Постанова

від 26.08.2020 по справі 334/2839/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 26.08.2020 Справа № 334/2839/17

Запорізький апеляційний суд

Єдиний унікальний № 334/2839/17 Головуючий у 1-й інстанції: Гнатюк О.М.

Провадження №22-ц/807/1365/20 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності в Запорізькій області про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона до 24 квітня 2017 року працювала методистом вищої категорії обласних та міста Запоріжжя курсів удосконалення керівних кадрів УКК І категорії. Наказом по Навчально-методичному центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізькій області від 06 вересня 2016 року №165 за невиконання плану усунення недоліків, затверджених наказом Центру від 11 липня 2016 року №41 та систематичне невиконання положень своєї посадової інструкції, вона була притягнута до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани. Вважає вказаний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за пропуском встановленого законом строку, за неповним з`ясуванням обставин, за відсутності її провини та без наявної шкоди інтересам установи, а викладені в наказі доводи не підлягають дійсним обставнам справи, до дисциплінарного стягнення її притягнуто з недотриманням вимог ст. 147-149 КЗпП України.

Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд:

Визнати поважною причину пропуску строку та поновити строк на звернення до суду із позовом ОСОБА_1 до Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області про визнання незаконним та скасування наказу від 06 вересня 2016 року №165 про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Визнати незаконним та скасувати наказ Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області від 06 вересня 2016 року №165 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, позбавлення премії та відповідних надбавок.

Стягнути з Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області понесені витрати на сплату судового збору.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2020 року визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку для звернення до суду з позовом про оскарження наказу про накладення дисциплінарного стягнення та поновлено їй цей строк.

Позов ОСОБА_1 - задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області від 06 вересня 2016 року № 165 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, позбавлення премії та відповідних надбавок.

Стягнуто з Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області на користь ОСОБА_1 понесені витрати на сплату судового збір в розмірі 640 гривень 00 копійок.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції безпідставно було поновлено строк звернення до суду, передбаченого ст. 233 КЗпП України на оскарження наказу № 165 від 06.09.2016 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, оскільки позивачка не надала доказів поважності таких причин, які є об`єктивно непереборними, не залежали від її волевиявлення, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду. Крім того, при постановленні рішення судом першої інстанції поверхнево досліджено фактичні обставини справи, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Судом не надано оцінки показів всіх свідків, допитаних в судовому засіданні. Крім того, зазначають, що в разі поновлення на роботі недобросовісного працівника з державного бюджету будуть виплачені їй кошти в значному розмірі, що підірве основи трудової діяльності в Центрі.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясуваннясудом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, ОСОБА_1 у встановлені законом строки звернулась до КТС із заявою про оскарження незаконного притягнення її до дисциплінарної відповідальності за наказом № 165 від 06 вересня 2016 року, проте згідно відповіді КТС 21 квітня 2017 року, яку позивачка отримала поштою 27 квітня 2017 року, ОСОБА_1 відмовлено у розгляді заяви, що є поважною причиною пропуску строку звернення її до суду, у зв`язку з чим поновив її цей строк. При задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування наказу Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області від 06 вересня 2016 року №165 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, суд виходив з того, що положення посадової інструкції позивачки не містятиь заходів, які мають місце у плані усунення недоліків, розробленого 08 липня 2016 року, крім пункту 11, який було заплановано на липень 2016 року відповідно до плану роботи, затвердженого 30 червня 2016 року та виконаний позивачкою повністю. Про факт виконання позивачекою плану усунення недоліків у встановлені строки свідчить наказх по НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області, яким ОСОБА_1 надано щорічну відпкстку з 18.07.2016 року по 29.08.2016 року. Під час перевірки ДСНС України, яка відбулася з 15.08.2016 року по 19.08.2016 року недоліків з питань невиконання плану усунення недоліків не було виявлено. Посилання у наказі щодо невиконання ОСОБА_1 посадових обов`язків за пунктами 2.1, 2.2, 2.9, 2.12, 2.13. 2.15, 2.19 її посадової інструкції є неконкретними та не встановлені у висновку службового розслідування. Крім того, відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують наявність в діях (або бездіяльності) вини позивачки, порушення останньою будь-яких нормативних або локальних актів під час виконання своїх посадових обов`язків, недоведеність представниками відповідача правомірності застосування до позивачки заходів дисциплінарного стягнення, шляхом оголошення останній догани.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів повністю не може погодитись виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Право на працю є основним конституційним правом громадян України. Згідно зі статтею 43 Конституції України право на працю визначається за кожною людиною і становить собою можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Стаття 55 Конституції України кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 2 КЗпП України державою забезпечується право громадян України на працю, що включає право на вільний вибір професії, роду занять і роботи з оплатою праці не нижче встановленого державною мінімального розміру.

У відповідності до норми статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця (стаття 139 КЗпП України).

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано дисциплінарне стягнення (частина перша статті 147 КЗпП України).

Відповідно до частини третьої статті 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Складовими дисциплінарного проступку, що характеризують його об`єктивну та суб`єктивну сторони, є: дії (бездіяльність) працівника; невиконання або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між його діями (бездіяльністю) та невиконанням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність роботодавцем наявності будь-якої з цих складових виключає наявність дисциплінарного проступку (висновок Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 712/6576/17).При цьому суд касаційної інстанції зауважив, що саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

В силу положень частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі та застосування норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що наказом № 10/0 від 01 листопада 2011 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду заступника начальника обласних курсів з навчальної роботи підвищення кваліфікації керівних кадрів Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області. (т.1 а.с. 5-6).

Наказом МНС України від 07 червня 2012 року № 883 підтверджена відповідність раніше присвоєної ОСОБА_1 кваліфікаційної категорії Спеціаліст вищої категорії та присвоєне педагогічне звання Викладач-методист .

В подальшому, у зв`язку з організаційно-штатними заходами Наказом від 08 травня 2015 року № 66 в межах цієї установи позивачка була переведена на посаду методиста вищої категорії обласних та міста Запоріжжя курсів удосконалення керівних кадрів УКК І категорії, де і працювала до 24 квітня 2017 року. (а.с.5-зворот).

Наказом МВС України від 29 травня 2014 року № 523 затверджено Типові положення про територіальні курси, навчально-методичні центри цивільного захисту та безпеки життєдіяльності . (23 листопада 2018 року на підставі наказу МВС України від 16 жовтня 2018 року №835 втратило чинності).

Згідно з п. 1.6 Положення територіальні курси, Центри є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в установах Державної казначейської служби України, печатку та здійснюють діяльність на підставі статутів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 2013 року № 3 посада методиста відноситься до посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, тобто посада ОСОБА_1 не відноситься до публічної служби та на неї не розповсюджуються положення Закону Про Державку службу .

Згідно посадової інструкції методиста обласних та м. Запоріжжя курсів удосконалення кадрів 1 категорії НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області, затвердженої наказом Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області від 09 грудня 2015 року №192, закріплені наступні посадові обов`язки позивача: п. 2.1 - організовувати методичну роботу на обласних та м. Запоріжжя курсах удосконалення керівних кадрів 1 категорії та несе персональну відповідальність за її результати; п. 2.2 - готувати проекти планів методичної роботи і представляти їх на затвердження: п. 2.9 - організовувати та проводити інструктивно-методичні заняття; п. 2.12 - організовувати роботу з удосконалення фахової освіти та кваліфікації педагогічних працівників обласних та міста Запоріжжя курсів удосконалення керівних кадрів 1 категорії; п. 2.15 - формувати бібліотечний фонд курсів та електрону базу навчальної, довідкової, наукової, методичної літератури, власних розробок і фахових періодичних видань; п. 2.19 - виконувати окремі службові доручення у межах своєї компетенції.

З посадовою інструкцією ОСОБА_1 була ознайомлена під особистий підпис 19 лютого 2016 року. (а.с. 12-13).

Згідно наказу (з основної діяльності) Про затвердження плану від 11 липня 2016 року №41, затверджено план усунення недоліків в організації та провадженні методичної роботи обласних та міста Запоріжжя курсів УКК І категорії НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області. Методисту обласних та міста Запоріжжя курсів УКК І категорії Гелдаш С.В. вжити дієві заходи щодо виконання зазначеног плану. Контроль за виконанням наказу покладено на т.в.о. заступника завідувача обласних та міста Запоріжжя курсів УКК І категорії Прищепну В.В. (т.6 а.с.15).

На виконання зазначеного наказу було складено План усунення недоліків в організації та провадженні методичної роботи обласних та міста Запоріжжя курсів удосконалення керівних кадрів І категорії НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області, затверджені т.в.о. начальника НМЦ ЦЗ тап БЖД Запорізької області ОСОБА_2 11 липня 2016 року, який містить 12 пунктів та які ОСОБА_1 повинна виконати терміном до 29 липня 2016 року. (т.6 а.с. 16-17).

З наказом № 41 від 11 липня 2016 року ОСОБА_1 була ознайомлена в цей же день, про що свідчить її особистий підпис на наказі ( т. 6 а.с. 12 зворот).

Встановлено, що 06 вересня 2016 року в.о. начальника НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької бласті, ОСОБА_3 видано Наказ № 42 про проведення службового розслідування, яким було призначено комісію для проведення службового розслідування фактів, викладених у доповідній записці завідувача обласного методичного кабінету НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області ОСОБА_4 , наказу НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області від 11 липня 2016 року №41 Про затвердження плану .(а.с. 146).

Згідно акту, ОСОБА_1 відмовилась надавати пояснення. (т. 6 а.с. 149).

06 вересня 2016 року комісією по проведенню службового розслідування Центру, яку було призначено наказом в.о. начальника Центру від 06 вересня 2016 року№ 42 Про проведення службового розслідування , було складено висновок службового розслідування за фактом невиконання трудових обов`язків та посадової інструкції, який був затверджений головою комісії та подано на розгляд керівництву.

Комісією станом на 06 вересня 2016 року встановлено факт тривалого невиконання методистом обласних та м. Запоріжжя курсів удосконалення кадрів 1 категорії ОСОБА_1 трудових обов`язків та посадовоїх інструкції. Під час роботи комісії виявлено, що план усунення недоліків в організації та провадженні методичної роботи обласних та м. Запоріжжя курсів удосконалення керівних кадрів 1 категорії НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області, затверджений наказом НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області від 11 липня 2016 року №41 Про затвердження плану не виконаний та підтверджуються повністю інші факти, зазначені у доповідній записці завідувача обласного методичного кабінету НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області ОСОБА_4 . Комісією запропоновано притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, оголосити догану за систематичне невиконання своїх посадових обов`язків та позбавити всіх заохочувальних виплат на час дії стягнення 06 вересня 2016 року. (т. 6 а.с. 20).

Згідно наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 06 вересня 2016 року №165, ОСОБА_1 оголошено догану та встановлено строк до 07 жовтня 2016 року усунути виявлені порушення у роботі з обов`язковим наданням письмового звіт про виконану роботу з підтверджуючими матеріалами. ( т. 1 а.с. 7).

Підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності визначено матеріали розслідування, яке було проведено згідно наказу по НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області № 42 від 06 вересня 2016 року. Висновок службового розслідування, складеного за фактом невиконання плану усунення недоліків в організації та провадженні методичної роботи методиста обласних та міста Запоріжжя курсів удосконалення керівних кадрів 1 категорії ОСОБА_1 складено 06 вересня 2016 року.

Причинами для застосування до ОСОБА_1 заходів дисциплінарної відповідальності визнано невиконання нею плану усунення недоліків, затвердженого наказом по НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області від 11 липня 2016 року № 41 Про затвердження плану та систематичне невиконання останньою пунктів 2.1, 2.2, 2.9, 2.12, 2.13, 2.15 та 2.19 її посадової інструкції.

Згідно посадової інструкції методиста обласних та м. Запоріжжя курсів удосконалення кадрів 1 категорії НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області, затвердженої наказом Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області від 09 грудня 2015 року № 192, закріплені наступні посадові обов`язки ОСОБА_1 :

п. 2.1 - організовувати методичну роботу на обласних та м. Запоріжжя курсах удосконалення керівних кадрів 1 категорії та несе персональну відповідальність за її результати;

п. 2.2 - готувати проекти планів методичної роботи і представляти їх на затвердження;

п. 2.7 - розробляти та подавати пропозиції щодо удосконалення навчального процесу на обласних курсах удосконалення керівних кадрів;

п. 2.9 - організовувати та проводити інструктивно-методичні заняття;

п. 2.12 - організовувати роботу з удосконалення фахової освіти та кваліфікації педагогічних працівників обласних та міста Запоріжжя курсів удосконалення керівних кадрів І категорії;

п. 2.13 - формувати базу даних щодо перспективного педагогічного досвіду та інноваційної діяльності педагогічних працівників обласних та м. Запоріжжя курсів УКК І категорії засідань методичної комісії курсів;

п. 2.15 - формувати бібліотечний фонд курсів та електрону базу навчальної, довідкової, наукової, методичної літератури, власних розробок і фахових періодичних видань;

п. 2.19 - виконувати окремі службові доручення у межах своєї компетенції.

З посадовою інструкцією ОСОБА_1 була ознайомлена під особистий підпис 19 лютого 2016 року (том 1 а.с. 94-96).

Згідно з Інструкцією з діловодства Центру первинним документом приймається наказ, як розпорядчий документ, який видає керівник на правах єдиноначальності у межах своєї компетенції, та лише потім розробляються та затверджуються відповідні матеріали, в тому числі і плани.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було розроблено план усунення недоліків 08 липня 2016 року та затверджено наказом по НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області від 11 липня 2016 № 41.

Вимоги плану усунення недоліків ОСОБА_1 виконала раніше визначених відповідачем строків, надавши на затвердження керівництву Центру звіт про виконану роботу та відповідні матеріали (том 1 а.с. 176-235, том 2 а.с. 1- 31, том 4 а.с. 2-214, том 5 а.с. 2-151), в тому числі і розглянуті та схвалені методичною комісією обласних та міста Запоріжжя курсів УКК І категорії відпрацьовані нею методичні матеріали у кількості 34 методичних розробок, що підтверджено належними доказами, а саме доповідною запискою завідувача ОМК Могілевець Ю.Є. (том 2 а.с. 47-51).

Факт виконання позивачем плану усунення недоліків у встановлені відповідачем строки може свідчити наказ по НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області, яким ОСОБА_1 надано щорічну відпустку з 18 липня 2016 року по 29 серпня 2016 року (том 2 а.с. 44-45).

Крім того, під час перевірки ДСНС України, яка відбулася з 15 серпня 2016 року по 19 серпня 2016 року недоліків з питання невиконання плану усунення недоліків не було виявлено (том 3 а.с. 75-81, а.с. 65-74).

Від заступника завідувача обласних та міста Запоріжжя курсів УКК 1 категорії Прищепної В.В., на яку відповідно до наказу № 41 від 11.07.2016 року покладено контроль за виконання ОСОБА_1 плану усунення недоліків будь яких доповідних щодо невиконання останньою цього плану в термін до 29.07.2016 року не надходило.

Матеріали справи не містять взагалі будь-яких докладних контролюючої особи ОСОБА_5 щодо невиконання ОСОБА_1 плану усунення недоліків, який був затверджений наказом № 41 від 11.07.2016 року.

Відповідно до висновку про проведення службового розслідування встановлено факт тривалого невиконання методистом курсів УКК 1 категорії ОСОБА_1 трудових обов`язків та посадової інструкції та зазначено, що на розгляд надано лише чотири затверджені методичні матеріали, план усунення недоліків затверджений наказом НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області від 11.07.2016 року повністю не виконаний, що також підтвержується доповідною ОСОБА_4 .

Водночас, зазначений висновок є не контретизований та з нього не вбачається, які саме пункти плану не виконані ОСОБА_1 (т. 6 а.с. 20).

Доповідна записка завідувача обласного методичного кабінету НМЦ ЦЗ та БЖД у Запорізькій області ОСОБА_4 , на яку є посилання у висновку про проведення службового розслідування також не конкретизує, які роботи були виконані ОСОБА_1 , а які ні. (т.1 а.с. 145). Контролюючою особою не надавалося жодних зауважень, які саме роботи не були виконані ОСОБА_1 . Фактично, матеріали справи не містять належних та беззаперечних доказів на підтвердження невиконання ОСОБА_1 робіт, затверджених планом, станом на 29 липня 2016 року.

Акт перевірки стану розробки матеріалів ОСОБА_1 затверджений в.о. начальника НМЦ ЦЗ та БЖД Запорізької області від 06.09.2016 року також носить неконтретизований характер, а зазначено, що план усуненення недоліків ОСОБА_1 в повному обсязі невиконаний. ( т. 6 а.с. 18).

Отже, посилання у наказі № 165 від 06.09.2016 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності щодо невиконання ОСОБА_1 посадових обов`язків за пунктами 2.1, 2.2, 2.9, 2.12, 2.13, 2.15 та 2.19 її посадової інструкції є неконкретними та не встановлені у висновку службового розслідування.

Крім того, слід зауважити, що план усунення недоліків містить перелік пунктів, що зобов`язують позивача до їх виконання. Проте визначені у плані вимоги не відповідають положенням Посадової інструкції позивача. Так, пункт 5 плану усунення недоліків від 08 липня 2016 року (том 1 а.с. 173-174) суперечить положенням Посадової інструкції позивача, оскільки жоден пункт цієї інструкції не встановлює та не зобов`язує останню здійснювати внутрішній аналітичний контроль та оформлювати інформаційні, аналітичні довідки, результати моніторингових досліджень рівня навченості слухачів. (том 1 а.с. 94-95).

З огляду на зазначене колегія суддів погоджуються з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять належних та беззаперечних доказів на підтвердження складових дисциплінарного проступку ОСОБА_1 , що характеризують його об`єктивну та суб`єктивну сторони, а саме: дії (бездіяльність) працівника; невиконання або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між його діями (бездіяльністю) та невиконанням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків, а недоведеність роботодавцем наявності будь-якої з цих складових виключає наявність дисциплінарного проступку

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, щодо незаконного притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, позбавлення премії та відповідних надбавок на підставі наказу № 165 від 06.09.2016 року.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо поновлення строку для зверненя до суду з позовом про оскарження наказу про накладення дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 у зв`язку з поважністю причин його пропуску, виходячи з наступного.

Реалізація права на судовий захист невід`ємно пов`язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду з поважних причин, не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Так, згідно до ст. ст. 233, 234 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний умісті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Так, перебіг строку звернення до суду починається у разі: вирішення трудового спору - з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня вручення копії наказу про звільнення (місячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду).

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 766/1343/18 (провадження № 61-48471св18).

Разом з тим, якщо строк звернення до суду, встановлений ст. 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов`язки сторін.

Таким чином, встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.

У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 06 квітня 2016 року у справі № 6-409цс16).

Пункт 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто він втілює "право на суд", яке, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розпочати провадження в суді за цивільним позовом та отримати його вирішення (наприклад, п. 25 рішення у справі "Кутіч проти Хорватії", п. 50 рішення у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", п. 52 рішення у справі "Меньшакова проти України").

Виходячи з аналізу прецедентної практики Європейського суду з прав людини щодо застосування пункту 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в аспекті "права на суд", тлумачення статті 233 КЗпП України, суд робить висновок, що початок перебігу строку звернення особи для захисту порушених законних прав та інтересів у сфері трудових правовідносин слід обчислювати від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про обставини порушення її прав.

Так, у статті 234 КЗпП України не передбачається переліку поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Вочевидь, що як поважні причини пропущення строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Поважними причинами пропущення строку звернення до суду за вирішенням трудового спору визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами щодо неможливості такого звернення. (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08 серпня 2018 року у справі № 757/19004/15-ц).

