Постанова

від 06.02.2020 по справі 910/7957/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2020 р. Справа№ 910/7957/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Євсікова О.О.

Чорногуза М.Г.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від прокуратури - Винник О.О.,

від позивача - Нежурбіда М.Г.,

від відповідача - Глущенко М.М.,

від третьої особи - не з`явились,

відповідно до протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні рішення 2"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 (повний текст рішення складено 28.10.2019 р.)

у справі №910/7957/19 (суддя Чинчин О.В.)

За позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №8 в інтересах держави

в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні рішення 2"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс"

про зобов`язання повернути земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

У 2019 році Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №8 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні рішення 2" про зобов`язання повернути земельну ділянку.

В обґрунтування позову прокуратура зазначає, що відповідач крім земельної ділянки площею 0,0390 га, яка передана йому у користування Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" на підставі Договору ДНП-2016-08/04 від 08.08.2016 року, також займає земельну ділянку площею 0,281 га без правовстановлюючих документів, передбачених ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 року у справі №910/7957/19 позовні вимоги задоволено повністю. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційні рішення 2" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,281 га, що розташована по проспекту Академіка Палладіна (ринок "Троїцький") у Святошинському районі міста Києва, впритул до паркувального майданчика, який закріплений за Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" на підставі рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року №242/5629, привівши земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом звільнення від паркувального майданчику та паркану. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні рішення 2" на користь Прокуратури міста Києва судовий збір у розмірі 1921 грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки та наявності підстав для застосування наслідків, що передбачені ст. 212 Земельного кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим рішення Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційні рішення 2" подало 02.12.2019 року, згідно відмітки Господарського суду міста Києва, до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 року, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з`ясуванням обставин та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, під час прийняття якого було неправильно досліджені докази. Зокрема скаржник зазначає, що земельна ділянка на якій знаходиться паркувальний майданчик, не сформована в натурі, їй не присвоєно кадастрового номеру, а тому відповідачу не зрозуміло яку частину паркану звільняти. Крім того скаржник вважає, що акти обстеження земельної ділянки, які долучені прокуратурою до позовної заяви складались в порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Києві, тобто метою складання таких актів є обстеження земельних ділянок для розгляду Київською міською радою питань про поновлення договорів оренди земельних ділянок. Також скаржник зазначає, що зазначені акти не були направлені відповідачу.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2019 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні рішення 2" залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки, шляхом подання до суду доказів надсилання копії Київській міській раді апеляційної скарги і доданих до неї документів.

20.12.2019 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні рішення 2" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків з доказами направлення копії апеляційної скарги Київській міській раді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні рішення 2" залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки, шляхом звернення до суду з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

28.12.2019 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні рішення 2" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні рішення 2" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 року у справі №910/7957/19, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 року у справі №910/7957/19, розгляд справи призначено на 06.02.2020 року.

15.01.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволення апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні 06.02.2020 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача та прокуратури надали усні пояснення по справі, відповіли на запитання суду, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням №930/1591 від 26.06.2007 року Київською міською радою визначено Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтранспарксервіс" єдиним оператором з паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення єдиних абонементних талонів з паркування автомобільного транспорту. (а.с. 22-23).

Рішенням №1051/1051 від 25.12.2008 року затверджено Правила благоустрою міста Києва.

Пунктами 17.3.1-17.3.2 вказаних Правил передбачено, що платні місця для паркування транспортних засобів (майданчики для платного паркування) призначені для тимчасової стоянки транспортного засобу зі стягненням плати за паркування у відведених або спеціально обладнаних місцях без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місця для паркування транспортних засобів необхідним обладнанням. Організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір. Особливі умови користування земельними ділянками, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця, полягають в розробці та погодженні в установленому цими Правилами порядку схем організації дорожнього руху, згідно з якими у оператора виникає право надання платних послуг паркування транспортних засобів та не потребує розроблення проектів відведення цих земельних ділянок. На таких земельних ділянках оператор не має права здійснювати будь-яку діяльність, окрім надання платних послуг з паркування транспортних засобів та обладнання таких місць, що полягає у запровадженні інноваційних технологій (сучасних систем паркування), нанесенні дорожньої розмітки, встановленні відповідних дорожніх знаків, огорожі та інших елементів благоустрою, у порядку визначеному цими Правилами. Допускається відсутність дорожньої розмітки в залежності від погодних умов, бруду тощо при наявності установлених відповідних за змістом дорожніх знаків, що позначають межі та спосіб поставлення транспортного засобу на стоянку.

Отже, Київською міською радою визначено спеціальний порядок розміщення паркувальних майданчиків на земельних ділянках комунальної власності.

Зі змісту рішення №667/1531 від 02.07.2015 року Київської міської ради вбачається, що до переліку паркувальних майданчиків, які закріплені за Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс", належить, в тому числі, паркувальний майданчик, що розміщений за адресою: проспект Палладіна у місті Києві (ринок "Троїцький"); кількість машиномісць - 26; загальна площа - 390,0 кв.м. (а.с. 24-25).

08.08.2016 року між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційні рішення 2" (сторона 2) укладено Договір ДНП-2016-08/04 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, відповідно до умов якого сторона 1 надає за плату стороні 2 право на організації та експлуатацію 23-х місць для платного паркування транспортних засобів, а також 3-и спеціальні місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: Святошинський район, проспект Палладіна, ринок "Троїцький", в межах ІІІ територіальної зони паркування міста Києва (надалі - фіксовані місця для паркування), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту. (а.с. 26-30).

Відповідно до п. 1.2 Договору ДНП-2016-08/04 від 08.08.2016 року фіксованими місцями для паркування в цьому договорі визначено експлуатації 23-х місць для платного паркування транспортних засобів, а також 3-х спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, за адресою: Святошинський район, проспект Палладіна (ринок "Троїцький"), що розташовані в межах ІІІ територіальний зони паркуванні міста Києва.

Відповідно до п. 1.3 Договору ДНП-2016-08/04 від 08.08.2016 року фіксовані місця для паркування вважаються переданими в експлуатацію стороні 2 з моменту набрання чинності договору.

Згідно з п. 2.2 Договору ДНП-2016-08/04 від 08.08.2016 року сторона 2 самостійно несе відповідальність за наявність необхідних дозволів для ведення власної господарської діяльності, пов`язаної з облаштуванням, організацією та експлуатацією фіксованих місця для паркування, здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування автотранспорту, а також за нарахування та сплати податків. За власні кошти здійснює облаштування та обладнання фіксованих місць для паркування згідно з правилами паркування (дорожніми знаками, дорожньою розміткою, шлагбаумом, приміщенням для охорони, огорожею, тощо) у відповідності до схеми ОДР. Здійснює експлуатацію фіксованих місць для паркування згідно з умовами чинного законодавства України, в тому числі правилами паркування, у відповідності до умов цього договору, схеми організації дорожнього руху, виключно за цільовим призначенням. Зобов`язується утримувати фіксовані місця для паркування та прилеглу територію в належному санітарно-технічному стані, з дотриманням правил благоустрою, норм і правил протипожежної безпеки, техніки безпеки, здійснює прибирання території та вивезення сміття, листя на снігу. Зобов`язується влаштувати та експлуатувати не більшу кількість місць для паркування транспортних засобів, ніж передбачено умовами договору.

Відповідно до п. 6.1 Договору ДНП-2016-08/04 від 08.08.2016 року строк його дії встановлено до 31.12.2019 року.

Додатковою угодою №1 від 10.08.2016 року сторони дійшли згоди вважати договір таким, що набрав чинності з 10.08.2016 року і діє до 31.12.2019 року. (а.с. 31-32).

В матеріалах справи наявна копія Акту обстеження земельної ділянки №19-0125-08 від 18.02.2019 року (а.с. 21), складеного Департаментом земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), з якого вбачається, що на підставі запиту Київської місцевої прокуратури №8 20.05.2019 року представником Департаменту було проведено обстеження земельної ділянки за адресою: проспект Академіка Палладіна (біля ринку "Троїцький") у Святошинському районі міста Києва; код ділянки: 75:739:0004.

Зі змісту акту №19-0125-08 вбачається, що вказана земельна ділянка згідно з даними міського земельного кадастру обліковується як землі, не надані у власність чи користування. В ході обстеження та за його результатами встановлено, що відповідно до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів в місті Києві" (зі змінами та доповненнями) визначено перелік адрес паркувальних майданчиків, які закріплені за КП "Київтранспарксервіс". Паркувальний майданчик площею 0,0390 га на 20 місць для паркування транспортних засобів закріплений за КП "Київтранспарксервіс" за вказаною адресою та входить до зазначеного переліку. За поданням Департаменту земельних ресурсів рішення щодо передачі земельної ділянки в оренду Київська міська рада не приймала. В міському земельному кадастрі інформація щодо державної реєстрації речових прав на земельну ділянку відсутня. Під час обстеження вказаної земельної ділянки встановлено, що частина земельної ділянки орієнтовною площею 0,32 га використовується для паркування автотранспорту. Земельна ділянка огороджена. На території земельної ділянки розташована споруда для охорони.

Також в матеріалах справи наявна копія акту обстеження земельної ділянки №19-0368-08 від 20.05.2019 року (а.с. 20), складеного Департаментом земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), з якого вбачається, що на підставі запиту Київської місцевої прокуратури №8 20.05.2019 представником Департаменту було проведено обстеження земельної ділянки за адресою: проспект Академіка Палладіна (біля ринку "Троїцький") у Святошинському районі міста Києва; код ділянки: 75:739:0004.

Зі змісту акту №19-0368-08 вбачається, що вказана земельна ділянка згідно з даними міського земельного кадастру обліковується як землі, не надані у власність чи користування. В ході обстеження та за його результатами встановлено, що відповідно до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів в місті Києві" (зі змінами та доповненнями) визначено перелік адрес паркувальних майданчиків, які закріплені за КП "Київтранспарксервіс". Паркувальний майданчик площею 0,0390 га на 26 місць для паркування транспортних засобів закріплений за КП "Київтранспарксервіс" за вказаною адресою та входить до зазначеного переліку. Між КП "Київтранспарксервіс" та ТОВ "Інноваційні рішення 2" укладено Договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 08.08.2016 року ДНП-2016-08/04, відповідно до якого ТОВ "Інноваційні рішення 2" передано за плату право на організацію та експлуатацію 26 місць (з них 3 місця для безкоштовного паркування) для паркування транспортних засобів за вказаною адресою. Під час обстеження земельної ділянки за вказаною адресою встановлено, що земельна ділянка орієнтовною площею 0.3200 га використовується ТОВ "Інноваційні рішення 2" для експлуатації та обслуговування паркувального майданчика на підставі вказаного договору. На земельній ділянці розташовано споруду для охорони. Земельна ділянка огороджена та охороняється. За поданням Департаменту земельних ресурсів рішення щодо передачі земельної ділянки в оренду Київська міська рада не приймала. В міському земельному кадастрі інформація щодо державної реєстрації речових прав на земельну ділянку відсутня. Враховуючи викладені обставини, в Акті обстеження земельної ділянки від 20.05.2019 року №19-0368-08 зазначено, що вбачаються ознаки самовільного зайняття частини земельної ділянки орієнтовною площею 0,2810 га.

Крім того в матеріалах справи наявний лист №053/05-2002 від 07.06.2019 року з якого вбачається, що КП "Київтранспарксервіс" звернулось до відповідача та повідомило, що до підприємства надійшов лист від Департаменту земельних ресурсів про невідповідність фактичної площі, яка використовується відповідачем, з площею, зазначеною у рішенні Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629, у зв`язку з чим третя особа вимагала у найкоротший термін привести територію паркувального майданчика у відповідність до схеми ОДР та умов договору. (а.с. 117).

Відповідач в свою чергу у відповідь на лист КП "Київтранспарксервіс", листом №№2106 від 21.06.2019 року повідомив, що у зв`язку з капітальним ремонтом проспекту Академіка Палладіна, починаючи з 09.04.2019 паркувальний майданчик було демонтовано з метою забезпечення безперешкодного виконання ремонтних робіт. Також у листі вказано, що після завершення реконструкції проспекту Палладіна буде проведено облаштування паркувального майданчика у відповідності до схеми ОДР та умов договору, укладеного між відповідачем та третьою особою. (а.с. 120).

Проте, 06.09.2019 року (під час розгляду даної справи судом ) прокурором долучено до матеріалів справи копію Акту обстеження земельної ділянки №19-0595-08 від 20.08.2019 року (а.с. 163), складеного Департаментом земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), з якого вбачається, що на підставі запиту Київської місцевої прокуратури №8 (від 15.08.2019 №43-4152) 20.08.2019 представником Департаменту було проведено обстеження земельної ділянки за адресою: проспект Академіка Палладіна (біля ринку "Троїцький") у Святошинському районі міста Києва; код ділянки: 75:739:0004.

Зі змісту акту №19-0595-08 вбачається, що вказана земельна ділянка згідно з даними міського земельного кадастру обліковується як землі, не надані у власність чи користування. В ході обстеження та за його результатами встановлено, що відповідно до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів в місті Києві" (зі змінами та доповненнями) визначено перелік адрес паркувальних майданчиків, які закріплені за КП "Київтранспарксервіс". Паркувальний майданчик площею 0,0390 га на 26 місць для паркування транспортних засобів закріплений за КП "Київтранспарксервіс" за вказаною адресою та входить до зазначеного переліку. Між КП "Київтранспарксервіс" та ТОВ "Інноваційні рішення 2" укладено Договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 08.08.2016 ДНП-2016-08/04, відповідно до якого ТОВ "Інноваційні рішення 2" передано за плату право на організацію та експлуатацію 26 місць (з них 3 місця для безкоштовного паркування) для паркування транспортних засобів за вказаною адресою. Під час обстеження земельної ділянки за вказаною адресою встановлено, що земельна ділянка орієнтовною площею 0.3200 га використовується ТОВ "Інноваційні рішення 2" для експлуатації та обслуговування паркувального майданчика на підставі вказаного договору. На земельній ділянці розташовано споруду для охорони. Земельна ділянка огороджена та охороняється. За поданням Департаменту земельних ресурсів рішення щодо передачі земельної ділянки в оренду Київська міська рада не приймала. В міському земельному кадастрі інформація щодо державної реєстрації речових прав на земельну ділянку відсутня. Враховуючи викладені обставини, в Акті обстеження земельної ділянки №19-0595-08 від 20.08.2019 року зазначено, що вбачаються ознаки самовільного зайняття частини земельної ділянки орієнтовною площею 0,2810 га.

Отже, звертаючись з даним позовом до суду, прокурор вказав на те, що відповідачу відповідно до умов Договору ДНП-2016-08/04 від 08.08.2016 року для облаштування паркувального майданчика було надано земельну ділянку площею 0,0390 га (390 кв.м.), тоді як відповідачем, в порушення земельного законодавства, без дозвільних документів огороджено спільним парканом земельну ділянку загальною площею 0,32 га, у тому числі і самовільно зайняту площею 0,2810 га.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст.5 ГПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Як передбачено ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

Рішенням Конституційного суду України у справі №1-1/99 від 08.04.1999 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6,7,13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

За змістом ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Як встановлено судом, спір у справі виник у зв`язку з виявленням факту використання відповідачем без документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою, земельної ділянки орієнтовною площею 0,2810 га, що знаходиться по проспекту Академіка Палладіна (ринок "Троїцький") у Святошинському районі міста Києва, впритул до паркувального майданчика, який закріплений за Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" на підставі рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року №242/5629.

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено повноваження місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища та зазначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, в тому числі, здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Аналогічні положення наведені в ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, делеговані повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

За змістом ст. 2 Закону України "Про охорону земель" об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Статтею 189 Земельного кодексу України та статтею 20 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюють сільські, селищні, міські, районні та обласні ради.

За змістом Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25 вересня 2003 року N 16/890, самоврядний контроль за використанням і охороною земель полягає у забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства та включає правові, економічні і соціальні заходи, спрямовані на додержання вимог земельного законодавства. Самоврядний контроль повинен здійснюватись систематично, регулярно і своєчасно, що значно підвищує ефективність та результативність контрольної діяльності. Самоврядний контроль за використанням і охороною земель передбачає постійне спостереження за станом земель, отримання від землекористувачів і землевласників відповідної проміжної та підсумкової інформації про використання земель, аналіз цієї інформації та результатів моніторингу. Усі землі в межах міста Києва є об`єктами самоврядного контролю та охорони.

У свою чергу, в силу ст. ст. 16, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 189 Земельного кодексу України, саме Київська міська рада як власник комунальної землі у м. Києві має виконувати відповідні функції, здійснювати контроль за використанням земель та своєчасно реагувати на порушення земельного законодавства.

Відповідно до Положення про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19.11.2018 №2089, вказаний департамент не наділений повноваженнями щодо захисту прав територіальної громади міста Києва та вжиття заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок, у тому числі шляхом звернення з позовами до суду.

Правомочності власника землі на території міста Києва від імені територіальної громади здійснює Київська міська рада, яка відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України наділена державою повноваженнями щодо здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства, приймає рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Листами від 09.04.2019 року (а.с. 45) та від 08.05.2019 року (а.с. 47) Київська місцева прокуратора №8 зверталась до Київської міської ради, в яких просила повідомити про причини невжиття заходів Київською міською радою, направлених на поновлення прав територіальної громади міста Києва на спірну земельну ділянку, у тому числі шляхом пред`явлення позову, та чи будуть вживатися такі заходи.

Як вбачається з листа Київської місцевої прокуратури №8 від 10.06.2019 року №43-2982вих-19, оскільки Київською міською радою не було вжито заходів, спрямованих на відновлення порушених прав територіальної громади міста Києва на спірну земельну ділянку, на виконання ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокураторою повідомлено Київську міську раду про підготовку позовної заяви в інтересах держави в особі Київської міської ради до ТОВ "Інноваційні рішення 2" про повернення земельної ділянки площею 0,281 га по проспекту Академіка Палладіна (біля ринку "Троїцький") у Святошинському районі міста Києва. (а.с. 18).

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що незважаючи на те, що позивачу було відомо про використання відповідачем спірної земельної ділянки без відповідної правової підстави, позивач заходів з повернення земельної ділянки не вживав, що свідчить про неналежне виконання ним обов`язку із захисту інтересів держави.

Отже, у цьому випадку необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у потребі відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у цьому випадку - місцевої громади), повернення землі у комунальну власність та відновлення порушеного порядку розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, дотримання принципу раціонального використання землі, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 р. у справі №903/129/18 (провадження №12-72гс19).

Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено порушення інтересів держави у сфері управління та контролю за охороною земель, а також не вчинення позивачем дій щодо відновлення прав на земельну ділянку шляхом звернення до суду самостійно, про що прокурором також вказано у пред`явленому позові, колегія суддів зазначає, що прокурором доведено наявність підстав для звернення прокурором з даним позовом до суду.

Пунктом 10 рішення Київської міської ради від 2 квітня 2015 року N 317/1182 "Про забезпечення недопущення самочинного будівництва та самовільного зайняття земельних ділянок" передбачено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва без відповідних дозвільних документів або виданих з порушенням законодавства чи самовільного зайняття земельної ділянки Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідній районній в місті Києві державній адміністрації слід забезпечити складання акта про виявлені порушення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Згідно з ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Частиною 2 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, згідно з положеннями законодавства України право на землю реалізується шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Визначений законодавством порядок набуття права на землю передбачає, зокрема, отримання заявником дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, рішення компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також про передання у власність чи користування (оренду) визначеної земельної ділянки заявникові, та отримання документів, що посвідчують права заявника на визначену земельну ділянку. Усі перелічені документи можуть свідчити або про вжиття особою заходів до оформлення права на земельну ділянку або про завершення оформлення такого права в установленому законодавством порядку.

За змістом ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

За змістом ч. 2 ст. 212 Земельного кодексу України, приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що всупереч викладеним відповідачем у листі №2106 від 21.06.2019 року, адресованому КП "Київтранспарксервіс", обставинам про те, що буде проведено облаштування паркувального майданчика у відповідності до схеми ОДР та умов договору, укладеного між відповідачем та третьою особою, доказів вчинення вказаних дій станом на дату розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем не надано.

Колегія суддів звертає увагу, що в Акті обстеження земельної ділянки №19-0125-08 від 18.02.2019 року, Акті обстеження земельної ділянки №19-0368-08 від 20.05.2019 року та Акті обстеження земельної ділянки №19-0595-08 від 20.08.2019 року, які складені Департаментом земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), встановлено самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки, площею 0,2810 га (код ділянки: 75:739:0004), яка розміщена по проспекту Академіка Палладіна (ринок "Троїцький") у Святошинському районі міста Києва, впритул до паркувального майданчика, який закріплений за Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" на підставі рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року №242/5629. Зазначене по суті підтверджено відповідачем у листі №2106 від 21.06.2019 року (а.с. 120).

Окрім цього, як вбачається з Витягу з бази даних міського земельного кадастру, земельна ділянка код: 75:739:0004, загальною площею 7444,15 кв.м, є такою, що не надана у власність чи користування. (а.с. 165-166).

Колегія суддів також зазначає, що оскільки згідно з договором про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, відповідачу було надано право на організацію та експлуатацію лише 23 місць для платного паркування транспортних засобів та 3 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: Святошинський район, проспект Палладіна, ринок "Троїцький", в межах ІІІ територіальної зони паркування міста Києва, а відповідачем доказів наявності у нього права на займання спірної земельної ділянки (площею 0,2810 га) та розміщення на останній паркувального майданчика матеріали справи не містять, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджується самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки та наявності підстав для застосування наслідків, що передбачені ст. 212 Земельного кодексу України.

Щодо доводів скаржника про те, що акти обстеження земельної ділянки складались в порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Києві, тобто метою складання таких актів є обстеження земельних ділянок для розгляду Київською міською радою питань про поновлення договорів оренди земельних ділянок та те, що зазначені акти не були направлені відповідачу колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 3.2. Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві передбачено, що посадові особи Головного управління мають право: вимагати в усній чи письмовій формі від громадян і керівників юридичних осіб усунення порушень земельного законодавства, встановлювати терміни для усунення виявлених порушень; обстежувати земельні ділянки, в тому числі ті, що перебувають у власності та користуванні юридичних чи фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; складати акти перевірок дотримання вимог земельного законодавства та подавати в установленому порядку матеріали про результати перевірок до відповідних органів для притягнення винних осіб до відповідальності, а також подавати зібрані документи до Київської міської ради.

Відповідно до п. 2.6. Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві у разі неможливості своєчасного повідомлення юридичних чи фізичних осіб про проведення позапланової перевірки (обмежений термін на її проведення тощо) вона проводиться без попереднього повідомлення за наявності таких обставин в т.ч. отримання доручення від органів прокуратури

Типової форми складеного за результатами перевірки акту Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві не визначає. Разом з тим, наявні у матеріалах справи Акти обстеження земельної ділянки за змістом відповідають обов`язковим реквізитам складеного за результатами перевірки документу, що встановлені п. 6.2. Порядку.

Вказане свідчить про те, що Акти обстеження складені відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві.

При цьому колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 року у справі №910/19726/17, де в основу висновків про самовільне зайняття земельної ділянки покладено в т.ч. обставини, встановлені Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в акті обстеження земельної ділянки.

Колегія суддів звертає увагу також на те, що матеріалами справи підтверджується, що ділянка (яка охоплює, як ділянку за договором №ДНП-2016-08/04, так і спірну земельну ділянку) загалом огороджена єдиним парканом і на ній знаходиться спільна споруда для охорони.

Не повідомлення Департаментом відповідача про результати перевірки факту виявленого порушення не спростовують.

Крім того, матеріали справи не містять доказів оскарження та скасування Актів обстеження земельної ділянки, що в свою чергу свідчить про те, що вони є чинними та створюють відповідні правові наслідки.

Не містять матеріали справи і доказів на підтвердження законності підстав зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, яка належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Разом з тим, правом витребування відповідного майна з чужого незаконного володіння наділений саме власник такого майна, яким у даному випадку є територіальна громада м. Києва, право власності від імені якої здійснює Київська міська рада.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 року прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні рішення 2" задоволенню не підлягає.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні рішення 2" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 року у справі №910/7957/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 року у справі №910/7957/19 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 року у справі №910/7957/19

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7957/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.02.2020 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді О.О. Євсіков

М.Г. Чорногуз