Ухвала

від 05.02.2020 по справі 826/8663/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

05 лютого 2020 року м. Київ № 826/8663/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоенергосервіс про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Теплоенергосервіс доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоенергосервіс звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2018 року, яким задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоенергосервіс до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, а саме: визнано протиправними та скасовано податкову вимогу від 22 травня 2018 року №100612-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 22 травня 2018 року №100612-17, винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві; зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві включити до інтегрованої картки платника Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоенергосервіс (код ЄДРПОУ 24260444) відомості про сплату суми 46 337,00 грн. Також, ухвалено стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоенергосервіс (01024, м. Київ, вул. Богомольця, 5, код ЄДРПОУ 24260444) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4534 (чотири тисячі п`ятсот тридцять чотири) гривні 19 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

В подальшому, представником Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоенергосервіс подано клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №826/8663/18 шляхом зобов`язання Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки справу №826/8663/18 відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4, пункту 10 частини 6 статті 12, частини 1 статті 257, статті 258, частини 5 статті 262 розглянуто в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, отже й заява про встановлення судового контролю у названій справі підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12 травня 2011 року).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07 травня 2002 року, "Ромашов проти України" від 27 липня 2004 року, "Шаренок проти України" від 22 лютого 2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

При цьому, відповідно до приписів частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Проте, судовий контроль при ухваленні рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2018 року судом не встановлювався.

Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 28 жовтня 2019 року Товариству з обмеженою відповідальністю Теплоенергосервіс видано виконавчі листи у справі №826/8663/18.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Теплоенергосервіс не вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження", або, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення.

Щодо заяви в частині зобов`язання Головне управління Державної фіскальної служби України в місті Києві в разі неподання звіту встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд зауважує, що заява у вказаній частині є передчасною та не підлягає задоволенню.

Керуючись статтею 382, статтями 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоенергосервіс про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відмовити.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко