Ухвала

від 06.02.2020 по справі 160/9459/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 лютого 2020 року

Київ

справа №160/9459/18

адміністративне провадження №К/9901/3631/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод металоконструкцій Дніпровський до Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "НК БУД" про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Завод металоконструкцій Дніпровський звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "НК БУД" про визнання протиправним рішення комісії Державної фіскальної служби України від 04 січня 2018 року №537371/35545353 про відмову у реєстрації податкової накладної №8 від 27 листопада 2017 року на загальну суму з податком на додану вартість 450 000,00 грн., ПДВ - 75 000,00 грн.; зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну №8 від 27 листопада 2017 року, видану Товариством з обмеженою відповідальністю Завод металоконструкцій Дніпровський платнику - Товариству з обмеженою відповідальністю НК БУД на загальну суму 450 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 75 000,00 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року, прийнятим за наслідками розгляду справи в спрощеному позовному провадженні та залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, позов задоволено: визнано протиправним рішення комісії Державної фіскальної служби України від 04 січня 2018 року №537371/35545353 про відмову у реєстрації податкової накладної №8 від 27 листопада 2017 року на загальну суму із податком на додану вартість 450 000,00 грн., ПДВ - 75 000,00 грн.; зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну №8 від 27 листопада 2017 року, видану Товариством з обмеженою відповідальністю Завод металоконструкцій Дніпровський платнику - Товариству з обмеженою відповідальністю НК БУД на загальну суму 450 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 75 000,00 грн.

Висновки судів ґрунтуються на тому, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття, а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Посилання податкового органу на пункт 1.6 Критеріїв оцінки та необхідність надання пояснення та/або копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, контролюючий орган подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу (яка зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 04 лютого 2020 року) з вимогою про їх скасування та направлення справи на новий розгляд.

В той же час статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт сьомий частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який також відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, та стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Механізм же реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України.

Так, статтею 328 КАС України унормовані питанні стосовно права на касаційне оскарження, за змістом частини першої якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Отже за змістом наведених законодавчих приписів право на касаційне оскарження судового рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, однак лише у визначених законом випадках.

В свою чергу відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України в редакції, чинній на час подання цієї касаційної скарги, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За визначенням пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Частиною ж 6 статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ незначної складності, який, втім не є вичерпним й, при цьому за змістом пункту десятого названої норми процесуального закону для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Водночас згідно з положеннями частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи (не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження) у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на наведене, зважаючи на характер спірних правовідносин, предмет доказування у даній справі, суб`єктний склад її учасників, ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

Матеріали касаційної скарги не дають підстав для висновку щодо необхідності застосування, у даному випадку, підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити.

Керуючись статтями 328, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод металоконструкцій "Дніпровський" до Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "НК БУД" про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду