Рішення

від 05.02.2020 по справі 906/1130/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1130/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Степанченко О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Бєлая О.С., дов. №31/19 від 02.01.2019 (в режимі відеоконференції);

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився;;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблунець-Агро"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблунецьке хлібоприймальне підприємство"

про стягнення 182571,62 грн

Приватне підприємство "Бізон-Тех 2006" звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблунець-Агро" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблунецьке хлібоприймальне підприємство" про солідарне стягнення 182 571,62грн, із яких: 106 805,54грн основного боргу, 6 087,91грн інфляційних втрат, 21 361,10грн штрафу, 48 317,07грн процентів.

Окрім того, позивач просить зазначити в резолютивній частині рішення: "Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати проценти за такою формулою: (СОБ х 48 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, простроченого боржником за наказом, виданого на виконання цього рішення; 48 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу за період: з 12.10.2019 і до моменту виконання цього рішення в частині cплати основного боргу; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів з боржника, вказаного в наказі, виданого на виконання цього рішення, на користь Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006".

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем-1 умов договору поставки №КВ-96 від 14.03.2018 в частині повної оплати поставленого товару, та на невиконання відповідачем-2 умов договору поруки від 14.03.2018 в частині відповідальності за невиконання відповідачем-1 умов договору поставки №КВ-96 від 14.03.2018.

В якості правових підстав позову позивач зазначає ст.ст.546, 549, 550-554, 610-612, 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 31.10.2019 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.12.2019.

25.11.2019 до суду від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 69-77).

28.11.2019 до суду від представника позивача надійшла Довідка про стан заборгованості за Договором поставки №КВ-96 від 14.03.2018 (а.с. 78-80) та 02.12.2019 відповідь на відзив (а.с. 81-93).

Ухвалою суду від 03.12.2019 підготовче засідання відкладено на 16.12.2019.

Ухвалою суду від 16.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1130/19 до судового розгляду по суті на 16.01.2020.

Ухвалою суду від 16.01.2020 розгляд справи по суті відкладено на 05.02.2020.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачі уповноважених представників у судове засідання не направили.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

14.03.2018 між Приватним підприємством "Бізон-Тех 2006" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблунець-Агро" (відповідач 1, покупець) укладено Договір поставки №КВ-96 (далі - договір поставки), згідно якого у порядку, строки та на умовах, визначених цим договором і Специфікаціями до нього, постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця насіння для сівби, пестициди в препаративних формах, що є засобами захисту рослин, регулятори росту рослин і мікродобрива (далі - товар), а покупець зобов`язується приймати цей товар й оплачувати його (п. 1.1. Договору поставки).

Погоджені сторонами асортимент, кількість і ціна товару вказуються в Специфікаціях до Договору поставки, що є невід`ємними його частинами (п. 2.1. Договору поставки).

Строк (термін) поставки товару також вказується в Специфікаціях (п. 4.3. Договору поставки).

Сторонами Договору поставки може бути укладено як одну, так і більшу кількість Специфікацій до нього. Кожна наступна Специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках Договору поставки й не скасовує та не змінює попередні Специфікації ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній (п. 2.2. Договору поставки).

Згідно із укладеними між позивачем і відповідачем-1 Специфікаціями до Договору поставки, позивач зобов`язався поставити відповідачу-1 товар на загальну суму 1 973 211,42грн (а.с.25-28), а саме:

- за Специфікацією № 1 від 28.03.2018 року на загальну суму 380 194,98 грн.;

- за Специфікацією № 2 від 28.03.2018 року на загальну суму 470 294,86 грн.;

- за Специфікацією № 4 від 05.05.2018 року на загальну суму 1 010 641,58 грн.;

- за Специфікацією № 6 від 05.05.2018 року на загальну суму 112 080,00 грн.

Позивач поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 1 973 211,42грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.29-36):

- №ЗП3160 від 30.03.2018 на суму 214 445,36грн;

- №ЗП17334 від 18.05.2018 на суму 476 805,54грн;

- №ЗП7784 від 18.04.2018 на суму 165 749,62грн;

- №ЗП19736 від 31.05.208 на суму 198 182,16грн;

- №ЗП3162 від 30.03.2018 на суму 470 294,86грн;

- №ЗП20512 від 05.06.2018 на суму 210 808,62грн;

- №ЗП15081 від 08.05.2018 на суму 124 845,26грн;

- №ЗП17330 від 18.05.2018 на суму 112 080,00грн.

Факт здійснення позивачем відповідачу-1 зазначених поставок підтверджується також й Актом звірки взаєморозрахунків від 15.01.2019 (а.с.48), який від імені відповідача-1 підписаний його керівником. Акт звірки відповідачем-1 підписаний без застережень, а в п.3 Акту відповідач-1 підтвердив, що позивач свої зобов`язання з поставки товару за договором поставки виконав повністю та належним чином. Претензій до позивача стосовно виконання ним Договору поставки, стосовно кількості, асортименту та якості поставленого товару у відповідача 1 немає.

Згідно з п. 5.2. Договору поставки оплата товару здійснюється відповідачем-1 у гривнях у безготівковій формі шляхом переказу платіжним дорученням коштів на поточний рахунок позивача. Підставою для платежу є Договір поставки.

Відповідно до п. 5.1. і п.п. 6.1.1. Договору поставки відповідач-1 зобов`язався оплатити позивачу товар у строки, що вказані в Специфікаціях.

Строки розрахунку за товар вказані в пункті 3 Специфікацій, згідно з якими граничною датою повного та остаточного розрахунку за товар є 01.11.2018.

Відповідачем 1 частково здійснено оплату отриманого товару на загальну суму 1 682 595,57грн, що підтверджується виписками із банківського рахунку (а.с.38-39) та Актом звірки взаєморозрахунків від 15.01.2019 (а.с.48).

Основний борг відповідача-1 був також зменшений позивачем на ціну повернутого відповідачем-1 позивачу товару - 183 810,31грн., оскільки відповідач-1 просив позивача прийняти залишки невикористаного ним товару. Відповідач-1 повернув позивачу товар на загальну суму 183 810,31грн., що підтверджується накладною на повернення товару від покупця № 1 від 31.05.2018 (а.с.37). Повернення товару не пов`язано з його недоліками або якістю, про що вказано в накладній.

14.03.2018 між позивачем, відповідачем 1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблунецьке хлібоприймальне підприємство" (поручитель, відповідач 2) укладено Договір поруки (а.с.40-41) (далі - Договір поруки), згідно якого відповідач-2 поручився перед позивачем за своєчасне та повне виконання відповідачем-1, що в Договорі поруки іменований як Боржник , Договору поставки, що в Договорі поруки іменований як Основний договір, і зобов`язався відповідати перед позивачем за порушення відповідачем-1 Договору поставки в тому ж обсязі, що і відповідач-1, включаючи сплату основного боргу з сумою індексації ціни товару, процентів, неустойки, інших штрафних санкцій, втрат від інфляції, відшкодування збитків (пункти 2.1. і 2.2. Договору поруки, враховуючи його підпункти 1.1.1. і 1.1.2.).

Обов`язки (зобов`язання) відповідача-1 перед позивачем за Договором поставки забезпечуються порукою відповідача-2 в повному обсязі (п.п. 1.1.4. і п. 2.1. Договору поруки).

Порука діє на всі зміни та доповнення до Договору поставки, а відповідач-2 заздалегідь погоджується з майбутніми змінами (доповненнями, специфікаціями) до нього, у т.ч. і з такими, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності відповідача-1, що додатково не потребує укладення між сторонами додаткових угод до Договору поруки (п. 2.3. Договору поруки).

Відповідач-2, підписуючи Договір поруки, підтвердив, що ознайомлений зі змістом Договору поставки та його додатками (специфікаціями) у повному обсязі, розуміє всі умови Договору поруки, Договору поставки, правові наслідки невиконання відповідачем-1 Договору поставки, свої права та обов`язки, і погоджується з ними (пп. 2.4.1. Договору поруки), а також розуміє та зобов`язується відповідати за відповідача-1 перед позивачем всім своїм майном та коштами, на яке згідно з чинним законодавством може бути звернено стягнення (пп. 2.4.3. Договору поруки).

У разі порушення відповідачем-1 Договору поставки відповідач-2 зобов`язався за будь-яких обставин протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання вимоги позивача сплатити йому наявну заборгованість та всі суми, належні позивачу від відповідача-1 за Договором поставки на тих же умовах, що і відповідач-1 (п. 3. 1. Договору поруки).

Причини невиконання відповідачем-1 Договору поставки ніяким чином не можуть впливати на виконання відповідачем-2 зобов`язань за відповідача-1 (п. 3.2. Договору поруки).

Згідно п.3.3. Договору поруки поручитель і боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Договір поруки складений його сторонами при повному розумінні ними їхнього змісту, перед підписанням прочитаний ними повністю, відповідає їх волі, у ньому враховано пропозиції обох сторін і він містить усі істотні умови, з яких сторони бажали домовитися. Умови Договору поруки сторони визнають розумними і справедливими. Підписуючи Договір поруки, відповідач-2 підтвердив, що з його сторони не існує ніяких обставин, у зв`язку з якими цей договір може бути визнано недійсними або може бути не виконаний ним (п. 4.8. Договору поруки).

Порука (дія Договору поруки) припиняється з припиненням всіх обов`язків (зобов`язань) відповідача-1 за Договором поставки, а також, якщо позивач протягом 3 (трьох) років від дня настання строку виконання обов`язку відповідачем-1 за Договором поставки не пред`явить вимоги до відповідача-2 (п. 4.6. Договору поруки).

Враховуючи те, що граничною датою повного та остаточного розрахунку за Договором поставки є 01.11.2018, то станом на дату складання позову порука відповідача-2 за Договором поруки не припинилась, оскільки граничною датою її припинення є лише 01.11.2021.

02.10.2019, у зв`язку невиконанням відповідачем-1 свого грошового зобов`язання за Договором поставки, позивач надіслав:

- відповідачу-1 - Претензію-вимогу (вих. № 397/19-юр від 02.10.2019), що підтверджується Описом вкладення в цінний лист, Накладною №6900506023192, Фіскальним чеком поштового відділення ЗД ПАТ Укрпошта від 02.10.2019 про надіслання листа відповідачу зі штрихкодовим ідентифікатором 6900506023192. Вказану Претензію-вимогу відповідач-1 отримав, що підтверджується роздруківкою сторінки з веб-сайту ПАТ Укрпошта (http://ukrposhta.ua) з відомостями про отримання адресатом поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 6900506023192 (а.с.42-44);

- відповідачу-2 - Лист-вимогу (вих. № 398/19-юр від 02.10.2019) про виконання поручителем грошових зобов`язань відповідача-1 за Договором поставки, що підтверджується Описом вкладення в цінний лист, Накладною №6900506023206, Фіскальним чеком поштового відділення ЗД ПАТ Укрпошта від 02.10.2019 про надіслання листа відповідачу 2 зі штрихкодовим ідентифікатором 6900506023206 (а.с.45-46). У вказаній вимозі позивач вимагав від відповідача-2, як поручителя відповідача-1, добровільно, у досудовому порядку, виконати за нього грошові зобов`язання за Договором поставки, а також попереджав відповідача-2, що наслідком невиконання зазначених вимог буде звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача-2 всіх сум, належних позивачу від відповідача-1 за Договором поставки (у т.ч. суми штрафу, інфляційних втрат і процентів). Вказану Претензію-вимогу відповідач-2 отримав особисто, що підтверджується роздруківкою сторінки з веб-сайту ПАТ Укрпошта (http://ukrposhta.ua) з відомостями про отримання адресатом поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 6900506023206 (а.с.47).

Проте, відповідачі вказані вимоги позивача залишили без відповіді і задоволення, своїх обов`язків за Договором поставки та Договором поруки не виконали, що стало підставою звернення позивача до суду з цим позовом до відповідачів.

2. Норми права, які застосував господарський суд.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

За ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов`язань, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем 1 виникли правовідносини з договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ГПК України).

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Згідно приписів ст.555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це боржника, а в разі пред`явлення до нього позову подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Статтею 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

3. Щодо вимоги позивача про стягнення 106 805,54грн основного боргу.

Суд зазначає, що позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення основного боргу у сумі 106 805,54грн належними та допустимими доказами у справі.

В свою чергу, відповідачі доказів сплати заборгованості суду не надали.

За наведених обставин, суд задовольняє вимогу про стягнення солідарно із відповідачів 106 805,54грн основного боргу.

4. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 21361,10грн штрафу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до п.7.1.3. Договору за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором понад 20 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 20 календарних днів, а за прострочення їх виконання понад 40 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 40 календарних днів.

Зважаючи на вищенаведені обставини, оскільки відповідачем порушено строки оплати отриманого товару більше ніж на 40 календарних днів, а заборгованість відповідача станом на дату звернення до суду (23.10.2019) становила 106 805,54грн, суд вважає вимогу позивача про стягнення 21 361,10грн 20% штрафу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

5. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 48 317,07грн 48% річних та 6 087,91грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно п.7.2.4. договору поставки в разі прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором покупець замість 3 % річних, передбачених ч.2.ст.625 Цивільного кодексу України, зобов`язується сплатити постачальнику 48% річних від простроченої суми за весь час її прострочення.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок 48% річних (а.с.13) за період із 02.11.2018 по 11.10.2019, суд вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Під час перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

При цьому слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Тобто, враховуючи викладене, інфляційні втрати необхідно нараховувати лише за умови існування заборгованості повний місяць.

Відповідно до ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наведений позивачем (а.с.12) за період із листопада 2018 по вересень 2019 у сумі 6 087,91грн, суд вважає його обґрунтованим, а вимогу про стягнення інфляційних втрат такою, що підлягає задоволенню.

6. Щодо вимоги нарахування процентів (відсотків) на прострочену і несплачену ним суму основного боргу до моменту його виконання.

Частиною 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Зважаючи на законодавчо встановлену можливість встановлювати договором розмір відсотків, сторонами у спорі встановлений обов`язок відповідача сплачувати позивачу проценти в розмірі 48 % від простроченої суми (п.7.2.4 Договору поставки).

Вказаним підпунктом Договору і ч. 2 ст. 625 ЦК передбачено нарахування таких процентів на суму боргу за весь час її прострочення.

Враховуючи це і те, що позивачем проценти у твердій сумі нараховані лише за такий період прострочення відповідача: з 02.11.2018 (з наступного дня після граничної дати повного та остаточного розрахунку за товар) до 11.10.2019 року (дата складання позову), вимога позивача про зазначення судом в резолютивній частині рішення нарахування відповідачу процентів у розмірі 48 % річних (передбачених п. 7.2.4. Договору поставки) на прострочену і несплачену ним суму основного боргу починаючи з 12.10.2019 року і до моменту його виконання є законною і підлягає задоволенню.

7. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.

Враховуючи факт невиконання ТОВ "Яблунецьке-Агро" своїх зобов`язань на підставі договору поставки №КВ-96 від 14.03.2018 та підписання сторонами Договору поруки від 14.03.2018, позовні вимоги підлягають задоволенню на загальну суму 182571,62грн, з яких 106805,54грн основного боргу, 21361,10грн 20% штрафу, 6087,91грн інфляційних втрат, 48317,07грн 48% річних.

8. Щодо клопотання відповідача 1 про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання щодо можливості зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18.

З огляду на недоведеність відповідачем 1 існування обставин, які стали би підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення сум неустойки, суд робить висновок про обґрунтованість стягнення штрафних санкцій у визначеному позивачем розмірі.

9. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 ст.129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов ПП "Бізон-Тех 2006" задоволено, судовий збір слід покласти на відповідачів.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблунець-Агро" (11250, Житомирська обл., Ємільчинський район, смт. Яблунець, вул.Героїв України, буд. 81, ідентифікаційний код 40401342) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблунецьке хлібоприймальне підприємство" (11250, Житомирська обл., Ємільчинський район, смт. Яблунець, вул. Героїв України, буд. 81, ідентифікаційний код 00954030) на користь Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" (70605, Запорізька обл., м. Пологи, вул.Лесі Українки, буд. 162, кв. 11, ідентифікаційний код 34216986):

- 106 805,54грн - основного боргу,

- 6 087,91грн - інфляційних втрат,

- 21361,10грн - штрафу,

- 48 317,07грн - процентів,

- 2 738,57грн - судового збору.

3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати проценти за такою формулою:

(СОБ х 48 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів

де: СОБ - сума основного боргу, простроченого боржником за наказом, виданого на виконання цього рішення; 48 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу за період: з 12.10.2019 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти,

і стягнути отриману суму процентів з боржників, вказаних в наказі, виданого на виконання цього рішення, на користь Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" (ідентифікаційний код 34216986).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 06.02.20

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

2 - позивачу (рек. з пов.),

3 - відповідачу - ТОВ "Яблунець-Агро" (рек. з пов.) та на ел. адресу: 39419388@mail.gov.ua

4 - відповідачу - ТОВ "Яблунецьке хлібоприймальне підприємство" (рек. з пов.).