Постанова

від 08.10.2020 по справі 916/2859/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2859/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

(склад колегії суддів сформовано згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2020)

при секретарі - Лук`ященко В.Ю.

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Димовчі Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційні скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛАРИ»

на рішення господарського суду Одеської області від 27.01.2020, суддя в І інстанції Петров В.С., повний текст якого складено 06.02.2020 в м. Одесі

у справі № 916/2859/19

за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛАРИ»

про стягнення заборгованості в сумі 151 472,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ НАК Нафтогаз України , Компанія) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛАРИ» (далі - Об`єднання) про стягнення 560 841,88 грн., з яких: 409 369,10 грн. основного боргу, 65 232,60 грн. пені, 25 213,78 грн. 3 % річних та 61 026,40 грн. втрат від інфляції, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем договору постачання природного газу № 8131/1718-ТЕ-23 від 27.10.2017.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на те, що на виконання укладеного між сторонами 27.10.2017 року договору №8131/1718-ТЕ-23 постачання природного газу позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 611 147,34 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Відповідач у порушення умов пункту 6.1. договору оплату за переданий природний газ здійснював несвоєчасно, у зв`язку з чим станом на момент пред`явлення даного позову основний борг складає 409 369,10 грн. Зазначені обставини стали підставою для нарахування позивачем відповідачу пені за неналежне виконання зобов`язання з оплати природного газу в порядку пункту 8.2. договору на суму 65 232,60 грн., а також 3% річних на суму основного боргу в розмірі 25 213,78 грн. та 61 026,40 грн. інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України, згідно з доданими до позовної заяви розрахунками.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.12.2019 провадження у справі № 916/2859/19 в частині позовних вимог АТ НАК Нафтогаз України до Об`єднання про стягнення основного боргу в сумі 170 352,65 грн. грн. закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.01.2020 провадження у справі № 916/2859/19 в частині позовних вимог АТ НАК Нафтогаз України до Об`єднання про стягнення основного боргу в сумі 239016,45 грн. закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.01.2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лари» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» пеню в сумі 6523 грн. 26 коп., 3% річних в сумі 25213 грн. 78 коп., інфляційні втрати в сумі 58116 грн. 82 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 6897 грн. 32 коп. В задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими. Разом з тим, місцевий господарський суд, перевіривши і визнавши вірним здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних та здійснивши перерахунок пені і інфляційних втрат, задовольнив позовні вимоги у цій частині частково згідно з розрахунком суду. Так, при здійсненні перевірки поданого АТ НАК Нафтогаз України розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що окремі нарахування здійснені на суму заборгованості станом на кінець відповідного місяця з включенням до її складу інфляційних втрат за попередній місяць, що чинним законодавством не передбачено. Також, враховуючи клопотання Об`єднання про зменшення розміру пені, суд на підставі приписів частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України зменшив заявлений до стягнення розмір пені до 10%.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у заявленому позивачем до стягнення розмірі та у частині зменшення розміру пені, АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, невідповідність викладених у рішенні висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також на те, що судом у прийнятті оскаржуваного судового рішення не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах, які прийняті у інших справах в частині застосування приписів статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України та в частині нарахування інфляційних втрат, просить скасувати рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з ухваленням нового рішення у скасованій частині про задоволення позову.

Скаржник вважає, що судом не враховано у вирішенні спору висновки Верховного Суду, викладені у постановах, які прийняті у справах № 908/1453/14, № 918/116/19 та 922/1010/16, у частині застосування приписів статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України у подібних правовідносинах та у справах № 905/21/19, № 905/600/18 та № 916/190/18, у частині нарахування інфляційних втрат.

Також скаржник зазначає про те, що при задоволенні клопотання Об`єднання про зменшення розміру пені судом не враховано інтереси Компанії.

За твердженням скаржника, судом порушені приписи статті 625 ЦК України в частині порядку здійснення розрахунку інфляційних втрат, оскільки не враховано те, що нарахуванню згідно з інфляційними процесами підлягають не тільки основна сума боргу, а й суми, на які збільшився борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.

Об`єднання у поданій до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить рішення господарського суду Одеської області від 27.01.2020 у справі №916/2859/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог АТ «НАК «Нафтогаз України» до ОСББ «ЛАРИ» про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за неналежне виконання грошового зобов`язання, - відмовити частково, так як відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення пені - 53 604,73 грн.; - три відсотки річних - 10 509,67 грн.; інфляційних втрат - 3 680,47 грн. Також скаржник просить зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача до 5 360,50 грн..

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи; не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

На думку скаржника, суд помилково не прийняв до уваги Графік погашення заборгованості за період з 01 вересня 2018 року по 31 грудня 2020 року, погоджений позивачем, який змінив порядок розрахунків між сторонами, тому відповідальність за невиконання відповідачем договірних зобов`язань у визначений договором строк, виникає відповідно до ст. 625 ЦК України з урахуванням умов договору і може бути застосована та нараховуватися до дати погодження Графіку погашення заборгованості, а саме до 01 вересня 2018 року.

В зв`язку з цим, скаржник вважає що відповідно до ст. 277 ГПК України є підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «НАК «Нафтогаз України» відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на те, що Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками, відповідач не здійснює підприємницьку діяльність, а є колективним замовником газу для здійснення опалення багатоквартирного будинку - постачання газу населенню. Станом на 24 січня 2020 року у відповідача перед позивачем заборгованість відсутня. Позивачем не надано доказів завдання йому збитків внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу. Штрафні санкції за договором постачання природного газу надмірно великі, існує ймовірність що у відповідача не буде можливості закупити газ та здійснювати опалення будинку в 2019-2020 опалювального періоду.

Таким чином відповідач вважає, що є підстави для зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, і ці підстави були обґрунтовано враховані судом першої інстанції при зменшенні розміру пені.

Про день, час і місце розгляду справи сторони в порядку передбаченому ст. ст. 120, 121 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте позивач не скористався наданим законом правом на участь свого представника в засіданні суду, натомість звернувся до апеляційного суду з клопотанням здійснювати розгляд справи за відсутності його представника.

Оскільки матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, а частиною 12 ст. 270 ГПК передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Об`єднання не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга АТ «НАК «Нафтогаз України» підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 27.10.2017 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник), правонаступником якого є позивач, та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Лари» (споживач) було укладено договір № 8131/1718-ТЕ-23 постачання природного газу, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

В п. 2.1 договору визначено, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 288,0 тис. куб.м, у тому числі по місяцях (тис. куб.м): у жовтні 2017 року - 15; у листопаді 2017 року - 45; у грудні 2017 року - 55, всього у ІVкв. 2017 року - 115,0; у січні 2018 року - 67; у лютому 2018 року - 56; у березні 2018 року - 50, всього за І кв. 2018 року - 173,0.

Згідно п. 2.2 договору обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором (далі - планований обсяг) повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у пункті 1.2 цього договору.

За умовами п. 3.1 договору, право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Положеннями п. 3.7 договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до п. 4.1 договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493.

Згідно з п. 5.1 договору ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.

У відповідності до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м газу на дату укладання договору становить 4942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.

Згідно п. 5.4 договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на падання пільг, субсидій та компенсацій'' спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює розрахунків за цим договором.

В підпункті 6 пункту 7.2. договору передбачено, що споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Відповідно до п. 8.2 у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальника пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної обліковій ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20.

В п. 10.3 договору визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

За умовами пункту 11.3 Договору сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору:

1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.3, пунктах 11.4 та 11.5 цього договору;

2) сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором, крім випадків, зазначених у пунктах 2.3, 11.4 та 11.5 цього договору;

3) договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору;

4) будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20, протоколи нарад, дво - та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть були використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Відповідно до п. 12.1 договору, останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Також судом установлено, що 11.01.2018 року сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до даного договору, за умовами якої: викладено п. 3.4 розділу 3 «Порядок та умови передачі природного газу» в наступній редакції: « 3.4. Постачальник застосовує процедуру подання номінацій та реномінацій відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Номінація надається в обсязі необхідному споживачу за цим договором за умови виконання споживачем вимог пункту 12 Положення. При цьому, сторони домовилися, що при визначенні рівня розрахунків споживача за використаний природний газ суми нарахованих (оформлених) та не профінансовованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. N 256, враховуються виключно за умови надання споживачем постачальнику оригіналу Акту звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги та житлові субсидії, між виробником теплової енергії та головним розпорядником коштів місцевого бюджету, станом на перше число місяця, що передує місяцю постачання природного газу» ; викладено абзац третій пуншу 6.1 розділу 6 «Порядок та умова проведення розрахунків» договору в наступній редакції: «Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та непрофінансовованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором» ; викладено пункт 8.2 та пункт 8.3 розділу 8 «Відповідальність сторін» договору в наступній редакції « 8.2 У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальника пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної обліковій ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 р. № 256» . « 8.3 Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору, підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та непрофінансовованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256, не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором» ; викладено підпункт 4) пункту 11.3 розділу 11 «Інші умови» договору в наступній редакції: « 4) будь-які спільні протокольні рішення або надані споживачем будь-які документа щодо оформлених та непрофінансовованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору» .

Вказана додаткова угода набирає чинності з дати її підписання сторонами і діє з 01.01.2018р.

Також, 26.04.2018 року сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до даного договору, якою додано пункт 2.1 розділу 2 «Кількість та фізико-хімічні показники природного газу» договору абзацом у наступній редакції: «Постачальник передає споживачу в період з 01 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року (включно) природний газ орієнтованим обсягом до 25,0 тис.куб.м., у тому числі по місяцях (тис.куб.м.): квітень 2018 року - 15,0; травень 2018 року - 10,0; викладено розділ 12 «Строк дії договору» у наступній редакції: «Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 31 травня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення» .

Вказана додаткова угода набирає чинності з дати її підписання сторонами та поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами станом на 31 березня 2018 р.

На виконання умов договору, у період з жовтня 2017 року по березень 2018 року включно позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1611147,34 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 р. на суму 68656,24 грн., від 30.11.2017 р. на суму 268658,98 грн., від 31.12.2017 р. на суму 310302,25 грн., від 31.01.2018 р. на суму 319274,94 грн., від 28.02.2018 р. на суму 307675,08 грн., від 31.03.2018 р. на суму 336579,85 грн.

За твердженнями позивача, станом на момент пред`явлення даного позову заборгованість відповідача за поставлений природний газ складала 560841,88 грн. Разом з тим, під час підготовчого провадження місцевим судом було встановлено, що сума основного богу відповідача станом на 13.12.2019р. складає 239016,45 грн., що сторонами не заперечується.

З огляду на відсутність предмета спору в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 170352,65 грн., ухвалою господарського суду від 27.12.2019р. провадження у даній справі в цій частині було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

В процесі судового розгляду справи відповідачем було сплачено залишок боргу в сумі 239016,45 грн., а саме 09.01.2020 р. - 24080,53 грн. згідно платіжного доручення № 3 від 09.01.2020 р.; 17.01.2020 р. - 171634,00 грн. згідно платіжного доручення № 10 від 17.01.2020 р. та 21.01.2020 р. - 43301,92 грн. згідно платіжного доручення № 14 від 21.01.2020р.

У зв`язку з цим, ухвалою господарського суду Одеської області від 27.01.2020р. провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 239016,45 грн. було закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання за спірним договором, позивачем нараховано до стягнення 65232,60 грн. пені, 25213,78 грн. 3% річних та 61026,40 грн. інфляційних втрат, і саме ці вимоги були предметом розгляду суду першої інстанції.

Отже, спір у справі стосується стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з неналежним виконання відповідачем договору постачання природного газу №8131/1718-ТЕ-23 від 27.10.2017 року щодо своєчасної оплати поставленого природного газу.

Разом з тим, предметом апеляційного оскарження позивача стала правомірність відмови судом попередньої інстанції у задоволенні позову в частині вимог про стягнення пені у сумі 58709,34 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2909,58 грн.

Предметом апеляційного оскарження відповідача є незгода з обчисленими позивачем та судом розрахунками пені, 3% річних та втрат від інфляції, оскільки за його власними контррозрахунками сума згаданої пені складає 53 604,73 грн., 3% річних - 10509,67 грн. та 3680,47 грн. інфляційних втрат (відповідно до змісту апеляційної скарги).

Судові ухвали місцевого суду про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу жодною із сторін спору не оскаржуються.

Колегія суддів враховує, що відповідно до статті 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Згідно із статтею 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 530, 610-612 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Судом установлено, що сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором станом на 13.12.2019 складає 239 016,45 грн. Тобто Компанією доведено порушення Об`єднанням умов спірного договору та наявність заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно із статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до пункту 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальника пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної обліковій ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши наданий Компанією розрахунок розміру нарахованих 3% річних, дійшов висновку, що він є арифметично правильним.

При цьому суд першої інстанції не погодився з розрахунком Компанії інфляційних втрат, оскільки розрахунок інфляційних втрат на заборгованість у певні періоди помилково здійснено з нарахуванням інфляції на інфляцію (індекс інфляції Компанією розраховано, виходячи з суми боргу вже з урахуванням інфляції у попередньому періоді). Тому, здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 58 116,82 грн, з огляду на що у стягненні інфляційних втрат у розмірі 2909,58 грн судом було відмовлено.

Що ж до позовних вимог у частині стягнення пені, то судом установлено, що Об`єднання на підставі статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України у доповненнях до відзиву просило суд зменшити розмір штрафних санкцій до 10%.

В обґрунтування зазначеного клопотання Об`єднання посилалось на те, що воно є неприбутковою організацією, рахунки якої поповнюються виключно шляхом здійснення оплати за комунальні послуги власниками квартир, які потім Об`єднання перераховує іншим підприємствам, перед якими воно було колективним споживачем (замовником) певних послуг (вода, газ, охорона прибудинкової території, заробітна плата обслуговуючому персоналу, тощо), зважаючи на що на рахунках у Об`єднання не залишаються будь-які кошти, прибуток відсутній. При цьому, у зв`язку з тим, що власники квартир багатоквартирного будинку несвоєчасно перераховують оплату за комунальні послуги, в тому числі і за природний газ та теплопостачання, у відповідача виникала періодично частково заборгованість, зокрема, перед позивачем та на теперішній час у Об`єднання є також боржники - власники квартир багатоквартирного будинку, які несвоєчасно перераховують оплату за комунальні послуги. Відповідач також просив врахувати специфіку діяльності Об`єднання, ступінь виконання боржником зобов`язань за договором, співрозмірність розміру неустойки наслідкам порушення та врахувати майнові інтереси обох сторін.

Згідно із статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частинами другою, третьою статті 551 ЦК України передбачено, що у випадку якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Також судом першої інстанції враховано висновки, викладені у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013, в якому зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При цьому судом враховано ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором (зокрема їх повне виконання), а також прийнято до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, та зважаючи на те, що відповідач є неприбутковою організацією, основним різновидом господарської діяльності якого є комплексне обслуговування об`єктів, і те, що основним споживачем послуг є населення, а також суспільну необхідність господарської діяльності відповідача, суд дійшов висновку щодо можливості зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, до 10% від заявленої позивачем суми за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу, до 6523,26 грн. Таке зменшення розміру пені суд вважав оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Крім того, судом зазначено, що пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення.

Колегія суддів відхиляє посилання Компанії на те, що зменшення судом розміру пені завдає йому збитків і при зменшенні пені суд не дослідив негативні наслідки, спричинені позивачеві, оскільки відповідно до статей 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Між тим, під час вирішення даного спору, Компанією не надано доказів, які підтверджують ймовірність збитків або засвідчували б наявність збитків у Компанії, у зв`язку з несвоєчасним виконанням прийнятих на себе зобов`язань Об`єднанням.

Також, колегія суддів відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що оскаржуване судове рішення у даній справі № 916/2859/19 ухвалено судом без урахування висновків щодо застосування норм права (статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України) у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 та від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, оскільки висновки в зазначених справах і у справі № 916/2859/19, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин є різними, у кожній з зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

Так, постановою Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, на висновки якої щодо застосування приписів статей 551 ЦК України та 233 ГК України посилається скаржник в апеляційній скарзі, залишено без змін рішення господарського суду Запорізької області від 25.05.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.07.2017 у справі № 908/1453/14. При цьому Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції, врахувавши фінансовий стан позивача та відповідача , дійшов обґрунтованого висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що в даному випадку суд не може надати перевагу відповідачу, враховує, зокрема, наявність заборгованості позивача по заробітній платі та податковий борг. Отже, з`ясувавши всі обставини справи та взявши до уваги майновий стан обох сторін, суди попередніх судових інстанцій дійшли правомірного висновку, що в даному випадку відсутні підстави для зменшення розміру пені .

У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі 918/116/19, суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими зменшено на 50% розмір заявленої до стягнення пені . При цьому в зазначеній постанові Верховним Судом зазначено, що:

8.17. Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

8.18. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

8.19. Враховуючи викладене, Суд доходить висновку про те, що зазначені критерії дотримані судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні питання про зменшення пені та обґрунтовано зменшено розмір заявленої до стягнення пені на 50%, враховуючи, що зменшення розміру штрафних санкцій на 99 % нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги .

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції у справі, що розглядається, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України та відповідають сформованій судовій практиці судом касаційної інстанції щодо застосування норм права, зокрема, частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, чим спростовуються доводи апеляційної скарги в зазначеній частині.

В апеляційній скарзі АТ НАК Нафтогаз України також не погоджується з частковою відмовою судом у задоволенні вимоги про стягнення інфляційних втрат та задоволенням вказаної вимоги за розрахунком суду.

Так, відмовляючи частково у задоволенні вимоги про стягнення інфляційних втрат, місцевий господарський суд зазначив про помилковість наданого Компанією розрахунку, оскільки розрахунок інфляційних втрат на заборгованість у певні періоди помилково здійснено шляхом нарахування інфляції на інфляцію (індекс інфляції Компанією розраховано, виходячи з суми боргу вже з урахуванням інфляції у попередньому періоді).

Проте, колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, а також здійсненим місцевим господарським судом перерахунком інфляційних втрат, з огляду на таке.

Так, приписами статті 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - дефляція , то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що вартість грошей з індексом інфляції за попередній період є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю .

У судовій практиці часто виникають проблеми із застосуванням механізму розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу. З огляду на таке суд вважає за доцільне роз`яснити, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці А на певну суму (до прикладу 100 грн.) до уваги береться сума боргу на початок розрахункового періоду Х , помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу, і-1 ), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою:

Х * і-1 - 100 грн. = ЗБ ,

де Х - залишок боргу на початок розрахункового періоду, і-1 - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а ЗБ - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ( ЗБ відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, і від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ( ЗБ ) перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Колегія суддів зазначає, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.

Отже, при зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від суми основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та постановах Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 924/534/19, від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19.

Саме такому алгоритму нарахування інфляційних втрат відповідає розрахунок, наданий Компанією.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі в частині оскарження часткової відмови у стягненні інфляційних втрат, є обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Компанії та скасування оскаржуваного рішення в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 2909,58 грн., з прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог у частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 2909,58 грн.

Стосовно доводів викладених в апеляційній скарзі Об`єднання, колегія суддів зазначає таке.

Предметом апеляційного оскарження у даній справі стало питання щодо правомірності задоволення позовних вимог у частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат з підстав неврахування судом першої інстанції наявності графіка погашення заборгованості, яким, як вказує відповідач, погоджено строк оплати та суму заборгованості за спожитий газ по спірному договору починаючи з 01 вересня 2018 року по 31 грудня 2020 року. На думку відповідача, підписанням та погодженням графіку погашення заборгованості позивач та відповідач за участю органу місцевого самоврядування врегулювали відносини щодо заборгованості по договору постачання природного газу № 8131/1718-ТЕ-23 від 27.10.2017, а отже, оплата по графіку є належним виконанням зобов`язання і не є порушенням його виконання. На цьому ґрунтуються і розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, обчислені відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що такі доводи відповідача були предметом розгляду суду першої інстанції та обґрунтовано відхилені ним, оскільки такі доводи є наслідком помилкового, довільного тлумачення відповідачем змісту Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 року № 187, яким врегульовано можливість складення графіка погашення заборгованості погодженого виконавчим органом ради, але аж ніяк не зміни порядку розрахунків, установленого між постачальником та виробником теплової енергії у чинних договорах постачання природного газу.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно визнав безпідставними посилання відповідача на графік погашення заборгованості за спожитий природний газ, як на підставу для зміни термінів оплати і, відповідно, звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, виходячи з наступного.

Так, відповідно до абз. 3 п. 12 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 року № 187, обов`язок, передбачений підпунктом 4 пункту 3 цього Положення, покладається на НАК «Нафтогаз України» на період до 1 листопада 2018 р. за таких умов, зокрема: надання НАК «Нафтогаз України» та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 р. з розбивкою за всіма договорами з НАК «Нафтогаз України» ), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК «Нафтогаз України» , а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ . Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) . При цьому графіки погашення заборгованості, надані виробниками теплової енергії та прийняті НАК «Нафтогаз України» відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 р. № 758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)» (Офіційний вісник України, 2015 р., № 79, ст. 2651), використовуються для цілей цього Положення та не підлягають зміні або корегуванню, крім випадків участі теплопостачальних та теплогенеруючих організацій у процедурі врегулювання заборгованості за спожитий природний газ, визначеній Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» , в частині реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ.

Судом установлено, що на виконання вказаного вище Положення відповідачем був підписаний графік погашення заборгованості за спожитий природний газ за договором № 8131/1718-ТЕ-23, відповідно до якого погашення заборгованості за спожитий природний газ Об`єднання повинно щомісячно рівними частинами сплачувати заборгованість за договором № 8131/1718-ТЕ-23 постачання природного газу від 27.10.2017р., а саме протягом вересня 2018 року - листопада 2020 року в розмірі 24080,53 грн., в грудні 2020 року - 24080,62 грн. Вказаний Графік погашення заборгованості за спожитий природний газ погоджено Департаментом міського господарства Одеської міської ради.

Разом з тим господарський суд першої інстанції правильно зазначив, що вищевказаними нормами Положення встановлені підстави саме для наступного отримання природного газу споживачами, які мають вже заборгованості за попередні періоди. Втім, наявність графіку погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, визначений у спірному договорі. Тобто, незалежно від наявності графіку погашення заборгованості на відповідача, який допустив прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, покладається відповідальність за таке прострочення.

Крім того, судом установлено, що умовами пункту 11.3 договору сторони встановили порядок внесення змін до цього договору і належних доказів, які б свідчили про те, що у визначеному цим пунктом порядку сторони змінювали договір в частині строків оплати, відповідачем до суду не подано, і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог апеляційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Об`єднання та наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Компанії і скасування судового рішення попередньої інстанції в частині відмови у стягненні 2909,58 грн. інфляційних втрат, з ухваленням у скасованій частині нового рішення про задоволення позову. В іншій частині судове рішення підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.

Відповідно до пункту б частини 4 статті 282 ГПК України, у зв`язку з частковим скасуванням судового акту попередньої інстанції і ухваленням нового рішення у скасованій частині про задоволення позову, підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій,

У зв`язку з тим, що суд частково скасовує рішення суду першої інстанції з прийняттям у цій частині нового рішення, суд покладає на Об`єднання витрати зі сплати судового збору у розмірі 43,64 грн за розгляд позовної заяви та 65,46 грн за розгляд апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛАРИ» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 27.01.2020 у справі № 916/2859/19 скасувати в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 2909,58 грн.

У скасованій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лари» (65016, м. Одеса, вул. Авдєєва-Чорноморського, 2Б; код ЄДРПОУ 33658823) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) інфляційні втрати в сумі 2909,58 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 43,64 грн. за подання позовної заяви та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 65,46 грн.

У решті рішення господарського суду Одеської області від 27.01.2020 у справі № 916/2859/19 залишити без змін.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 09.10.2020р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Богатир К.В.

Філінюк І.Г.