Рішення
від 27.01.2020 по справі 916/2859/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2859/19

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - Пронюк В.Я.,

від відповідача - Димовчі Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лари» про стягнення заборгованості в загальній сумі 151472,78 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лари» про стягнення заборгованості в загальній сумі 560841,88 грн., у т.ч.: основного боргу в сумі 409369,10 грн., пені за прострочку оплати за поставлений природний газ - 65232,60 грн., 3% річних за прострочку оплати за поставлений природний газ - 25213,78 грн., інфляційних втрат - 61026,40 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу № 8131/1718-ТЕ-23 від 27.10.2017 р. щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений природний газ.

Зокрема, позивач вказує, що 27.10.2017 р. між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Лари» укладено договір № 8131/1718-ТЕ-23 постачання природного газу, на виконання умов якого позивачем передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 1611147,34 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Так, позивач вказує, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором, чим порушив умови п. 6.1 договору. Так, позивач зазначає, що сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 409369,10 грн.

Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу. Відтак, за неналежне виконання відповідачем умов договору позивачем здійснено нарахування, розмір якої з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу складає за розрахунком позивача 65232,60 грн.

Крім того, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 25213,78 грн. та інфляційні втрати в сумі 61026,40 грн., що заявлені до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.09.2019 р. позовну заяву АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2859/19, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 25.10.2019 р.

25.11.2019 р. відповідачем подано до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами позивача, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» відповідач є неприбутковою організацією та згідно ч. 1 ст. 22 Закону виступає перед позивачем колективним споживачем (замовником) природного газу для забезпечення, утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, та оплату за фактично переданий природний газ здійснював з коштів, які були йому перераховані громадянами - власниками квартир багатоквартирного будинку. Так, відповідач зазначає, що у зв`язку з тим, що власники квартир багатоквартирного будинку невчасно перераховували оплату за природний газ та теплопостачання, у відповідача виникала періодично частково заборгованість перед позивачем. Наразі відповідач зауважує, що, враховуючи вищевикладені обставини, між позивачем та відповідачем був погоджений та підписаний Графік погашення заборгованості за спожитий природний газ, згідно якого вбачається, що станом на вересень 2018 року сума заборгованості складала 674254,93 грн., які відповідач повинен погашати щомісячно рівними сумами, починаючи з вересня 2018 року по грудень 2020 року включно. При цьому відповідач звертаю увагу суду на те, що сумлінно виконує свої зобов`язання за вищезазначеним узгодженим графіком та щомісячно погашає суму боргу. Як вказує відповідач, на теперішній час станом на 01 листопада 2019 року відповідачем перераховано позивачу 411157,95 грн., залишок суми боргу складає 263096,98 грн. Тому, за ствердженнями відповідача, не зрозуміло чому позивач в позовній заяві зазначає, що основний борг за договором постачання природного газу від 27.10.2017 року № 8131/1718-ТЕ-23 складає 409369,10 грн.

Наразі з посиланням на ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України відповідач зазначає, що між позивачем та відповідачем була досягнута згода щодо зміни умов зобов`язання шляхом погодження та підписання Графіку погашення заборгованості за спожитий природний газ та, як зазначалося вище, за даним графіком у відповідача змінилися умови виконання зобов`язання за договором постачання природного газу від 27.10.2017 року № 8131/1718-ТЕ-23, а саме з вересня 2018 року відповідач зобов`язаний погашати існуючу заборгованість щомісячно рівними сумами, відповідач виконує свої зобов`язання належним чином відповідно до умов графіку, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 65232,60 грн., трьох відсотків річних у сумі 25213,78 грн., інфляційних втрат у сумі 61026,40 грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Додатково відповідач звертає увагу на те, що Графік погашення заборгованості за спожитий природний газ був погоджений та підписаний позивачем та відповідачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 року № 187 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)» , згідно якої графіки погашення заборгованості, подані виробниками теплової енергії (в даному, випадку відповідачем) та прийняті НАК «Нафтогаз України» відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 року № 187 не підлягають зміні або коригуванню. Водночас, як зазначає відповідач, про це також зазначав у своєму листі відповідач. Таким чином, як стверджує позивач, відсутні правові підстави для стягнення суми боргу у судовому порядку, так як це буде суперечити Постанові Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 року № 867, оскільки є погоджений графік. На підставі вищевикладеного, відповідач вважає позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лари» безпідставними, належним чином неаргументованими і такими, що не підлягають задоволенню.

27.11.2019 р. позивачем подано до господарського суду відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідачем частково сплачено основну заборгованість за договором № 8131/1718-ТЕ-23 від 27.10.2017 р., у зв`язку з чим станом на 26.11.2019 р. основна заборгованість складає 263096,98 грн. При цьому позивач додає, що для підписання договору постачання природного газу на опалювальний період 2016-2017 рр., на виконання п. 17 Положення про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 0110.2015 р. № 758, яка була чинною на той час, відповідач надав позивачу графік погашення заборгованості, зокрема за договорами № 3161/16-ТЕ-25. Однак, як зазначає позивач, згідно п. 17 того ж Положення та абз. 9 п. 12 Положення про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 р. № 187, яка є чинною, наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо). Згідно п. 10.3 договору постачання природного газу № 8131/1718-ТЕ-23 строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять років). Таким чином, як стверджує позивач, згідно умов договору, вимог чинного законодавства України (у тому числі ст. 251-254 ЦК України) для захисту інтересів Компанії було подано позовну заяву до господарського суду Одеської області. Крім того, позивач зазначає, що вищезазначений графік позивачем не підписувався, а тому не був погоджений, а договір, укладений між сторонами, не був змінений в частині порядку здійснення розрахунків та в частині відповідальності за невиконання умов договору. Так, за ствердженнями позивача, відповідач своїми твердженнями та доводами навмисне вводить суд в оману з метою уникнути від відповідальності за невиконання/неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.12.2019 р. у справі № 916/2859/19 строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, при цьому підготовче засідання відкладено на 16 грудня 2019 р.

13.12.2019 р. відповідачем було подано до господарського суду клопотання про витребування доказів. Зокрема, у заявленому клопотання відповідач просить суд витребувати у позивача засвідчені належним чином копії наступних документів: оборотно-сальдової відомості та карток рахунків по заборгованості ОСББ «Лари» за кожен день періоду з 25 листопада 2017 року по 30 вересня 2019 року; карток звіту грошових коштів по ОСББ «Лари» за кожен день періоду з 25 листопада 2017 року по 30 вересня 2019 року; звітної політики підприємства за 2017-2019 роки у вигляді положення. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначає, що при подачі відзиву на позовну заяву відповідачем були надані докази того, що сума основного боргу значно менша, ніж заявлена у позовній заяві позивачем, а саме сума основного боргу складає 263096,98 грн., а не 409369,10 грн. Відповідач зазначає, що дана обставина була визнана позивачем, про що зазначено у відповіді на відзив, проте останнім не було перераховано та зменшено суму пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Наразі під час підготовчого засідання 16.12.2019 р. представником позивача були надані пояснення щодо часткової сплати відповідачем основної заборгованості, згідно яких станом на 13.12.2019 р. основна заборгованість складає 239016,45 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.12.2019 р. витребувано у Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» засвідчені належним чином копії наступних документів: оборотно-сальдової відомості та карток рахунків по заборгованості ОСББ «Лари» за кожен день періоду з 25 листопада 2017 року по 30 вересня 2019 року; карток звіту грошових коштів по ОСББ «Лари» за кожен день періоду з 25 листопада 2017 року по 30 вересня 2019 року; звітної політики підприємства за 2017-2019 роки у вигляді положення. Також вказаною ухвалою суду підготовче засідання відкладено на 27.12.2019 р.

26.12.2019 р. відповідачем подано до господарського суду заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких останній не погоджується із твердженнями позивача, викладеними у відповіді на відзив, просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зокрема, відповідач вказує, що Постанови КМУ, на які посилається позивач у своїй відповіді на відзив, втратили чинність. Зокрема, Постанова КМУ № 187 від 22.03.2017 року, про яку позивач зазначає, що вона на теперішній час є чинною, насправді втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 року № 867. Відповідно до пункту 1 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 року № 867, це Положення визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, що покладаються на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - спеціальні обов`язки), зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації. Відповідно до пункту 3 цього Положення: «Цим Положенням покладаються такі спеціальні обов`язки: 1) на ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» : постачати природний газ на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням, виробникам теплової енергії, а саме, зокрема, виробникам теплової енергії - об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельним кооперативам та суб`єктам господарювання, що використовують природний газ з метою гарячого водопостачання і опалення приміщень, які належать їм на праві власності або іншому речовому праві» . Відповідно до пункту 11 цього Положення, виробник теплової енергії має право з 1 листопада 2018 р. по 1 травня 2020 р. придбавати природний газ для всіх категорій використання природного газу у НАК «Нафтогаз України» у разі виконання таких умов: 1) укладення виробником теплової енергії договору постачання природного газу з НАК «Нафтогаз України» відповідно до законодавства. Так, відповідач додає, що крім того, виробнику теплової енергії необхідно виконати одну з таких умов, зокрема, подання виробником теплової енергії до НАК «Нафтогаз України» погодженого НАК «Нафтогаз України» та виконавчим органом відповідної місцевої ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 р, щодо всіх договорів з НАК «Нафтогаз України» ), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, виданої НАК «Нафтогаз України» , та виконання такого графіка, а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Таки чином, як стверджує відповідач, наявність графіка погашення заборгованості за існуючим договором постачання природного газу за минулий опалювальний період являється умовою для можливості укладення нового договору на постачання природного газу на новий опалювальний період та саме наявність графіка погашення заборгованості за минулий опалювальний період не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником (позивачем) та виробником теплової енергії (відповідачем) по відношенню саме до інших нових договорів постачання природного газу (на інший опалювальний період), щодо яких у позивача і відповідача виникли нові зобов`язання і не стосуються зазначеного графіку. Отже, як стверджує відповідач, представник позивача вводить в оману суд, посилаючись на зазначену норму, яка застосовується по відношенню до інших договірних відносин і яка не стосується існуючого Графіку погашення заборгованості за спожитий природний газ, стосовно конкретного договору, яким визначений певний опалювальний період і заборгованість по якому погашається на підставі існуючого графіку рівними частинами до 1 січня 2021 р., як того вимагає пункт 11 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 р. № 867.

Стосовно тверджень позивача про те, що графік погашення заборгованості за спожитий природний газ позивачем не підписувався, а тому не був погоджений позивачем, відповідач зазначає наступне. Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 року № 187, передбачено: « 3. Цим Положенням покладаються такі обов`язки: 4) обов`язок НАК «Нафтогаз України» постачати природний газ на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням, зокрема, виробникам теплової енергії - об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельним кооперативам, що використовують природний газ з метою гарячого водопостачання і опалення приміщень, які належать їм на праві власності або на інших речових правах» . Відповідно до абзацу 3 пункту 12 обов`язок, передбачений підпунктом 4 пункту 3 цього Положення, покладається на НАК «Нафтогаз України» на період до 1 листопада 2018 р. за таких умов: надання НАК «Нафтогаз України» та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 р. з розбивкою за всіма договорами з НАК «Нафтогаз України» ), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК «Нафтогаз України» , а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. При цьому графіки погашення заборгованості, надані виробниками теплової енергії та прийняті НАК «Нафтогаз України» відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 р. № 758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)» , використовуються для цілей цього Положення та не підлягають зміні або корегуванню. Таким чином, як стверджує відповідач, існуючий Графік погашення заборгованості за спожитий природний газ відповідачем ОСББ «Лари» був складений на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК «Нафтогаз України» , та погоджений виконавчим органом ради, а також прийнятий НАК «Нафтогаз України» відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 р. № 758. Водночас відповідач додатково звертає увагу на те, що Графік погашення заборгованості за спожитий природний газ був погоджений та прийнятий позивачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 року № 187 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)» . При цьому в своєму листі позивач визнає, що ним був прийнятий графік погашення заборгованості відповідачем ОСББ «Лари» та наголошував про необхідність неухильного забезпечення ОСББ «Лари» щомісячних оплат згідно з вже наданими письмовими гарантіями.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.12.2019 р. провадження у справі № 916/2859/19 закрито в частині позовних вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лари» про стягнення основного боргу в сумі 170352,65 грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 27.12.2019 р. у справі № 916/2859/19 закрито провадження в частині позовних вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лари» про стягнення основного боргу в сумі 170352,65 грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору. Також вказаною ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі № 916/2859/19 за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лари» про стягнення заборгованості в загальній сумі 390489,23 грн. та справу у вказаній частині призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 20 січня 2020 р.

20.01.2020 р. відповідачем було подано до господарського суду клопотання про залучення до матеріалів справи копій платіжних доручень про сплату основного боргу, в якому відповідач повідомив, що ним 09.01.2020 р. та 17.01.2020 р. було здійснено оплату основного боргу на суму 195714,53 грн., у зв`язку з чим залишок боргу становить 43301,92 грн.

У судовому засіданні господарського суду 20 січня 2020 року по справі № 916/2859/19 було протокольно оголошено перерву до 27 січня 2020 року, про що під розписку повідомлено представників сторін.

20.01.2020 р. відповідачем було подано до господарського суду клопотання про залучення до матеріалів справи копій платіжних доручень про сплату основного боргу, в якому відповідач повідомив, що ним 09.01.2020 р. та 17.01.2020 р. було частково здійснено оплату основного боргу на суму 195714,53 грн., а відтак сума основного боргу становить 43301,92 грн.

При цьому 27.01.2020 р. відповідачем подано до господарського суду додаткові пояснення до заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких відповідач, зокрема, зазначив про сплату 21.01.2020 р. основного боргу в розмірі 43301,92 грн., зважаючи на що станом на 24.01.2020 р. у відповідача перед позивачем основна заборгованість відсутня. При цьому відповідач зазначив, що позивачем заявлені позовні вимоги стосовно стягнення штрафних санкцій за договором постачання природного газу від 27.10.2017 р. № 8131/1718-ТЕ-23 та звертає увагу суду на те, що порядок погашення заборгованості за договором постачання природного газу від 27.10.2017 р. № 8131/1718-ТЕ-23 погоджений графіком погашення заборгованості, починаючи з 01 вересня 2018 року та в матеріалах справи є копія листа позивача, в якому він визнає, що ним був прийнятий графік погашення заборгованості відповідачем ОСББ «Лари» . Так відповідач зазначає, що він неухильно дотримувався зазначеного графіку погашення заборгованості, а тому відповідальність за невиконання відповідачем договірних зобов`язань у визначений договором строк виникає відповідно до ст. 625 ЦК України з урахуванням умов договору і може бути застосовано та нараховуватися до стягнення до дати погодження графіку погашення заборгованості, а саме до 01 вересня 2018 року. Також відповідач стверджує, що сума штрафних санкцій, яка нарахована позивачем і яка заявлена до стягнення після 01 вересня 2018 року, на думку відповідача, нарахована безпідставно, так як графіком погоджено порядок погашення заборгованості, починаючи саме з 01 вересня 2018 року, зважаючи на що нарахування штрафних санкцій на суму заборгованості після 01 вересня 2018 року буде суперечити погодженому графіку погашення заборгованості.

Водночас відповідачем надано контррозрахунок штрафних санкцій з дати виникнення періодичної заборгованості до дати погодження графіку погашення заборгованості, а саме до 01 вересня 2018 року та згідно здійснених розрахунків суми штрафних санкцій станом на 01 вересня 2018 року складають: пеня - 53604,73 гри., три відсотки річних - 10509,67 грн., інфляційні втрати - 3680,47 грн., з якими відповідач погоджується та визнає позовні вимоги в цій частині.

Наразі відповідач посилається на ст.ст. 230, 233 ГК України та просить зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача до 5360,50 грн., вказуючи про те, що ОСББ «Лари» , згідно ст. 4 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» є неприбутковою організацією, рахунки якої поповнюються виключно шляхом здійснення оплати за комунальні послуги власниками квартир, які потім ОСББ «Лари» перераховує іншим підприємствам, перед якими, згідно ч. 1 ст. 22 цього ж закону, воно було колективним споживачем (замовником) певних послуг (вода, газ, охорона прибудинкової території, заробітна плата обслуговуючому персоналу, тощо), зважаючи на що на рахунках у ОСББ «Лари» не залишаються будь-які кошти, прибуток відсутній. При цьому відповідач додає, що у зв`язку з тим, що власники квартир багатоквартирного будинку невчасно перераховують оплату за комунальні послуги, в тому числі і за природний газ та теплопостачання, у відповідача виникала періодично частково заборгованість, зокрема, перед позивачем та на теперішній час у ОСББ «Лари» є також боржники - власники квартир багатоквартирного будинку, які невчасно перераховують оплату за комунальні послуги. В зв`язку з цим ОСББ «Лари» були подані позови до суду про стягнення заборгованості по витратам на комунальні послуги (дана обставина підтверджується роздруківкою з офіційного сайту «Судова влада України» , яка додана до цих пояснень). Крім того, відповідач додає, що станом на 24 січня 2020 року у відповідача перед позивачем заборгованість відсутня, оскільки зобов`язання відповідачем виконанні повністю. Поряд з цим відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем не надано доказів завдання йому збитків внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.01.2020 р. закрито провадження у справі № 916/2859/19 в частині позовних вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лари» про стягнення основного боргу в сумі 239016,45 грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги щодо стягнення пені за прострочку оплати за поставлений природний газ в сумі 65232,60 грн., 3% річних за прострочку оплати за поставлений природний газ в сумі 25213,78 грн., інфляційних втрат в сумі 61026,40 грн. та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, відповідач частково визнав нараховані штрафні санкції та просив зменшити розмір пені.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

27.10.2017 р. між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Лари» (споживач) укладено договір № 8131/1718-ТЕ-23 постачання природного газу, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. п. 1.2., 1.3. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в пункті 2.1 цього договору, споживач визначає самостійно.

Згідно п. 1.4 договору за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України.

В п. 2.1 договору визначено, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 288,0 тис. куб.м, у тому числі по місяцях (тис. куб.м): у жовтні 2017 року - 15; у листопаді 2017 року - 45; у грудні 2017 року - 55, всього у ІVкв. 2017 року - 115,0; у січні 2018 року - 67; у лютому 2018 року - 56; у березні 2018 року - 50, всього за І кв. 2018 року - 173,0.

Згідно п. 2.2 договору обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором (далі - планований обсяг) повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у пункті 1.2 цього договору.

За умовами п. 3.1 договору постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі: природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи; імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Положеннями п. 3.7 договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до п. 3.8 договору споживач зобов`язується подати не пізніше 7-го числа місяця, наступного за місяцем постачання газу, постачальнику: завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією такого акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором); підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Пунктом 3.9 договору визначено, що постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта.

В п. 3.10 договору встановлено, що споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці.

За положеннями п. 3.11 договору у разі неподання або несвоєчасного подання споживачем постачальнику акта приймання-передачі природного газу такі дії (бездіяльність) вважаються односторонньою відмовою споживача від постачання природного газу за цим договором за відповідний розрахунковий період, при цьому: 1) споживач визнає, то порушення ним пункту 3.8 цього договору сторони вважають односторонньою відмовою споживача від постачання природного газу за цим договором у відповідному розрахунковому періоді; 2) споживач не має права заперечувати проти непостачання постачальником природного газу на його користь за цим договором за відповідний розрахунковий період у разі порушення ним пункту 3.8 цього договору; 3) споживач не заперечує та визнає, що порушення ним пункту 3.8 цього договору може бути причиною виникнення у постачальника негативного небалансу, витрати на врегулювання якого (вартість наданої оператором газотранспортної системи послуги з балансування) споживач зобов`язаний у порядку, визначеному цим договором, оплатити постачальнику.

Відповідно до п. 4.1 договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493.

Згідно п. 5.1 договору ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.

У відповідності до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м газу на дату укладання договору становить 4942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що постачання природного газу споживачеві за ціною, визначеною в пункті 5.2 цього договору, здійснюється за умови: наявності у споживача відповідної ліцензії на виробництво теплової енергії (у випадках, передбачених законодавством); виконання споживачем, на якого станом на 30 вересня 2015 р. поширювалася дія статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання'' , обов`язку щодо відкриття рахунка із спеціальним режимом використання; дотримання вимог пункту 12 Положення.

Згідно п. 5.4 договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на падання пільг, субсидій та компенсацій'' спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює розрахунків за цим договором.

За умовами п. 6.2 договору сторони погодили, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється таким чином:

- споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі, коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року поширювалася дія статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання» ;

- в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту б. 1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;

- з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року не поширювалась дія статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання» в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання;

- шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;

- оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.

В п. 6.4 договору сторони погодили, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.

За умовами п. 6.5 договору звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання природного газу здійснюється сторонами протягом десяти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного природного газу споживачем та актів його приймання-передачі.

В підпункті 6 пункту 7.2. договору передбачено, що споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Згідно п.п. 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством і цим договором.

У відповідності до п. 8.2 у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальника пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної обліковій ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.

Пунктом 8.9 договору сторони визначили, що збитки, завдані одній із сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов`язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених законодавством.

У відповідності до п.п. 10.1, 10.2 договору передбачено, що у випадку виникнення спорів (розбіжностей) сторони зобов`язуються розв`язувати їх шляхом проведення переговорів та консультацій. Будь-яка із сторін має право ініціювати їх проведення. У разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку.

В п. 10.3 договору визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

За умовами розділу 12 договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

При цьому, 11 січня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Лари» (споживач) укладено додаткову угоду № 1 до договору № 8131/1718-ТЕ-23 від 27.10.2017 р., якою викладено п. 3.4 розділу 3 «Порядок та умови передачі природного газу» в наступній редакції: « 3.4. Постачальник застосовує процедуру подання номінацій та реномінацій відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Номінація надається в обсязі необхідному споживачу за цим договором за умови виконання споживачем вимог пункту 12 Положення. При цьому, сторони домовилися, що при визначенні рівня розрахунків споживача за використаний природний газ суми нарахованих (оформлених) та не профінансовованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. N 256, враховуються виключно за умови надання споживачем постачальнику оригіналу Акту звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги та житлові субсидії, між виробником теплової енергії та головним розпорядником коштів місцевого бюджету, станом на перше число місяця, що передує місяцю постачання природного газу» ; викладено абзац третій пуншу 6.1 розділу 6 «Порядок та умова проведення розрахунків» договору в наступній редакції: «Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та непрофінансовованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором» ; викладено пункт 8.2 та пункт 8.3 розділу 8 «Відповідальність сторін» договору в наступній редакції « 8.2 У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальника пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної обліковій ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 р. № 256» . « 8.3 Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору, підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та непрофінансовованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256, не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором» ; викладено підпункт 4) пункту 11.3 розділу 11 «Інші умови» договору в наступній редакції: « 4) будь-які спільні протокольні рішення або надані споживачем будь-які документа щодо оформлених та непрофінансовованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору» .

Вказана додаткова угода набула чинності з дати її підписання сторонами і діяла з 01 січня 2018 р.

Також 26 квітня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Лари» (споживач) укладено додаткову угоду № 2 до договору № 8131/1718-ТЕ-23 від 27.10.2017 р., якою додано пункт 2.1 розділу 2 «Кількість та фізико-хімічні показники природного газу» договору абзацом у наступній редакції: «Постачальник передає споживачу в період з 01 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року (включно) природний газ орієнтованим обсягом до 25,0 тис.куб.м., у тому числі по місяцях (тис.куб.м.): квітень 2018 року - 15,0; травень 2018 року - 10,0; викладено розділ 12 «Строк дії договору» у наступній редакції: «Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 31 травня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення» .

Вказана додаткова угода набула чинності з дати її підписання сторонами та поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами станом на 31 березня 2018 р.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, вищевказаний договір постачання природного газу з додатковими угодами є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж , положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як з`ясовано судом, на виконання умов договору № 8131/1718-ТЕ-23 ПАТ «НАК «Нафтогаз Україна» з жовтня 2017 року по березень 2018 року включно було поставлено, а ОСББ «Лари» прийнято природного газу на загальну суму 1611147,34 грн. згідно актів приймання - передачі природного газу від 31.10.2017 р. на суму 68656,24 грн., від 30.11.2017 р. на суму 268658,98 грн., від 31.12.2017 р. на суму 310302,25 грн., від 31.01.2018 р. на суму 319274,94 грн., від 28.02.2018 р. на суму 307675,08 грн., від 31.03.2018 р. на суму 336579,85 грн. (а.с. 30-35 т. 1).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем природного газу від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений природний газ відповідно до чинного законодавства та умов договору до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, за умовами п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За ствердженнями позивача, останній сумлінно виконував свої обов`язки за договором, тоді як відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково та на момент подачі позову заборгованість відповідача за поставлений природний газ складала 560841,88 грн.

Так, в ході підготовчого провадження судом було з`ясовано, що сума основного богу відповідача станом на 13.12.2019 р. складає 239016,45 грн., що підтверджено позивачем. Так, згідно пояснень позивача в розрахунку штрафних санкцій, доданого до позову, врахована остання оплата за поставлений природний газ у лютому 2018 року в розмірі 24080,53 грн., що була здійснена 02.07.2019 р. В подальшому було зараховано платежі на суму 98111,06 грн., а після відкриття провадження у справі відповідачем було сплачено 72241,59 грн., у т.ч. 02.10.2019 р. - 24080,53 грн., 01.11.2019 р. - 24080,53 грн. та 03.12.2019 р. - 24080,53 грн.

З огляду на відсутність предмета спору в частині позову Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лари» про стягнення основного боргу в сумі 170352,65 грн., провадження у даній справі у вказаній частині вимог позивача було закрито згідно ухвали суду від 27.12.2019 р.

При цьому під час судового розгляду справи відповідачем було сплачено залишок боргу в сумі 239016,45 грн., а саме 09.01.2020 р. - 24080,53 грн. згідно платіжного доручення № 3 від 09.01.2020 р.; 17.01.2020 р. - 171634,00 грн. згідно платіжного доручення № 10 від 17.01.2020 р. та 21.01.2020 р. - 43301,92 грн. згідно платіжного доручення № 14 від 21.01.2020 р. У зв`язку з цим провадження у даній справі було закрито в частині позовних вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лари» про стягнення основного боргу в сумі 239016,45 грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору згідно ухвали господарського суду Одеської області від 27.01.2020 р.

Відтак, предметом розгляду є вимоги позивача про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лари» заборгованості в загальній сумі 151472,78 грн., у т.ч. пені за прострочку оплати за поставлений природний газ - 65232,60 грн., 3% річних за прострочку оплати за поставлений природний газ - 25213,78 грн., інфляційних втрат - 61026,40 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення пені за прострочення оплати за поставлений природний газ в розмірі 65232,60 грн. суд зазначає наступне.

За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині оплати поставленого природного газу не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості природного газу) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

При цьому в обґрунтування заперечень щодо відсутності підстав для застосування до ОСББ „Лари» відповідальності за несвоєчасний розрахунок за спожитий природний газ відповідач посилається на графік погашення заборгованості за спожитий природний газ, який був погоджений та підписаний позивачем і відповідачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 року № 187 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)» , згідно якої графіки погашення заборгованості, подані виробниками теплової енергії (в даному випадку відповідачем) та прийняті НАК «Нафтогаз України» відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 року № 187 не підлягають зміні або коригуванню. Як стверджує відповідач, він сумлінно виконував свої зобов`язання за вищезазначеним узгодженим графіком та щомісячно погашав суму боргу. Таким чином, відповідач вважає, що між позивачем та відповідачем була досягнута згода щодо зміни умов зобов`язання шляхом погодження та підписання графіку погашення заборгованості за спожитий природний газ та, як зазначалося вище, за даним графіком у відповідача змінилися умови виконання зобов`язання за договором постачання природного газу від 27.10.2017 року № 8131/1718-ТЕ-23, а саме з вересня 2018 року відповідач зобов`язаний погашати існуючу заборгованість щомісячно рівними сумами та відповідач виконував свої зобов`язання належним чином відповідно до умов графіку, при цьому основну заборгованість відповідач погасив достроково в процесі розгляду справи. Між тим, стосовно нарахованих штрафних санкцій відповідач погоджується частково, а саме визнає правомірним їх нарахування до 01.09.2018 р. (до дати погодження Графіку погашення заборгованості).

Між тим суд вважає безпідставними посилання відповідача на графік погашення заборгованості за спожитий природний газ як на підставу для зміни термінів оплати і відповідно звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п.п. 3 п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 року № 187 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)» обов`язок, передбачений підпунктом 4 пункту 3 цього Положення, покладається на НАК «Нафтогаз України» на період до 1 листопада 2018 р. за таких умов, зокрема: надання НАК «Нафтогаз України» та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 р. з розбивкою за всіма договорами з НАК «Нафтогаз України» ), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК «Нафтогаз України» , а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ . Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) . При цьому графіки погашення заборгованості, надані виробниками теплової енергії та прийняті НАК «Нафтогаз України» відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 р. № 758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)» (Офіційний вісник України, 2015 р., № 79, ст. 2651), використовуються для цілей цього Положення та не підлягають зміні або корегуванню, крім випадків участі теплопостачальних та теплогенеруючих організацій у процедурі врегулювання заборгованості за спожитий природний газ, визначеній Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» , в частині реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ.

Як з`ясовано судом, на виконання вказаної вище Постанови відповідачем був підписаний графік погашення заборгованості за спожитий природний газ ОСББ «Лари» за договором № 8131/1718-ТЕ-23. Відповідно до зазначеного Графіку погашення заборгованості за спожитий природний газ (а.с. 65 т. 1) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лари» повинно щомісячно рівними частинами сплачувати заборгованість за договором № 8131/1718-ТЕ-23 постачання природного газу від 27.10.2017 р., а саме протягом вересня 2018 року - листопада 2020 року в розмірі 24080,53 грн., в грудні 2020 року - 24080,62 грн. Вказаний Графік погашення заборгованості за спожитий природний газ ОСББ «Лари» погоджено Департаментом міського господарства Одеської міської ради.

Доводи позивача про відсутність в матеріалах справи доказів погодження такого графіку з боку позивача судом спростовуються, оскільки виконання відповідачем вказаного графіку було погоджено з боку позивача, про що свідчить лист АТ „Нафтогаз» від 29.05.2019 р. (а.с. 66 т. 1) на адресу відповідача щодо неухильного забезпечення останнім щомісячних оплат.

Разом з тим господарський суд зазначає, що вищевказаними нормами Постанови були встановлені підстави саме для подальшого отримання природного газу споживачами, які мають вже заборгованості за попередні періоди. Втім, наявність графіку погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, визначений у спірному договорі. Тобто, незалежно від наявності графіку погашення заборгованості на відповідача, який допустив прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, покладається відповідальність за таке прострочення.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 8.2 договору (із врахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 11.01.2018 р. до договору № 8131/1718-ТЕ-23 від 27.10.2017 р.) у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальника пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної обліковій ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений природний газ позивачем нараховано відповідачу пеню в загальному розмірі 65232,60 грн., виходячи з розміру 15,3% річних по зобов`язанням листопада 2017 р., грудня 2017 р., січня 2018 р., лютого 2018 р., березня 2018 р. за відповідний період на протязі з 26.12.2017 р. по 30.07.2019 р., розрахунки якої додано до позову (а.с. 13-16).

Зважаючи на викладені положення законодавства та приймаючи до уваги умови п. 8.2 спірного договору, господарський суд зазначає, що пеня не може розраховуватися в розмірі відсотків річних , оскільки пеня це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання .

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» .

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого природного газу за спірний період, суд вважає, що позивач мав право здійснити нарахування пені саме, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, як це передбачено також договором, а не у розмірі річних, що суперечить алгоритму і порядку нарахування пені. В свою чергу оскільки нарахування позивачем пені здійснено у річних, судом самостійно здійснено розраховано розмір пені за вказаний позивачем період з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період нарахування, від суми простроченого платежу за відповідним актом приймання-передачі природного газу за кожний день прострочення. Зокрема:

- на суму боргу 30000,00 грн. по акту за листопад 2017 р. від 30.11.2017 року сума пені складає 476,71 грн.:

Сума боргу (грн..)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 30000.00 26.12.2017 - 14.01.2018 20 14.5000 % 0.079 %* 476.71 - на суму боргу 290302,25 грн. по акту за грудень 2017 р. від 31.12.2017 року сума пені складає 763,53 грн.:

Сума боргу (грн..)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 290302.25 26.01.2018 - 28.01.2018 3 16.0000 % 0.088 %* 763.53 - на суму боргу 250302,25 грн. по акту за грудень 2017 р. від 31.12.2017 року сума пені складає 3730,53 грн.:

Сума боргу (грн..)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 250302.25 29.01.2018 - 14.02.2018 17 16.0000 % 0.088 %* 3730.53 - на суму боргу 205302,25 грн. по акту за грудень 2017 р. від 31.12.2017 року сума пені складає 1979,90 грн.:

Сума боргу (грн..)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 205302.25 15.02.2018 - 25.02.2018 11 16.0000 % 0.088 %* 1979.90 - на суму боргу 145302,25 грн. по акту за грудень 2017 р. від 31.12.2017 року сума пені складає 3351,90 грн.:

Сума боргу (грн..)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 145302.25 26.02.2018 - 01.03.2018 4 16.0000 % 0.088 %* 509.55 145302.25 02.03.2018 - 22.03.2018 21 17.0000 % 0.093 %* 2842.35 - на суму боргу 95302,25 грн. по акту за грудень 2017 р. від 31.12.2017 року сума пені складає 266,32 грн.:

Сума боргу (грн..)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 95302.25 23.03.2018 - 25.03.2018 3 17.0000 % 0.093 %* 266.32 - на суму боргу 45302,25 грн. по акту за грудень 2017 р. від 31.12.2017 року сума пені складає 42,20 грн.:

Сума боргу (грн..)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 45302.25 26.03.2018 - 26.03.2018 1 17.0000 % 0.093 %* 42.20 - на суму боргу 30000,00 грн. по акту за грудень 2017 р. від 31.12.2017 року сума пені складає 475,07 грн.:

Сума боргу (грн..)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 30000.00 27.03.2018 - 12.04.2018 17 17.0000 % 0.093 %* 475.07 - на суму боргу 319274,94 грн. по акту за січень 2018 р. від 31.01.2018 року сума пені складає 13330,82 грн.:

Сума боргу (грн..)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 319274.94 27.02.2018 - 01.03.2018 3 16.0000 % 0.088 %* 839.74 319274.94 02.03.2018 - 12.04.2018 42 17.0000 % 0.093 %* 12491.09 - на суму боргу 299274,94 грн. по акту за січень 2018 р. від 31.01.2018 року сума пені складає 1951,44 грн.:

Сума боргу (грн..)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 299274.94 13.04.2018 - 19.04.2018 7 17.0000 % 0.093 %* 1951.44 - на суму боргу 199274,94 грн. по акту за січень 2018 р. від 31.01.2018 року сума пені складає 1299,38 грн.:

Сума боргу (грн..)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 199274.94 20.04.2018 - 26.04.2018 7 17.0000 % 0.093 %* 1299.38 - на суму боргу 99274,94 грн. по акту за січень 2018 р. від 31.01.2018 року сума пені складає 2219,41 грн.:

Сума боргу (грн..)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 99274.94 27.04.2018 - 20.05.2018 24 17.0000 % 0.093 %* 2219.41 - на суму боргу 49274,94 грн. по акту за січень 2018 р. від 31.01.2018 року сума пені складає 183,60 грн.:

Сума боргу (грн..)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 49274.94 21.05.2018 - 24.05.2018 4 17.0000 % 0.093 %* 183.60 - на суму боргу 30000,00 грн. по акту за січень 2018 р. від 31.01.2018 року сума пені складає 4311,78 грн.:

Сума боргу (грн..)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 5919.47 22.10.2018 - 22.10.2018 1 18.0000 % 0.099 %* 5.84 - на суму боргу 307675,08 грн. по акту за лютий 2018 р. від 28.02.2018 року сума пені складає 53543,89 грн.:

Сума боргу (грн..)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 336579.85 26.04.2018 - 24.05.2018 29 17.0000 % 0.093 %* 9092.27 336579.85 25.05.2018 - 12.07.2018 49 17.0000 % 0.093 %* 15362.80 336579.85 13.07.2018 - 06.09.2018 56 17.5000 % 0.096 %* 18073.88 336579.85 07.09.2018 - 25.10.2018 49 18.0000 % 0.099 %* 16266.49 Таким чином, загальна сума пені за зобов`язаннями з листопада 2017 р. по березень 2018 р. за обраний позивачем період складає 146427,75 грн. Зважаючи на те, що заявлена до стягнення сума пені за вказаними актами є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідно підлягає стягненню сума пені по зобов`язанням з листопада 2017 р. по березень 2018 р., яка заявлена позивачем в розмірі 65232,60 грн.

Поряд з вказаним у додаткових поясненнях до заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву від 27.01.2020 р. (вх. № 1744/20) відповідач просить суд зменшити нараховану суму пені, посилаючись на те, що ОСББ «Лари» згідно ст. 4 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» є неприбутковою організацією, рахунки якої поповнюються виключно шляхом здійснення оплати за комунальні послуги власниками квартир, які потім ОСББ «Лари» перераховує іншим підприємствам, перед якими, згідно ч. 1 ст. 22 цього ж закону, воно було колективним споживачем (замовником) певних послуг (вода, газ, охорона прибудинкової території, заробітна плата обслуговуючому персоналу, тощо), зважаючи на що на рахунках у ОСББ «Лари» не залишаються будь-які кошти, прибуток відсутній. При цьому відповідач додає, що у зв`язку з тим, що власники квартир багатоквартирного будинку невчасно перераховують оплату за комунальні послуги, в тому числі і за природний газ та теплопостачання, у відповідача виникала періодично частково заборгованість, зокрема, перед позивачем та на теперішній час у ОСББ «Лари» є також боржники - власники квартир багатоквартирного будинку, які невчасно перераховують оплату за комунальні послуги. Крім того відповідач також просить врахувати специфіку діяльності підприємства відповідача, ступінь виконання боржником зобов`язань за договором, співрозмірність розміру неустойки наслідкам порушення та врахувати майнові інтереси обох сторін.

Разом з тим, з урахуванням наведених відповідачем обставин, суд вважає за можливе зменшити нараховану суму пені до 10% від розрахованої позивачем.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено сторонами, відповідачем повністю сплачена вартість поставлену позивачем природного газу по зобов`язанням листопада 2017 р., грудня 2017 р., січня 2018 р., лютого 2018 р., березня 2018 р.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, враховуючи вищенаведене, зважаючи на ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором (зокрема їх повне виконання), а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, та зважаючи на те, що відповідач є неприбутковою організацією, основним різновидом господарської діяльності якого є комплексне обслуговування об`єктів, і те, що основним споживачем послуг являється населення, а також суспільну необхідність господарської діяльності відповідача та відіграння нею особливої соціальної ролі, суд доходить висновку щодо необхідності зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача, до 10% від заявленої позивачем суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу. Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Крім того, на думку суду, пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення. Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у розмірі 6523,26 грн. (65232,60 грн. х 10%).

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов`язання у гривневому вираженні.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого природного газу за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в розмірі 25213,78 грн., судом встановлено, що вказані розрахунки 3% річних були здійснені позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в сумі 25213,78 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Враховуючи викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в розмірі 61026,40 грн. Наразі судом встановлено, що позивачем за зобов`язаннями грудня 2017 року за період з 01.03.2018 р. по 31.03.2018 р. нараховано 344,38 грн. на суму боргу 31307,72 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань в сумі 1307,72 грн. попередніх періодів з 01.02.2018 р. по 28.02.2018 р.); за зобов`язаннями січня 2018 року за період з 01.04.2018 р. по 30.04.2018 р. нараховано 822,30 грн. на суму боргу 102786,96 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів); за період з 01.05.2018 р. по 30.09.2018 р. нараховано 407,45 грн. на суму боргу 34334,32 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів); за зобов`язаннями лютого 2018 року за період з 01.10.2018 р. по 31.10.2018 р. нараховано 5026,15 грн. на суму боргу 295655,81 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів); за період з 01.11.2018 р. по 30.11.2018 р. нараховано 3872,42 грн. на суму боргу 276601,43 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів); за період з 01.12.2018 р. по 31.12.2018 р. нараховано 2051,15 грн. на суму боргу 256393,32 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів); за період з 01.01.2019 р. по 31.01.2019 р. нараховано 2343,64 грн. на суму боргу 234363,94 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів); за період з 01.02.2019 р. по 28.02.2019 р. нараховано 1063,14 грн. на суму боргу 212627,05 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів); за період з 01.03.2019 р. по 31.03.2019 р. нараховано 1706,49 грн. на суму боргу 189609,66 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів); за період з 01.04.2019 р. по 30.04.2019 р. нараховано 1672,36 грн. на суму боргу 167235,62 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів); за період з 01.05.2019 р. по 31.05.2019 р. нараховано 1013,79 грн. на суму боргу 144827,45 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів); за період з 01.06.2019 р. по 30.06.2019р. нараховано -608,80 грн. на суму боргу 121760,71 грн. (з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів).

Однак, слід зазначити, що інфляційна складова боргу може бути розрахована виключно із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а не на суму боргу з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів. Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, обов`язок сплати боржником боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, виникає лише за умови прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу, не обтяжена будь-якими додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Аналогічний висновок щодо обґрунтованості нарахування втрат від інфляції лише на суму основного боргу викладено у постановах Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №914/712/16, від 08.05.2018 у справі № 924/669/17, від 21.05.2019 року у справі №916/2889/13.

До того ж умовами договору № 8131/1718-ТЕ-23 постачання природного газу від 27.10.2017 р. не передбачена сплата відповідачем вартості природного газу з урахуванням інфляції, відповідно не встановлено строк сплати нарахованих інфляційних втрат за відповідний період. В свою чергу такі обставини виключають факт прострочення відповідачем сплати саме інфляційних втрат, нарахованих відповідачем під час подання заявленого позову до суду. Натомість позивач нараховував інфляційні втрати на суму боргу з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів за відсутності прострочення боржником сплати саме вказаних сум інфляційних нарахувань попередніх періодів, що не узгоджується положеннями договору та ст. 625 ЦК України.

Так, здійснення нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є помилковим, оскільки у такому випадку фактично здійснюється нарахування «інфляції на інфляцію» , що в свою чергу призводить до подвійної відповідальності особи, яка прострочила виконання грошового зобов`язання. Таке нарахування не відповідає приписам ст. 61 Конституції України, яка передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Зазначена стаття Конституції закріплює загальновизнаний принцип права « Non bis in idem» (двічі за одне і те саме не карають), що забороняє притягати особу (в т.ч. юридичну, що підтверджується рішенням Конституційного Суду України від 30.05.2001 року № 7-рп/2001 у справі про відповідальність юридичних осіб) щонайменше двічі до юридичної відповідальності одного виду (цивільно-правової, кримінальної, адміністративної, дисциплінарної тощо) за одне й те саме правопорушення (цивільно-правовий делікт, злочин, адміністративне або дисциплінарне правопорушення).

При цьому, обираючи вищезазначений порядок нарахування інфляційних втрат на суму заборгованості, яка в процесі її існування змінюється, шляхом часткового погашення, кредитор намагається притягнути боржника не тільки до «подвійної відповідальності» за одне правопорушення (в даному випадку прострочення заборгованості), така відповідальність множиться в залежності від кількості здійснених боржником часткових сплат, оскільки кожного разу, кредитор від загальної суми боргу, яка проіснувала певний період часу, віднімає сплачену боржником суму та на залишок нараховує інфляційні втрати, при цьому не враховуючи, що частина боргу, яка взагалі не була погашена боржником чи була погашена останньою, вже була включена у залишок заборгованості за кожний попередній період. Крім того, при застосуванні саме такого розрахунку відбувається штучне збільшення грошових сум, які заявляє до стягнення позивач.

Наприклад, за зобов`язаннями грудня 2017 року позивачем за період з 01.03.2018 р. по 31.03.2018 р. розраховано інфляційні втрати в розмірі 344,38 грн. на суму боргу 31307,72 грн., яка включає, крім суми боргу 30000,00 грн., також інфляційні втрати в сумі 1307,72 грн., нараховані на суму боргу попереднього періоду 145302,25 грн. з 01.02.2018 р. по 28.02.2018 р. Між тим відповідачем не було допущено прострочення сплати вказаної суми інфляційних втрат в розмірі 1307,72 грн. у період з 01.03.2018 р. по 31.03.2018 р., оскільки строк сплати вказаної суми умовами договору не встановлено, вимоги про сплати такої суми інфляції позивач згідно ст. 530 ЦК України не пред`являв, така сума заявлена позивачем до стягнення лише у заявленому позові. Тобто наявність у відповідача грошового зобов`язання щодо сплати інфляційних втрат встановлено лише під час судового провадження. Тому нарахування позивачем інфляційних втрат на суму інфляції попереднього періоду в розмірі 1307,72 грн., що дорівнюють 14,38 грн. (1307,72 грн. х 1,011 - 1307,72 грн.) є необґрунтованим та таким, що суперечить діючому законодавству. Аналогічно невірним є розрахунок інфляційних нарахувань за інші періоди, де нараховані інфляційні втрати з урахуванням інфляційних втрат попередніх періодів. У зв`язку з цим суд доходить висновку про неправильність та необґрунтованість вказаного розрахунку інфляційних втрат.

За таких обставин, судом здійснено самостійний перерахунок інфляційних втрат із врахуванням вказаних у розрахунку позивача періодів прострочення та суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, зокрема:

- за зобов`язаннями грудня 2017 року: на суму боргу 145302,25 грн. за період з 01.02.2018 р. по 28.02.2018 р. інфляційні втрати складають 1307,72 грн.; на суму боргу 30000,00 грн. за період з 01.03.2018 р. по 31.03.2018 р. інфляційні втрати складають 330,00 грн.; разом - 1637,72 грн.;

- за зобов`язаннями січня 2018 року: на суму боргу 319274,94 грн. за період з 01.03.2018 р. по 31.03.2018 р. інфляційні втрати складають 3512,02 грн.; на суму боргу 99274,94 грн. за період з 01.04.2018 р. по 30.04.2018 р. інфляційні втрати складають 794,20 грн.; на суму боргу 30000,00 грн. за період з 01.05.2018 р. по 30.09.2018 р. інфляційні втрати складають 356,01 грн., разом - 4662,23 грн.;

- за зобов`язаннями лютого 2018 року: на суму боргу 307675,08 грн. за період з 01.04.2018 р. по 30.09.2018 р. інфляційні втрати складають 6141,79 грн.; на суму боргу 289514,02 грн. за період з 01.10.2018 р. по 31.10.2018 р. інфляційні втрати складають 4921,74 грн.; на суму боргу 265433,49 грн. за період з 01.11.2018 р. по 30.11.2018 р. інфляційні втрати складають 3716,07 грн.; на суму боргу 241352,96 грн. за період з 01.12.2018 р. по 31.12.2018 р. інфляційні втрати складають 1930,82 грн.; на суму боргу 217272,43 грн. за період з 01.01.2019 р. по 31.01.2019 р. інфляційні втрати складають 2172,72 грн.; на суму боргу 193191,90 грн. за період з 01.02.2019 р. по 28.02.2019 р. інфляційні втрати складають 965,96 грн.; на суму боргу 169111,37 грн. за період з 01.03.2019 р. по 31.03.2019 р. інфляційні втрати складають 1522,00 грн.; на суму боргу 145030,84 грн. за період з 01.04.2019 р. по 30.04.2019 р. інфляційні втрати складають 1450,31 грн.; на суму боргу 120950,31 грн. за період з 01.05.2019 р. по 31.05.2019 р. інфляційні втрати складають 846,65 грн., разом - 23668,06 грн. На суму боргу 96869,78 грн. за період з 01.06.2019 р. по 30.06.2019 р. інфляційні не нараховуються, оскільки у червні 2019 року визначений Державною службою статистики України індекс інфляції становив менше одиниці - 99,9%, тобто мала місце дефляція;

- за зобов`язаннями березня 2018 року на суму боргу 336579,85 грн. за період з 01.05.2018 р. по 30.07.2019 р. інфляційні втрати складають 28148,81 грн. При цьому господарський суд зазначає, що з урахуванням вищенаведених обставин щодо прострочення виконання відповідачем зобов`язань з 01.05.2018 р., слід вважати дійсним період прострочення сплати відповідачем спірної суми боргу в розмірі 336579,85 грн. з вказаного моменту (01.05.2018 р.) і до 30.07.2019 р. як зазначено позивачем у розрахунку позовних вимог. Отже інфляційні можуть нараховуватися з травня 2018 р. по липень 2019 р. Водночас судом встановлено, що фактично позивач здійснив нарахування інфляційних втрат з травня 2018 р. по червень 2019 р. Ті обставини, що у липні 2019 року визначений Державною службою статистики України індекс інфляції становив менше одиниці - 99,7%, тобто мала місце дефляція, не є підставою для виключення вказаного місяця з загального періоду нарахування інфляційних, адже в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці. Тому розмір інфляційних збитків за зобов`язаннями березня 2018 року на суму боргу 336579,85 грн. за період з 01.05.2018 р. по 30.07.2019 р. складає 28148,81 грн.

Отже, загальний розмір інфляційних збитків у зв`язку з простроченням відповідачем оплати за договором № 8131/1718-ТЕ-23 постачання природного газу від 27.10.2017 р. по зобов`язанням за грудень 2017 року, за січень 2018 року, за лютий 2018 року та за березень 2018 року складає 58116,82 грн. , які підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 89853,86 грн. (6523,26 грн. пені + 25213,78 грн. 3% річних + 58116,82 грн. інфляційних втрат).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, виходячи з заявленої до стягнення суми заборгованості, яка мала місце на день відкриття провадження у справі, та без урахування зменшеного розміру нарахованої пені, що складають 6897,32 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лари» про стягнення заборгованості в загальній сумі 151472,78 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лари» (65016, м. Одеса, вул. Авдєєва-Чорноморського, 2Б; код ЄДРПОУ 33658823) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню в сумі 6523/шість тисяч п`ятсот двадцять три/грн. 26 коп., 3% річних в сумі 25213/двадцять п`ять тисяч двісті тринадцять/грн. 78 коп., інфляційні втрати в сумі 58116/п`ятдесят вісім тисяч сто шістнадцять/грн. 82 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 6897/шість тисяч вісімсот дев`яносто сім/грн. 32 коп.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лари» відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 06 лютого 2020 р.

Суддя В.С. Петров


Суд	Господарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення	27.01.2020
Оприлюднено	10.02.2020
Номер документу	87426216
Судочинство	Господарське

Петров В.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 27.01.2020 по справі 916/2859/19ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —916/2859/19

Рішення від 27.01.2020

Рішення
від 27.01.2020 по справі 916/2859/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