Постанова

від 03.02.2020 по справі 909/260/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2020 р. Справа № 909/260/19

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Бойко С.М., Матущак О.І.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників сторін:

від позивача (скаржника) - ОСОБА_1, Савчук В.Р.

від відповідача-1 - не з`явився

від відповідача-2 - Чебачева О.О.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , б/н від 14 серпня 2019 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19 липня 2019 року (підписане 30.07.2019 року), суддя Рочняк О.В.

у справі №909/260/19

за позовом ОСОБА_1 , м. Івано-Франківськ

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Регістр", м. Івано-Франківськ

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Регістр", м. Івано-Франківськ

про визнання недійними договору поставки №323/1 від 31.08.2016 року та договору оренди нежитлових приміщень №Р-101 від 30.09.2016 року

в с т а н о в и в :

19 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю Регістр та Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Регістр про визнання недійними договору поставки №323/1 від 31.08.2016 року та договору оренди нежитлових приміщень №Р-101 від 30.09.2016 року, укладених між відповідачами. Позов мотивовано ст.ст.232 та 241 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19 липня 2019 року у справі №909/260/19 в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт перевищення повноважень директором ТзОВ Регістр - ОСОБА_2 при укладенні спірних договорів, оскільки рішенням загальних зборів ТзОВ Регістр від 19 вересня 2014 року вирішено залишити за ОСОБА_2 повноваження директора товариства до обрання нового. При цьому, судом встановлено, що статутом ТзОВ Регістр не передбачено будь-яких обмежень директора товариства на укладення таких договорів. Щодо посилання позивача на ст.232 ЦК України, місцевий господарський суд зазначив, що спірні правочини вчинено безпосередньо директором підприємства, а не його представником, відтак і відсутні підстави вважати, що спірні договори укладено внаслідок злочинної домовленості представника однієї сторони з другою стороною. Зокрема, суд посилається на постанову Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі №909/929/17, де викладена така ж правова позиція.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду ОСОБА_1 звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19 липня 2019 року у справі №909/260/19 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити: визнати недійними договори поставки №323/1 від 31.08.2016 року та оренди нежитлових приміщень №Р-101 від 30.09.2016 року, укладені між відповідачами у справі. Зокрема, зазначає, що спірні договори укладено відповідачами у результаті зловмисної домовленості, оскільки, їх укладення спрямоване на фактичне доведення підприємства ТзОВ Регістр до банкрутства, що впливає на права та інтереси його засновників, зокрема і скаржника (позивача). Також вказує, що ОСОБА_2 , передавши в оренду приміщення ТзОВ Регістр та відчуживши всю наявну на складах продукцію на користь ТзОВ ТД Регістр , змінив основний вид діяльності без погодження вищого органу управління - загальних зборів засновників, та фактично зупинив господарську діяльність підприємства, що суперечить положенням Статуту, а саме: п.п.7.1, 7.2.

У відзиві на апеляційну скаргу (вих.№66 від 05 листопада 2019 року) ТзОВ Регістр просить суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що апелянт не є стороною спірних правочинів та не довів суду порушення його прав укладенням спірних договорів. Посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №916/2084/17, що за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору, при цьому, правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства не змінюється. Поряд з тим, наголошує, що директор товариства - ОСОБА_2 мав необхідний обсяг повноважень на укладення спірних договорів, а спірні договори є відплатні.

У відзиві на апеляційну скаргу (вих.№193 від 08 листопада 2019 року) ТзОВ ТД Регістр просить суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, також зазначає, що на виконання спірних договорів ТзОВ ТД Регістр частково здійснило оплату ТзОВ Регістр за договором поставки на загальну суму 4 721 187 грн., за договором оренди - 29 813 грн., що встановлено судом та не заперечується сторонами. Додатково відповідач повідомив, що спірні правочини укладались по звичайних цінах, а договір поставки укладено між товариствами в останній день дії оптової ліцензії ТзОВ Регістр на право реалізації алкоголю, у зв`язку з чим, ТзОВ ТД Регістр придбало весь залишок алкогольних напоїв. Станом на час апеляційного розгляду справи, ТзОВ ТД Регістр провело розрахунок за договором поставки на загальну суму 13 685 986 грн.

У відповіді на відзив (б/н від 13 листопада 2019 року) позивач посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 22 жовтня 2019 року у справі №911/2129/17, зазначає, що керівник юридичної особи виступає від імені юридичної особи у відносинах з третіми особами і здійснює функції представництва на підставі акта органу юридичної особи, відтак, до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення ст.232 ГПК України.

