Рішення

від 02.08.2007 по справі 15/152-07-3577

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/152-07-3577

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "02" серпня 2007 р.Справа  № 15/152-07-3577

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                              Петрова В.С.

при секретарі                                Стойковій М.Д.

За участю представників сторін:

від позивача –                            Сарвілін О.М., Мітілюк М.І.,

від відповідача –                        Кузнецова Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного виробничо-торгівельного підприємства „Аргунь” до Відкритого акціонерного товариства „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів” про визнання права власності, -

   ВСТАНОВИВ:  

Приватне виробничо-торгівельне підприємство „Аргунь” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів” про визнання права власності на склад моделей –одноповерхову окремо стоячу споруду, площею 720 кв.м., з відкритою площадкою з твердим покриттям площею 550 кв.м., розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Артезіанська, 22, посилаючись на наступне.

04 червня 2002 року між ВАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів” та Приватним виробничо-торгівельним підприємством „Аргунь” був укладений договір оренди споруди з правом викупу № 50, відповідно до якого ВАТ „Одеський завод” передав ПВТП „Аргунь” у тимчасове платне користування з правом викупу у власність склад моделей –одноповерхову  окремо стоячу споруду площею 720 кв.м, з відкритою площадкою з твердим покриттям площею 550 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Артезіанська, 22.

Відповідно до п. 1.5 вказаного договору оренди разом з орендованим об'єктом позивачу передана у користування земельна ділянка площею 1270,0 кв.м.

Передача об'єкта оренди в оренду ПВТП „Аргунь” була належним чином оформлена, що підтверджується актом прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору оренди. Згідно з вказаним актом  прийому-передачі об'єкт оренди був переданий у незадовільному технічному стані і потребував певного капітального ремонту.

Відповідно до п. 4.1 вищезазначеного договору оренди строк оренди встановлений п'ять років з моменту прийняття орендованого об'єкта по акту прийому-передачі.

Згідно п. 5.1. договору оренди розмір орендної плати за весь орендований об'єкт в цілому за весь період оренди складає 160 000 грн., в тому числі ПДВ 26 666,67 грн. Відповідно до п. 1.6. договору оренди зазначена сума є балансовою вартістю об'єкта оренди.

Так, позивач у позові посилається на те, що належним чином виконував свої обов'язки, покладені на нього договором оренди № 50 від 04.06.2002 р., а саме: використовував об'єкт оренди за його цільовим призначенням, орендну плату сплачував своєчасно та в повному обсязі, також позивач зазначає, що здійснив за свій рахунок капітальний ремонт об'єкта оренди.

Відповідно до п. 8.1 договору оренди № 50 від 04.06.2002 р. орендований об'єкт переходить у власність орендаря –ПВТП „Аргунь” в тому випадку, якщо він вніс орендодавцю ВАТ „Одеський завод” всю орендну плату, яка складається з балансової вартості зданого в оренду об'єкту, визначеної на момент укладання договору оренди відповідно до п. 1.6 договору.

Згідно з п. 8.2. договору оренди порядок передачі та оформлення права власності на орендований об'єкт здійснюється сторонами спільно, шляхом укладання договору купівлі-продажу протягом 30 днів з моменту внесення останнього орендного платежу.

Як зазначає позивач у позові,  ПВТП „Аргунь” вніс повну суму орендної плати в розмірі 160 000 грн., в тому числі ПДВ 26 666,67 грн., в березні 2007 року. Повна сплата зазначеної суми підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 05.03.2007 р. між відповідачем та позивачем.

Листом від 14.03.2007 р. № 125 ПВТП „Аргунь” запропонувало ВАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів”  виконати розділ 8 договору оренди № 50 від 04.06.2002 р. та укласти з ПВТП „Аргунь” договір купівлі-продажу об'єкта оренди, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Артезіанська, 22. Однак, на зазначений лист позивач отримав від відповідача лист від 27.03.2007 р. № 647 про відмову в укладанні договору купівлі-продажу, посилаючись на невідповідність договору оренди вимогам чинного законодавства та невиконання орендарем обов'язків за договором оренди; одночасно відповідач запропонував орендарю розірвати договір оренди.

Проте, на думку позивача, зазначені доводи та вимоги відповідача є незаконними та необґрунтованими.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.04.2007 р. порушено провадження у справі № 15/152-07-3577 та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та підстави позовних вимог (а.с. 43-44 т. 2) та остаточними позовними вимогами є визнання за позивачем права власності на нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Артезіанська, 22, які складаються з: нежитлової двоповерхової будівлі складу –літера „А” загальною площею 929,5 кв.м, адміністративної будівлі –літера „Б” площею 8,4 кв.м, адміністративної будівлі –літера „В” площею 27,8 кв.м, майстерні –літера „Г” площею 28,4 кв.м, майстерні –літера „Д” площею 31,6 кв.м, приміщення охорони –літера „Е” площею 31,6 кв.м, приміщення охорони –літера „Е” площею 8,2 кв.м, разом загальною площею 1033,9 кв.м, що розташовані на земельній ділянці площею 880 кв.м з прилеглою територією площею 390 кв.м.           

Відповідач позовні вимоги не визнає та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 86-88 т. 1), посилаючись при цьому на те, що не є власником спірного майна, а його балансоутримувачем, а також на те, що сторонами не досягнуто всіх істотних умов та невідповідність умов договору оренди вимогам чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

04 червня 2002 року між Відкритим акціонерним товариством „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів” та Приватним виробничо-торгівельним підприємством „Аргунь” укладено договір оренди споруди з правом викупу № 50, відповідно до якого ВАТ „Одеський завод” передав ПВТП „Аргунь” у тимчасове платне користування з правом викупу у власність склад моделей –одноповерхову окремо стоячу споруду площею 720 кв.м, з відкритою площадкою з твердим покриттям площею 550 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Артезіанська, 22.

Відповідно до п. 1.5 вказаного договору оренди разом з орендованим об'єктом у користування позивача також передана земельна ділянка площею 1270,0 кв.м.

Пунктом 1.6 зазначеного договору оренди № 50 передбачено, що балансова вартість орендованого об'єкту складає 160 000 грн. А згідно п. 5.1 договору оренди розмір орендної плати за весь орендований об'єкт в цілому за весь період оренди складає 160 000 грн., в тому числі ПДВ 26 666,67 грн.

Відтак, орендна плата є балансовою вартістю об'єкту оренди.  

Згідно п. 1.8 договору оренди № 50 стан орендованого об'єкту такий, що потребує капітального ремонту приміщення складу.

Відповідно до п. 3.6 договору оренди № 50 орендований об'єкт вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-прийому.  

Так, передача відповідачем об'єкта оренди в оренду ПВТП „Аргунь” підтверджується актом прийому-передачі від 04.06.2002 р., який є невід'ємною частиною договору оренди.

Крім того, відповідно до п. 4.1 вищезазначеного договору оренди строк оренди встановлений п'ять років з моменту прийняття орендованого об'єкта по акту прийому-передачі.

Також пунктом 8.1 договору оренди № 50 визначено, що орендований об'єкт переходить у власність орендаря – ПВТП „Аргунь” в тому випадку, якщо він вніс орендодавцю ВАТ „Одеський завод” всю орендну плату, яка складається з балансової вартості зданого в оренду об'єкту, визначеної на момент укладання договору оренди відповідно до п. 1.6 договору.

Згідно п. 8.2. договору оренди порядок передачі та оформлення права власності на орендований об'єкт здійснюється сторонами спільно, шляхом укладання договору купівлі-продажу протягом 30 днів з моменту внесення останнього орендного платежу.

Як встановлено судом, ПВТП „Аргунь” вніс повну суму орендної плати в розмірі 160000 грн., в тому числі ПДВ 26 666,67 грн., що не оспорюється відповідачем та підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 05.03.2007 р. між відповідачем та позивачем (а.с. 63 т. 1).

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 14.03.2007 р. № 125 ПВТП „Аргунь” запропонувало ВАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів” виконати розділ 8 договору оренди № 50 від 04.06.2002 р. та укласти з ПВТП „Аргунь” договір купівлі-продажу об'єкта оренди, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Артезіанська, 22. Однак, на зазначений лист позивача відповідач відповів листом від 27.03.2007 р. № 647 про відмову в укладанні договору купівлі-продажу, посилаючись на невідповідність договору оренди вимогам чинного законодавства та невиконання орендарем обов'язків за договором оренди; одночасно відповідач запропонував орендарю розірвати договір оренди.

Разом з тим суд зазначає, що у зв'язку з тим, що з 01 січня 2004 р. набрав чинності Цивільний кодекс України 2003 року, а вказаний вище укладений сторонами договір оренди № 50 продовжував діяти після набрання чинності вказаним Кодексом, тому до спірних правовідносин застосовуються положення вказаного кодексу відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень вказаного кодексу, згідно якого щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Так, згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, позивач повністю виконав умови договору оренди № 50, тим самим придбав у власність орендоване за вказаним договором майно.

Між тим як зазначає відповідача та як вбачається з листа Фону державного майна України № 10-21-11412 від 19.07.2007 р. (а.с. 23  т. 2), відповідач не є власником спірного складу моделей, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Артезіанська, 22.

Проте, на думку суду, позивач є добросовісним набувачем та правомірно набув право власності на спірне майно, яке складається згідно технічного паспорту, виготовленого 04.06.2007 р. КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”, з: нежитлової двоповерхової будівлі складу –літера „А” загальною площею 929,5 кв.м, адміністративної будівлі –літера „Б” площею 8,4 кв.м, адміністративної будівлі –літера „В” площею 27,8 кв.м, майстерні –літера „Г” площею 28,4 кв.м, майстерні –літера „Д” площею 31,6 кв.м, приміщення охорони –літера „Е” площею 31,6 кв.м, приміщення охорони –літера „Е” площею 8,2 кв.м, разом загальною площею 1033,9 кв.м, що розташовані на земельній ділянці площею 880 кв.м з прилеглою територією площею 390 кв.м.           

Так, згідно зі ст. 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до положень ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Однак, спірне майно не було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; не було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; не вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Отже, з зазначених у ст. 388 Цивільного кодексу України спірне майно не може бути витребувано у позивача, у зв'язку з чим позивач як добросовісний набувач є власником спірного майна.

Так, відповідно до положень ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу, що посвідчує його право власності.  

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Приватного виробничо-торгівельного підприємства „Аргунь” цілком обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позовну заяву Приватного виробничо-торгівельного підприємства „Аргунь” до Відкритого акціонерного товариства „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів” про визнання права власності задовольнити.

2.          ВИЗНАТИ за Приватним виробничо-торгівельним підприємством „Аргунь” (65023, м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 23; код ЄДРПОУ 31368593) право власності на нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Артезіанська, 22, які складаються з: нежитлової двоповерхової будівлі складу –літера „А” загальною площею 929,5 кв.м, адміністративної будівлі –літера „Б” площею 8,4 кв.м, адміністративної будівлі –літера „В” площею 27,8 кв.м, майстерні –літера „Г” площею 28,4 кв.м, майстерні –літера „Д” площею 31,6 кв.м, приміщення охорони –літера „Е” площею 31,6 кв.м, приміщення охорони –літера „Е” площею 8,2 кв.м, разом загальною площею 1033,9 кв.м, що розташовані на земельній ділянці площею 880 кв.м з прилеглою територією площею 390 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

                      Суддя