Постанова

від 27.02.2020 по справі 701/161/18-ц

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/486/20Головуючий по 1 інстанції Справа № 701/161/18-ц Категорія: 302090000 Костенко А. І. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В. Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Храпка В.Д., Вініченка Б.Б., Новікова О.М.. за участю секретаря Матюхи В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гульченко Оксани Костянтинівни на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 29 листопада 2018 року, ухваленого під головуванням судді Костенка А.І., у справі за позовом керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Фермерське господарство Степ про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень ,-

в с т а н о в и в :

У лютому 2018 році керівник Уманської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що 06 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагентства у Черкаській області із заявою про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що розташована в адміністративних межах Іваньківської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаської області за кадастровим номером 7123182500:03:001:0618, площею 10,0 га.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 01 вересня 2015 року №23-4320/14-15-СГ ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки в оренду. У подальшому ГУ Держгеокадастру у Черкаській області наказом від 07 лютого 2017 року №23-401/14-17-СГ затвердило розроблений проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства із земель державної власності.

На підставі вищезазначеного наказу між ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_1 07 лютого 2017 року укладено договір оренди вказаної земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, який 27 лютого 2017 року зареєстрований державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг при Маньківській районній державній адміністрації на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 березня 2017 року за індексним номером 34204838.

Позивач зазначає, що наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду від 07 лютого 2017 року № 23-4320/14-15-СГ прийнято з порушенням законодавства України, поскільки під час прийняття рішень про надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки на позаконкурсних умовах відповідачем, на думку позивача, поверхнево проведено перевірку та надано неналежну оцінку вказаним обставинам.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 20 травня 2015 року, Фермерське господарство Степ (засновником та керівником якого є ОСОБА_1 ), було зареєстровано 06 березня 2002 року, тобто раніше, ніж спірну земельну ділянку було надано в оренду та зареєстровано право користування нею.

Згідно отриманої від Уманської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області інформації вказану земельну ділянку використовує саме Фермерське господарство Степ та згідно податкової декларації сплачує орендну плату за користування нею.

Тобто, на момент звернення 06 лютого 2015 року ОСОБА_1 до ГУ Держземагенства у Черкаській області із заявою про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, ОСОБА_1 не мав права на позаконкурсне набуття права оренди вказаної земельної ділянки. ГУ Держгеокадастру у Черкаській області не мало правових підстав приймати наказ про затвердження документації із землеустрою та надання спірної земельної ділянки в оренду, а тому таке рішення органу державної влади, на думку позивача, підлягає визнанню незаконним та скасуванню, оскільки порушує норми законів України.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 29 листопада 2018 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 07 лютого 2017 року № 23-401/14-17-СГ.

Визнано договір оренди земельної ділянки площею 10,0 га за кадастровим номером 7123182500:03:001:0618, яка розташована в адміністративних межах (за межами населеного пункту) Іваньківської сільської ради Маньківського району Черкаської області, укладений 07 лютого 2017 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_1 недійсним.

Скасовано рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 10 березня 2017 року за індексним номером 34204838, прийняте державним реєстратором ЦНАП при Маньківській районній державній адміністрації Брітан Ю. Д.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Гульченко О.К. просить скасувати рішення суду першої інстанції як незаконне, не відповідає нормам матеріального і процесуального права, а також фактичним обставинам справи, при цьому суд першої інстанції не в повному обсязі з`ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення цивільного спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.

В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції задовольняючи позов керівника Уманської місцевої прокуратури посилався на те, що під час прийняття рішень про надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки на поза конкурсних умовах ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, поверхнево проведено перевірку та надано неналежну оцінку вказаних обставин.

Крім того, чинним законодавством передбачено передання в оренду земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства без конкурентних засад (земельних торгів) для громадян і він звертався із заявами для надання земельної ділянки саме як громадянин. Також апелянт зазначає, що не приховував, що є головою Фермерського господарства Степ .

До того ж оспорюваний наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області прийнято відповідно до вимог чинного земельного законодавства та встановленій законом процедурі набуття права оренди на земельні ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.

Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги по наступних підставах.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 06 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагенства у Черкаській області із заявою щодо надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення для ведення фермерського господарства земельної ділянки, розташованої в адмінмежах Іваньківської сільської ради (за межами населеного пункту) за кадастровим номером 7123182500:03:001:0618 площею 10,0 га.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 01 вересня 2015 року №23-4320/14-15-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки в оренду. У подальшому ГУ Держгеокадастру у Черкаській області наказом від 07 лютого 2017 року №23-401/14-17-СГ затвердило розроблений проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства із земель державної власності.

На підставі вищезазначеного наказу між ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_1 07 лютого 2017 було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, який 27 лютого 2017 року зареєстрований державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг при Маньківській районній державній адміністрації на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 34204838 від 10 березня 2017 року.

Відповідно до умов договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 7123182500:03:001:0618, яка знаходиться в адмінмежах Іваньківської сільської ради Маньківського району, Черкаської області, за межами населеного пункту, площею 10,0 га , строком на 7 років та діє до 07 лютого 2024 року (включно) (п.1, п.2, п. 6 договору оренди).

Згідно даних Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Фермерське господарство Степ (код ЄДРПОУ 31898805), засновником та керівником якого є ОСОБА_1 , було зареєстровано 06 березня 2002 року.

Відповідно до частини другої статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України; у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Зокрема, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства (частина друга статті 134 ЗК України).

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом.

Порядок звернення та отримання земельної ділянки визначений Законом України Про фермерське господарство .

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради (частина перша статті 5, частина перша статті 7 Закону України Про фермерське господарство ).

Згідно із частиною третьою статті 7 Закону України Про фермерське господарство земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України Про фермерське господарство ).

Відповідно до вимог статей 89, 91, 92 Цивільного кодексу України та статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього, натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 Закону України Про фермерське господарство вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

Аналогічні норми викладені в ч. 1 ст. 31 ЗК України

Фермерське господарство Степ є самостійною юридичною особою, для створення якої ОСОБА_1 в 2002 році, тобто задовго до видання оскаржуваного наказу, отримав земельну ділянку.

Із заявою про надання земельної ділянки в оренду звернувся ОСОБА_1 як фізична особа з метою безкоштовного отримання земельної ділянки, вже після того, як ним було використано право на отримання земельної ділянки та створення фермерського господарства. Із заявою про надання спірної земельної ділянки Фермерське господарство Степ не зверталось і йому вона не передавалась.

Земельна ділянка надана в оренду ОСОБА_1 як громадянину України.

Належне йому право оренди земельної ділянки не могло відчужуватися, тобто передаватися іншим особам, в тому числі і Фермерському господарству Степ , оскільки відповідно до ст. 31 ЗК України та статті 12 Закону України Про фермерське господарство землі фермерського господарства можуть складатися із земельних ділянок, зокрема тих, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві власності.

Отже Фермерське господарство Степ не могло набути права користування та володіння спірною земельною ділянкою від ОСОБА_1 , оскільки він не володів нею на праві власності.

З огляду на викладене, враховуючи характер спірних правовідносин апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини у справі, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України із відповідача підлягають стягненню судові витрати у вигляді стягнення судового збору в сумі 1 921 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гульченко Оксани Костянтинівни на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 29 листопада 2018 року залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь прокуратури Черкаської області судові витрати - 1 921 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: