Рішення

від 29.01.2020 по справі 910/10436/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.01.2020Справа № 910/10436/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Нечая О.В., при секретарі судового засідання Грузькому Ю.О., розглянувши у загальному позовному провадженні справу № 910/10436/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАГРА" (03056, м. Київ, вул. Виборзька, 38/19, кв. 36; ідентифікаційний код: 24373355)

до 1. Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код: 22883141)

2. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А; ідентифікаційний код: 26199097)

про зобов'язання вчинити дії

Представники сторін:

від позивача: Шмаров Є.Ю., довіреність № б/н від 08.02.19, Абдуллаєв В.Г., керівник;

від відповідача-1: Перепеліцин К.М., довіреність № 225-КМГ-174 від 15.01.20;

від відповідача-2: Воєводіна А.О., довіреність № 05703-21477 від 19.11.19.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАГРА" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач - 1) та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач - 2) про зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами чиняться перешкоди в отриманні позивачем права користування земельною ділянкою, що знаходиться по вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі міста Києва, за наслідками проведення земельних торгів, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимоги про зобов'язання відповідача-2 підготувати відповідний проект рішення, а відповідача-1 - включити до порядку денного та розглянути проект рішення щодо питання "Про продаж права оренди земельної ділянки на земельних торгах (аукціоні) для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, буд 25 у Солом'янському районі м. Києва".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАГРА" відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 у справі №910/10436/18 було залишено без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАГРА" - без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 22.05.2019 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАГРА" задоволено частково, постанова Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 - скасовані, справа № 910/10436/18 передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2019, справу № 910/10436/18 передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 прийнято справу № 910/10436/18 до свого провадження, розгляд справи № 910/10436/18 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.07.2019.

17.07.2019 ухвалою Господарського суду міста Києва було повідомлено сторін про те, що підготовче засідання, призначене на 31.07.2019, не відбудеться, у зв'язку із перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці. Наступне підготовче засідання призначено на 14.08.2019.

24.07.2018 представником відповідача - 1 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано письмовий відзив на позов.

26.07.2019 представником позивача через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано письмові пояснення.

02.08.2019 представником відповідача - 2 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано додаткові письмові пояснення.

У судове засідання 14.08.2019 з'явились представники позивача та відповідача - 1.

Представник відповідача - 2 у судове засідання 14.08.2019 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 14.08.2019 суд на місці ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву в підготовчому судовому засіданні до 11.09.2019.

15.08.2019 представником відповідача - 1 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано клопотання про зупинення провадження у справі.

10.09.2019 представником позивача через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано пояснення на клопотання про зупинення провадження у справі.

У судове засідання 11.09.2019 з'явились представники сторін.

У судовому засіданні 11.09.2019 суд на місці ухвалив оголосити перерву в підготовчому засіданні до 18.09.2019.

У судове засідання 18.09.2019 з'явились представники позивача та відповідача - 1.

Представник відповідача - 2 у судове засідання 18.09.2019 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 клопотання Київської міської ради про зупинення провадження у справі було задоволено, провадження у справі № 910/10436/18 було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/4528/15-г.

31.10.2019 представником позивача через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано клопотання про поновлення провадження у справі, у зв'язку із набранням законної сили рішенням суду у справі № 910/4528/15-г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАГРА" про поновлення провадження у справі № 910/10436/18, поновлено провадження у справі № 910/10436/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАГРА" до Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зобов'язання вчинити дії та призначено підготовче засідання на 04.12.2019.

Підготовче судове засідання 04.12.2019 не відбулось, у зв'язку із надходженням повідомлення про замінування будівель суду, про що складено акт від 04.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 сторін в порядку, визначеному статтями 120 - 121 ГПК України, було викликано в підготовче засідання на 09.01.2020.

У підготовче засідання 09.01.2020 з'явилися представники сторін.

У підготовчому судовому засіданні 09.01.2020 присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.01.2020.

У судове засідання 29.01.2020 з'явились представник та керівник позивача, надали усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представники відповідачів 1 та 2 у судове засідання 29.01.2020 з'явились, надали усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечували.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАГРА" (далі - позивач), на підставі Договору купівлі-продажу нежилого будинку 10.11.2004, набуло у власність майно - одноповерховий нежилий будинок (літ. А ), який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, 25, загальною площею 279,20 кв.м.

07.11.2013 позивачем зареєстровано право власності на будинок, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, 25, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 13447255 від 26.11.2013 року.

23.10.2013 Київською міською радою (далі - відповідач - 1) прийнято рішення № 419/9907 Про передачу ТОВ Вагра земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25, у Солом'янському районі міста Києва , відповідно до п. 1, 2 якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ Вагра для будівництва обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25, у Солом'янському районі міста Києва (справа Д-6796, заява ДЦ №01104-000084907-014 від 08.05.2013) та передано у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,1521 га (кадастровий номер 8000000000:72:215:0116) для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25, у Солом'янському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.

На підставі зазначеного рішення 13.03.2014 між відповідачем - 1 (орендодавець) та позивачем (орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №1100 (далі - Договір оренди).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 у справі № 910/4528/15-г заяву виконуючого обов'язки прокурора міста Києва про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у справі № 910/4528/15-г задоволено, вказане рішення скасовано: прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю; визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 23.10.2013 №419/9907 Про передачу ТОВ Вагра земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва ; визнано недійсним Договір оренди земельної ділянки площею 0, 1521 га на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва, укладений між Київською міською радою та ТОВ Вагра , зареєстрований Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 25.03.2014 року за № МЗК-1-00195, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф.І. та зареєстрований в реєстрі за №1100; визнано відсутнім у ТОВ Вагра права користування земельною ділянкою площею 0, 1521 га (кадастровий номер 8000000000:72:215:0116), вартістю 3 427 588,16 грн. на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017, залишену без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2017, рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 у справі №910/4528/15-г - скасовано; заяву виконуючого обов'язки прокурора міста Києва про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2015 за нововиявленими обставинами в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 23.10.2013 №419/9907 - залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у справі №910/4528/15-г залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 09.02.2018 скасовано постанову Вищого господарського суду України від 12.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017, рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 у справі № 910/4528/15-г залишено в силі.

Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся до Київської міської ради з клопотанням про продаж на земельних торгах права оренди на земельну ділянку на вул. Волгоградській, буд. 25 у Солом'янському районі міста Києва.

Листом №057081-11200 від 24.05.2018 Департамент повідомив позивача про те, що продаж земельної ділянки на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва чи права оренди на неї на земельних торгах є неможливим, оскільки на вказаній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, що перебуває у власності позивача.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачами чиняться перешкоди в отриманні позивачем права користування земельною ділянкою, що знаходиться по вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі міста Києва, за наслідками проведення земельних торгів, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимоги про зобов'язання відповідача-2 підготувати відповідний проект рішення, а відповідача-1 - включити до порядку денного та розглянути проект рішення щодо питання "Про продаж права оренди земельної ділянки на земельних торгах (аукціоні) для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, буд 25 у Солом'янському районі м. Києва".

У своєму письмовому відзиві відповідач - 1, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначає суду про те, що Верховний Суд у постанові від 12.07.2018 у справі № 910/4528/15-г дійшов висновку про наявність підстав для отримання ТОВ "ВАГРА" згідно із положеннями ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України на позаконкурентних засадах земельної ділянки, на якій безпосередньо розташована вказана будівля, для обслуговування належної йому нежилої будівлі, площею, що не перевищує площі вказаної будівлі. Разом з тим, отримання в оренду земельної ділянки у розмірах, що значно перевищують площу належної ТОВ "ВАГРА" будівлі, зокрема, 0,1521 га, для нового будівництва, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134, 135 Земельного кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом (п. а) ч. 1 ст. 17 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Як вже було зазначено судом вище, 23.10.2013 Київською міською радою прийнято рішення № 419/9907 Про передачу ТОВ Вагра земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25, у Солом'янському районі міста Києва , відповідно до п. 1, 2 якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ Вагра для будівництва обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25, у Солом'янському районі міста Києва (справа Д-6796, заява ДЦ № 01104-000084907-014 від 08.05.2013) та передано у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,1521 га (кадастровий номер 8000000000:72:215:0116) для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25, у Солом'янському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.

За умовами статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України Про оренду землі ).

Згідно з ст. 16 Закону України Про оренду землі об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, у орендаря виникає право оренди земельної ділянки після укладення договору оренди на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

На підставі зазначеного рішення 13.03.2014 між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ "ВАГРА" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №1100.

При цьому, судом встановлено, що заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагра" про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 23.10.2013 року № 419/9907 "Про передачу ТОВ "Вагра" земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва"; визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки площею 0, 1521 га на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва, зареєстрованого Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 25.03.2014 року за № МЗК-1-00195, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф.І. та зареєстрований в реєстрі №1100; визнання відсутнім у ТОВ "Вагра" права користування земельною ділянкою площею 0, 1521 га (кадастровий номер 8000000000:72:215:0116), вартістю 3 427 588,16 грн на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва.

Позов було обґрунтовано тим, що рішення Київської міської ради "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Вагра" земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва" від 23.10.2013 № 419/9907 прийнято з порушенням норм статей 124, 134, 135 Земельного кодексу України, що тягне наслідком його незаконність, та недійсність договору оренди земельної ділянки, укладеного на підставі зазначеного рішення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015, позов задоволено частково: визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 13.03.2014, укладений між Київською міською радою та ТОВ "Вагра", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф.І. та зареєстрований в реєстрі за №1100, зареєстрований Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 25.03.2014 року за № МЗК-1-00195; визнано відсутнім у ТОВ "Вагра" права користування земельною ділянкою площею 0,1521 га (кадастровий номер 8000000000:72:215:0116) на вул. Волгоградській, 25, у Солом'янському районі м. Києва; в іншій частині у позові відмовлено.

05.11.2015 через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагра" надійшла заява про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 20.04.2015 у справі № 910/4528/15-г за нововиявленими обставинами, в якій заявник просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 20.04.2015 у справі № 910/4528/15-г в частині задоволення позовних вимог: про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 13.03.2014, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вагра", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 1100, зареєстрованого Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 25.03.2014 за № МЗК-1-00195 та визнання відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагра" права користування земельною ділянкою площею 0,1521 га (кадастровий № 8000000000:72:215:0116) на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва.

Заява була обґрунтована тим, що судове рішення - постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 у справі № 826/8679/14, якою визнано протиправною та скасовано рішення Київської міської ради Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю Вагра земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва від 23 жовтня 2013 року № 419/9907, та на яку посилався суд першої інстанції при ухваленні рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у справі № 910/4528/15-г, було скасоване ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.10.2015 у справі № 826/8679/14 та закрито провадження у справі№ 826/8679/14.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 у справі №910/4528/15-г заяву виконуючого обов'язки прокурора міста Києва про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 20.04.2015 у справі №910/4528/15-г задоволено, вказане рішення скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 23.10.2013 №419/9907 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Вагра" земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва". Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,1521 га. на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вагра", зареєстрований Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 25.03.2014 за №МЗК-1-00195, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф.І. та зареєстрований в реєстрі за №1100. Визнано відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагра" права користування земельною ділянкою площею 0,1521 га. (кадастровий номер 8000000000:72:215:0116), вартістю 3427588,16 грн. на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва. Стягнуто з Київської міської ради в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1827,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагра" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1827,00 грн. Стягнуто з Київської міської ради на користь Прокуратури міста Києва витрати зі сплати судового збору за подання зави про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в розмірі 2009,70 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагра" на користь Прокуратури міста Києва витрати зі сплати судового збору за подання зави про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в розмірі 2009,70 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 у справі №910/4528/15-г скасовано. Заяву виконуючого обов'язки прокурора міста Києва про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 за нововиявленими обставинами в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 23.10.2013 №419/9907 - залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у справі № 910/4528/15-г залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2017 касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 у справі № 910/4528/15-г залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г заяву заступника Генерального прокурора задоволено повністю, скасовано постанову Вищого господарського суду України від 12.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017, рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 залишено в силі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2017 у справі № 910/4528/15-г заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагра" про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 20.04.2015 у справі № 910/4528/15-г за нововиявленими обставинами в частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 13.03.2014, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вагра", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф.І. та зареєстрованого в реєстрі за №1100, зареєстрованого Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 25.03.2014 за №МЗК-1-00195 та визнання відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагра" права користування земельною ділянкою площею 0,1521 га (кадастровий №8000000000:72:215:0116) на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва, задоволено повністю, скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 20.04.2015 у справі №910/4528/15-г в частині задоволення позовних вимог: про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 13.03.2014, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вагра", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 1100, зареєстрованого Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 25.03.2014 за №МЗК-1-00195 та визнання відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагра" права користування земельною ділянкою площею 0,1521 га (кадастровий № 8000000000:72:215:0116) на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено в частині позовних вимог: про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 13.03.2014, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вагра", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф.І. та зареєстрованого в реєстрі за №1100, зареєстрованого Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 25.03.2014 за №МЗК-1-00195 та визнання відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагра" права користування земельною ділянкою площею 0,1521 га (кадастровий №8000000000:72:215:0116) на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва.

Не погодившись із прийнятим рішенням, заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2017 у справі № 910/4528/15-г, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагра" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у справі № 910/4528/15-г за нововиявленими обставинами відмовити.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва задоволено. Скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2017 у справі №910/4528/15-г. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагра" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у справі №910/4528/15-г за нововиявленими обставинами відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагра" на користь Прокуратури міста Києва 4421,34 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 14.01.2020 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагра" залишено без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 у справі № 910/4528/15-г - без змін.

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2010 у справі № 910/4528/15-г набрало законної сили, а відтак, встановлені ним обставини мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.

Також статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Із рішень Європейського суду з прав людини вбачається, що одним з основних елементів Верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Совтрансавто-Холдинг" проти України", "Україна-Тюмень" проти України").

У справі "Желтяков проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (аналогічна позиція викладена у рішеннях "Христов проти України", "Брумареску проти Румунії", "Рябих проти Росії").

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, за висновками судів у справі № 910/4528/15-г, визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 23.10.2013 №419/9907 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Вагра" земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва"; визнано недійсним Договір оренди земельної ділянки площею 0,1521 га. на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вагра", зареєстрований Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 25.03.2014 за №МЗК-1-00195, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф.І. та зареєстрований в реєстрі за №1100; визнано відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагра" права користування земельною ділянкою площею 0,1521 га. (кадастровий номер 8000000000:72:215:0116), вартістю 3427588,16 грн. на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва.

Позовні вимоги у даній справі обґрунтовані тим, що відповідачами чиняться перешкоди в отриманні позивачем права користування земельною ділянкою, що знаходиться по вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі міста Києва, за наслідками проведення земельних торгів, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимоги про зобов'язання відповідача-2 підготувати відповідний проект рішення, а відповідача-1 - включити до порядку денного та розглянути проект рішення щодо питання "Про продаж права оренди земельної ділянки на земельних торгах (аукціоні) для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, буд 25 у Солом'янському районі м. Києва".

Проте, враховуючи той факт, що за приписами чинного законодавства, у орендаря виникає право оренди земельної ділянки після укладення договору оренди на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування, а рішення Київської міської ради від 23.10.2013 №419/9907 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Вагра" земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва" визнано незаконним та скасовано, вказані позовні вимоги є безпідставними.

Крім того, приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Так, згідно із статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України прав і законних інтересів юридичних осіб.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Наведеними положеннями визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Тобто, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

У той же час, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Тобто, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту, що й унормовано в положеннях статей 4, 5 ГПК України.

Отже, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Частиною першою та пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в тому числі належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04. 2005, заява № 38722/02).

На думку суду, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом зобов'язання відповідача - 2 підготувати відповідний проект рішення, а відповідача - 1 - включити до порядку денного та розглянути проект рішення щодо питання "Про продаж права оренди земельної ділянки на земельних торгах (аукціоні) для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, буд 25 у Солом'янському районі м. Києва" не є ефективним та не відновить порушеного права позивача, оскільки його право не порушено через відсутність відповідного рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки в оренду.

Крім того, рішенням суду, яке набрало законної сили, визнано недійсним Договір оренди земельної ділянки площею 0,1521 га. на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вагра", зареєстрований Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 25.03.2014 за №МЗК-1-00195, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф.І. та зареєстрований в реєстрі за №1100; визнано відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагра" права користування земельною ділянкою площею 0,1521 га. (кадастровий номер 8000000000:72:215:0116), вартістю 3427588,16 грн на вул. Волгоградській, 25 у Солом'янському районі м. Києва, що також свідчить про безпідставність позовних вимог.

Одночасно, надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що згідно з ч. 4 ст.11 Господарського процесуального України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст.17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам сторін, суд дійшов висновку що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставин, покладених в основу позову, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відтак, у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись cтаттями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційних скарг покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 06.02.2020.

Суддя О.В. Нечай