Постанова

від 18.09.2007 по справі 15/152-07-3577

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/152-07-3577

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"18" вересня 2007 р. Справа № 15/152-07-3577

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Савицького Я.Ф.,

суддів  Гладишевої Т.Я., Лавренюк О.Т.,

при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 18.09.2007 р.

від позивача: Сарвілін О.М., довіреність №1 від 01.08.2007р.;

від відповідача: Носенко І.І., доручення №75-юр від 16.05.2007р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів”

на рішення господарського суду Одеської області

від 02 серпня 2007р.

по справі № 15/152-07-3577

за позовом: Приватного Виробничо-торгівельного підприємства „Аргунь”

до Відкритого акціонерного товариства „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів”

про визнання права власності

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Присутнім в судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки. Усних клопотань, в тому числі відводу суддям колегії не заявлено.

          Розпорядженням заступника голови Одеського апеляційного господарського суду №104 від 11.09.2007р. справу №15/152-07-3577 передано від головуючого судді Одеського апеляційного господарського суду Разюк Г.П. на розгляд судді Одеського апеляційного господарського суду Савицькому Я.Ф., розгляд справи здійснюється складом суддів: головуючий суддя –Савицький Я.Ф., судді –Гладишева Т.Я., Лавренюк О.Т..

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.08.2007р. по справі №15/152-07-3577 (Петров В.С.) задоволено позовні вимоги ПВТП „Аргунь” до ВАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів” про визнання права власності: визнано за ПВТП „Аргунь” право власності на нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Артезіанська, 22, які складаються з нежитлової одноповерхової будівлі складу –літера „А”, загальною площею 929,5 кв.м., адміністративної будівлі –літера „Б”, площею 8,4 кв.м., адміністративної будівлі –літера „В”, площею 27,8 кв.м., майстерні –літера „Г”, площею 28,4 кв.м., майстерні –літера „Д”, площею 31,6 кв.м., приміщення охорони –літера „Е”, площею 31,6 кв.м., приміщення охорони –літера „Є” , площею 8,2 кв.м., разом загальною площею 1033,9 кв.м., що розташовані на земельній ділянці площею 880 кв.м. з прилеглою територією, площею 390 кв.м., з посиланням на те, що: 1) станом на 05.03.2007р. ПВТП „Аргунь” внесло на рахунок ВАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів” повну суму орендної плати в розмірі 160000 грн., в тому числі і ПДВ 26666,67 грн., що не оспорюється відповідачем та підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 05.03.2007р. між відповідачем та позивачем. В подальшому позивач запропонував відповідачу виконати розділ 8 договору оренди споруд з правом викупу №50 від 04.06.2002р. та укласти договір купівлі-продажу об'єкта оренди, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Артезіанська, 22, однак відповідач відмовився від укладення договору купівлі-продажу, посилаючись на невідповідність договору оренди вимогам чинного законодавства та невиконання орендарем обов'язків за договором оренди, та запропонував розірвати договір оренди, крім того під час розгляду справи відповідач вказав на те, що він не є власником орендованого майна, проте на думку суду, позивач є добросовісним набувачем та правомірно набув право власності на спірне майно згідно з договором оренди; 2)відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала права на це, добросовісний набувач набуває право власності на нього. З матеріалів справи вбачається, що спірний об'єкт не було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння, не було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; не вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їх волі іншим шляхом, отже позивач є добросовісним набувачем спірного майна за договором оренди з правом викупу.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н та б/д звернулося ВАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів”, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 02.08.2007р. по справі №15/152-07-3577 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що : 1)господарським судом першої інстанції порушено ст. 321 Цивільного кодексу України, оскільки він не прийняв заходів по встановленню та повідомленню власника майна про позбавлення його права власності на об'єкти; 2)відповідач не є власником об'єкту оренди в розумінні ст. 316, 317, 319 Цивільного кодексу України, а є лише балансоутримувачем спірної нежитлової будівлі; 3)договір оренди згідно Цивільним кодексом України в редакції 1963 року вважається укладеним в разі досягнення сторонами за договором усіх істотних умов договору, оскільки договір оренди з правом викупу від 04.06.2002р. не містить усіх передбачених законодавством умов договору він є неукладеним; 4)відповідно до п. 9.3.4 Статуту ТОВ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів” на проведення операцій по розпорядженню нерухомим майном товариства, балансова вартість якого не перевищує 25% вартості  основного фонду товариства на момент продажу, а також на проведення операцій по наданню в оренду території, будівель, споруджень а також іншого майна, належного відповідачу, необхідно було отримати погодження Наглядової ради товариства, такої згоди Наглядова рада ТОВ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів” не давала; 5) договором оренди споруди з правом викупу №50 від 04.06.2002р. в п.1.3 в оренду надавався склад моделей, загальною площею 720 кв.м., який є у даній справі предметом спору, в уточненій позовній заяві позивач просить визнати за ним право власності на споруди, які не були предметом договору оренди, а відповідно й предметом спору.

18.09.2007р. до Одеського апеляційного господарського суду від ПВТП „Аргунь” надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач просив суд апеляційної інстанції залишити рішення без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ВАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів”, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Одеської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 04.06.2002р. між ВАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів” (орендодавець) та ПВТП „Аргунь” (орендар) укладено договір оренди споруди з правом викупу №50, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове володіння з правом викупу у власність склад моделей –окремо розташовану споруду з відкритою площею з твердим покриттям, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Артезіанська, 22, загальною площею 720 м. кв, площа відкритого майданчика з твердим покриттям –550 кв.м., розмір земельної ділянки, який передається у користування разом з орендованим об'єктом - 1270 кв.м., балансова вартість орендованого об'єкту –160000 грн., кількість поверхів орендованого об'єкту –один, стан орендованого об'єкта на момент передачі в оренду –необхідний капітальний ремонт приміщення складу.

Згідно з п. 3.5 договору при передачі орендованого об'єкту складається акт приймання-передачі, котрий підписується членами двосторонньої комісії.

Строк оренди становить 5 років з моменту прийняття орендованого об'єкта по акту приймання-передачі (п. 4.1 договору).

Пунктами 5.1-5.2 договору сторони встановили, що розмір орендної плати за орендований об'єкт за весь період оренди становить 160000 грн., щомісячна оплата становить 2880 грн..

Пунктом 7.1 договору сторони передбачили обов'язки орендаря, серед яких є обов'язок розробити та узгодити в установленому порядку проектну документацію на капітальний ремонт та реконструкцію орендованого об'єкта під виробничий цех (ділянку), який кореспондується з правом орендаря здійснювати без письмового дозволу орендодавця перебудову, добудову, обладнання та перепланування орендованого об'єкта згідно з затвердженою проектною документацією та дозволом на виконання робіт, отримані в установленому порядку (п. 7.2 договору).

Розділом 8 договору „Порядок викупу орендованого об'єкта” встановлено, що орендований об'єкт переходить у власність орендаря в тому випадку, якщо він вніс орендодавцю всю належну орендну плату, яка складається з балансової вартості зданого в оренду об'єкта, визначеної на момент укладення договору згідно з п. 1.6 договору; порядок передавання та оформлення права власності на орендований об'єкт здійснюється сторонами сумісно, шляхом укладення договору купівлі-продажу протягом 10 днів з моменту внесення кінцевого орендного платежу.

В пункті 10 договору орендодавець гарантує, що орендований об'єкт нікому не проданий, не переданий, в заставі та в арешті не знаходиться, судові справи щодо нього відсутні.

04.06.2002р. ВАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів” передав, а ПВТП „Аргунь” прийняло в оренду з правом викупу складу моделей зі складською площадкою з твердим покриттям, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Артезіанська, 22.

При складанні акту прийому-передачі орендованого об'єкта комісією встановлено, що технічний стан переданого в оренду складу моделей та складської площадки вимагає ремонту, а саме: 1)капітального ремонту даху з заміною шиферу –100%; 2)капітального ремонту віконних заповнень з заміною склоблоків –100%; 3)ремонт огорожуючих стін із бетонних блоків, штукатурка стін фасаду та внутрішньої площадки; 4) необхідно встановити ворота, двері у склад моделей; 5)необхідний відновлюючий ремонт загорожі складської площадки з встановленням в'їздних воріт; 6) відсутні електропостачання, водопровід та каналізація.

У зв'язку з незадовільним станом орендованого об'єкту та з дозволу орендодавця орендар провів на орендованому об'єкті капітальний ремонт, внаслідок чого було відремонтовано об'єкт оренди та створено нові об'єкти, а саме: нежитлова двоповерхова будівля складу, загальною площею 929,5 кв.м, адміністративна будівля, площею 8,4 кв.м., адміністративна будівля, площею 27,8 кв.м., майстерня, площею 28,4 кв.м., майстерня, площею 31,6 кв.м., приміщення охорони, площею 8,2 кв.м..

14.07.2007р. ПВТП „Аргунь” звернулося до ВАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів” з листом №125, в якому містилася пропозиція укласти договір купівлі-продажу на виконання розділу 8 договору оренди споруди з правом викупу від 04.06.2002р. у зв'язку з оплатою позивачем орендних платежів на суму 160000 грн..

27.03.2007р. ВАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів” надав ПВТП „Аргунь” відповідь ( вих. №647) на пропозицію про укладення договору купівлі-продажу, в якій орендодавець вказує, що орендарем не виконувалися його обов'язки за договором оренди, договір не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки не засвідчений нотаріально та не містить обов'язкових умов договору, які передбачені законодавством, крім того орендодавець не має наміру в найближчий час продавати вказаний об'єкт оренди.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України щодо цивільних та господарських відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, положення цих кодексів застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином до відносин, які виникли на підставі договору оренди споруди з правом викупу №50 від 04.06.2002р., слід застосовувати положення Цивільного та Господарського кодексів України в редакції 2004 року.

Статтею 179 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами –юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

Частиною 1 ст. 289 Господарського кодексу України передбачено, що орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.

Пунктами 8.1. та 8.2 договору оренди споруди з правом викупу №50 від 04.06.2002р. сторони домовились, що орендований об'єкт переходить у власність орендаря в тому випадку, якщо він вніс орендодавцю всю належну орендну плату, яка складається з балансової вартості зданого в оренду об'єкта, визначеної на момент укладення договору згідно з п. 1.6 договору; порядок передавання та оформлення права власності на орендований об'єкт здійснюється сторонами сумісно, шляхом укладення договору купівлі-продажу протягом 10 днів з моменту внесення кінцевого орендного платежу.

Пунктом 1.6 вказаного договору балансова вартість орендованого об'єкту становить 160000 грн..

Станом на 05.03.2007р. ПВТП „Аркунь” сплатило повну вартість орендованого об'єкту, передбаченого п. 1.6 договору, що свідчить про виконання зобов'язання за договором, та просило орендодавця виконати свій обов'язок за договором оренди –укласти договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. 526 Цивільного кодексу України, за якою зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

В обґрунтування неможливості виконання зобов'язання щодо укладення договору купівлі-продажу ВАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів” посилався на те, що орендар не виконав умови договору щодо страхування об'єкту оренди та його з цієї причини слід розірвати, проте позивачем були надані в судове засідання для огляду договори страхування орендованого об'єкту за період з 2002 року по 2007 рік.

Крім того, відповідач у апеляційній скарзі вказує на те, що договір оренди споруди з правом викупу №50 від 04.06.2002р. є неукладеним, оскільки сторонами за договором не досягнуто згоди щодо істотних умов договору, які передбачені Законом України „Про оренду державного та комунального майна”.

Проте, дослідивши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що Закон України „Про оренду державного та комунального майна” не може бути застосований в цій частині до спірних правовідносин, оскільки орендоване майно не належало до державної чи комунальної власності, оскільки в матеріалах справи є в наявності довідка №711 від 12.06.2007р. ВАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів”, в котрій відповідач підтверджує, що на балансі ВАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів” за адресою: вул. Бугаївська (Інструментальна), 21 станом на 01.06.2002р. та по теперішній час знаходиться склад моделей (вул. Артезіанська,22), балансова вартість –160023 грн., частка в установчому фонді станом на 01.06.2002р. –0,01% від установчого фонду товариства (арк. спр. 103 т. І), вказана довідка підтверджує той факт, що спірний об'єкт належить на праві власності відповідачу.

З цих же підстав, не приймається до уваги, колегією суддів твердження відповідача про те, що ВАТ „Одеський завод радіально-свердлильних верстатів” не є власником спірного майна, при цьому відповідач не називає справжнього власника майна.

Вказане спростовується також п. 10 договору оренди, в якому вказано, що орендар гарантує, що орендований об'єкт нікому не проданий, не переданий, під заставою та арештом не знаходиться.

Навіть, якщо вказане майно і не належить відповідачу, згідно зі ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до положень ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскільки спірне майно не було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; не було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; не вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом, спірне майно не може бути витребувано у позивача, у зв'язку з чим позивач як добросовісний набувач є власником спірного майна.

Так, відповідно до положень ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу, що посвідчує його право власності.  

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не було доведено тверджень, на які він посилається в апеляційній скарзі, відповідно до вимог ст.ст. 33- 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд апеляційної інстанції, враховуючи вищенаведене, приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правомірно задоволено заявлені позовні вимоги про визнання права власності, а отже рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 02.08.2007р. по справі №15/152-07-3577 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

          Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                                                Я.Ф. Савицький     

Суддя:                                                                        Т.Я. Гладишева

Суддя:                                                                                        О. Т. Лавренюк