Постанова

від 30.01.2020 по справі 371/479/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у І інстанції Капшук Л.О.

Провадження №22-ц/824/1300/2020 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Іванової І.В., Мельника Я.С.,

при секретарі: Ковтун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миронівського районного суду Київської області від 07 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області, Миронівської районної державної адміністрації у Київській області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агросвіт про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом та просила про його задоволення, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно. За життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким заповіла все належне їй на день смерті майно дочці ОСОБА_1 , позивачу по справі.

Будучи спадкоємцем за заповітом, ОСОБА_1 у визначений законом для прийняття спадщини шестимісячний строк подала до Миронівської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно після смерті матері ОСОБА_2 у вигляді житлового будинку в селі Карапиші Миронівського району Київської області, майнового паю у пайовому фонді майна СТОВ Карапиші та грошового вкладу в Ощадбанку.

Померла мати позивача ОСОБА_2 за життя мала право на земельну частку (пай) у пайовому фонді КСП Карапиші села Карапиші Миронівського району Київської області, що підтверджується тим, що її включено до списку громадян членів КСП Карапиші , який є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю серії КВ від 28 грудня 1994 року.

Сертифікат на земельну частку (пай) ОСОБА_2 за життя не отримала, в зв`язку із чим позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, не може отримати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай). Зокрема, згідно листа Миронівської районної державної нотаріальної контори від 05 квітня 2019 року № 322/02-14 ОСОБА_1 не може бути видане свідоцтво про право на спадщину, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на земельний пай на ім`я спадкодавця, та рекомендовано звернутися до суду за захистом її прав та інтересів.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 07 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Київській областіпроти задоволення апеляційної скарги позивача заперечив та просив залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав та просив про її задоволення з викладених у ній підстав.

Інші учасники процесу, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з`явились, однак їхня неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (а.с.8), дочкою якої є позивач по справі ОСОБА_1 (а.с.13, 14).

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений 23 квітня 1985 року секретарем Карапишівської Ради народних депутатів Миронівського району Київської області Линник З.І. та зареєстрований в реєстрі за № 72 (а.с.11), яким заповіла все майно, що належатиме їй на день смерті, своїй дочці ОСОБА_1 , позивачу по справі.

За матеріалами спадкової справи померлої ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 спадщину після смерті матері прийняла та оформила спадкові права на житловий будинок в селі Карапиші Миронівського району Київської області, майновий пай у загальному пайовому фонді СТОВ Карапиші та грошовий вклад в Ощадбанку (а.с.87-104).

Листом № 322/02-14 від 5 квітня 2019 року державний нотаріус роз`яснив ОСОБА_1 про наявні перешкоди до видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, розташовану на території Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області, оскільки відсутній правовстановлюючий документ, який підтверджує право померлої ОСОБА_2 на вказане майно (а.с.104).

Судом також встановлено, що рішенням Карапишівської сільської ради народних депутатів від 22 квітня 1994 року № ХІІ у колективну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Колективному сільськогосподарському підприємству Карапиші села Карапиші передано 4 866,0 га землі.

Державний акт на право колективної власності на землю Колективне сільськогосподарське підприємство Карапиші одержало 28 грудня 1994 року (а.с.21-22).

У списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який був додатком №1 до Державного акта на право колективної власності на землю, під номером 1650 значиться ОСОБА_4 (а.с.23-24). Дана обставина підтверджується також листом начальника відділу у Миронівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області № Т-30/0-396/6-16 від 15 червня 2016 року (а.с.15).

Встановлено, що ОСОБА_2 являлась працівником колгоспу ім. Щорса села Карапиші та брала трудову участь у колгоспному виробництві в період з 1 січня 1948 року по 31 грудня 1972 року до моменту виходу на пенсію, що підтверджується даними довідок Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області № 67 та № 68 від 31 жовтня 2016 року (а.с.17, 18).

Згідно довідки Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області №40 від 23 серпня 2016 року колгосп імені Щорса села Карапиші Миронівського району Київської області перейменовано в КСП Карапиші згідно рішення загальних зборів від 15.01.1994 року протокол №1, КСП Карапиші перейменовано в Акціонерне товариство Карапиші згідно рішення загальних зборів від 02.11.1996 року протокол №3, Акціонерне товариство Карапиші згідно рішення загальних зборів від 15.01.2000 року протокол №1 ліквідовано, правонаступником Акціонерного товариства Карапиші є сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Карапиші , яке припинило господарську діяльність з 13 серпня 2001 року, протокол № 6 від 30 липня 2001 року. Документи СТОВ Карапиші зберігаються в Трудовому архіві виконавчого комітету Карапишівської сільської ради Миронівського району Київської області згідно акту приймання-передачі № 1 від 11 березня 2014 року (а.с.16).

За даними довідки заступника начальника відділу у Миронівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 39/113-19 від 10 квітня 2019 року, згідно технічної документації з паювання земель, переданих у колективну власність АТ Карапиші Миронівського району Київської області, вартість земельної частки (паю) обчислена діленням грошової оцінки сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність, що підлягають паюванню, на кількість осіб, що мають право на земельну частку (пай) станом на 1997 рік, складає 14 843 грн. (а.с.20).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності та необґрунтованості, однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них (стаття 78 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 5 ЗК України 1992 року земля належала громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівничі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, в тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Паювання земель як встановлений земельним законодавством порядок визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства в умовних кадастрових гектарах, законодавчо забезпечене: пунктами 8, 9, 14-17 Перехідних положень ЗК України, ст. 25 ЗК України (щодо паювання земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій), Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 5 червня 2003 року № 899, постановою Кабінету Міністрів України Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) від 4 лютого 2004 року № 122 тощо.

Паювання земель колишніх сільськогосподарських підприємств (колгоспів, радгоспів) повинно було здійснюватися після їх реформування у колективні сільськогосподарські підприємства (Указ № 666/94), передачі цим підприємствам земель у колективну власність, видачі державного акта на право колективної власності на землю. Коло осіб, які мають право на земельну частку (пай), встановлено Указом Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям .

Пунктом 1 цього Указу передбачено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Згідно з пунктом 2 Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Список громадян, як додаток до державного акта, формується самим підприємством відповідно до статуту, розглядається і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства та підписується головою сільськогосподарського підприємства та головою місцевої ради.

З огляду на наведені норми, саме член колективного сільськогосподарського підприємства, який включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 працювала в колгоспі імені Щорса села Карапиші Миронівського району Київської області, який у 1994 році було перейменовано у КСП Карапиші , і на час передачі у колективну власність землі була включена до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який був додатком № 1 до Державного акта на право колективної власності на землю серії КВ від 28 грудня 1994 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Оскільки ОСОБА_2 була включена до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який був додатком № 1 до Державного акта на право колективної власності на землю серії КВ від 28 грудня 1994 року, вона набула право на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта - 28 грудня 2004 року. При цьому посилання суду в рішенні на набуття права на земельну частку (пай) з дня реєстрації державного акту, а не його видачі, суперечать діючому законодавству та є помилковими і безпідставними.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину прийняла та оформила спадкові права на успадковане майно, що підтверджується спадковою справою, копія якої наявна в матеріалах справи.

Таким чином, оскільки до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 увійшло право на земельну частку (пай), а позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті матері шляхом подачі до нотаріальної контори заяви про її прийняття, вимога останньої про визнання за нею права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, зважаючи на відмову державного нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) з підстав відсутності правовстановлюючого документу на ім`я спадкодавця про його право на земельну частку (пай).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права.

Враховуючи те, що висновки, викладені у рішенні суду щодо наявності підстав для відмови в позові, не відповідають обставинам справи, і судом при ухваленні рішення неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 07 жовтня 2019 року - скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) середнім розміром 2,72 в умовних кадастрових гектарах при розпаюванні сільськогосподарських угідь, переданих в колективну власність Колективному сільськогосподарському підприємству Карапиші села Карапиші Миронівського району Київської області по Карапишівській сільській раді Миронівського району Київської області згідно Державного акта на право колективної власності на землю від 28 грудня 1994 року серії КВ, виданого Карапишівською сільською радою народних депутатів Миронівського району Київської області, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: