Постанова

від 05.02.2020 по справі 200/12368/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року справа №200/12368/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Арабей Т.Г., Міронової Г.М., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року у справі № 200/12368/19-а (головуючий І інстанції Загацька Т.В., повний текст складений у м. Слов`янську Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Орджонікідзевського районного суд м. Маріуполя Донецької області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Орджонікідзевського районного суд м. Маріуполя Донецької області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними дії щодо відмови у задоволенні запиту від 27.09.2019 року про надання публічної інформації;

- зобов`язати надати відповідну інформацію па запит від 27.09.2019 року по суті зазначених питань в повному обсязі.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року у задоволенні позову - відмовлено (а.с. 20-26).

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким задовольнити позов (а.с. 23-26).

Вважає, що відсутня заборона на отримання особою, яка не є учасником кримінального провадження, публічної інформації в рамках кримінального провадження.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України судом апеляційної інстанції розглянуто справу в порядку письмового провадження.

Сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. відповідачем подано заяву про розгляд справи у його відсутність.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі обставини справи.

27.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя в порядку Закону України Про доступ до публічної інформації із запитом про надання інформації щодо кримінальної справи № 263/13489/18 по кримінальному провадженню № 12018050770001573 за ч. 2 ст. 296 КК України; просив повідомити наступну інформацію: перелік офіцерів (співробітників) Донецького прикордонного загону (учасників справи), які були присутні при скоєнні інциденту; результати експертиз учасників справи у кримінальній справі № 263/13489/18 на вміст алкоголю та наркотичних речовин (а.с. 11).

Листом відповідача від 04.10.2019 року № 01-34/165/2019 позивачу повідомлено, що запит на отримання інформації у справі №263/13489/18 не підлягає розгляду в порядку, передбаченому Законом України Про доступ до публічної інформації та відповідно до норм чинного Кримінального процесуального кодексу України не підлягає задоволенню, оскільки позивач не є учасником кримінального провадження. Закон України Про доступ до публічної інформації не поширюється на інформацію, яка була отримана або створена судом в процесі виконання своїх владних процесуальних функцій, оскільки судовий процес не є сферою управлінської діяльності, а доступ до інформації, отриманої або створеної при здійсненні правосуддя, визначається відповідним процесуальним законодавством (а.с. 12).

Згідно ст.1 Закону України Про доступ до публічної інформації № 2939-VI від 13.01.2011 (далі - Закон № 2939) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 2 Закону № 2939 метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Згідно ст. 5 Закону № 2939 доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації (ст. 12 Закону № 2939).

Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939).

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (ч. 4 ст. 13 Закону № 2939).

Розпорядники інформації зобов`язані: оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; вести облік запитів на інформацію; визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію (ст. 14 Закону № 2939).

Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (ч. 1 ст. 19 Закону № 2939).

Суд зазначає, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона має бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. Щодо не суб`єктів владних повноважень, то вони можуть бути тільки розпорядниками такої інформації.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону № 2939 розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідачем не надано запитувану позивачем інформацію, оскільки запит на отримання інформації у кримінальній справі № 263/13489/18 не підлягає розгляду в порядку, передбаченому Законом України Про доступ до публічної інформації , та відповідно до норм чинного Кримінального процесуального кодексу України не підлягає задоволенню.

Оцінюючи вказану відповідь відповідача на предмет дотримання вимог Закону України Про доступ до публічної інформації , суд врахував ч. 2 ст. 2 вказаного Закону, яка визначає, що цей Закон не поширюється на відносини, зокрема, у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Вимогами процесуального законодавства України, зокрема, ч. 1 ст. 27 Кримінального процесуального кодексу України, передбачено, що учасники судового провадження, а також особи, які не брали участі у кримінальному провадженні, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів судового розгляду та у праві на ознайомлення з процесуальними рішеннями й отримання їх копій. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді інформації про дату, час і місце судового розгляду та про ухвалені в ньому судові рішення, крім випадків, установлених законом.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 11 Закон України Про судоустрій та статус суддів судові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими, крім випадків, установлених законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом.

Інформація про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, дату надходження позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення, стадії розгляду справи, місце, дату і час судового засідання, рух справи з одного суду до іншого є відкритою та має бути невідкладно оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України, крім випадків, установлених законом.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що доводи позивача про порушення відповідачем його права на інформацію є необґрунтованими, оскільки з урахуванням вищенаведених правових норм Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя не є розпорядником запитуваної позивачем інформації.

Разом з тим, в силу вимог постанови пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 року Про незалежність судової влади (абз.2-5 п.2) незалежність суддів при розгляді конкретних судових справ має забезпечуватись, серед іншого і в самому суді. У зв`язку з цим неприпустимими є: непроцесуальний вплив на суддю з боку інших суддів, у тому числі тих, що обіймають адміністративні посади в судах; встановлення контролю за здійсненням судочинства суддею, виклик його до вищестоящих судів та вимагання звітів чи пояснень про розгляд конкретних справ; витребування від судді будь-якої інформації чи довідок про хід та перспективи розгляду справи, іншої інформації, яка може надаватися лише сторонам у справі та іншим особам, визначеним процесуальним законодавством, а також відомостей, які становлять таємницю нарадчої кімнати; прийняття суддею від будь-яких осіб та розгляд ним заяв, скарг, інших документів поза встановленим законом процесуальним порядком.

Суддя не зобов`язаний давати будь-які пояснення щодо розглянутих справ або справ, які знаходяться в його провадженні, а також надавати їх будь-кому для ознайомлення, крім випадків і порядку, передбачених законом.

Порушенням принципів самостійності судів та незалежності суддів слід визнавати, зокрема, витребування від судді пояснень з питань, які підлягають чи були предметом обговорення у нарадчій кімнаті або спроби розкриття таємниці постановлення рішення в інший спосіб, витребовування чи вилучення судових справ, розгляд яких не завершено, а також отримання матеріалів судових справ (копій документів, які містяться у справі, виписок з неї тощо) з порушенням встановленого законом порядку (неповноважним суб`єктом, без належного документального оформлення тощо).

Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на необхідність застосування відповідачем трискладового тесту , оскільки трискладовий тест та перевірка дотримання сукупності вимог п.п.1-3 ч.2 ст.6 Закону України Про доступ до публічної інформації повинні бути застосовані розпорядником інформації у випадку обмеження права на доступ до публічної інформації.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Таким чином, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Щодо посилання позивача на судове рішення у справі № 200/11823/19-а, яким були частково задоволені його аналогічні позовні вимоги, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідачем у вказаній справі є не суд, а орган прокуратури. Зазначене рішення в силу ч. 5 ст. 242 КАС України не є обов`язковим для врахування висновків щодо застосування норм права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року у справі № 200/12368/19-а за позовом ОСОБА_1 до Орджонікідзевського районного суд м. Маріуполя Донецької області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 5 лютого 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Арабей

Г.М. Міронова