Рішення

від 20.01.2020 по справі 160/11458/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року Справа № 160/11458/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи Дніпро адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-АНТІКОР» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15 листопада 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-АНТІКОР» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення, яке оформлено протоколом від 25.09.2019 року № 43 Комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про внесення Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-АНТІКОР» (ЄДРПОУ 41750265) до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-АНТІКОР» (ЄДРПОУ 41750265) з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач протиправно відніс ТОВ «ПРОМ-АНТІКОР» до переліку ризикових платників податків, оскільки вважає, що підприємство не відповідає жодному з критеріїв ризиковості. Позивач вказує, що рішення відповідача, оформлене протоколом від 25.09.2019 року № 43, про віднесення ТОВ «ПРОМ-АНТІКОР» до переліку ризикових платників прийнято з порушенням встановленого порядку, оскільки не містить належної мотивації та причин його прийняття. Отже, позивач вважає, що таке рішення відповідача суперечить приписам чинного законодавства.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 року відкрито провадження у даній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Представником відповідача 21.12.2019 року надано письмовий відзив на позовну заяву (вх.. № 9041ел), в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивача включено до переліку ризикових платників податку, згідно протоколу № 43 від 25.09.2019 року, як такого, що відповідає п.1.6 Критеріїв ризиковості платника податку, оскільки наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником. Зазначено, що підставою включення ТОВ «ПРОМ-АНТІКОР» до переліку ризикових слугувала інформація, отримана в межах алгоритму дій, а саме встановлення невідповідності між придбаними та реалізованими товарами у контрагентів-постачальників ТОВ Дельмарбуд та ТОВ Буд-Стром . Вказує, що дії контролюючого органу по включенню Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-АНТІКОР» до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, жодним чином не порушують права платника.

15.01.2020 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-АНТІКОР» (ІК в ЄДРПОУ 41750265) зареєстровано 21.11.2017 року у встановленому законом порядку (місцезнаходження: 49020, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.. Шевченка, будинок 26) та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Новокодацьке управління), є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що комісією ГУ ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення у формі протоколу № 43 від 25.09.2019 року, яким «ПРОМ-АНТІКОР» включено до переліку ризикових платників, як такого, що відповідає критеріям ризиковості. Вказане рішення прийнято за результатами розгляду фінансово-господарської діяльності суб`єктів господарювання та схеми роботи підприємства, враховано інформацію відповідного структурного підрозділу, отриману в межах алгоритму дій.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкової накладної/ розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабміном України.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації визначені постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 117 та Порядок роботи комісій, відповідно).

За положеннями пункту 5 Порядку № 117 податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Як встановлено пунктом 6 Порядку № 117, у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

За приписами пункту 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

На виконання пункту 10 Порядку № 117 Державна фіскальна служба України у листі № 1962/99-99-29-05-01-01 від 07.08.2019 року затвердила Критерії ризиковості платника податку та Критерії ризиковості здійснення операцій.

За змістом підпункту 1.6 пункту 1 вказаного листа ДФС України платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо:

комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

керівник платника податку та/або головний бухгалтер, та/або особа, що має право підпису, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровані (перереєстровані) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України ;

платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

в органах ДФС наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній / розрахунку коригування.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Відповідність платника податку Критеріям ризиковості платників податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Якщо платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації.

У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

Інформація про внесення/виключення платника податку до/з переліку ризикових платників податків, відповідно до пунктів 1.1 - 1.6 цих Критеріїв, стає доступною платнику в Електронному кабінеті.

Судом встановлено, що в протоколі комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 43 від 25.09.2019 року, яким ТОВ «ПРОМ-АНТІКОР» включено до переліку ризикових платників, як такого, що відповідає критеріям ризиковості, зазначено, що за результатами фінансово-господарської діяльності та схеми роботи підприємства, комісією зроблено висновок щодо віднесення (внесення) суб`єкта ТОВ «ПРОМ-АНТІКОР» (код ЄДРПОУ 41750265) до відповідного переліку (бази даних ІС Податковий блок ), як такого, що відповідає критеріям ризиковості.

Проте, дане рішення суб`єкта владних повноважень не містить ані переліку конкретних фактичних даних про підприємство позивача, які б могли свідчити про наявність ознак ризиковості, ані відповідного законодавчого обґрунтування. Також з протокольного рішення вбачається, що останнє прийнято лише на підставі даних інформаційних баз контролюючого органу, будь-які інші матеріали, контролюючим органом не використовувались.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ПРОМ-АНТІКОР» (ІК в ЄДРПОУ 41750265) зареєстроване як юридична особа; зареєстровано за адресою, що знаходиться на підконтрольній території України.

ТОВ «ПРОМ-АНТІКОР» має відкритий рахунок в банківській установі, що підтверджено довідкою про відкриття рахунку від 01.10.2019 року № 191001SU18394282.

Також позивач подає контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість, а також фінансову звітність, що підтверджено матеріалами справи, та не спростовано відповідачем.

Аналізуючи викладене слід дійти висновку, що оскаржуване рішення відповідача не містить належної мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків, відповідно до п.п. 1.6 п. 1 листа Державної фіскальної служби України № 1962/99-99-29-05-01-01 від 07.08.2019 року, а також наявності у поданих ТОВ «ПРОМ-АНТІКОР» на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних 11.10.2019 року, 09.10.2019 року, 10.10.2019 року податковій накладній № 5, № 6, № 7 від 19.09.2019 року, № 9 від 25.09.2019 року, № 10 від 27.09.2019 року відповідно, встановлених критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Пунктами 12-16 Порядку № 117 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Водночас, наведеним Порядком № 117 не визначено чітких критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в ЄРПН.

Натомість пунктом 10 Порядку передбачено запровадження певного алгоритму визначення таких критеріїв ДФС України за погодженням з Міністерством фінансів України, а саме: критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Як вже судом зазначалось, Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Проте ДФС України 07.08.2019 року затверджено листом № 1962/99-99-29-05-01-01 без дотримання регуляторних процедур критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій.

Водночас, факт запровадження непрозорого механізму затвердження вищевказаних критеріїв з урахуванням відсутності доступного для ознайомлення громадськості механізму прийняття зазначених проектів актів, у тому числі визначення періодичності затвердження таких критеріїв ДФС України, порушує один із принципів державної регуляторної політики, визначених Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", а саме передбачуваність, тобто послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності.

При цьому варто врахувати, що листи міністерств, інших ЦОВВ не є нормативно-правовими актами, вони лише мають інформаційний характер і не встановлюють правових норм.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність станом на час прийняття спірних рішень правової обґрунтованості та об`єктивності застосування механізму державного регулювання в частині визначених ДФС критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в ЄРПН.

Суд наголошує, що будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, повинні містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У даному випадку судом встановлено, що рішення суб`єкта владних повноважень не містить чіткого визначення підстав та мотивів для прийняття рішення про внесення ТОВ «ПРОМ-АНТІКОР» (ІК в ЄДРПОУ 41750265) до Переліку ризикових платників, що свідчить про його необґрунтованість і протиправність.

Поряд з вказаним, суд вважає за необхідне зазначити, що віднесення платника податків до переліку ризикових платників податків на підставі критеріїв ризиковості, визначених виключно листом ДФС України № 1962/99-99-29-05-01-01 від 07.08.2019 року, є безпідставним.

Крім того, на думку суду, відповідачем прийнято оскаржуване протокольне рішення з недотриманням пункту 9 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України - без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення. Протилежного відповідачем не доведено.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, - є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення контролюючим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій, мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 02.04.2019 року у справі № 822/1878/18 (провадження № К/9901/4668/19), що враховується судом, відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час розгляду справи Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, не навів мотивів прийняття оскаржуваного протокольного рішення № 43 від 25.09.2019 року.

З огляду на вище зазначене, суд вважає, що рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про внесення Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-АНТІКОР» (ІК в ЄДРПОУ 41750265) до переліку ризикових платників, оформлене протоколом № 43 від 25.09.2019 року, прийнято з порушенням порядку встановленого нормами чинного законодавства, без наявності правових підстав та порушує права позивача як платника податку, у зв`язку з чим, є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, позовні вимоги про зобов`язання Головне управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-АНТІКОР» (ІК в ЄДРПОУ 41750265) з переліку ризикових платників податку не підлягають задоволенню, оскільки достатнім та належним способом захисту в даному випадку є визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, яке оформлено протоколом № 43 від 25.09.2019 року, наслідком якого і буде виключення ТОВ «ПРОМ-АНТІКОР» з переліку ризикових платників податків.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За сукупності викладених обставин позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-АНТІКОР» підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 3842,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 470 від 13.11.2019 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1921,00 грн. підлягає стягненню з Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із пунктами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи заяву, суд виходить із того, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, схвалених Установчим З`їздом адвокатів України від 17.11.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

Судом встановлено, що професійну правничу допомогу позивачу було здійснено за договором про надання юридичних послуг № 2 від 12.11.2019 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-АНТІКОР» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Мистецтво права .

Предметом договору є надання послуг замовнику згідно переліку, що фіксується сторонами в рахунках-фактурах та актах виконаних робіт.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання юридичних послуг № 2 від 12.11.2019 року, рахунок на оплату № 79 від 12.11.2019 року та платіжне доручення № 474 від 13.11.2019 року.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає необґрунтованою та непропорційною до предмета спору загальну суму витрат у розмірі 6000,00 грн.. Позивачем не надано доказів, що понесені витрати перебувають у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у даній справі; не надано розрахунку опису робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, акт виконаних робіт, який би підтвердив виконання адвокатом своїх обов`язків щодо надання правничої допомоги у справі № 160/11458/19.

Суд зазначає, що за наявності правових підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу адвокатом, подані суду неналежні документи унеможливлюють вирішення питання про відшкодування витрат на користь позивача.

Аналогічна правова позиція Верховним Судом викладена в постановах від 08 травня 2018 року у справі № 810/2823/17, від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, від 22 травня 2018 року у справі № 826/8107/16, від 24 січня 2019 року у справі № 716/155/17 та від 22 квітня 2019 року у справі № 806/2143/18.

Враховуючи те, що наданими до суду документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявником не надано належних та допустимих доказів сплати понесених витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 6000 грн., у зв`язку з чим заява щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 139, 193, 242-244, 246, 250, 255, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-АНТІКОР» (вул.Шевченка, б.26, м.Дніпро, Дніпропетровська обл., 49020; ІК в ЄДРПОУ 38676758) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вул.. Сімферопольська, б.17А, ІК в ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, оформлене протоколом № 43 від 25.09.2019 року, щодо внесення ТОВ «ПРОМ-АНТІКОР» (ІК в ЄДРПОУ 38676758) до переліку ризикових платників податків.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМ-АНТІКОР» (вул.Шевченка, б.26, м.Дніпро, 49020; ІК в ЄДРПОУ 38676758) понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1921,00 грн. за рахунок бюджетних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вул.. Сімферопольська, б.17А, ІК в ЄДРПОУ 43145015).

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 20 січня 2020 року.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков