Постанова

від 15.01.2020 по справі 701/161/18-ц

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 701/161/18-ц

Провадження № 14-604цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н. П.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 12 березня 2019 року (у складі колегії суддів Гончар Н. І., Пономаренка В. В., Сіренка Ю. В.)

у цивільній справі за позовом Уманської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, ОСОБА_1 , третя особа: Фермерське господарство Степ , про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації ,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2018 році керівник Уманської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, ОСОБА_1 , третя особа - Фермерське господарство Степ , про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації.

Керівник Уманської місцевої прокуратури зазначав, що 06 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагентства у Черкаській області із заявою про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що розташована в адміністративних межах Іваньківської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаської області за кадастровим номером 7123182500:03:001:0618, площею 10,0 га.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 01 вересня 2015 року №23-4320/14-15-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки в оренду. У подальшому ГУ Держгеокадастру у Черкаській області наказом від 07 лютого 2017 року №23-401/14-17-СГ затвердило розроблений проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства із земель державної власності.

На підставі вищезазначеного наказу між ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_1 07 лютого 2017 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, який 27 лютого 2017 року зареєстрований державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг при Маньківській районній державній адміністрації на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 березня 2017 року за індексним номером 34204838.

Наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду від 07 лютого 2017 року № 23-4320/14-15-СГ прийнято з порушенням законодавства України, оскільки під час прийняття рішень про надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки на позаконкурсних умовах відповідачем, на думку позивача, поверхнево проведено перевірку та надано неналежну оцінку вказаним обставинам.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 20 травня 2015 року, фермерське господарство Степ (код ЄДРПОУ 31898805), засновником та керівником якого є ОСОБА_1 , було зареєстровано 06 березня 2002 року, тобто раніше, ніж спірну земельну ділянку було надано в оренду та зареєстровано право користування нею.

Згідно отриманої від Уманської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області інформації вказану земельну ділянку використовує саме ФГ Степ (податковий номер 31898805) та згідно податкової декларації сплачує орендну плату за користування нею.

Отже, на момент звернення 06 лютого 2015 року ОСОБА_1 до ГУ Держземагентства в Черкаській області із заявою про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, ОСОБА_1 не мав права на позаконкурсне набуття права оренди вказаної земельної ділянки. ГУ Держгеокадастру у Черкаській області не мало правових підстав приймати наказ про затвердження документації із землеустрою та надання спірної земельної ділянки в оренду, а тому таке рішення органу державної влади, на думку позивача, підлягає визнанню незаконним та скасуванню, оскільки порушує норми законів України.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 29 листопада 2018 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 07 лютого 2017 року № 23-401/14-17-СГ. Визнано договір оренди земельної ділянки площею 10,0 га за кадастровим номером 7123182500:03:001:0618, яка розташована в адміністративних межах (за межами населеного пункту) Іваньківської сільської ради Маньківського району Черкаської області, укладений 07 лютого 2017 р. між Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_1 недійсним. Скасовано рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 10 березня 2017 року за індексним номером 34204838, прийняте державним реєстратором ЦНАП при Маньківській районній державній адміністрації Брітаном Ю. Д.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 12 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 29 листопада 2018 року скасовано, провадження у справі закрито.

Закриваючи провадження у справі апеляційний суд виходив із того, що згідно вимог пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, відноситься до юрисдикції господарського суду.

У квітні 2019 року заступник прокурора Черкаської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказане судове рішення.

У касаційній скарзі заступник прокурора Черкаської області зазначав, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки майнове право оренди на спірну земельну ділянку зареєстровано за фізичною особою ОСОБА_1 , а не ФГ Степ , а тому висновок суду апеляційної інстанцій про віднесення даної справи до юрисдикції господарського суду є безпідставним. Просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, а від 12 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Касаційний цивільний суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 26 вересня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки заступник прокурора Черкаської області оскаржує судові рішення з підстав порушення правил суб`єктної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду вважала мотиви, на підставі яких постановлено зазначену ухвалу Верховного Суду, обґрунтованими та ухвалою від 22 жовтня 2019 року прийняла справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України у редакції ЗаконуУкраїни від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон№ 2147-VIII) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 20 ГПК України (у редакції Закону № 2147-VIII) визначено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Таким чином, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є насамперед юридичні особи та фізичні особи - підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами, наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 01 вересня 2015 року №23-4320/14-15-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки в оренду. У подальшому ГУ Держгеокадастру у Черкаській області наказом від 07 лютого 2017 року №23-401/14-17-СГ затвердило розроблений проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства із земель державної власності.

