Постанова від 03.02.2020 по справі 922/2455/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2020 р. Справа № 922/2455/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В.

секретар судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників:

від позивача - Єфременко О.О. (адвокат), за довіреністю та свідоцтвом;

від відповідача - Богомолов О.О. (адвокат), за ордером та свідоцтвом;

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ, вх. № 3455 Х/З на рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2019 р. у справі № 922/2455/19 (суддя - Новікова Н.А., повний текст складено та підписано 23.10.2019 р.)

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ

до Первомайського комунального підприємства Тепломережі , м. Первомайський

про стягнення 548 225,56 грн.

ВСТАНОВИЛА:

01.08.2019 р. Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - АТ НАК Нафтогаз України , позивач) звернулося з позовом до господарського суду Харківської області про стягнення з Первомайського комунального підприємства Тепломережі (далі - ПКП Тепломережі , відповідач) пені в сумі 264 313,92 грн., 3 % в сумі 154 309,05 грн. та інфляційних втрат в сумі 129 602,59 грн. за неналежне виконання умов договору постачання природного газу № 1095/1718-ТЕ-32 від 11.09.2017 р

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.10.2019 р. у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду мотивоване, зокрема, з тих підстав, що укладаючи спільні протокольні рішення сторонами змінено порядок та строк проведення розрахунків за отриманий природний газ, а позивачем не надано до матеріалів справи доказів, які б свідчили про порушення відповідачем строків, встановлених Порядками № 20 та № 256 щодо оплати спожитого природного газу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, АТ НАК Нафтогаз України звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги АТ НАК Нафтогаз України задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Посилаючись на умови п. 6.1 договору, скаржник вважає, що оскільки державою передбачений певний механізм перерахування субвенцій, проте не врегульовано питання імплементації даних відносин при здійсненні розрахунків за природний газ між постачальником та покупцем, сторони вправі, керуючись принципом свободи договору (ст. 627 ЦК України) встановити (конкретизувати) умовами угоди порядок регулювання щодо платежів, здійснених через спільні протокольні рішення та договір про організацію взаєморозрахунків, строки, якими мають керуватися сторони.

Позивач стверджує, що у відповідності до п. 6.1 договору сторони погодили, що з урахуванням п. 11.5 договору укладання договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови КабМіну України від 11.01.2005 р. № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не змінює строків та умов розрахунків за цим договором. До того ж, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції, що із загальної суми поставленого природного газу у розмірі 49 165 957,46 грн. пільгами та субсидіями було сплачено лише 4 906 085,00 грн., а 44 259 872,46 грн. сплачені відповідачем не за постановою КМУ № 20, а власними коштами підприємства, відтак, на думку позивача, суд першої інстанції мав відокремити суми, які були сплачені на підставі спільних протокольних рішень згідно з постановою КМУ № 20 та інші суми, сплачені відповідачем власними коштами.

За доводами апеляційної скарги, висновки місцевого господарського суду про зміну строків здійснення розрахунків за договором на підставі постанови КМУ № 256 від 04.03.2002 р. у розмірі 30 232 635,26 грн. не відповідають змісту цього нормативного акту.

Скаржник в апеляційній скарзі також посилається на п. 6.2 договору та зазначає, що відповідач не обмежується у здійсненні розрахунків з позивачем лише рахунками зі спеціальним режимом використання, тому він мав передбачену договором можливість сплатити заборгованість своїми коштами, тим самим міг впливати на стан розрахунку та розмір, наявність чи відсутність заборгованості.

У визначений ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 р. строк (враховуючи її отримання ПКП Тепломережі лише 26.11.2019 р.), від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.09.2017 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» , як постачальником, та ПКП «Тепломережі» , як споживачем, укладено договір № 1095/1718-ТЕ-32 постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п. 2.1 договору, постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 11200,0 тис. куб. метрів.

Додатковою угодою № 2 від 05.04.2018 до договору сторони узгодили, що постачальник передає споживачу з 01.04.2018 по 31.05.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 390,0 тис. куб. метрів.

Згідно з п. 3.7. договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання передачі.

Умовами пункту 5.2 договору сторони узгодили, що ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладання договору становить 4942, 00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930, 40 грн.

Відповідно до п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 р. № 20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Пунктом 8.2 договору сторонами встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нарахована пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 р. № 20.

Пунктом 8.3 договору визначено, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 р. № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

Згідно з п.п. 3 п. 11.3 договору, сторони погодили, що договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору. Аналогічне застереження по відношенню до спільних протокольних рішень міститься в умовах п.п.4 п. 11.3 договору.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 р. до 31.03.2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору).

Додатковою угодою № 1 від 12.01.2018 р. сторонами внесено наступні зміни до договору:

- викладено абзац третій п. 6.1 договору в такій редакції: Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою КМУ від 04.03.2002 р. № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором ;

- у пункті 8.2 договору змінено розмір пені: з 16,4 % річних на 15,3 %;

- у пунктах 8.2, 8.3, 11.3 договору замінено посилання на постанову КМУ від 11.01.2005 р. № 20 посиланням на постанову КМУ від 04.03.2002 р. № 256.

Додатковою угодою № 2 від 05.04.2018 до договору продовжено строк дії договору в частині реалізації природного газу до 31.05.2018 (включно).

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 49 165 957,46 грн., що підтверджується наступними актами приймання - передачі природного газу:

- за зобов`язаннями жовтня 2017 року від 31.10.2017 на суму 2 951 103,44 грн.,

- за зобов`язаннями листопада 2017 року від 30.11.2017 на суму 7 490 783,12 грн.,

- за зобов`язаннями грудня 2017 року від 31.12.2017 на суму 7 773 603,90 грн.,

- за зобов`язаннями січня 2018 року від 31.01.2018 на суму 10 789 852,79 грн.,

- за зобов`язаннями лютого 2018 року від 28.02.2018 на суму 9 903 157,16 грн.,

- за зобов`язаннями березня 2018 року від 31.03.2018 на суму 9 396 232, 51 грн.,

- за зобов`язаннями квітня 2018 року від 30.04.2018 на суму 861 224, 54 грн.

Акти приймання-передачі природного газу підписані представниками сторін без зауважень чи заперечень, підписи яких скріплені печатками підприємств.

Матеріали справи також свідчать про те, що 17.11.2017 між: Головним управління Державної казначейської служби України у Харківській області (сторона № 1), Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації (сторона № 2), Фінансовим управлінням виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області (сторона № 3), Управлінням праці та соціального захисту Первомайської міської ради Харківської області (сторона №4), ПКП «Тепломережі» (сторона № 5), НАК «Нафтогаз України» (сторона остання) з метою погашення взаємної заборгованості укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 3990 на суму 2 600 000,00 грн.

19.12.2017 між: Головним управління Державної казначейської служби України у Харківській області (сторона № 1), Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації (сторона № 2), Фінансовим управлінням виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області (сторона № 3), Управлінням праці та соціального захисту Первомайської міської ради Харківської області (сторона №4), ПКП «Тепломережі» (сторона № 5), НАК «Нафтогаз України» (сторона остання) з метою погашення взаємної заборгованості укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 4479 на суму 2 306 085,00 грн.

Предметом цих спільних протокольних рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 р. № 20.

Посилаючись на те, що оплату за переданий природний газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що на платежі, здійснені на виконання постанов КМУ № 20 та № 265 ним не нараховувалася пеня, проте платежі за постановою № 256 не виключалися з прострочених оплат з розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що позивачем у розрахунку відображено проведення часткової оплати за природний газ коштами державного бюджету (позначки ПКМУ № 20, ПКМУ № 256), а решта оплати проводилася коштами відповідача, отриманими від споживачів через рахунок зі спеціальним режимом використання, відкритий в уповноваженому банку. Оплата з цього рахунку проводилася коштами, які надходили від споживачів та розподілялися за нормативами перерахування коштів, які встановлені НКРЕКП.

На підтвердження викладених доводів відповідачем надано до матеріалів справи платіжні доручення на загальну суму 28 689 476,50 грн.: № 9 від 21.12.2017 на суму 2 600 000, 00 грн., № 10 від 22.12.2017 на суму 2 306 085, 00 грн., № 1 від 26.01.2018 на суму 771 026, 49 грн., № 2 від 26.01.2018 на суму 1 688 000, 00 грн., № 3 від 26.01.2018 на суму 341 087, 11 грн., № 5 від 30.01.2018 на суму 644 639, 40 грн., № 9 від 19.02.2018 на суму 5 662 163, 38 грн., № 10 від 28.02.2018 на суму 1 435 073, 81 грн., № 13 від 20.03.2018 на суму 4 329 572, 34 грн., № 16 від 24.04.2018 на суму 6 000 000, 00 грн., № 20 від 02.08.2018 на суму 83 233,17 грн., № 22 від 27.08.2018 на суму 80 845, 46 грн., № 24 від 26.09.2018 на суму 72 871, 18 грн., № 26 від 24.10.2018 на суму 41 809,84 грн., № 31 від 23.11.2018 на суму 200 000, 00 грн., № 36 від 25.03.2019 на суму 2 433 069, 32 грн.

Дані платіжні доручення містять посилання на постанови № 20 від 11.01.2005 р. та № 256 від 04.03.2002 р.

Крім того, відповідачем до матеріалів надано виписку з рахунку № 37127325632655 від 06.04.2018 р., яка свідчить про сплату ним 6 449 243,36 грн. з посиланням на постанову КМУ № 256 від 04.03.2002 р.

Отже, на виконання постанов КМУ № 20 та № 256 відповідачем сплачено 35 138 719,86 грн.

Згідно з наданою позивачем довідкою щодо операцій за договором з ПКП Тепломережі , відповідачем здійснювалися оплати з посиланням у призначенні платежу на постанову КМУ № 217 від 18.06.2014 р. у загальній сумі 12 938 139,37 грн.

З даної довідки також вбачається, що відповідачем сплачено 610 000,00 грн. за період з 06.06.2018 р. по 20.07.2018 р. без посилання у призначенні платежу на постанови КМУ. У графі Коментар до кожної проведеної оплати зазначено, що вона була здійснена за природний газ згідно договору № 1095/1718-ТЕ-32 від 11.09.2017 р.

Підсумовуючи викладене, судова колегія зазначає, що за актами приймання-передачі позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на суму 49 165 957,46 грн., а наявні в матеріалах справи докази свідчать про сплату відповідачем 48 686 859,23 грн., проте спір щодо основної заборгованості між сторонами відсутній. Сторони в апеляційному провадженні не заперечують факту повного розрахунку відповідачем за спожитий природний газ, не оспорюють та не оскаржують цю обставину. До того ж, у згаданій довідці (т. 1, а.с. 26-28) є інформація про численні перенесення грошових коштів з рахунку на рахунок, щодо яких сторонами, на вимогу апеляційного суду, відповідних письмових пояснень не надано.

Щодо здійснення відповідачем оплат на виконання постанов КМУ № 20 та № 256 враховується наступне.

Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.

Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" та постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету".

Відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин):

пункт 1:

- цей Порядок визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами (далі - субвенція);

пункт 2:

- Казначейство перераховує суми субвенцій на рахунки обласних бюджетів та бюджету м. Києва, відкриті в органах Казначейства, згідно з розписом державного бюджету в межах зобов`язань місцевих бюджетів за видатками, зазначеними в пункті 1 цього Порядку.

пункт 7:

- Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ПАТ "Укртрансгаз", державне підприємство "Енергоринок", виробники електроенергії та вугледобувні підприємства підписують з учасниками розрахунків спільні протокольні рішення протягом п`яти робочих днів.

Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання спільного протокольного рішення виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до цього Порядку.

Так, постанова Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 втратила чинність 01.01.2018. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 запроваджено новий механізм фінансування субвенцій на надання пільг та житлових субсидій населенню.

Затверджений постановою №256 Порядок визначає, зокрема, що відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання).

Відповідно до п. 8.1 Порядку, кошти на оплату пільг і субсидій за електричну енергію, природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, тепло-, водопостачання і водовідведення, отримані від головних розпорядників місцевих бюджетів згідно з пунктом 8 цього Порядку, використовуються суб`єктами господарювання, розрахунки з якими здійснюються за рахунок таких коштів, за цільовим призначенням з урахуванням вимог цього пункту.

Суб`єктами господарювання, які мають ліцензію на розподіл природного газу, кошти, отримані згідно з абзацами другим, сьомим, дев`ятим та чотирнадцятим цього пункту, спрямовуються на оплату природного газу оптовим продавцям та власникам ресурсу природного газу (в тому числі ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України").

Відповідно до ч. 23 п. 8-1 Порядку, усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі "Призначення платежу" платіжних доручень додатково зазначають "постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року N256" та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок (ч. 3 п. 8-1 Порядку).

Згідно з ч. 25 п. 8-1 Порядку, казначейство не пізніше ніж протягом наступного операційного дня після надходження платіжних доручень учасників розрахунків, передбачених цим пунктом, здійснює їх виконання.

Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови. Тобто, підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований договором, порядок розрахунків.

Крім того, як убачається зі змісту Порядку від 11.01.2005 № 20, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання із відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. На виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить і Порядок від 11.01.2005 № 20.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у справах 924/296/18, № 922/3635/18, № 913/334/18, № 922/1010/16, № 906/790/16, № 905/1100/18 тощо.

Проте, скаржник стверджує, що договір містить окремі умови щодо строків проведення розрахунків за газ власними коштами і бюджетними коштами за рахунок пільг і субвенцій, а підписанням спільного протокольного рішення його іншими учасниками та сторонами спору було вирішено лише питання про порядок погашення боргу за газ по договору за рахунок бюджетних коштів.

Спільні протокольні рішення були підписані сторонами спору вже після укладення договору та додаткових угод до нього. При цьому, на момент підписання спільних протокольних рішень сторони справи усвідомлювати існування в п. 6.1 договору умов, що ці протокольні рішення не змінюють строків та умов розрахунків за договором, але підписали їх з умовою про проведення розрахунків бюджетними коштами.

Враховуючи зазначене, підписуючи спільні протокольні рішення, сторони свідомо узгодили новий строк проведення розрахунку, фактично змінивши умови п. 6.1 договору. Усвідомлюючи зміст підписаних протокольних рішень, відповідну зміну порядку та строків проведення розрахунків між сторонами, позивач не порушував питання про недійсність спільних протокольних рішень через невідповідність умовам п. 6.1 договору, а прийняв бюджетні кошти в рахунок погашення боргу за газ, тому доводи апеляційної скарги про зворотнє відхиляються.

Таким чином, нарахування позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат на бюджетні кошти, сплачених на виконання імперативних вимог спеціального законодавства, у розмірі 35 138 719,86 грн. є неправомірним. При цьому, судова колегія звертає увагу, що за розрахунком позивача ним визнано сплату відповідачем частини заборгованості у сумі 30 799 773,11 грн. як таку, що здійснена на виконання постанов КМУ № 20, № 256, але згідно з наданою ним же до матеріалів справи довідкою на виконання зазначених постанов КМУ відповідачем сплачено суму у розмірі 35 138 719,86 грн.

Отже, позовні вимоги в частині нарахувань пені, 3 % річних та інфляційних втрат на бюджетні кошти, сплачені відповідачем відповідно до постанов КМУ № 20, № 256 є недоведеними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Відносно оплат відповідачем спожитого природного газу з посиланням на постанову КМУ № 217 від 18.06.2014 р. слід зазначити таке.

Постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 затверджений "Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки" (далі - Порядок № 217).

Відповідно до пункту 7 Порядку № 217, теплопостачальні і теплогенеруючі організації та їх структурні підрозділи інформують споживачів про відкриті в уповноваженому банку спеціальні рахунки для оплати спожитої теплової енергії та наданих комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 217, усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів. У разі коли у платіжному дорученні (касовому документі) споживача теплової енергії або комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води реквізити рахунка одержувача коштів за теплову енергію та/або комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води не відповідають реквізитам спеціального рахунка, відкритого теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, банк (підприємство поштового зв`язку або орган Казначейства), що приймає платіжний документ, повертає його без виконання з надісланням відповідного повідомлення споживачеві.

Пунктом 9 Порядку № 217 встановлено, що уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - реєстр нормативів), що затверджується Комісією.

На підставі пункту 13 Порядку № 217 уповноважений банк згідно з умовами договору банківського рахунка здійснює перерахування коштів за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води із спеціальних рахунків, відкритих структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, на спеціальні рахунки теплопостачальних і теплогенеруючих організацій двічі на день, а саме: до 10-ї години - залишок коштів на початок операційного дня; до 17-ї години - кошти, що надійшли протягом операційного дня на спеціальні рахунки, відкриті структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій. Уповноважений банк до 12-ї години операційного дня здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14-26 цього Порядку.

Матеріалами справи підтверджується, а сторонами визнається, що відповідачем кошти були перераховані постачальнику на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання та з посиланням у призначенні платежу як на постанову КМУ №20, так і на постанови КМУ № 256, № 217.

Отже, відповідач не міг вплинути на процес здійснення розрахунків, зважаючи на вимоги чинного законодавства України, у тому числі враховуючи і попередньо затверджений алгоритм розподілу коштів і порядок вчинення дій за спільними протокольними рішеннями, оскільки, в даному випадку оплата за отриманий природний газ залежить від своєчасності вчинення дій всіх суб`єктів спільних протокольних рішень.

А тому, в даному випадку, для застосування санкцій, визначених умовами договору, а також наслідків за порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків.

Позивачем суду апеляційної інстанції не надано доказів, які б свідчили про порушення відповідачем порядку та строків, визначених вищезгаданими протокольними рішеннями, в частині оплати заборгованості на суму 12 938 139,37 грн., а тому відсутні підстави для нарахування позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат на ці оплати, здійснені відповідачем на виконання постанови КМУ № 217.

До того ж, при вирішенні спору в цій частині судовою колегією враховано правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 08.10.2019 р. у справі № 922/83/19 та від 15.10.2019 р. у справі № 921/214/18.

Щодо оплати заборгованості за спожитий природний газ на суму у розмірі 610 000,00 грн. з посиланням виключно на договір, враховується наступне.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на вимоги ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За приписами п. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку позовних вимог вбачається, що за зобов`язаннями березня відповідачем сплачено:

- 06.06.2018 р. 100 000,00 грн., а позивачем розраховано прострочення в цій частині на суму боргу у розмірі 3 410 473,26 грн. з 06.06.2018 р. по 14.06.2018 р. тривалістю 9 днів, у зв`язку з чим заявлено до стягнення пеню в сумі 12 866,36 грн. та 3 % річних в сумі 4 039,70 грн. (нараховані на суму боргу 5 461 078,09 грн.);

- 15.06.2018 р. 100 000,00 грн., а позивачем розраховано прострочення в цій частині на суму боргу у розмірі 3 310 473,26 грн. з 15.06.2018 р. по 19.06.2018 р. тривалістю 5 днів, у зв`язку з чим заявлено до стягнення пеню в сумі 6 938,39 грн. та 3 % річних в сумі 2 203,18 грн. (нараховані на суму боргу 5 361 078,09 грн.);

- 20.06.2018 р. 100 000,00 грн., а позивачем розраховано прострочення в цій частині на суму боргу у розмірі 3 210 473,26 грн. з 20.06.2018 р. по 25.06.2018 р. тривалістю 6 днів, у зв`язку з чим заявлено до стягнення пеню в сумі 8 074,56 грн. та 3 % річних в сумі 2 594,50 грн. (нараховані на суму боргу 5 261 078,09 грн.);

- 26.06.2018 р. 100 000,00 грн., а позивачем розраховано прострочення в цій частині на суму боргу у розмірі 3 110 473,26 грн. з 26.06.2018 р. по 26.06.2018 р. тривалістю в 1 день, у зв`язку з чим заявлено до стягнення пеню в сумі 1 303,84 грн. та 3 % річних в сумі 424,20 грн. (нараховані на суму боргу 5 161 078,09 грн.);

- 27.06.2018 р. 50 000,00 грн., а позивачем розраховано прострочення в цій частині на суму боргу у розмірі 3 060 473,26 грн. з 27.06.2018 р. по 15.07.2018 р. тривалістю 19 днів, у зв`язку з чим заявлено до стягнення пеню в сумі 24 374,78 грн. та 3 % річних в сумі 7 981,68 грн. (нараховані на суму боргу 5 111 078,09 грн.);

- 16.07.2018 р. 50 000,00 грн., а позивачем розраховано прострочення в цій частині на суму боргу у розмірі 3 010 473,26 грн. з 16.07.2018 р. по 16.07.2018 р. тривалістю в 1 день, у зв`язку з чим заявлено до стягнення пеню в сумі 1 261,92 грн. та 3 % річних в сумі 415,98 грн. (нараховані на суму боргу 5 061 078,09 грн.);

- 17.07.2018 р. 50 000,00 грн., а позивачем розраховано прострочення в цій частині на суму боргу у розмірі 2 960 473,26 грн. з 17.07.2018 р. по 18.07.2018 р. тривалістю у 2 дні, у зв`язку з чим заявлено до стягнення пеню в сумі 2 481, 93 грн. та 3 % річних в сумі 823,74 грн. (нараховані на суму боргу 5 011 078,09 грн.);

- 19.07.2018 р. 30 000,00 грн., а позивачем розраховано прострочення в цій частині на суму боргу у розмірі 2 930 473,26 грн. з 19.07.2018 р. по 19.07.2018 р. тривалістю в 1 день, у зв`язку з чим заявлено до стягнення пеню в сумі 1 228,39 грн. та 3 % річних в сумі 409,40 грн. (нараховані на суму боргу 4 981 078,09 грн.);

- 20.07.2018 р. 30 000,00 грн., а позивачем розраховано прострочення в цій частині на суму боргу у розмірі 2 900 473,26 грн. з 20.07.2018 р. по 23.07.2018 р. тривалістю 4 дні, у зв`язку з чим заявлено до стягнення пеню в сумі 4 863,26 грн. та 3 % річних в сумі 1 627,75 грн. (нараховані на суму боргу 4 951 078,09 грн.)

Тобто, до розрахунку 3 % річних позивачем включено оплати відповідача, проведені ним на виконання постанови КМУ № 256 як такі, що здійснені з простроченням, внаслідок чого безпідставно збільшено базу нарахування.

До відзиву на позов відповідачем надано контррозрахунок, згідно з яким:

- за 9 днів прострочення, враховуючи здійснену оплату 06.06.2018 р. у сумі 100 000,00 грн., на залишок боргу в сумі 3 410 473,26 грн. ним нараховано 3 % річних в сумі 2 522,82 грн.;

- за 5 днів прострочення, враховуючи здійснену оплату 15.06.2018 р. у сумі 100 000,00 грн., на залишок боргу в сумі 3 310 473,26 грн. ним нараховано 3 % річних в сумі 1 360,47 грн.;

- за 6 днів прострочення, враховуючи здійснену оплату 20.06.2018 р. у сумі 100 000,00 грн., на залишок боргу в сумі 3 210 473,26 грн. ним нараховано 3 % річних в сумі 1 583,25 грн.;

- за 1 день прострочення, враховуючи здійснену оплату 26.06.2018 р. у сумі 100 000,00 грн., на залишок боргу в сумі 3 110 473,26 грн. ним нараховано 3 % річних в сумі 255,66 грн.;

- за 19 днів прострочення, враховуючи здійснену оплату 27.06.2018 р. у сумі 50 000,00 грн. на залишок боргу в сумі 3 060 473,26 грн. ним нараховано 3 % річних в сумі 4 779,37 грн.;

- за 1 день прострочення, враховуючи здійснену оплату 16.07.2018 р. у сумі 50 000,00 грн. на залишок боргу в сумі 3 010473,26 грн. ним нараховано 3 % річних в сумі 247,44 грн.;

- за 2 дні прострочення, враховуючи здійснену оплату 17.07.2018 р. сумі 50 000,00 грн. на залишок боргу в сумі 2 960 473,26 грн. ним нараховано 3 % річних в сумі 486,65 грн.;

- за 1 день прострочення, враховуючи здійснену оплату 19.07.2018 р. у сумі 30 000,00 грн. на залишок боргу в сумі 2 930 473,26 грн. ним нараховано 3 % річних в сумі 240,86 грн.;

- за 4 дні прострочення, враховуючи здійснену оплату 20.07.2018 р. у сумі 30 000,00 грн. на залишок боргу в сумі 2 900 473,26 грн. ним нараховано 3 % річних в сумі 953,58 грн.

Розгорнутого розрахунку пені відповідачем у даному контррозрахунку не зроблено.

Оскільки в призначенні платежу щодо цих оплат міститься посилання виключно на договір, на підставі якого заявлений позов у даній справі, а не на постанови КМУ, тому судова колегія дійшла висновку, що ці оплати здійснювалися за рахунок власних коштів підприємства, внаслідок чого за прострочення виконання грошового зобов`язання, з яким відповідач цілком погоджується, в даному випадку нараховується пеня і 3 % річних.

З огляду на те, що періоди прострочення складають від 1 до 19 днів, тому інфляційні втрати не можуть бути нараховані за вищенаведені періоди за ознакою короткотривалості (період прострочення складає менше місяця).

Здійснивши власний перерахунок пені та 3 % річних, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 63 393,43 грн. та 3 % річних в сумі 12 430,10 грн . у зв`язку з чим оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню у цій частині.

Крім того, у відзиві на позов відповідач заявив про зменшення неустойки на 85 %, в обґрунтування чого посилається на те, що:

- зобов`язання виконано повністю;

- наявність збитків позивачем не доведена, а у випадку їх дійсного понесення АТ НАК Нафтогаз України - компенсуються стягненням 3 % річних та інфляційних втрат;

- прострочення не мало тривалого характеру, але стосувалося значних сум грошових коштів;

- договором встановлено пеню у розмірі 15,3 %, що є значним розміром штрафної санкції;

- ступінь вини відповідача у порушенні зобов`язання є незначним, оскільки відповідач є комунальним підприємством, реалізує теплову енергію за тарифами, які не покривають вартість енергоносіїв. Стан розрахунків з позивачем за спожитий природний газ прямо залежить від виконання зобов`язань споживачами.

Окремо відповідач звертає увагу, що стягнення з нього надмірного рівня пені призведе до підвищення тарифів на теплопостачання для населення, що матиме негативні соціальні наслідки.

Відносно документального обґрунтування викладених доводів ПКП Тепломережі зазначено, що не може надати суду першої інстанції довідку з виконавчої служби, яка б підтверджувала заборгованість споживачів за поставлений природний газ згідно з виконавчими листами, які перебувають на виконанні, проте відповідачем до матеріалів справи надано:

- Статут ПКП Тепломережі ;

- баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2017 р., звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2017 рік;

- баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2018 р., звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2018 рік;

- довідку б/н, б/д за підписом директора ПКП Тепломережі щодо ведення претензійної роботи, а також довідку відносно рівня розрахунків споживачів з відповідачем.

Згаданої довідки органу ДВС відповідачем суду апеляційної інстанції також не надано.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки (штрафу, пені) наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені на 85 % судова колегія його відхиляє з огляду на те, що:

- відповідач визнає та погоджується із сумами та періодами прострочення у контррозрахунку, а також з фактом оплати частини боргу власними коштами;

- позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 264 313,92 грн., натомість обґрунтованою є лише пеня в сумі 63 393,43 грн., в той час як за договором позивач поставив відповідачеві природний газ на суму 49 165 957,46 грн., тому розмір неустойки не є значним у порівнянні з розміром основного зобов`язання;

- сам по собі фінансовий звіт (баланс) є бухгалтерським документом, який фіксує фінансову діяльність підприємств на певний проміжок часу та не свідчить про збитковість підприємства взагалі, а інших належних доказів, які б свідчили про збитковість підприємства відповідачем суду апеляційної інстанції не надано;

- прострочення мало місце внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем боргу власними коштами.

Судова колегія не приймає до уваги доводи відповідача про те, що він не міг самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ (оплата поточних вимог з поточного рахунку із спеціальним режимом використання) та обумовлену цим відсутність вини відповідача з прострочення платежів за договором, оскільки за умовами договору відповідач не обмежується при здійсненні розрахунків з позивачем лише застосуванням рахунків із спеціальним режимом використання; відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо.

З огляду на те, що позивачем не доведено порушень відповідачем постанов КМУ № 20, № 256 та № 217 при здійсненні оплати за природний газ у сумі 479 098,23 грн., а також порядку та строків, встановлених спільними протокольними рішеннями № 3990 від 17.11.2017 р. та № 4479 від 19.12.2017 р., позовні вимоги в частині нарахування пені, 3 % річних й інфляційних втрат на суму 479 098,23 грн., щодо якої відсутні дані про оплату, проте сторонами не заперечується факт погашення відповідачем всього розміру основного боргу, задоволенню не підлягають за недоведеністю.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача пені в сумі 63 393,43 грн. та 3 % річних в сумі 12 430,10 грн. підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позову з відповідним перерозподілом судових витрат, а апеляційну скаргу в цій частині, відповідно, слід задовольнити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за позовом та апеляційною скаргою покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2019 р. у справі № 922/2455/19 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2019 р. у справі № 922/2455/19 скасувати частково.

Стягнути з Первомайського комунального підприємства Тепломережі (64102, мікрорайон-1/2, дитячий садок № 9, м. Первомайський, Харківська область, код ЄДРПОУ 31679569) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 20077720) пеню в сумі 63 393,43 грн. та 3 % річних в сумі 12 430,10 грн., а також судовий збір за позовом в сумі 1 137,35 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2019 р. у справі № 922/2455/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Стягнути з Первомайського комунального підприємства Тепломережі (64102, мікрорайон-1/2, дитячий садок № 9, м. Первомайський, Харківська область, код ЄДРПОУ 31679569) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 20077720) судовий збір за апеляційною скаргою в сумі 1 706,03 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 07.02.2020 р.

Головуючий суддя В.І. Пушай

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка