Рішення

від 11.07.2007 по справі 15/131-07-3060

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/131-07-3060

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "11" липня 2007 р.Справа  № 15/131-07-3060

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді                                               Петрова В.С.

При секретарі                                 Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача -                            Чураченко Д.О.;

від  відповідачів:

1) ЗАТ „Холдинг „Т і С” -        Рибак О.Г.,

2) ЗАТ „Санаторій України”  - не з'явився;

від третьої особи -                     не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України „Укрпрофоздоровниця” до Закритого акціонерного товариства „Холдинг „Т і С” та Закритого акціонерного товариства „Санаторій „Україна” про визнання недійсними договору про спільну діяльність по створенню ЗАТ „Санаторій „Україна”, статуту ЗАТ „Санаторій „Україна” і державної реєстрації ЗАТ „Санаторій „Україна” та зобов'язання виконати певні дії за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача –Одеської міської ради, –

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України „Укрпрофоздоровниця” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства „Лізингова компанія „Хліб України” та Закритого акціонерного товариства „Санаторій „Україна” про визнання недійсними договору про спільну діяльність по створенню ЗАТ „Санаторій „Україна”, статуту ЗАТ „Санаторій „Україна” та державної реєстрації ЗАТ „Санаторій „Україна” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача –Одеської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на наступне.  

19.03.2003 р. було зареєстровано юридичну особу –Дочірнє підприємство "Санаторій "Україна" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця". Відповідно до п. 4.3 статуту Дочірнього підприємства "Санаторій "Україна" власником майна дочірнього підприємства в цілому є позивач, якому вказане майно належить на підставі свідоцтва про право власності № 007216 від 13.05.2000 р. Так, позивач зазначає, що станом на 01.11.2003 р. вказане майно згідно інвентаризації складається з будівель, споруд, передаточних приладів, транспорту та ін.

11.11.2003 р. радою ЗАТ "Укрпрофоздоровииця" прийнято рішення про доцільність створення закритого акціонерного товариства "Санаторій "Україна" шляхом реорганізації дочірнього підприємства. Так, пунктами 2 та 3 зазначеного рішення встановлено, що доля інвестора не може перевищувати 40%, а доля ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” не може бути меншою ніж 60% статутного фонду.

Загальними зборами ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", що відбулися 15.01.2004 р., (протокол № 6, рішення № 6/2) було надано згоду ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” виступити співзасновником ЗАТ „Санаторій „Україна”. Пунктом 4 зазначеного рішення також встановлено, що доля ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” у статутному фонді новоствореного товариства не може бути меншою ніж 60%.

Так, на думку позивача, вищевикладене свідчить про те, що головні керівні органи позивача намагалися прийняти заходи для надбання керівництва новоствореним товариством та запобігти можливість реалізації майна без їх згоди.

12.02.2004 р. між ЗАТ "Лізингова компанія "Хліб України" та ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” укладено договір про спільну діяльність по створенню ЗАТ „Санаторій „Україна”, пунктом 1.5 якого встановлено, що товариство організується з метою об'єднання матеріальних, фінансових, інтелектуальних та інших ресурсів засновників для підвищення конкурентоспроможності товариства, освоєння рекреаційних та курортологічних ресурсів регіону, задоволення потреб підприємств, установ, організацій та населення в послугах і товарах, створення рекреаційної інфраструктури на території України, залучення інвестицій та отримання прибутку в інтересах акціонерів та засновників товариства. Відповідно до п. 2.3 договору статутний фонд створюється за рахунок вкладів засновників в обмін на акції товариства. При цьому позивач зазначає, що внеском ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” є корпоративні права в ДП на суму 7,765 млн. грн., а внеском ЗАТ „Лізингова компанія „Хліб України” є грошові кошти в сумі 5,177 млн. грн. (п. 2.4. договору).

Між тим позивач посилається на те, що Закрите акціонерне товариство „Лізингова компанія „Хліб України” не виконало умови договору від 12.02.2004 р., а саме: не здійснило грошові внески, та більш того після реєстрації ЗАТ "Санаторій "Україна" Закрите акціонерне товариство "Лізингова компанія "Хліб України" уклало ряд договорів, внаслідок яких товариство позбавилося права власності на майно –внесок  позивача.

Відтак, виходячи з викладеного, позивач вважає, що сторони первісно мали намір укласти правочин по відчуженню майна, а як наслідок цього не мали наміру здійснювати спільну інвестиційну діяльність та діяльність по спільної експлуатації курортної установи Санаторію „Україна”.          

Таким чином, на думку позивача, договір про спільну діяльність по створенню ЗАТ "Санаторій "Україна", укладений між позивачем і ЗАТ "Лізингова компанія "Хліб України"  12.02.2004 р. є удаваним і укладеним з метою приховати інший правочин - правочин по відчуженню майна товариства. При цьому позивач вказує, що як наслідок відповідно до вимог ст. 235 ЦК України вказаний правочин, пов'язаний зі творенням ЗАТ „Санаторій "Україна” повинен бути визнаний судом удаваним.