У справі "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Вирішуючи питання про те, що строк звернення позивачки із позовом до суду встановлених статтею 233 КЗпП України відбувся з поважних причин, суд першої інстанції виходив з того, що спірний наказ № 165 був прийнятий 06 вересня 2016 року, а ознайомлено ОСОБА_6 з цим наказом 27 вересня 2016 року, проте, 28 вересня 2016 року (том 2 а.с. 95) та повторно 03 жовтня 2016 року (том 1 а.с. 123), тобто у встановлені законом строки, ОСОБА_1 звернулась до КТС із заявою про оскарження незаконного притягнення її до дисциплінарної відповідальності за наказом № 165 від 06 вересня 2016 року. За розглядом комісією від 04 жовтня 2016року, в порушення статті 227 КЗпП України, з протоколом КТС ОСОБА_1 не було ознайомлено, про що свідчить відсутність її підпису на протоколі. Також ОСОБА_1 не було вручено належний протокол рішення комісії у строк, встановлений частиною третьою статті 228 КЗпП України. Звернувшись до КТС 21 квітня 2017року позивачка намагалась вирішити це питання в черговий раз, однак згідно відповіді КТС від 24 квітня 2017 року, яку позивач отримала поштою 27 квітня 2017 року, ОСОБА_1 відмовлено у розгляді заяви не з причини раніше розглянутої її заяви по суті, а з того, що питання застосування та скасування дисциплінарних стягнень не належать до компетенції КТС.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом № 165 від 06 вересня 2016 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани 27 вересня 2016 року, про що свідчить її особистий підпис на наказі (т. 1 а.с. 7).

З урахуванням положень ст.ст. 233,234 КЗпП, оскаржити наказ ОСОБА_1 повинна була в тримісячний термін, тобто, до 26 грудня 2016 року, проте до суду вона звернулася лише в травні 2017 року, тобто майже через вісім місяців з дня ознайомлення ОСОБА_1 із зазначеним наказом.

Навіть якщо взяти до уваги висновок суду першої інстанції, як на підставу поважності пропуску строку звернення ОСОБА_1 до КТС 03 жовтня 2016 року, то з протоколу засідання комісії по трудовим спорам № 5 від 04 жовтня 2016 року вбачається, що ОСОБА_1 була присутня на засіданні комісії, яка вирішила, що за відсутності підстав для скасування наказу № 165 від 06.09.2016 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальноті її клопотання залишено без задоволення ( т. а.с.121, 122), тобто ОСОБА_1 знала про рішення комісії по трудовим спорам 04 жовтня 2016 року, проте навіть з цього часу звернулася до суду з позовом майже через сім місяців.

Колегія суддів зауважує, що звернення ОСОБА_1 до комісії по трудовим спорам жодним чином не впливає на передбачений законом строк на звернення особи за судовим захистом, оскільки всі способи захисту своїх трудових прав є самостійними і не залежать один від одного. Звернення ОСОБА_1 до комісії по трудових спорах не зупиняє перебігу строку звернення до районного суду за вирішенням трудового спору, однак судом першої інстанції це не було прийнято до уваги

Як вбачається з матеріалів справи з позовом ОСОБА_1 звернулася до суду лише 05 травня 2017 року, тобто з пропуском тримісячного строку, встановленого статтею 233 КЗпП України.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України ).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої, шостої статті 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.. Доказування не може гркнтуватися на припущеннях.

ОСОБА_1 не надала належних та беззаперечних доказів того, що не мала реальної можливості звернутися з даним позовом у межах строку визначеного законом.

Установивши, що наказ від 06 вересня 2016 року №165 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є незаконним та порушує трудові права позивачки, однак, встановивши, що ОСОБА_1 була ознайомлена з оскаржуваним наказом ще 27 вересня 2016 року, проте звернулася із зазначеним позовом до суду 05 травня 2017 року, тобто майже через вісім місяців з дня ознайомлення з вищезазначненим наказом, належних та беззаперечних доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав, передбаченого частиною першою статті 233 КЗпП України не надала, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежали від її волевиявлення, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду не навела, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.п..2, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення, про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску позивачкою строку звернення до суду із зазначеним позовом.

Отже, суд першої інстанції, у порушення статей 89 , 263 - 265 ЦПК України, не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, належно не встановив усі необхідні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Аргументи апеляційної скарги частково є виправданими.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2020 року у цій справі скасувати.

Прийняти нове судове рішення наступного змісту.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Запорізької області про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності - відмовити у зв`язку з пропуском строку звернення до суду із зазначеним позовом.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повна постанова складена 01 вересня 2020 року.

Головуючий, суддя Подліянова Г.С. Суддя Гончар М.С.Суддя Маловічко С.В.