Ухвала

від 06.02.2020 по справі 915/1517/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про зупинення провадження у справі

06 лютого 2020 року м. ОдесаСправа № 915/1517/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Федорончук Д.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Рогак В.А., ордер ВЛ № 016760, дата видачі: 27.05.19;

від відповідача: не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Кристина

на рішення Господарського суду Миколаївської області від „06» листопада 2019р., повний текст якого складено та підписано „18» листопада 2019р.

у справі № 915/1517/19

за позовом Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Кристина

до відповідача Миколаївської міської ради

про поновлення договору оренди землі та визнання укладеною у редакції позивача додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської міської ради,

в с т а н о в и в :

В травні 2019 Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма Кристина звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради, в якій з посиланням на ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі просило поновити Договір оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 21.06.2013 за №9288 з урахуванням Договору про зміни №239-15 від 01.10.2015 на строк 5 років на тих самих умовах, в редакції додаткової угоди, запропонованої позивачем; визнати незаконним та скасувати рішення Миколаївської міської ради №51/18 від 20.03.2019 Про відмову у продовженні оренди земельної ділянки Приватному підприємству Виробничо-комерційна фірма Кристина в Інгульському районі м.Миколаєва .

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Миколаївської міської ради від 10.10.2006 №6/47 було відведено ПП «ВКФ «Кристина» в оренду земельну ділянку загальною площею 1,67 га для реконструкції скверу з розміщенням зупинкового комплексу, дитячого майданчику та торговельно-розважального комплексу по вказаній вище адресі (кадастровий номер ділянки 4810136900:02:036:0002). Відповідно до умов укладеного між сторонами Договору оренди землі №9288 від 21.06.2013, з урахуванням положень Договору про зміни №239-15 від 01.10.2015, ПП «ВКФ «Кристина» звернулося із заявою від 07.05.2018 року №000332 до міської ради щодо поновлення дії договору, термін дії якого закінчується 10.11.2018, на яку жодної відповіді, в тому числі й заперечень щодо продовження строку дії договору міською радою не надано.

Позивач вказує, що лише у кінці квітня 2019 року йому стало випадково відомо про існування рішення Миколаївської міської ради №51/18 від 20.03.2019, яким ПП «ВКФ «Кристина» відмовлено у продовженні оренди земельної ділянки; спірний договір оренди визнано припиненим, зобов`язано підприємство повернути земельну ділянку за актом приймання-передачі.

Позивач стверджує, що таке рішення органу місцевого самоврядування є незаконним та прийнятим всупереч ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» , у зв`язку з чим підлягає скасуванню, оскільки після закінчення договору оренди ПП «ВКФ «Кристина» продовжило користуватись земельною ділянкою, сплачувати визначені договором платежі, крім того, протягом місяця після закінчення строку дії договору (до 10.12.2018) від орендодавця не надійшло листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, тому, посилаючись на приписи ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» позивач вважає, що договір оренди землі №9288 від 21.06.2013 з урахуванням положень договору про зміни №239-15 від 01.10.2015 є автоматично поновленим на тих самих умовах та той самий строк.

29.07.2019 позивачем подано до місцевого господарського суду заяву про зміну предмету позову. Зокрема, позивач просить суд: поновити Договір оренди землі №9288 від 21.06.2013 з урахуванням Договору про зміни №239-15 від 01.10.2015, на строк п`ять років на тих самих умовах, в редакції Додаткової угоди запропонованої позивачем; визнати незаконним та скасувати рішення Миколаївської міської ради №51/18 від 20.03.2019 Про відмову у продовженні оренди земельної ділянки приватному підприємству «Виробничо-комерційна фірма «Кристина» в Інгульському районі м.Миколаєва .

Відповідач позовні вимоги не визнав та пояснив, що з заявою про поновлення договору оренди землі на новий строк позивач звернувся до закінчення дії такого договору в порядку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами на підставі ч.ч.1-5 ст.33 Закону України "Про оренду землі", а не на підставі ч.6 ст.33 вказаного Закону, як зазначається ПП ВКФ Кристина в позові. Позивачем не надано доказів того, що він звертався до міської ради після закінчення дії договору оренди із пропозицією про укладення додаткової угоди про поновлення такого договору на тих самих умовах і на той самий строк на підставі ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" із додаванням відповідної додаткової угоди. До того ж, міською радою було відмовлено в укладанні додаткової угоди з уповноваженою особою, а тому в задоволенні позовної вимоги щодо поновлення договору оренди слід відмовити.

Відповідач також вказує, що орендар реалізував своє переважне право на поновлення договору оренди землі саме на підставі та в порядку передбачених ч.ч.1-5 ст.33 Закону України Про оренду землі , у зв`язку з чим міською радою було розглянуто заяву позивача про поновлення договору оренди землі та прийнято рішення від 20.03.2019 №51/18, відповідно до вимог Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі , яким відмовлено орендарю в укладанні додаткової угоди з уповноваженою особою. Відповідач вважає, що рішення міської ради від 20.03.2019 №51/18 прийняте ним на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Прийняття рішення міською радою про продовження або відмову в продовженні строку оренди землі в порядку передбаченому Регламентом ММР VII скликання, затвердженого рішенням міської ради від 28.01.2016 №2/5 потребує значного часу, що унеможливлює розгляд міською радою звернення про поновлення договору оренди землі в місячний строк, визначений Законом України Про оренду землі . На момент прийняття відповідачем спірного рішення, позивач не звертався з заявою про укладення додаткової угоди на підставі ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі , тому відповідна додаткова угода про продовження дії договору оренди землі на тих самих умовах з уповноваженою особою на підставі вказаної частини ст.33 України Про оренду землі не була укладена.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06 листопада 2019 року (суддя Мавродієва М.В.) у справі №915/1517/19 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наступним.

Позивач, посилаючись на бажання скористатися своїм переважним правом, передбаченим ст.33 Закону України Про оренду землі , виявив намір продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки, про що свідчить подана ним, до закінчення строку дії договору оренди, заява від 05.05.2018 скерована цінним листом до Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради. Поряд з цим, суд зазначив, що тексту додаткової угоди про поновлення договору оренди спірної земельної ділянка, яка, за твердженням позивача, разом з заявою 05.05.2018 направлялась до Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, останнім до позовної заяви не долучено та під час розгляду справи суду не надано, що унеможливлює встановлення судом автентичності тексту додаткової угоди, викладеної позивачем в резолютивній частині позову, з текстом додаткової угоди, яку позивач, за його твердженням, направляв відповідачу разом із заявою про поновлення договору оренди від 05.05.2018.

Крім того, посилаючись на порушення відповідачем ч.6 ст.33 Закону №161-XIV, позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача після спливу одного місяця після закінчення строку дії договору із заявою про укладання додаткової угоди із уповноваженим керівником органу виконавчої влади, а також, у разі відмови відповідача від підписання такої додаткової угоди, доказів звернення з відповідним позовом до суду. Позовна заява була подана позивачем вже після винесення відповідачем спірного рішення №51/18 від 20.03.2019 про відмову позивачу у продовженні оренди спірної земельної ділянки, тобто вже за наявності заперечень орендодавця проти продовження орендних правовідносин.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма Кристина звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.11.2019р. по справі №915/1517/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ПП ВКФ Кристина .

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом неповно та неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного їх дослідження чи оцінки.

Так, апелянт зазначає, що після закінчення терміну дії договору позивач продовжував користуватися земельною ділянкою та користується до цього часу, протягом місяця після закінчення дії договору відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди.

Заборгованість ПП ВКФ Кристина перед місцевим бюджетом відсутня, обов`язки за договором оренди виконувались добросовісно.

Миколаївською міською радою, як орендодавцем та стороною договору, на письмове звернення позивача 05.05.2018р. будь-якої відповіді не надано, в тому числі і заперечень щодо продовження строку дії договору.

Натомість у відзиві відповідачем чітко визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підприємства прийнято 23.03.2019р., в той час як норми ЗУ Про оренду землі не відносять до перешкод у визнанні договори оренди поновленим на підставі ч.6 ст. 33 того ж Закону неможливість органом місцевого самоврядування прийняти рішення з того чи іншого питання з тих чи інших причин.

Незважаючи на те, що ПП ВКФ Кристина у відповідності до вимог чинного законодавства, в травні 2018 року, тобто за 6 місяців, з дотриманням форми заяви, передбаченої відповідним центром надання адміністративних послуг, звернулось до Миколаївської міської ради з приводу поновлення договору оренди, лише в березні 2019 року Миколаївська міська рада прийняла рішення від 20.03.2019 №51/18 Про відмову у продовженні оренди земельної ділянки приватному підприємству ВКФ Кристина в Інгульському районі м. Миколаєва .

Скаржник зазначає, що в даному випадку наявне волевиявлення орендаря на продовження договору, про яке орендодавця повідомлено завчасно до закінчення терміну його дії, та відсутність заперечень збоку орендодавця щодо продовження користування землею протягом більше ніж місяця після закінчення строку договору, що є достатньою обґрунтованою підставою для вимог орендодавця для поновлення договору у порядку, передбаченому законом.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на той факт, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні справедливо вказано на ще одну підставу недійсності та незаконності рішення Миколаївської міської ради - згідно вимог абз.6-8 ст. 33 Закону № 161-XIV, зі змісту яких вбачається, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору, то необхідно у випадку поновлення договору оренди землі в обов`язковому порядку укласти протягом місяця додаткову угоду із уповноваженим керівником органу виконавчої влади без прийняття органом виконавчої влади рішення про поновлення договору оренди землі щодо земель державної власності.

Натомість, всупереч викладеному в судовому рішенні, суд зазначає, що оскаржуваним рішенням Миколаївська міська рада, як орендодавець, висловила своє волевиявлення щодо строку дії договору оренди.

Зазначені документи та пояснення не взяті судом до уваги, хоча додатково засвідчують факт неправомірності винесення Миколаївської міською радою рішення. Надані суду документи свідчать про те, що рішення Миколаївської міської ради прийнято всупереч вимогам чинного законодавства, а позиція позивача з цього приводу цілком та повністю відповідає позиції юридичного департаменту Миколаївської міської ради та вимогам чинного законодавства, в силу чого, абсолютно незрозумілою є позиція, як відповідача у справі, так і суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2019р. клопотання Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Кристина про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено, поновлено Приватному підприємству Виробничо-комерційна фірма Кристина строк на апеляційне оскарження, зупинено дію рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.11.2019 року у справі № 915/1517/19, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Кристина на рішення Господарського суду Миколаївської області від „06» листопада 2019р. у справі № 915/1517/19. У відзиві на апеляційну скаргу від 02.01.2020 року відповідач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.11.2019р. по справі №915/1517/19.

05.02.2020 року від відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Миколаївської міської ради.

В судовому засіданні 06.02.2020р. представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Разом з тим, дослідивши обставини справи, предмет та підстави позову, оскаржуване рішення суду першої інстанції та підстави його оскарження, судова колегія дійшла висновку про зупинення провадження у справі, з огляду на наступне.

Звертаючись до суду із позовом в даній справі, позивач посилався на те, що рішення органу місцевого самоврядування №51/18 від 20.03.2019 є незаконним та прийнятим всупереч ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі , у зв`язку з чим підлягає скасуванню, оскільки після закінчення договору оренди ПП ВКФ Кристина продовжило користуватись земельною ділянкою, сплачувати визначені договором платежі, крім того, протягом місяця після закінчення строку дії договору (до 10.12.2018) від орендодавця не надійшло листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, тому, посилаючись на приписи ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі позивач вважає, що договір оренди землі №9288 від 21.06.2013 з урахуванням положень договору про зміни №239-15 від 01.10.2015 є автоматично поновленим на тих самих умовах та той самий строк.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що посилаючись на порушення відповідачем ч.6 ст.33 Закону №161-XIV, позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача після спливу одного місяця після закінчення строку дії договору із заявою про укладання додаткової угоди із уповноваженим керівником органу виконавчої влади, а також, у разі відмови відповідача від підписання такої додаткової угоди, доказів звернення з відповідним позовом до суду. Позовна заява була подана позивачем вже після винесення відповідачем спірного рішення №51/18 від 20.03.2019 про відмову позивачу у продовженні оренди спірної земельної ділянки, тобто вже за наявності заперечень орендодавця проти продовження орендних правовідносин.

Підставою оскарження рішення суду першої інстанції в даному випадку є порушення приписів ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а саме: щодо недотримання позивачем процедури звернення до орендаря із відповідним повідомленням про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк.

Разом з тим, під час розгляду справи з`ясовано, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.06.2019 року справу № 320/5724/17 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Підставою передачі справи № 320/5724/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду став висновок колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду про необхідність відступити від висновків щодо застосування частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", викладених у постанові Верховного Суду у складі палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 року у справі № 920/739/17, оскільки вони суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.07.2018 року у справі №594/376/17-ц.

Окрім того, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначила, що на відміну від положень ст. 764 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачає, що одна зі сторін, орендар, обов`язково попередньо має повідомити про своє бажання про поновлення договору оренди землі, оскільки має наступну умову свого застосування - за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. Тобто, автоматичної пролонгації договору не відбувається.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 06.08.2019 року прийнято до провадження справу № 320/5724/17 і призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що правовідносини у справі №915/1517/19 і у справі № 320/5724/17 стосуються поновлення договору оренди землі на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", суд вважає такі правовідносини в цих справах подібними.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

За змістом названої норми, вирішення питання про зупинення провадження у справі обумовлено необхідністю досягнення правової визначеності у правозастосуванні відносно конкретної категорії справ.

У такому випадку згідно з приписами п. 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку іншої справи.

Оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, та з огляду на те, що правовідносини у даній справі та справі № 320/5724/17 є подібними, з метою дотримання єдності судової практики, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зупинення з власної ініціативи провадження у справі № 915/1517/19 за апеляційною скаргою Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Кристина на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.11.2019 року до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 320/5724/17.

Керуючись ст.ст. п. 7 ч. 1 ст. 228, п.11 ч. 1 ст. 229, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

Зупинити апеляційне провадження у справі №915/1517/19 за апеляційною скаргою Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Кристина на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.11.2019 року до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 320/5724/17. Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, встановлені ст.288 ГПК України.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Н.М. Принцевська