Крім того, позивач зазначає, що положеннями, затвердженими рішеннями ради ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", передбачено особливий порядок відчуження майна товариства на конкурсній основі. Так, Положенням „Про порядок проведення конкурсу при відчуженні основних фондів ЗАТ „Укрпрофоздоровниця”, до яких належить майно Санаторію „Україна”, затвердженим рішенням ради № Р-4 від 02.08.2001 року визначений порядок продажу майна товариства, а саме: продаж майна здійснюється за згодою керівних органів ЗАТ „Укрпрофоздоровниця", які формуються з числа представників засновників товариства та інших акціонерів. При цьому позивач зазначає, що вищий керівний орган ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” –загальні збори акціонерів не давав права посадовим особам ЗАТ "Санаторій "Україна" укладати договори по відчуженню майна у будь який формі, а як наслідок цього майно вибуло проти волі власника.

За таких обставин, позивач вважає, що правочин по реалізації майна позивача, який фактично сторони намагалися приховати шляхом укладення зазначеного удаваного правочину, повинен бути визнаний судом недійсним та до нього повинні застосовуватися норми ст. 216 Цивільного кодексу України, яка передбачає правові наслідки недійсності правочину, та ст. 236 Цивільного кодексу України, яка передбачає момент недійсності правочину.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.04.2007 р. порушено провадження у справі № 15/131-07-3060 та призначено справу до розгляду в засіданні суду.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги (а.с. 73-75) та просив суд визнати недійсними договір про спільну діяльність по створенню ЗАТ „Санаторій „Україна” від 12.02.2004 р., статут ЗАТ „Санаторій „Україна” та державну реєстрацію ЗАТ „Санаторій „Україна”, а також вилучити у ЗАТ „Санаторій „Україна” та передати ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” цілісний майновий комплекс санаторію „Україна”, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 54.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.07.2007 р. у справі № 15/131-07-3060 здійснено замінено відповідача –Закритого акціонерного товариства „Лізингова компанія „Хліб України” на його правонаступника –Закрите акціонерне товариство „Холдинг „Т і С”.

Відповідач –ЗАТ „Холдинг „Т і С” позовні вимоги не визнає, оскільки вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 133-135), посилаючись на належне виконання ним зобов'язань ЗАТ „Лізингова компанія „Хліб України” за договором про спільну діяльність від 12.02.2004 р. та на пропуск позивачем строку позовної давності на звернення до суду з позовом про визнання недійсним вказаного договору про спільну діяльність.     

Відповідач –ЗАТ „Санаторій "Україна” відзив на позов не надав, проте у судовому засіданні представник відповідача позов не визнав.

Третя особа письмові пояснення по суті спору не надала, також представник третьої особи в засідання суду не з'явився.  

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

19.03.2003 р. Приморською районною адміністрацією м. Одеси було зареєстровано Дочірнє підприємство „Санаторій „Україна” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” за № 26303264Ю0010206, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи.

Рішенням Ради Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” № Р2-6 від 11.11.2003 р. вирішено вважати доцільним створення Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Україна" шляхом реорганізації дочірнього підприємства „Санаторій „Україна” закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60. Пунктом 2 зазначеного рішення Ради  встановлено, що формування вкладів до статутного фонду товариства здійснити таким чином, щоб доля закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” була не менше ніж 60 %.

Рішенням загальних зборів Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” № 6/2 від 15.01.2004 р. (протокол № 6) було надано згоду Закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” виступити співзасновником Закритого акціонерного товариства „Санаторій „Україна” шляхом реорганізації дочірнього підприємства „Санаторій „Україна”, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60, також вирішено передати у власність ЗАТ „Санаторій „Україна” як внесок ЗАТ  „Укрпрофоздоровниця” до його статутного фонду цілісний майновий комплекс Дочірнього підприємства  „Санаторій „Україна” його активи і пасиви. При цьому у вказаному рішенні зазначено, що розмір статутного фонду ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” залишається без змін, але вартість виключеного зі статутного фонду майна замінюється на цінні папери (акції) ЗАТ „Санаторій „Україна”. Формування вкладів до статутного фонду ЗАТ „Санаторій „Україна” передбачено здійснити таким чином, щоб частка закритого акціонерного товариства „Укрпрофоздоровниця” у статутному фонді новоствореного товариства була не менше ніж 60%.

12.02.2004 р. між Закритим акціонерним товариством „Лізингова компанія „Хліб України” та Закритим акціонерним товариством „Укрпрофоздоровниця” укладено договір про спільну діяльність по створенню Закритого акціонерного товариства „Санаторій Україна”, згідно положень п. 1.5 якого товариство організується з метою об'єднання матеріальних, фінансових, інтелектуальних та інших ресурсів засновників для підвищення конкурентоспроможності товариства, освоєння рекреаційних та курортологічних ресурсів регіону, задоволення потреб підприємств, установ, організацій та населення в послугах і товарах, створення рекреаційної інфраструктури на території України, залучення інвестицій та отримання прибутку в інтересах акціонерів та засновників товариства.

Відповідно до п. 2.3 договору від 12.02.2004 р. статутний фонд створюється за рахунок вкладів засновників в обмін на акції товариства.

Пунктом 2.5 вказаного договору про спільну діяльність передбачено, що ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” передає корпоративні права в дочірньому підприємстві „Санаторій Україна” на суму 7 765 600,00 грн. в обмін на 60% акцій в ЗАТ „Санаторій Україна”, а ЗАТ  „Лізингова компанія „Хліб України” вносить до статутного капіталу грошові кошти в сумі 5 177 100,00 грн. на рахунок товариства.

Як вбачається за матеріалів справи, 19.05.2004 р. виконавчим комітетом Одеської міської ради було зареєстровано Закрите акціонерне товариство „Санаторій „Україна”, про що зроблено запис про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР за № 1 556 120 0000 008131, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 258157.   

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Закрите акціонерне товариство „Лізингова компанія „Хліб України” не виконало умови договору від 12.02.2004 р. що до здійснення грошових внесків до статутного фонду новоствореного товариства.

Так, згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ „Лізингова компанія „Хліб України” в повному обсязі та належним чином виконало свої зобов'язання за договором про спільну діяльність по створенню ЗАТ „Санаторій „Україна”, укладеного з позивачем 12 лютого 2004 року, а саме: перерахувало на рахунок ЗАТ „Санаторій „Україна” грошові кошти у розмірі 5 177 100,00 грн., що становить 40 % статутного фонду ЗАТ „Санаторій „Україна”, що підтверджується платіжним дорученням № 764 від 27 квітня 2004 року на суму 1 300 300,00 грн. (а.с.137), платіжним дорученням № 1650 від 27 квітня 2004 року на суму 1 288 550,00 грн. (а.с. 136), платіжним дорученням № 1025 від 02 червня 2004 року на суму 43 550,00 грн. (а.с. 139), випискою банку з рахунку № 81 від 02 червня 2004 року на суму 2 545 000,00 грн. (а.с. 138).

Відтак, вищевикладеним спростовуються твердження позивача про неналежне виконання відповідачем умов договору про спільну діяльність від 12.02.2004 р.

Що стосується доводів позивача про те, що укладений між ним та ЗАТ „Лізингова компанія „Хліб України” договір про спільну діяльність є удаваним, тобто укладений з метою приховати інший правочин по відчуженню майна, внесеного до статутного фонду ЗАТ „Санаторій „Україна”, то, на думку суду, зазначені доводи є необґрунтованими з наступних підстав. Так, як передбачено статтею 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, тобто обидві сторони на момент укладання правочину повинні мати намір приховати за таким правочином інший правочин, який вони мали намір вчинити.

Однак, виходячи з змісту позовної заяви та уточнень до неї, позивач не мав наміру приховати інший правочин, більш того доказів наявності такого наміру у іншої сторони договору –ЗАТ  „Лізингова компанія „Хліб України” позивач також не надав.

Також суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що його керівні органи не давали згоди на продаж майна, внесеного до статутного фонду ЗАТ „Санаторій „Україна”. Так, як вбачається з матеріалів справи, рішення про відчуження нерухомого майна ЗАТ „Санаторій „Україна” та про передачу нерухомого майна в заставу було прийнято наглядовою радою ЗАТ „Санаторій „Україна” (протокол засідання наглядової  ради від 16 лютого 2005 року), до складу якої входять згідно п. 13.3.1 статуту ЗАТ „Санаторій „Україна” представники засновників (ЗАТ „Лізингова компанія „Хліб України” та ЗАТ „Укрпрофоздоровниця”) у кількості 4 осіб та до компетенції якої згідно п. 13.3.2 відноситься прийнятя рішення про відчуження майна товариства (статутного фонду).

Крім того, оскільки відповідач –ЗАТ „Холдинг „Т і С” (який відповідно до установчих документів є правонаступником усіх прав і обов'язків ЗАТ „Лізингова компанія „Хліб України”) посилається на те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою визнання договору про спільну діяльність від 12.02.2004 р. недійсним суд зазначає наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.     

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Так, позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 12.02.2004 р. лише 05.04.2007 р., тобто з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи усе вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України „Укрпрофоздоровниця” необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

       Керуючись ст. ст. 32,333, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

        У задоволенні позову Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача –Одеська міська рада, до Закритого акціонерного товариства „Холдинг „Т і С” та Закритого акціонерного товариства „Санаторій „Україна” про визнання недійсними договору про спільну діяльність по створенню ЗАТ „Санаторій „Україна”, статуту ЗАТ „Санаторій „Україна” і державної реєстрації ЗАТ „Санаторій „Україна” та зобов'язання виконати певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня  його підписання.

Підписано 31.07.2007 р.

                        Суддя