом громадян України. Згідно зі статтею 43 Конституції України право на працю визначається за кожною людиною і становить собою можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Стаття 55 Конституції України кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 2 КЗпП України державою забезпечується право громадян України на працю, що включає право на вільний вибір професії, роду занять і роботи з оплатою праці не нижче встановленого державною мінімального розміру.

У відповідності до норми статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця (стаття 139 КЗпП України ).

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано дисциплінарне стягнення (частина перша статті 147 КЗпП України ).

Відповідно до частини третьої статті 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Складовими дисциплінарного проступку, що характеризують його об`єктивну та суб`єктивну сторони, є: дії (бездіяльність) працівника; невиконання або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між його діями (бездіяльністю) та невиконанням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність роботодавцем наявності будь-якої з цих складових виключає наявність дисциплінарного проступку (висновок Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 712/6576/17).

При цьому суд касаційної інстанції зауважив, що саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

В силу положень частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі та застосування норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності визначено матеріали розслідування, яке було проведено згідно наказу по НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області № 42 від 06 вересня 2016р. Висновок службового розслідування, складеного за фактом невиконання плану усунення недоліків в організації та провадженні методичної роботи методиста обласних та міста Запоріжжя курсів удосконалення керівних кадрів 1 категорії ОСОБА_1 складено 06 вересня 2016р.

Відповідно до положень статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник зобов`язаний зажадати від працівника письмові пояснення. Тобто законодавець чітко визначив, що всі дії щодо процедури притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, законом роботодавця зобов`язано провести до його застосування.

Проте, як вбачається із наданих сторонами доказів, всі документи, які містять матеріали службового розслідування та якими виступають: акт перевірки (том 1 а.с. 147), висновок службового розслідування (том 1 а.с. 148), наказ № 42 від 06.09.2016р. Про створення комісії зі службового розслідування (том 1 а.с. 146) та оспорюваний наказ № 165 від 06.09.2016р. були прийняті в день застосування до ОСОБА_1 заходів дисциплінарного впливу - 06 вересня 2016р., що в розумінні правил статті 149 КЗпП України є порушенням закону.

Відповідно до приписів частини 8 статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Поданий представниками відповідача під час судового розгляду 28.11.2019р. протокол №7 засідання методичної комісії обласних та міста Запоріжжя курсів УКК І категорії (том 1 а.с.178, том 1 а.с.182-195) суд не приймає до уваги, оскільки відповідачем не ставилось питання про причини неможливості його подання у встановлений процесуальний строк. Крім того матеріали справи, а саме лист т.в.о. начальника Центру Арнаутова О.Г. від 12.10.2018 року №02/1/753 (том 2 а.с. 221) містить інформацію про відсутність цього документу взагалі, з посиланням на інструкцію з діловодства, як такий, що не передбачений номенклатурою та до архіву не передавався.

Причинами для застосування до позивача заходів дисциплінарної відповідальності визнано невиконання ОСОБА_1 плану усунення недоліків, затвердженого наказом по НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області від 11.07.2016р. № 41 Про затвердження плану та систематичне невиконання останньою пунктів 2.1, 2.2, 2.9, 2.12, 2.13, 2.15 та 2.19 її посадової інструкції.

Згідно посадової інструкції методиста обласних та м. Запоріжжя курсів удосконалення кадрів 1 категорії НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області, затвердженої наказом Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області від 09 грудня 2015 року № 192, закріплені наступні посадові обов`язки позивача:

п. 2.1 - організовувати методичну роботу на обласних та м. Запоріжжя курсах удосконалення керівних кадрів 1 категорії та несе персональну відповідальність за її результати;

п. 2.2 - готувати проекти планів методичної роботи і представляти їх на затвердження;

п. 2.7 - розробляти та подавати пропозиції щодо удосконалення навчального процесу на обласних курсах удосконалення керівних кадрів;

п. 2.9 - організовувати та проводити інструктивно-методичні заняття;

п. 2.12 - організовувати роботу з удосконалення фахової освіти та кваліфікації педагогічних працівників обласних та міста Запоріжжя курсів удосконалення керівних кадрів І категорії;

п. 2.13 - формувати базу даних щодо перспективного педагогічного досвіду та інноваційної діяльності педагогічних працівників обласних та м. Запоріжжя курсів УКК І категорії засідань методичної комісії курсів;

п. 2.15 - формувати бібліотечний фонд курсів та електрону базу навчальної, довідкової, наукової, методичної літератури, власних розробок і фахових періодичних видань;

п. 2.19 - виконувати окремі службові доручення у межах своєї компетенції.

З посадовою інструкцією ОСОБА_1 була ознайомлена під особистий підпис 19 лютого 2016 року (том 1 а.с. 94-96).

Згідно з Інструкцією з діловодства Центру первинним документом приймається наказ, як розпорядчий документ, який видає керівник на правах єдиноначальності у межах своєї компетенції, та лише потім розробляються та затверджуються відповідні матеріали, в тому числі і плани.

Дослідивши план усунення недоліків та матеріали справи з цього питання, суд встановив, що позивачем було розроблено 08 липня 2016 року та затверджено наказом по НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області від 11.07.2016р. № 41.

Між тим наданий суду план усунення недоліків містить перелік пунктів, що зобов`язують позивача до їх виконання. Проте визначені у плані вимоги не відповідають положенням Посадової інструкції позивача. Так, пункт 5 плану усунення недоліків від 08.07.2016 року (том 1 а.с. 173-174) суперечить положенням Посадової інструкції позивача, оскільки жоден пункт цієї інструкції не встановлює та не зобов`язує останню здійснювати внутрішній аналітичний контроль та оформлювати інформаційні, аналітичні довідки, результати моніторингових досліджень рівня навченості слухачів (том 1 а.с. 94-95).

Судом досліджено зміст наказів № 117 від 01.07.2016р. (том 1 а.с. 126) та № 124 від 11.07.2016р. (том 1 а.с. 127), які при прийняті оскаржуваного наказу надавали відповідачу визнавати системність невиконання позивачкою своїх обов`язків. Проте за своїм змістом всі накази мають аналогічну предметність. Тобто підставами визначається невиконання ОСОБА_1 плану усунення недоліків, які всі пов`язані з впровадженням документації методичної комісії Центру, яку визначено у методичному посібнику Організація роботи методичної комісії навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Волинської області (з досвіду роботи) , який було розроблено для голови методичної комісії Центру (том 2 а.с. 103-104).

Свідок ОСОБА_3 голова методичної комісії Центру підтвердив, що ні методична комісія Центру, ні будь-яка комісія курсів Центру не розробляла та не використовувала в своїй роботі даний методичний посібник, тому що наказ Центру з впровадження даного матеріалу був відсутній. Також свідок ОСОБА_3 підтвердив, що позивачка ніколи не була членом методичної комісії Центру, для якої був розроблений вищевказаний посібник, а також ніколи не була головою методичної комісії.

Доводи позивача щодо невідповідності положень зазначеного посібника наказу ДСНС України від 21.10.2014 року №1112 Про затвердження Положення про організацію навчального процесу з функціонального навчання найшли своє підтвердження у поясненнях самої позивачки, та свідків, які пояснили суду, що цей посібник носить рекомендаційний характер.

Крім того суд визначає, що в оспорюваному наказі фіксується єдиний локальний документ - це наказ № 41 від 11.07.2016р., який за своїм змістом можна вважати похідним від наказу № 117, оскільки у обох наказах предметом виступають усунення недоліків та визначено строк у одну й ту ж дату - до 29 липня 2016р.

Між тим вимоги плану усунення недоліків позивач виконала раніше визначених відповідачем строків, надавши на затвердження керівництву Центру матеріали (том 1 а.с. 176-235, том 2 а.с. 1- 31, том 4 а.с. 2-214, том 5 а.с. 2-151), в тому числі і розглянуті та схвалені методичною комісією обласних та міста Запоріжжя курсів УКК І категорії відпрацьовані нею методичні матеріали у кількості 34 методичних розробок, що підтверджено належним доказами (том 2 а.с. 47-51). Відсутність належних дій посадових осіб відповідача щодо затвердження розробок свідчить про відсутність вини позивача, оскільки за нормами трудового законодавства, невиконання працівником своїх трудових обов`язків через незалежні від нього причини не може розглядатись як порушення трудової дисципліни.

Суд визнає, що положення Посадової інструкції позивача не містять заходів, які мають місце у плані усунення недоліків, розробленого 08 липня 2016 року, крім пункту 11, який було заплановано на липень 2016 року відповідно до плану роботи, затвердженого 30 червня 2016 року та виконаний позивачем повністю (том 2 а.с. 8-15 та том 4 а.с. 110-205). Про факт виконання позивачем плану усунення недоліків у встановлені відповідачем строки може свідчити наказ по НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області, яким ОСОБА_1 надано щорічну відпустку з 18.07.2016 року по 29.08.2016 року (том 2 а.с. 44-45).

Крім того, суд приймає до уваги доводи позивача про те, що під час перевірки ДСНС України, яка відбулася з 15.08.2016 року по 19.08.2016 року недоліків з питання невиконання плану усунення недоліків не було виявлено (том 3 а.с. 75-81, а.с. 65-74).

Доречно застосувати правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 30 жовтня 2019 року, прийнятою у цивільній справі № 334/2840/17 та визначає, що складення плану на виконання обов`язків, передбачених посадовою інструкцією, не може визнаватися обов`язком виконання усіх заходів, передбачених цим планом. Обов`язковому виконанню підлягають лише заходи, передбачені посадовою інструкцією та наказами підприємства, установи, організації. За невиконання плану заходів, дії роботодавця з притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника носять незаконний характер.

Посилання у наказі щодо невиконання ОСОБА_1 посадових обов`язків за пунктами 2.1, 2.2, 2.9, 2.12, 2.13, 2.15 та 2.19 її посадової інструкції є неконкретними та не встановлені у висновку службового розслідування

З огляду на зазначене суд вважає, що зобов`язання по плану усунення недоліків від 08 липня 2016р., які не передбачені Посадовою інструкцією позивача, не надавали відповідачу правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, тому судом визнаються незаконними.

Відповідно до положень статті 148 КЗпП України дисциплiнарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пiзнiше одного мiсяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звiльнення працiвника вiд роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатнiстю або перебування його у вiдпустцi. Тобто вказаний строк є присічним та продовженню не підлягає, тому його пропуск позбавляє роботодавця застосовувати до працівника заходи дисциплінарного стягнення.

Суд, аналізуючи зміст наданих суду документів, пояснення учасників справи та свідків зробив висновок про відсутність належних та допустимих доказів, які підтверджують наявність в діях (або бездіяльності) вини позивача, порушення останнім будь-яких нормативних або локальних актів під час виконання своїх посадових обов`язків, недоведеність представниками відповідача правомірності застосування до позивача заходів дисциплінарного стягнення, шляхом оголошення останній догани, що надає суду правові підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного, суд вважає заявлені позовні вимоги законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею витрати на сплату судового збір в розмірі 640 гривень 00 копійок.

Керуючись ст. 147 , 148 , 149 , 221 , 232 КЗпП України , ст.ст. 4, 12, 13, 175, 177, 274, 279 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 визнати поважними причини пропуску строку для звернення до суду з позовом про оскарження наказу про накладення дисциплінарного стягнення та поновити їй цей строк.

Позов ОСОБА_1 до Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності в Запорізькій області про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області від 06 вересня 2016 року № 165 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, позбавлення премії та відповідних надбавок.

Стягнути з Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області, код ЄДРПОУ 26317036 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 понесені нею витрати на сплату судового збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного рішення 03 лютого 2020 року.

Суддя О.М. Гнатюк