На підставі вищезазначеного наказу між ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_1 07 лютого 2017 було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, який 27 лютого 2017 року зареєстрований державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг при Маньківській районній державній адміністрації на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 34204838 від 10 березня 2017 року.

Згідно даних Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Фермерське господарство Степ (код ЄДРПОУ 31898805), засновником та керівником якого є ОСОБА_1 , було зареєстровано 06 березня 2002 року.

Відповідно до частини другої статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України; у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Зокрема, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства (частина друга статті 134 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 973-IV (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною третьою статті 7 Закону № 973-IV земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону № 973-IV).

Відповідно до вимог статей 89, 91, 92 Цивільного кодексу України та статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього, натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Відповідно до частини першої статті 31 ЗК України землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Аналогічні норми викладено у статті 12 Закону № 973-IV.

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону № 973-IV після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства, в порядку визначеному законом, на конкурентних основах.

Спори фермерських господарств, які є юридичними особами, з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Тобто, якщо на час звернення до суду з таким позовом ФГ, з метою створення якого надавалась спірна земельна ділянка, вже зареєстровано, то справа дійсно підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, навіть якщо відповідачем у справі зазначено фізичну особу, якій ця земельна ділянка надавалась з метою створення цього ФГ.

Саме такий висновок і зроблено у постановах Великої Палати Верховного Суду, на які в своїй ухвалі посилається суд першої інстанції.

Разом з тим ФГ Степ не пов`язане зі спірною земельною ділянкою, є самостійною юридичною особою, для створення якого ОСОБА_1 ще в 2002 році, тобто задовго до видання оскаржуваного наказу, отримав земельну ділянку.

Із заявою про надання спірної земельної ділянки ФГ Степ не зверталось, йому вона не виділялась та в установленому порядку не передавалась.

У цій справі, спірна земельна ділянка площею 10,0 га з кадастровим номером 7123182500:03:001:0618, яка розташована в адміністративних межах (за межами населеного пункту) Іваньківської сільської ради Маньківського району Черкаської області , надана в оренду ОСОБА_1 , як громадянину України, на підставі договору оренди землі від 07 лютого 2017 року, між ним та ГУ Держгеокадастру в Черкаській області.

Із заявою про надання цієї земельної ділянки ОСОБА_1 звернувся як фізична особа з метою безкоштовного отримання земельної ділянки, вже після того, як ним було використане право на отримання земельної ділянки та створено фермерське господарство, а тому ототожнення фізичної особи та фермерського господарства в даних правовідносинах є неправильним.

ОСОБА_1 отримав спірну земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності в оренду.

Належне йому право користування не могло відчужуватись, тобто передаватись іншим особам, в тому числі і ФГ Степ , оскільки відповідно до статті 31 ЗК України та статті 12 Закону № 973-IV землі ФГ можуть складатися із земельних ділянок, зокрема тих, що належить громадянам - членам ФГ на праві приватної власності.

Отже ФГ Степ не могло набути прав користування та володіння спірною земельною ділянкою від ОСОБА_1 , оскільки він нею не володів на праві власності.

З огляду на викладене, враховуючи характер спірних правовідносин, зокрема те, що ОСОБА_1 вдруге звернувся за отриманням земельної ділянки з метою створення фермерського господарства, суб`єктний склад сторін у даних правовідносинах, спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження в цій справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц (провадження № 14?83цс19), від 27 березня 2019 року у справі № 376/331/16-ц (провадження № 14-79цс19), від 4 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18 (провадження № 14-109цс19).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України (у редакції Закону№ 2147-VIII) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із частиною шостою статті 411 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII) підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки ухвала суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі перешкоджає провадженню у справі, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Суду необхідно перевірити законність повторного надання ОСОБА_1 в користування земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII ) передбачено: якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку справа направляється на розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 141, 402-404, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Черкаської області від 12 березня 2019 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Черкаського апеляційного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. П. Лященко Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко В. В. Британчук В. В. Пророк Ю. Л. Власов Л. І. Рогач Д. А. Гудима О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич В. С. Князєв О. Г. Яновська