Постанова

від 05.02.2020 по справі 817/4186/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2020 року

Київ

справа №817/4186/13-а

адміністративне провадження №К/9901/27027/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Сарненської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.02.2016 (суддя Шарапа В.М.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2016 (судді: Бучик А.Ю. (головуючий), Одемчук С.В., Шевчук С.М.) у справі №817/4186/13-а за позовом Сарненської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарним`ясопром" про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Сарненська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - позивач, контролюючий орган) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою "Сарним`ясопром" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення податкового боргу у розмірі 499 666,04 грн з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство не виконує вимоги чинного податкового законодавства щодо сплати податкового боргу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.07.2014, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014, позов задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.12.2015 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17.07.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.02.2016, залишеною без змін ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2016, позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства до Державного бюджету України податковий боргу з податку на додану вартість у сумі 297 681,04 грн з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. В задоволенні решти вимог відмовлено.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості зі сплати фінансових санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті у сумі 201985,00 грн, яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 13.12.2006 №0003162340/0, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що контролюючим органом порушено строк застосування фінансових санкцій встановлений частиною 1 статті 250 Господарського кодексу України.

Рішення судів в частині задоволених вимог обґрунтовано висновком про те, що за відповідачем рахується податковий борг, який в добровільному порядку Товариством не сплачений, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості у сумі 297 681,04 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.02.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2016 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та в цій частині прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог контролюючого органу.

6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до статі 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сарним`ясопром" зареєстроване в якості юридичної особи та перебуває на обліку як платник податків (а.с. 6-9).

За відповідачем рахується податкова заборгованість у загальній сумі 499 666,04 грн, в тому числі:

-з податку на додану вартість у розмірі 297681,04 грн, яка виникла на підставі уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2013 року, яким виправлено помилки у податковій декларації за серпень 2012 року та податкового повідомлення-рішення від 13.12.2006 №0003152340/0;

-зі сплати фінансових санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті у розмірі 201985,00 грн, яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 13.12.2006 №0003162340/0.

Податкове повідомлення-рішення від 13.12.2006 №0003162340/0, яким до позивача фінансових санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, прийнято на підставі акту перевірки від 29.11.2006 №49/23/32256351, за висновками якого позивачем допущено порушення п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що затверджене Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, яке полягало у відсутності підтвердження закупівлі ВРХ у населення за готівку та мало місце протягом березня 2004 року - листопада 2005 року.

Фінансові санкції у сумі 201985,00 грн застосовані до відповідача на підставі пункту 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 №436/95.

Також судами було встановлено, що Товариство оскаржувало податкові повідомлення-рішення від 13.12.2006 №0003152340/0, №0003162340/0 до Господарського суду Рівненської області та Рівненського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.02.2013 року в справі №10/30, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014 року, позовну заяву було залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 155 КАС України у зв`язку із повторним неприбуттям позивача у судове засідання.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.04.2014 року в справі №817/384/14, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014 року, позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 9 частини 1 статті 155 КАС України у зв`язку із пропуском строків звернення до суду.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги позивач вказує на неправомірність рішень судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на неврахування судами всіх обставин справи, зокрема, що рішення про застосування штрафних санкцій прийняте із дотриманням строків, визначених статтею 250 Господарського кодексу України, а сума спору є податковим боргом, оскільки є узгодженим грошовим зобов`язанням, що підтверджується матеріалами справи.

9. Товариством відзив (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Конституція України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Стаття 19.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Кодекс адміністративного судочинства (у редакції на час виникнення права у контролюючого органу на звернення до суду про стягнення коштів):

11.1. Частини перша та друга статті 99.

Адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

11.2. Частина перша 138.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

12. Господарський кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

12.1. Частина перша статті 238.

За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

12.1. Частина перша статті 250.

Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

13. Указ Президента України від 12.06.1995 № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки :

13.1. Абзац п`ятий статті 1.

Установити, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під віт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум;

13.2. Стаття 2.

Установити, що штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

13.3. Стаття 3.

Контроль за додержанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками - Національний банк України.

14. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637:

14.1. Пункт 2.11.

Видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під віт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

16. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

17. Так, суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходили з того, що фінансові санкції до позивача застосовано поза межами строку встановленого ст. 250 Господарського кодексу України, тобто суди надали оцінку правомірності застосування штрафних санкцій у межах даного судового провадження.

Між тим, колегія суддів не може погодитися з такими підставами та обґрунтуванням судових рішень.

Питання правомірності застосування штрафних санкцій не може бути предметом доказування у межах даного позову, оскільки правомірність рішення суб`єкта владних повноважень, яким такі санкції застосовані, не є предметом позову у даній справі, а отже суди не мали процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

Поряд з цим з матеріалів справи вбачається, що відповідач на обґрунтування неправомірності заявлених контролюючим органом вимог про стягнення заборгованості зі сплати фінансових санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті у сумі 201985,00 грн неодноразово звертав увагу на строки звернення контролюючого органу з позовом про таке стягнення, а також вказував на те, що фінансові санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки не є податковою заборгованістю.

Проте, як вбачається з судових рішень вказаним доводам взагалі не надано жодної оцінки, вказані обставини залишились поза межами дослідження, що є неприпустим з огляду на норми процесуального Закону, зокрема ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

На час виникнення порушення та застосування штрафних санкцій до позивача спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), включаючи збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення, був Закон України від 21.12.2000 № 2181-III Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами .

Відповідно до визначення, наведеного в п. 1.2 ст. 1 цього Закону податкове зобов`язання - це зобов`язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Як свідчать матеріали справи, до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що затверджене Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, відповідно до Указу Президента України № 436/95 від 12.06.1995 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки .

Отже, застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції є різновидом адміністративно-господарських санкцій, і на них не розповсюджуються положення щодо узгодження податкового зобов`язання, встановлені Законом України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами .

Відтак, штрафні санкції за порушення порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні не належали до податкових зобов`язань, а тому не могли бути віднесеними до податкового боргу відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Отже строк звернення до суду з метою стягнення таких санкцій регулюються загальними нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, судами вирішуючи спір в межах заявлених вимог та правового регулювання на час виникнення правовідносин залишено поза увагою, що стягнення санкцій здійснюється з урахуванням строків звернення до адміністративного суду, встановлених ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Необхідно також зазначити, що обчислення строку звернення особи до суду здійснюється за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку. При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізовано право на позов.

З огляду на викладене, а також той факт, що судами першої та апеляційної інстанцій не було з`ясовано належним чином зазначені обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати фінансових санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті у сумі 201985,00 грн, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню в зазначеній частині з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

18. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції з 15.12.2017) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

19. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

20. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Сарненської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.02.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2016 у справі №817/4186/13-а скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарним`ясопром" заборгованості зі сплати фінансових санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті у сумі 201985,00 грн, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду