Постанова

від 06.02.2020 по справі 815/5319/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2020 року

Київ

справа №815/5319/17

адміністративне провадження №К/9901/63863/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №815/5319/17

за позовом Компанії Хан Інтернешнл Корп. до державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації Іскрова Олега Вікторовича, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року (головуючий суддя - Балан Я. В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Кравченка К.В., суддів: Вербицької Н.В., Джабурія О.В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2017 року Компанія Хан Інтернешнл Корп. звернулась з адміністративним позовом до державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації Іскрова О.В., в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37203722 від 21.09.2017 року 16:07:11, зареєстрованого 19.09.2017 року об 15:14:25 (номер запису про право власності: 22458490) про зміну власника цілісного майнового комплексу лікеро-горілчаного заводу з ТОВ Романов на ОСОБА_3 .

2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року, залишеним без змін, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року, позовні вимоги задоволені.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_2 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та закрити провадження у справі.

4. Верховний Суд ухвалою від 22 листопада 2018 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року.

5. Касаційна скарга, в тому числі, аргументована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що вирішення даного спору не відноситься до предметної юрисдикції адміністративного суду.

6. Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Зазначив, що у цій справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії Державного реєстратора, який у межах спірних відносин діє як суб`єкт владних повноважень. Відповідно, на думку позивача, цей спір відноситься за всіма критеріями до публічно-правового та має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

7. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 22 листопада 2018 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року, а ухвалою від 12 вересня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

8. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 11 листопада 2019 року повернула дану справу на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зазначивши, що правова позиція у подібних правовідносинах щодо юрисдикції спорів, пов`язаних з реєстрацією майнових прав у зв`язку з набуттям третіми особами права власності на спірні об`єкти нерухомого майна, неодноразово висловлювалась у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 915/1377/17, від 29 січня 2019 року у справі № 813/1321/17, від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 29 травня 2019 року у справі № 815/4063/15.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Згідно договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 20.09.2005 року ТОВ Романов орендувало у Іллічівської міської ради Одеської області земельну ділянку загальною площею 2,1446 га. у с. Малодолинське м.Іллічівськ по вул.Заводська, 5 (т.1, а.с.40-43), на якій ТОВ Романов за рахунок залучених кредитних коштів від Компанії Хан Інтернешнл Корп. збудувало цілісний майновий комплекс лікеро-горілчаного заводу з адміністративними будівлями та спорудами, що підтверджується копією Свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомості (т.1 а.с.37-38).

10. 30.03.2011 року між Компанією Хан Інтернешнл Корп. та ТОВ Романов був укладений іпотечний договір, за яким ТОВ Романов (Іпотекодавець) передало Компанії Хан Інтернешнл Корп. (Іпотекодержатель) в іпотеку вищевказаний цілісний майновий комплекс лікеро-горілчаного заводу з адміністративними будівлями та спорудам з метою забезпечення грошових зобов`язань Іпотекодавця перед Іпотекодержателем, що виникають з кредитного договору №1 від 25.10.2001 року у сумі 2 621 644,00 дол. США та кредитного договору №3 від 01.09.2004 року у сумі 1 500 000,00 дол. США.

11. Зазначений іпотечний договір був посвідчений приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко В.М. та зареєстровано у реєстрі за №1068 (т.1 а.с.23-26).

12. На підставі цього іпотечного договору приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко В.М. 30.03.2011 року був внесений реєстраційний запис про обтяження предмету іпотеки, а саме: об`єктів нерухомості, номер за РПВН: 32062391, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено реєстраційний запис про заборону відчуження предмету іпотеки (т.1 а.с.27).

13. 20.04.2011 року між Компанією Хан Інтернешнл Корп. та ТОВ Романов був укладений договір застави рухомого майна, що належить ТОВ Романов та знаходиться на території вищевказаного лікеро-горілчаного заводу. Зазначений договір був посвідчений приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко В.М. та зареєстровано у реєстрі за №1397 (т.1 а.с.29-35), та до Державного реєстру обтяжень рухомого майна нотаріусом внесений реєстраційний запис про заставу рухомого майна, яке належить ТОВ Романов балансовою вартістю 5 575 780,00 грн. (т.1 а.с.36).

14. 19.09.2017 року рішенням Державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації Іскрова О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.09.2017 року, індексний номер 37203722, був змінений власник вищевказаного цілісного майнового комплексу лікеро-горілчаного заводу з ТОВ Романов на ОСОБА_3 (т.1 а.с.47-52).

15. В якості підстави виникнення у ОСОБА_3 права власності на вказаний лікеро-горілчаний завод в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено рішення Київського районного суду м. Донецька від 20.06.2014 року по справі №2/257/934/14-ц.

16. Внаслідок цих реєстраційних дій Компанія Хан Інтернешнл Корп. звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

18. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.

19. Підставою для звернення до суду з даним позовом стало те, що спірним рішенням державного ресторатора зареєстроване право власності третьої особи на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , чим порушено право позивача на володіння цим майном, оскільки даний будинок є новим, знаходиться на орендованій нею земельній ділянці та належить їй.

20. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що будинок під літерою А за адресою: по АДРЕСА_2 загальною площею 423 кв. м., де житлова площа становить 98, 7 кв.м., не був предметом розгляду Солом`янським районним судом міста Києва від 03.02.2010 у справі №2-3188-1/09, на підставі рішення якого прийнято оскаржуване рішення в даній адміністративній справі.

21. При цьому, розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

22. Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

23. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

24. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

25. Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

26. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

27. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

28. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

29. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

30. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

31. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

32. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

33. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки в даному випадку перевірці підлягають виключно владно-управлінські функції суб`єкта владних повноважень - державного реєстратора щодо правомірності винесення спірного рішення на основі підробленого судового рішення.

34. Разом з тим, колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки на даний час існує усталена практика Великої Палати Верховного Суду у спорах про скасування дій та рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав на майно, ініційованих особою, яка не була заявником щодо оскаржуваних реєстраційних дій та рішень. Зокрема, правова позиція про те, що такі спори підлягають розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства в залежності від суб`єктного складу, була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 04 грудня 2018 року у справі № 915/1377/17, від 29 січня 2019 року у справі № 813/1321/17, від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а та інших.

35. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорене рішення, здійснено оспорений запис.

Натомість, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).

36. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що спір у даній справі не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію зміни власника цілісного майнового комплексу лікеро-горілчаного заводу з ТОВ Романов на ОСОБА_3 , не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав третьої особи, а не позивача.

Визнання протиправними і скасування рішень щодо державної реєстрації зміни власника цілісного нерухомого майна є захистом прав позивача як іпотекодержателя від порушення їх третьою особою.

37. Ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме - є спором позивача та третьої особи щодо прав на об`єкт нерухомості.

38. З огляду на суб`єктний склад учасників даної справи, колегія суддів приходить до висновку, що спірні правовідносини підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.

39. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його приватноправового характеру.

40. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС).

41. Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

42. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

43. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції і закриття провадження у справі.

44. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

45. Керуючись статтями 238, 341, 344, 349, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року - скасувати.

3. Провадження у справі №815/5319/17 за позовом Компанії Хан Інтернешнл Корп . до державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації Іскрова Олега Вікторовича, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.

4. Роз`яснити позивачу право на звернення до суду за правилами господарського судочинства.

5. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді С.Г. Стеценко

Л.В. Тацій