Постанова

від 29.01.2020 по справі 910/2809/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2020 р. Справа№ 910/2809/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Куксова В.В.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Токарева А.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 29.01.2020.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженої відповідальністю "Автоматик"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 (повний текст складено 19.09.2019)

у справі № 910/2809/19 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю "Автоматик"

до Товариства з обмеженої відповідальністю "Компо Груп"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк"

про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.09.2019 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженої відповідальністю "Автоматик" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 10.09.2019 у справі № 910/2809/19 та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена.

04.11.2019 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є.Ю., суддів: Яковлєва М.Л., Куксова В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 у справі № 910/2809/19 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоматик" на рішення Господарського суду м. Києва від 10.09.2019 у справі № 910/2809/19 залишено без руху та встановлено скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

28.11.2019 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженої відповідальністю "Автоматик" надійшла заява про залучення до матеріалів справи доказів сплати судового збору, на виконання вимог ухвали від 11.11.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженої відповідальністю "Автоматик" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі № 910/2809/19 та призначено до розгляду на 14.01.2020.

13.12.2019 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу у відповідності до якого, останній просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні 14.01.2020 оголошено перерву в розгляді справи до 29.01.2020.

В судовому засіданні 29.01.2020 представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі № 910/2809/19 скасувати.

В судовому засіданні 29.01.2020 представник відповідача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі № 910/2809/19завлишити без змін.

В судовому засіданні 29.01.2020 представник третьої особи заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу поданого під час апеляційного провадження та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі № 910/2809/19завлишити без змін.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.09.2007 року між державним підприємством Завод "Арсенал" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Автоматик" укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Аркелян О.І. та зареєстрованим за №3145, відповідно до якого ТОВ "Автоматик" набуло у власність комплекс будівель загальною площею 2277,10 кв.м, який розташований по вул. Приколійній, 22-а, та складається з:

Будка для вахтера (літера А) площею 7,90 кв.м, інвентаризаційний № 000148;

Склад рідкого скла (літера Б) площею 19,10 кв.м., інвентаризаційний № 80000120;

Склад-пакгауз, (літера В) площею 295,20 кв.м, інвентаризаційний № 80000101;

Склад тарного зберігання матеріалів, (літера Г) площею 913,00 кв.м, інвентаризаційний № 000102;

Автовагова, (літера Д) площею 8,70 кв.м., інвентаризаційний № 001601;

Естакада з навісом, (літера Е) площею 575,90 кв.м, інвентаризаційний № 000105;

Склад сипучих матеріалів, (літера Ж) площею 330,50 кв.м, інвентаризаційний № 80000103;

Склад цементу, (літера З) площею 126,80 кв.м , інвентаризаційний № 000107.

Також, 20.09.2007 року між ТОВ "Автоматик" та відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк" укладено договір доручення, реєстровий номер 3154, згідно якого ТОВ "Автоматик" доручає відкритому акціонерному товариству акціонерному банку Укргазбанк" укласти від імені та за рахунок ТОВ "Автоматик" договір купівлі-продажу нерухомого майна.

ТОВ "Автоматик", в особі генерального директора Насонова О.О. 20.09.2007р., видало довіреність № 3156, якою уповноважив ВАТ АБ "Укргазбанк" в особі голови правління Ляшка В.П. представляти ТОВ "Автоматик" перед третіми особами, а також здійснювати від імені ТОВ "Автоматик" дії що створюють, змінюють і припиняють цивільні права і обов`язки ТОВ "Автоматик", а саме: у випадку прострочення сплати процентів за користування кредитом та /або прострочення повернення суми кредиту за кредитним договором №142 від 13.10.2006р. з метою звернення стягнення та реалізації предмета іпотеки згідно з умовами договору іпотеки укласти з будь-якою особою договір купівлі-продажу комплексу будівель. Вищевказана довіреність була посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Аракелян О.І., зареєстровано в реєстрі за № 3156.

Між ТОВ "Автоматик" (продавець) в особі представника - ВАТ АБ "Укргазбанк" в особі голови правління Ляшка В.М., який діє на підставі довіреності №3156 (представник продавця) та ТОВ „КМБ-БЕТОН" (покупець) 07.12.2007р. було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Аркелян О.І., зареєстрований в реєстрі за № 4243, відповідно до умов якого продавець в особі представника передає, а покупець приймає у власність комплекс будівель, який розташований в м. Києві, вул. Приколійній, 22а загальною площею 2277,10 кв.м, а саме:

будка вахтера (літера А) площею 7,90 кв.м.,

склад рідкого скла (літера Б) площею 19,10 кв.м.,

склад пакгауз (літера В) площею 295,20 кв.м.,

склад тарного зберігання матеріалів (літера Г) площею 913,00 кв.м.,

авто вагова (літера Д) площею 8,70 кв.м.,

естакада з навісом (літера Е) площею 575,90 кв.м.,

склад сипучих матеріалів (літера Ж) площею 330,50 кв.м.,

склад цементу (літера З) площею 126,80 кв.м.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.08.2008 року у справі №10/278-08 відмовлено в задоволенні позову єдиного учасника (засновника) ТОВ „Автоматик" ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Автоматик", третя особа відкрите акціонерне товариство акціонерний банк „Укргазбанк" про визнання недійсним договорів доручення та довіреностей від 20.09.2007 року.

Між ТОВ "КМБ-Бетон" (іпотекодавець) та відкритим акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" (іпотекодержатель) 19.12.2008 було укладено договір іпотеки № 1, за яким ТОВ "КМБ-Бетон" виступає майновим поручителем за зобов`язанням товариства з обмеженою відповідальністю "Український Інвестиційно-Іноваційний Альянс" згідно договору № 50-V від 30.09.2008, укладеного між відкритим акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Український Інвестиційно-Іноваційний Альянс".

Предметом іпотеки є нерухоме майно - комплекс будівель загальною площею 2277,10 кв.м, який знаходиться у м. Києві по вул. Приколійній, 22-А та належить іпотекодавцю (ТОВ "КМБ-Бетон") на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 07.12.2007 № 4243, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна.

Отже, на момент прийняття відкритим акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" 19.12.2008 від ТОВ "КМБ-Бетон" майна в іпотеку в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "УІІА", було чинним рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2008 у справі № 10/278-08.

ОСОБА_1 (засновником ТОВ „Автоматик") в травні 2009 року подано заяву про перегляд рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2008 року у справі №10/278-08 за нововиявленими обставинами.

Господарським судом Київської області 11.06.2009 року у справі №10/278-08 прийцнято рішення, яким заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення суду від 07.08.2008 року у справі № 10/278-08 за нововиявленими обставинами задоволено. Прийнято у справі № 10/278-09 нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі, а саме:

Визнано недійсним договір доручення від 20 вересня 2007 року, реєстровий номер 3154, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоматик" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, 57, код ЄДРПОУ 33847361) та Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" (м. Київ, вул. Єреванська, 1, код ЄДРПОУ 23697280), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Аракелян О.І.; договір доручення від 20 вересня 2007 року, реєстровий номер 3155, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоматик"(07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, 57, код ЄДРПОУ 33847361) та Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" (м. Київ, вул. Єреванська, 1, код ЄДРПОУ 23697280), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Аракелян О.І.; довіреність від 20 вересня 2007 року, реєстровий номер 3156, видану Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоматик" (юридична адреса: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, 57, код ЄДРПОУ 33847361) Голові правління Відкритого акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" Ляшко Вадиму Петровичу на реалізацію нерухомого майва, обладнання, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Аракелян О.І.; довіреність від 20 вересня 2007 року, реєстровий номер 3157, видану товариством з обмеженою відповідальністю "Автоматик" (юридична адреса: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, 57, код ЄДРПОУ 33847361) Голові правління Відкритого акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" Ляшко Вадиму Петровичу на реалізацію нерухомого майна, обладнання, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.07.2009 року у справі №10/278-08 рішення господарського суду Київської області від 11.06.2009 року у справі № 10/278-08 змінено, шляхом доповнення резолютивної частини пунктом 4 та 5 в наступній редакції:

" 4. Визнати недійсним укладений між ТОВ „Автоматик" в особі представника ВАТ АБ „Укргазбанк" та ТОВ „КМБ-Бетон" Договір від 07.12.2007 року купівлі-продажу нежилого приміщення, яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Приколійна, 22а та складається з: будка для вахтера (літера А) площею 7,90 кв. м., склад рідкого скла (літера Б) площею 19,10 кв. м., склад-пакгауз (літера В) площею 295,20 кв. м., склад тарного зберігання матеріалів (літера Г) площею 913,00 кв. м., автовагова (літера Д) площею 8,70 кв. м., естакада з навісом (літера Е) площею 575,90 кв. м., склад сипучих матеріалів (літера Ж) площею 330,50 кв. м., склад цементу (літера З) площею 126,80 кв. м., посвідчений приватним нотаріусом КМНО Арекелян О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 4243 (реєстраційне посвідчення № 013921 Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна). Визнати недійсним укладений між ТОВ „Автоматик" в особі представника ВАТ АБ „Укргазбанк" та ТОВ „КМБ-Бетон" Договір від 07.12.2007 року купівлі-продажу обладнання, яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Приколійна, 22а та складається з: металева цистерна інвентаризаційний № 80000121, металева цистерна інвентаризаційний № 80000122, насосна станція інвентаризаційний № 80000123, залізничні колії інвентаризаційний № 1201, підкранова колія інвентаризаційний № 1202, стрілочний перевод інвентаризаційний №1203."

Позивачем в позовній заяві зазначається, за рішенням суду апеляційної інстанції - постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.07.2009 року у справі №10/278-08, нежиле приміщення, що розташоване за адресою: м . Київ, вул.. Приколійна, 22а було повернуто у власність ТОВ "Автоматик".

Крім того позивач вказує на те, що йому стало відомо, що станом на даний час, зазначений об`єкт нерухомості зареєстровано за ТОВ "Компо Груп" на підставі договору купівлі-продажу від 03 квітня 2015 року, серія та номер 2349, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О.

Тому, на думку позивача, даний факт свідчить про те, що нежиле приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, вул.. Приколійна, 22а знаходиться у незаконному володінні ТОВ "Компо Груп" та про недобросовісність дій ПАТ АБ "Укргазбанк" щодо відчуження зазначеного майна.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як встановлено ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Як передбачено ч. 1 ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з п. 21-23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" №5 від 07.02.2014 року спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов`язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини.

У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК.

Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК.

У відповідності до статті 387 ЦК та частини третьої статті 10 ЦПК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Разом з тим суди повинні мати на увазі, що право власності на рухоме майно доводиться за допомогою будь-яких передбачених процесуальним законодавством доказів, що підтверджують виникнення такого права у позивача.

Факт знаходження майна на балансі особи сам по собі не є доказом права власності чи законного володіння.

Під час розгляду позову про витребування майна відповідач згідно зі статтею 388 ЦК має право заперечити проти позову про витребування майна з його володіння шляхом подання доказів відплатного придбання ним цього майна в особи, яка не мала права його відчужувати, про що він не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому разі пред`явлення зустрічного позову про визнання добросовісним набувачем не вимагається і, крім того, не є належним способом судового захисту (стаття 16 ЦК), оскільки добросовісність набуття - це не предмет позову, а одна з обставин, що має значення для справи та підлягає доказуванню за позовом про витребування майна.

Пунктом 2.15 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 року наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов`язок повернення майна за цим правочином. У зв`язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 ЦК України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу частини п`ятої статті 12 названого Кодексу презюмується.

Якщо судом буде встановлено, що набувач знав або повинен був знати про наявність перешкод до вчинення правочину, зокрема те, що продавець майна не мав права його відчужувати, це може свідчити про недобросовісність набувача й бути підставою для задоволення позову про витребування у нього цього майна.

Як вбачається з постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.07.2009 року у справі №10/278-08, що судом було визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 07.12.2007 року, укладений між ТОВ „Автоматик" в особі представника ВАТ АБ „Укргазбанк" та ТОВ „КМБ-Бетон". Проте, згідно з рішенням суду не було застосовано наслідків недійсності даного договору. Та, державна реєстрація права власності на майно також не була скасована.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності та інші речові права підлягають обов`язковій державній реєстрації.

На підтвердження виконання ТОВ "Автоматик" та ТОВ "КМБ-Бетон" судових рішень у справі №10/278-08 позивачем надано копію акту приймання-передачі майна від 27.07.2009 року та балансові довідки від 03.10.2016 року.

Проте, вищезазначені документи не є належними та допустимими доказами підтвердження права власності на майно у ТОВ "Автоматик".

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з ч.7 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.07.2010 року у справі №34/72 за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк „Укргазбанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Український Інвестиційно-Іноваційний Альянс" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 50-V від 30.09.2008р., позов задоволено частково, вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Український Інвестиційно-Іноваційний Альянс" 60 081 691,76 грн. В рахунок погашення заборгованості в розмірі 60 081 691,76 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Інвестиційно-Іноваційний Альянс" за кредитним договором № 50-V від 30.09.2008р., звернути стягнення на предмет іпотеки з початковою ціною продажу з прилюдних торгів в розмірі 90% від вартості предмету іпотеки, визначеної суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України, а саме нерухоме майно -комплекс будівель загальною площею 2277,10 кв.м., який знаходиться у місті Києві по вул. Приколійнній, будинок 22 А та належить на праві власності ТОВ "КМБ-Бетон", нерухоме майно -комплекс будівель виробничо-технічної бази загальною площею 1932,10 кв.м., який знаходиться у місті Києві по вул. Куренівській, будинок 27-А, що належить на праві власності ТОВ "АТП КМБ - 1 імені М.П.Загороднього".

З пояснень третьої особи вбачається, що 01.12.2010 відкрито виконавче провадження на виконання рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2010 року у справі №34/72, а 19.09.2012 державним виконавцем описано та арештовано нерухоме майно - комплекс будівель загальною площею 2 277,10 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Приколійна, 22-а, що на праві приватної власності належало ТОВ "КМБ- Бетон".

Оскільки торги, призначені на 23.09.2013, не відбулися, публічне акціонерне товариство акціонерний банк „Укргазбанк" скористався правом, передбаченим ч. 1 ст.49 Закону України "Про іпотеку", та з метою часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 50-V від 30.09.2008, придбав майно, яке виступало забезпеченням за вказаним кредитним договором, шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни вказаного Майна.

30.01.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. відповідно до ст.61 Закону України "Про виконавче провадження" та на підставі акту державного виконавця № 105/5 від 23.12.2013 видано свідоцтво, яким посвідчено право власності ПАТ АБ "Укргазбанк" на комплекс будівель, розташований у м. Києві по вул. Приколійній, 22-а.

З матеріалів справи вбачається, що 03.04.2015 на виконання вимог протоколу проведення повторних аукціонних торгів з продажу від 27.03.2015 № 1, затвердженого Українською універсальною біржею, між публічним акціонерним товариством акціонерний банк „Укргазбанк" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компо Груп" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. та зареєстрованим в реєстрі за № 2349.

Згідно з п. 1 вищезазначеного договору, Публічне акціонерне товариство акціонерний банк „Укргазбанк" передало у власність, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компо Груп" прийняв і оплатив комплекс будівель, загальною площею 2 277,10 кв.м, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Приколійна, будинок 22-А.

Відповідно до ч. 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, наведеною нормою передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника поза його волею. При цьому, наявність у діях власника волі на передання майна іншій особі унеможливлює застосування вимог наведеної норми щодо витребування майна від добросовісного набувача.

Як передбачено ч. 2 ст. 388 ЦК України, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Отже, Публічне акціонерне товариство акціонерний банк „Укргазбанк" 30.01.2014 року набув право власності на майно в порядку примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2010 року у справі №4/72 та в подальшому, 03.04.2015 року відчужив, за результатами торгів вказане майно Товариству з обмеженою відповідальністю "Компо Груп".

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідності до ч.2 статті 388 ЦК України витребувати оспорюване майно у добросовісного набувача неможливо, а тому, вимога позивача про витребування з незаконного володіння ТОВ "Компо Груп" майна, а саме:

комплекс будівель, який розташований по вул. Приколійній, 22-а:

будка для вахтера (літера А) площею 7,90 кв.м,

склад рідкого скла (літера Б) площею 19,10 кв.м.,

склад-пакгауз (літера В) площею 295,20 кв.м,

склад тарного зберігання матеріалів (літера Г) площею 913,00 кв.м,

автовагова (літера Д) площею 8,70 кв.м., естакада з навісом (літера Е) площею 575,90 кв.м,

склад сипучих матеріалів (літера Ж) площею 330,50 кв.м,

склад цементу (літера З) площею 126,80 кв.м, належне ТОВ "Автоматика" на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 20.09.2007р. задоволенню не підлягає.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо строків позовної давності, та зазначає наступне.

Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України), причому підставою самостійною.

Визначення початку відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України, зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до положень пункту 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, позовна давність не може бути застосована до даних правовідносин.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі №910/2809/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Товариства з обмеженої відповідальністю "Автоматик", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженої відповідальністю "Автоматик" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі №910/2809/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженої відповідальністю "Автоматик" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі №910/2809/19 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/2809/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.02.2020.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді В.В. Куксов

М.Л. Яковлєв