Ухвала

від 07.02.2020 по справі 910/7407/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

"07" лютого 2020 р. Справа№ 910/7407/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

розглянувши заяву першого заступника прокурора міста Києва про вжиття заходів забезпечення позову при розгляді апеляційної скарги Приватного підприємства Дартс

на рішення Господарського суду м. Києва від 09.10.2018

у справі № 910/7407/18 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі:

1. Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України;

2. Фонду державного майна України;

3. Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до: 1. Приватного підприємства Дартс ;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Київкомунекологія ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

ОСОБА_1

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та скасування державної реєстрації

без повідомлення учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави (далі також - прокурор) в особі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі - Мінрегіон, позивач-1), Фонду державного майна України (далі - ФДМУ, позивач-2), Регіонального відділення ФДМУ по м. Києву (далі також - позивач-3) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Дартс (далі - ПП Дартс , відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Київкомунекологія (далі - ТОВ НВП Київкомунекологія , відповідач-2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна № 348/03 від 10.11.2003 та скасування державної реєстрації.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 позов задоволено повністю, визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10.11.2003 №348/03 та скасовано державну реєстрацію права власності ПП Дартс на об`єкт нерухомого майна: група приміщень нежитлового будинку загальною площею 4 132,6 кв.м за адресою: вул. Івана Гонти, 3А, літера В , м. Київ.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ПП Дартс звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 апеляційну скаргу ПП Дартс залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 09.10.2018 у справі №910/7407/18 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.11.2019 касаційну скаргу ПП Дартс задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 у справі №910/7407/18 скасовано, справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 08.01.2020 апеляційну скаргу ПП Дартс на рішення Господарського суду м. Києва від 09.10.2018 у справі № 910/7407/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 апеляційну скаргу ПП Дартс на рішення Господарського суду м. Києва від 09.10.2018 у справі № 910/7407/18 прийнято до провадження вищевказаним складом суду, розгляд апеляційної скарги призначено на 26.02.2020.

20.01.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від першого заступника прокурора міста Києва надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій останній просив накласти арешт на об`єкт нерухомого майна: група приміщень нежитлового будинку загальною площею 4 132,6 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Івана Гонти, 3А, літера В , а також заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії та вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень щодо вказаного об`єкту нерухомого майна.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 заяву першого заступника прокурора міста Києва про вжиття заходів забезпечення позову із доданими до неї документами повернуто заявнику без розгляду.

28.01.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від першого заступника прокурора міста Києва повторно надійшла вказана заява про вжиття заходів забезпечення позову.

Розглянувши подану заступником прокурора міста Києва заяву про забезпечення позову, колегія суддів встановила, що остання відповідає вимогам законодавства, а відтак, підлягає розгляду в порядку ст. 140 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна № 348/03 від 10.11.2003 як такого, що суперечить частині шостій статті 5 Закону України Про приватизацію державного майна , Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , з посиланням на те, що майно, яке не підлягає державній реєстрації, було відчужено на користь суб`єкта господарювання приватного сектору економіки, а також вимога про скасування державної реєстрації права власності ПП Дартс на об`єкт нерухомого майна: група приміщень нежитлового будинку загальною площею 4 132,6 м2 за адресою: вул. Івана Гонти, 3А, літера "В" м. Київ (далі - спірні приміщення).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, прокурор вказує на те, що 10.03.2017 право власності на спірні приміщення зареєстровано за ПП Дартс на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 348/03 від 10.11.2003; 17.03.2017 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Меженською К.С. внесено зміни до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та змінено загальну площу об`єкта нерухомості з 3 338, 8 кв.м. на 4 132,6 кв.м.

Посилаючись на те, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 у даній справі про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації за ПП Дартс на спірний об`єкт нерухомості не набрало законної сили, прокурор зазначає, що відповідач-1 має можливість вільно розпоряджатись спірним майном, у тому числі, знову зареєструвати за собою право власності на нього та відчужити його, що створює реальну загрозу ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Крім того, за твердженням прокурора, групу спірних приміщень приватним підприємством передано в іпотеку третій особі у справі - ОСОБА_1 , що може призвести до перереєстрації права власності за вказаним іпотекодержателем.

При цьому, прокурор зазначає, що арешт, який накладався судом на вказане майно в рамках кримінального провадження, неодноразово скасовувався за клопотаннями представників ПП Дартс , а державна реєстрація іпотеки відбулась негайно після чергового скасування арешту майна, що також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також прокурор вказує на те, що ПП Дартс вчиняє систематичні дії, спрямовані на скасування арешту, накладеного на спірні приміщення в рамках кримінального провадження № 12017100100003255 від 18.03.2017, що свідчить про намір відповідача-1 розпоряджатись таким майном.

Виходячи з вимог чинного законодавства, розглянувши подану прокурором заяву про забезпечення позову, дослідивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вказана заява підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

За приписами ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З аналізу вказаної норми вбачається, що заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Однак, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Тобто положення вказаної статті пов`язують вжиття заходу забезпечення з ефективним захистом або поновленням порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, реальним виконанням судового рішення, а також із наявністю обставин, що достеменно свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Разом з тим, оскільки у даній справі прокурор звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду.

Крім того, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

Так, за приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За змістом ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При цьому, в силу положень ч. 1 ст. 74 ГПК України обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення конкретного позову та на які така сторона посилається.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення чи неможливість поновлення в подальшому прав позивача без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Положеннями ч. 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Колегія суддів вважає, що зазначені прокурором заходи забезпечення позову прямо стосуються предмета спору та підлягають застосуванню у даній справі, виходячи з наступного.

Так, нерухоме майно, на яке прокурор просить накласти арешт, безпосередньо пов`язане з предметом спору у даній справі, а саме, з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна № 348/03 від 10.11.2003, за яким відповідач-2 продав відповідачеві-1 спірні приміщення, а також з вимогою про скасування державної реєстрації права власності ПП Дартс на вказані нежитлові приміщення.

Крім того, колегія суддів визнає обґрунтованими припущення прокурора, який вказує, що реєстрація за відповідачем-1 права власності на державне нерухоме майно зумовила набуття останнім можливості реалізовувати правомочності власника такого майна щодо розпорядження ним, чим останній вже скористався, передавши спірні приміщення в іпотеку.

Таким чином, відповідач-1 може у будь-який час відчужити вказане майно, що може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави в особі позивачів, за захистом яких прокурор звернувся до суду.

Як вбачається з поданої заяви про забезпечення позову, на підтвердження наявності вчинення відповідачем-1 дій, спрямованих на відчуження вищевказаного нерухомого майна, прокурор надав суду інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також копії ухвал Шевченківського районного суду м. Києва у справах №761/19817/18, №761/28109/18, №761/28340/18, №761/26087/18 що, на переконання колегії суддів, є належними та достатніми доказами на підтвердження викладених у заяві обставин.

Також колегія суддів звертає увагу, що приписами ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлені підстави для відмови в державній реєстрації прав.

Положеннями ч. 1 ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна.

З аналізу зазначених норм вбачається, що наявність накладеного арешту на спірне майно не є безумовною підставою для відмови державним реєстратором у проведенні реєстраційних дій, як і безумовною підставою для зупинення їх проведення, в той час, як такою підставою є саме судове рішення про заборону вчинення реєстраційних дій.

Підсумовуючи наведене, враховуючи предмет заявленого позову, колегія суддів вважає, що в даному випадку невжиття заявлених прокурором заходів забезпечення позову може призвести до ускладнень та фактично нівелювання обраного заявником способу захисту прав та законних інтересів держави, що вказує на наявність підстав для застосування таких заходів забезпечення позову у даній справі.

Отже, накладення арешту на спірні приміщення, а також заборона суб`єктам державної реєстрації, які утворені та діють у відповідності до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень вчиняти реєстраційні дії та вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень щодо спірних приміщень, на переконання суду апеляційної інстанції, є належними та допустимими заходами забезпечення позову, що прямо стосуються предмету спору у даній справі, відповідають вимогам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечують справедливий баланс інтересів сторін, а також гарантуватимуть поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави у випадку задоволення позовних вимог.

При цьому, дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що застосування таких заходів до забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Враховуючи, вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви прокурора про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна: група приміщень нежитлового будинку загальною площею 4 132,6 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Івана Гонти, 3А, літера В , а також заборони суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері реєстрації прав згідно Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень вчиняти реєстраційні дії та вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень щодо вказаного об`єкту нерухомого майна.

З приводу пропозицій щодо зустрічного забезпечення, колегія суддів зазначає, що застосування зазначених заходів у відповідності до ч.1 ст.141 ГПК України є правом, а не обов`язком суду для реалізації якого, у даному випадку, у суду достатні підстави відсутні.

Крім того, відповідач чи інша зацікавлена особа не позбавлені права та можливості звернутись до суду з окремим клопотанням про застосування заходів зустрічного забезпечення у відповідності до ст. 141 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву заступника прокурора міста Києва про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/7407/18 задовольнити.

2. До завершення апеляційного розгляду справи № 910/7407/18 накласти арешт на об`єкт нерухомого майна: група приміщень нежитлового будинку загальною площею 4 132,6 кв. м по вул. Івана Гонти, 3А, Літера В (реєстраційний номер: 1193492480000).

3. До завершення апеляційного розгляду справи № 910/7407/18 заборонити суб`єктам державної реєстрації, які утворені та діють у відповідності до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень вчиняти реєстраційні дії, зокрема, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо об`єкту нерухомого майна: група приміщень нежитлового будинку загальною площею 4 132,6 кв.м по вул. Івана Гонти, 3А, Літера В (реєстраційний номер: 1193492480000).

4. Стягувач: Прокуратура м. Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9; ідентифікаційний код 02910019).

5. Боржник: Приватне підприємство Дартс (04111, м. Київ, вул. Щербакова, 47; ідентифікаційний код 30022877).

6. Дана ухвала є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили, тобто до 08.02.2023.

7. Ухвалу направити учасникам справи та Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 40452947) для внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про заборону проведення реєстраційної дії.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз