Постанова

від 04.02.2020 по справі 362/7474/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 362/7474/19 № апеляційного провадження: 22-ц/824/3640/2020 Головуючий у суді першої інстанції: Ковбель М.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.

4 лютого 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Семенюк Т.А.

Суддів - Рейнарт І.М., Мостової Г.І.,

при секретарі - Хоменко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ІТІС на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ВИМПЕЛ-СБ12 , Товариства з обмеженою відповідальністю ІТІС ,-

В С Т А Н О В И В:

18 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 26 липня 2019 року між ТОВ КЛІНКЕР БУД та ТОВ ІТІС укладено договір оренди №26/07-2019, відповідно до умов якого ТОВ ІТІС передало в оренду ТОВ КЛІНКЕР БУД комплекс торгівельно-побутового центру та виробничо-складської бази, А, загальною площею 1499,2 кв.м. та будинок охорони, Б, загальною площею 21,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім того, в строкове платне користування (оренду) передано земельні ділянки: кадастровий номер 3221455300:01:017:0157, площею 0,6470 га, цільове призначення - для комерційного використання та кадастровий номер 3221455300:01:017:0144, площею 1,9260 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на яких розташовані об`єкти оренди.

Зазначив, що 12 грудня 2019 року, ні заявник, ні працівники ТОВ КЛІНКЕР БУД не змогли потрапити на робочі місця, через фізичні перешкоди людей, які представилися працівниками охоронної фірми ТОВ ВИМПЕЛ-СБ12 , з якими 12 грудня 2019 року ТОВ ІТІС укладено договір про надання охоронних послуг.

Також зазначив, що діями Відповідачів паралізована робота ТОВ КЛІНКЕР БУД , фактично захоплено майно очолюваного заявником товариства та практично повністю припинена комерційна діяльність.

У зв`язку із викладеним, просив суд вжити заходів забезпечення позову, який буде подано у встановлений законом строк, про стягнення з ТОВ ВИМПЕЛ-СБ12 та ТОВ ІТІС збитків у вигляді неотриманої заробітної плати, премій, надбавок за ефективну господарську діяльність, шляхом заборони працівникам ТОВ ВИМПЕЛ-СБ12 та ТОВ ІТІС чинити перешкоди у доступі працівників ТОВ "КЛІНКЕР БУД" на територію комплексу торгівельно-побутового центру та виробничо-складської бази, на територію земельної ділянки, для комерційного використання та ведення фінансово-господарської діяльності.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2019 року вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони працівникам ТОВ ВИМПЕЛ-СБ12 та ТОВ ІТІС чинити перешкоди у доступі працівників ТОВ КЛІНКЕР БУД на територію комплексу - торгівельно-побутового центру та виробничо-складської бази, А, загальною площею 1499,2 кв.м. та будинку охорони, Б, загальною площею 21,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (Об`єкт оренди за договором оренди від 26 липня 2019 року №26/07-2019) та на територію земельних ділянок, на яких розташований Об`єкт оренди, а саме: земельної ділянки кадастровий номер 3221455300:01:017:0157, площею 0,6470 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 цільове призначення - для комерційного використання та на територію земельної ділянки кадастровий номер 3221455300:01:017:0144, площею 1,9260 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 цільове призначення - для комерційного використання, та у здійснення фінансово-господарської діяльності.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ТОВ ІТІС подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, у задоволенні заяви відмовити, вважаючи, що судом порушено норми процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно копії договору оренди №26/07-2019, укладеного 26 липня 2019 року між ТОВ ІТІС та ТОВ КЛІНКЕР БУД , орендодавець передав в оренду орендарю комплекс - торгівельно-побутовий центр та виробничо-складську базу, А, загальною площею 1499,2 кв.м., та будинок охорони, Б, загальною площею 21,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п.1.1.1 Договору оренди, в строкове платне користування (оренду) передано земельну ділянку кадастровий номер 3221455300:01:017:0157, площею 0,6470 га, цільове призначення - для комерційного використання та земельну ділянку кадастровий номер 3221455300:01:017:0144, площею 1,9260 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на яких розташовані об`єкти оренди.

Відповідно до частини першої ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

За змістом ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.п. 2, 3 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії. Заборона відповідачеві вчиняти певні дії є видом забезпечення позову, який спрямований проти активних учинків відповідача, що можуть ускладнити виконання рішення суду. Зобов`язання вчинити певні дії, як захід забезпечення позову, спрямоване на активні дії відповідача, невиконання яких може ускладнити виконання судового рішення.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову у визначений заявником спосіб, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду.

У своїй апеляційній сказі, скаржник зазначає, що застосувавши заходи забезпечення позову, суд першої інстанції фактично вирішив спір про усунення перешкод у доступі на орендовану територію комплексу та земельну ділянку за відсутності відповідної позовної вимоги.

Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Виходячи з вказаних норм, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів про забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Як вбачається з заяви про вжиття заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви, ОСОБА_1 зазначав, що має намір подати позов про стягнення з ТОВ ВИМПЕЛ-СБ12 та ТОВ ІТІС збитків у вигляді неотриманої заробітної плати, премій, надбавок за ефективну господарську діяльність та просив забезпечити позов шляхом заборони працівникам ТОВ ВИМПЕЛ-СБ12 та ТОВ ІТІС чинити перешкоди у доступі працівників ТОВ КЛІНКЕР БУД на територію комплексу торгівельно-побутового центру та виробничо-складської бази, на територію земельної ділянки, для комерційного використання та ведення фінансово-господарської діяльності.

При цьому, заявником не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття зазначених заходів у спосіб, визначений заявником, унеможливить виконання рішення суду, не надано належних доказів щодо наявності співмірності заявлених позовних вимог заходам забезпечення позову і необхідності їх застосування.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ІТІС задовольнити.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2019 року скасувати та прийняти постанову наступного змісту.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 5 лютого 2020 року.

Головуючий

Судді