Щодо клопотань сторін про долучення до матеріалів справи доказів, колегія суддів вирішила такі долучити, однак, зазначає, що лист ГУ ДПС в Івано-Франківській області (вих.№1660/9/09-19-02-01-16 від 12.12.2019 року), а також докази, долучені до клопотання (вих.№6 від 31.10.2020 року) датовані після прийняття оскаржуваного рішення, відтак, колегією суддів не оцінюються, оскільки апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції станом на момент його прийняття.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача-1 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення ухвали суду від 14 січня 2020 року.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка представника відповідача-1 в судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, а також представника відповідача-2, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю Регістр (код ЄДРПОУ 20530929) зареєстровано 11.05.1993 року з місцезнаходженням по вул. Торговій, 3 в м. Івано-Франківську, 76018, директором товариства є ОСОБА_2.

Зі змісту Статуту ТзОВ Регістр зі змінами, внесеними 10.03.2010 року, діючого станом на 2016 рік, вбачається, що статутний капітал товариства становить 853 008 грн.; учасниками товариства є ОСОБА_2 з часткою 16,13%, ОСОБА_5 з часткою 3,87%, ОСОБА_6 з часткою 30%, ОСОБА_1 з часткою 25%, ОСОБА_7 з часткою 25%; директором товариства є ОСОБА_2 .

19 вересня 2014 року відбулися позачергові загальні збори засновників (учасників) ТОВ "Регістр", оформлені протоколом №5, на яких були присутні усі учасники товариства. До порядку денного позачергових зборів внесено, зокрема питання виборів директора товариства. У зв`язку з тим, що жодна із запропонованих кандидатур не набрала більшості голосів, питання щодо виборів директора не вирішене. Поряд з тим, вирішено, що до переобрання нового директора товариства повноваження виконує чинний директор ОСОБА_2 .

31 серпня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Регістр (в тексті договору - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Регістр (в тексті договору - покупець) укладено договір поставки №323/1, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставляти та передавати у власність покупця товар згідно накладних, які є невід`ємною частиною даного договору, а покупець - приймати цей товар, оплачувати його вартість в строки та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п.п.1.2, 1.3, 1.4 Договору предметом поставки є товар усього асортименту постачальника, наявного на день подання заявки покупцем у прайс-листі та комерційній пропозиції постачальника та призначений для здійснення підприємницької діяльності покупця. Поставка товару здійснюється на підставі накладної згідно узгодженого з постачальником замовлення покупця, в якому вказується асортимент, кількість замовленого товару. Загальна вартість даного договору становить суму всіх накладних на відпуск товару.

Постачання товару здійснюється окремими партіями протягом усього терміну дії цього договору. Асортимент, кількість, ціна та строки поставки товару визначаються сторонами окремо в кожному конкретному випадку та оформляються замовленням покупця. Замовлення покупця може бути здійснено в усній або письмовій формі, в тому числі може бути здійснено і по факсу. У замовленні обов`язково вказується найменування, кількість та асортимент товару. Поставка товару здійснюється на складі постачальника за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Торгова, 3 (п.п.2.1, 2.2, 2.3 Договору).

Відповідно до п.2.10 Договору приймання-передача товару здійснюється в місці поставки повноважними представниками сторін.

Згідно з п.3.1 Договору ціна товару погоджується сторонами та зазначається в накладних, які є невід`ємною частиною договору. Підписання покупцем накладної засвідчує факт продажу партії товару. Ціна товару є динамічною та може змінюватись в залежності від умов доставки товару, кількості товару, термінів оплати та інших умов, що мають значення при формуванні ціни товару.

Розрахунки за цим договором здійснюються в Національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, або внесенням готівкових коштів в касу ТОВ "Регістр" за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Торгова, 3 особисто або довіреною особою (торговим представником постачальника) згідно договору - доручення (п.3.2 Договору).

У п.3.3 Договору сторони погодили, що покупець зобов`язаний здійснити оплату партії товару протягом 21 банківського дня з моменту отримання письмової вимоги від постачальника.

Згідно з п.9.1 Договору останній набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2016 року, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Договір вважається автоматично пролонгований на наступний календарний рік, якщо до кінця дії договору від жодної сторони не надійшла вимога його розірвання або не укладено нового договору (п.9.3 Договору).

Відповідно до п.9.4 Договору умови останнього по оплаті за отриманий товар залишаються дійсними по відношенню до всіх партій товару, розрахунок за які до моменту припинення дії договору не проведено.

Договір поставки №323/1 від 31 серпня 2016 року підписаний директором ТзОВ Регістр - ОСОБА_2 та директором ТзОВ ТД Регістр - Чебачевою Оксаною Олексіївною .

Згідно видаткових накладних №Р-00092291 від 21 жовтня 2016 року на суму 2 280,81 грн., №Р-00092372 від 21 жовтня 2016 року на суму 2 163 326,94 грн., №Р-00092134 від 21 жовтня 2016 року на суму 5 635 840,42 грн., копії яких знаходяться у матеріалах справи, ТзОВ Регістр поставило ТзОВ ТД Регістр товар (в основному алкогольні напої) на загальну суму 7 801 448,17 грн.

Відповідно до виписки по рахунку ТзОВ ТД Регістр за період з жовтня 2016 року по грудень 2016 року підприємством оплачено товар на загальну суму 4 721 187 грн.

Поряд з тим, судом встановлено, що 30 вересня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Регістр (в тексті договору - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Регістр (в тексті договору - орендар) укладено договір оренди №Р-101, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Торгова, 3 та складаються з наступних приміщень:

- по літері "А" другий поверх: нежитлове приміщення №30 площею 11,8 кв.м., коридору (приміщення №16) площею 17,5 кв.м., нежитлове приміщення №31 площею 13,9 кв.м., нежитлове приміщення №18 площею 31,8 кв.м., нежитлове приміщення №17 площею 26,6 кв.м., нежитлове приміщення №20 площею 14,8 кв.м., нежитлове приміщення №28 (вбиральня) площею 2,3 кв.м., нежитлове приміщення №29 (умивальня) площею 1,8 кв.м.;

- по літері "Б" перший поверх: склад (нежитлове приміщення №3) площею 340,7 кв.м.

Майно передається в оренду для використання орендарем в якості магазину, офісу та складу (п.1.3 Договору).

Відповідно до п.2.2 Договору передача майна в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається орендодавець, а орендар володіє і користується ним протягом строку оренди.

Згідно з п.3.1 Договору за користування майном встановлюється орендна плата, яка визначена за домовленістю сторін і становить 5 820 грн., в тому числі ПДВ - 970 грн.

Орендна плата сплачується орендарем в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендодавця, не пізніше останнього дня місяця наступного за звітним розрахунковим місяцем (п.3.3 Договору).

У п.4.1 Договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом 35 місяців до 30 липня 2019 року та пролонгується на календарний рік, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну його дії жодна із сторін не заявить про намір припинити його дію. У будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Договір оренди №Р-101 від 30 вересня 2016 року підписаний директором ТзОВ Регістр - ОСОБА_2 та директором ТзОВ ТД Регістр - Чебачевою Оксаною Олексіївною .

У додатковій угоді від 01 січня 2017 року до договору оренди сторони виклали п.3.1 договору в наступній редакції: За користування майном з 01 січня 2017 року встановлюється орендна плата, яка визначена за домовленістю сторін і становить 15 700 грн. за один календарний місяць.

Відповідно до виписки по рахунку ТзОВ ТД Регістр за період з жовтня 2016 року по грудень 2016 року сплатило орендну плату в сумі 29 813 грн.

Судом також встановлено, що згідно з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30 червня 2016 року основним видом економічної діяльності ТзОВ ТД Регістр є: 46.34 Оптова торгівля напоями .

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності ТзОВ Регістр є: 46.34 Оптова торгівля напоями .

Станом на 31 серпня 2016 року засновником ТзОВ ТД Регістр було ТзОВ Адванс Карпати , засновниками якого були ОСОБА_2 , ОСОБА_6 (який був також його керівником) та ОСОБА_11 .

Судом першої інстанції також встановлено, що ТзОВ Регістр , ТзОВ ТД Регістр та ТзОВ Адванс Карпати розташовані за однією юридичною адресою: вул. Торгова, 3, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018 .

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно ст.203 ЦК України: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 ст.232 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

У п.3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29 травня 2013 року Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними роз`яснено, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. Наслідком такого визнання, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони, зокрема, солідарного відшкодування збитків. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи: представництво в даному разі визначається за правилами глави 17 названого Кодексу.

Аналогічний правовий висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі №909/929/17, на яку посилається місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі №911/2129/17, оскільки правова позиція, викладена у вказаній постанові не існувала на момент прийняття рішення місцевим господарським судом, натомість суд першої інстанції врахував судову практику, яка існувала на час розгляду справи та прийняття судом рішення про відмову в позові, що не може слугувати самостійною підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Судом встановлено та сторонами не заперечується факт укладення спірних договорів безпосередньо директорами підприємств - ТзОВ Регістр - ОСОБА_2 та ТзОВ ТД Регістр - Чебачевою Оксаною Олексіївною .

У позовній заяві позивач зазначає про те, що спірні договори укладено директором ТзОВ Регістр ОСОБА_2 з перевищенням його повноважень, однак, такі твердження не відповідають дійсності, оскільки, згідно з п.7.12 Статуту ТзОВ Регістр виконавчим органом товариства є директор, який призначається загальними зборами учасників строком на 2 роки; директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників; директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства та може бути достроково відкликаний загальними зборами за невиконання планових показників фінансово-господарської діяльності товариства, яке виникло з його вини.

Слід зазначити, що положення Статуту ТзОВ Регістр не містять будь-яких умов щодо обмеження повноважень директора товариства на укладення від імені товариства правочинів (договорів).

Поряд з тим, позивачем не подано доказів того, що станом на час укладення спірних договорів ОСОБА_2 не був директором ТзОВ Регістр , одночасно матеріалами справи підтверджено протилежне.

Також позивачем не доведено і настання негативних наслідків для підприємства внаслідок укладення спірних договорів, адже згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності ТзОВ Регістр є: 46.34 Оптова торгівля напоями , в той час як матеріалами справи (зокрема, видатковими накладними) підтверджується реалізація товариством на користь ТзОВ ТД Регістр алкогольних напоїв (в основному горілки) на загальну суму 7 801 448,17 грн. Поряд з тим, відповідно до виписки по рахунку ТзОВ ТД Регістр за період з жовтня 2016 року по грудень 2016 року підприємством оплачено отриманий від ТзОВ Регістр товар на загальну суму 4 721 187 грн.

Як вбачається з п.п.2.1, 2.2 Статуту ТзОВ Регістр метою товариства є отримання прибутку; предметом діяльності товариства, зокрема є операції з нерухомістю. За умовами договору оренди №Р-101 від 30 вересня 2016 року ТзОВ Регістр передало в строкове платне користування нежитлові приміщення з встановленням орендної плати в розмірі 5 820 грн. (з урахуванням додаткової угоди від 01 січня 2017 року - 15 700 грн. за один календарний місяць). З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується часткова сплата ТзОВ ТД Регістр орендної плати.

З наведеного вище вбачається, що спірні договори (поставки та оренди) є оплатними та спрямовані на отримання прибутку постачальником/орендодавцем, при цьому, позивачем не доведено настання негативних наслідків для підприємства. Також колегія суддів вважає помилковим твердження апелянта про те, що директором підприємства неправомірно відчужено нерухоме майно, що належить товариству, оскільки передача майна в оренду не свідчить про відчуження такого майна, про що сторонами погоджено також і у самомудоговорі оренди (п.2.2 договору оренди).

Щодо порушення прав позивача, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ст.ст.509, 510 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст.ст.92, 97 ЦК України).

Відповідно до ст.98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Згідно з ст.116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі №916/2084/17 висловлено правову позицію, що з наведених вище норм права вбачається, що за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється. Підписання директором товариства договорів, в цьому випадку - без передбаченої статутом згоди загальних зборів цього товариства, може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав його учасника, оскільки генеральний директор діяв саме від імені товариства, а не його учасників. Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 ЦК України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.

Одночасно у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду посилається також на усталену практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення у справі Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic), заява № 29010/95 від 20 травня 1998 року; рішення у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України (Case of Terem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява № 70297/01, пункти 28 - 30, від 18 жовтня 2005 року; рішення у справі Фельдман та банк Слов`янський проти України , заява № 42758/05, пункт 30, від 21 грудня 2017 року). При цьому навіть у разі, якщо юридичну особу було ліквідовано, Європейський суд з прав людини розглядає справи за заявою саме такої юридичної особи, допускаючи її представництво в особі акціонера (учасника), якщо юридична особа не може брати участь у справі в особі своїх органів (рішення у справі Фельдман та банк Слов`янський проти України , заява № 42758/05, пункт 1 резолютивної частини від 21 грудня 2017 року).

Така ж правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі №905/2559/17.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 зазначає про порушення його прав як одного із учасників ТзОВ Регістр укладенням спірних договорів поставки та оренди, при цьому не діє від імені товариства як його представник. Враховуючи наведену вище правову позицію, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем в цьому випадку не доведено порушення спірними договорами його прав - як учасника товариства, як і не доведено факту зловмисної домовленості між відповідачами. При цьому, той факт, що засновником ТзОВ ТД Регістр було ТзОВ Адванс Карпати , засновниками якого були ОСОБА_2 , ОСОБА_6 (який був також його керівником) та ОСОБА_11 , за відсутності інших належних та допустимих доказів, не підтверджує зловмисну домовленість сторін.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, виходячи з доказів, що містяться у матеріалах справи та обставин, зазначених позивачем у позовній заяві, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19 липня 2019 року у справі №909/260/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Матеріали справи №909/260/19 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 06 лютого 2020 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Матущак О.І.